ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.09.2021Справа № 910/7557/21
За позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком"
про стягнення 1 387 217, 28 грн
Суддя: Людмила ШКУРДОВА
секретар сз Лисенко А.І.
Представники:
від позивача - Вернидуб Д.І., за ордером.
від відповідача - Волотівська А.П., за ордером.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" про стягнення 1 387 217, 28 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2021р. відкрито провадження у справі №910/7557/21 за правилами загального позовного провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем порушені умови Договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2021 від 16.12.2020р. щодо постачання електричної енергії. У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2021 від 16.12.2020 року, позивач уклав договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго". Згідно договору на постачання електричної енергії №01/2020 від 16.12.2020р. за об'єм в 1 169 592 кВт/год. електроенергії позивач зобов'язувався сплатити відповідачу суму коштів 1 912 646,195 грн., в той час як згідно з умовами Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" за цей же об'єм в розмірі 1 169 592 кВт/год. електроенергії позивач був змушений сплатити 3 299 863,48 грн, тобто на 1 387 217,28 грн більше. Грошові кошти в розмірі 1 387 217,18 грн позивач вважає збитками, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачем подано відзив на позов, в якому відповідач щодо його задоволення заперечував, посилаючись на те, що вина відповідача щодо непоставки електричної енергії відсутня, оскільки відповідачу було надано статус «дефолтний», що унеможливило здійснення господарської діяльності, відповідач зазначає, що статус «дефолтний» йому присвоєно безпідставно. Позивачем не доведено розмір збитків.
Позивачем надано відповідь на відзив, в якому зазначено, що віднесення відповідача до статусу «дефолтний» не змінює відповідальність такого учасника ринку.
В судовому засіданні 17.08.2021 закрито підготовче провадження, призначено справу до розгляду по суті.
У судовому засіданні 23.09.2021 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
16.12.2020 між Комунальним підприємством "Житомирводоканал" (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Велінком" (постачальник) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу №01/2021 від 16.12.2020р. (далі - Договір).
За цим Договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
Пунктом 2.3. Договору визначено кількість товару, що постачається на умовах даного Договору - 33 000 000 кВт/рік.
Відповідно до п.3.1. Договору постачальник зобов'язується поставити споживачу електричну енергію в строк з 01.01.2021 року до 31.12.2021 року.
Відповідно до Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) при розрахунку розміру попередньої оплати за електричну енергію застосовувалась прогнозована ціна 1,63531060606 за 1кВт*год., з врахуванням ПДВ.
Як вбачається з матеріалів справи в період січня 2021 року відповідачем було поставлено позивачу електричної енергії в обсязі 2 707 173 кВт/год. та протягом лютого 2021 року - 632 234 кВт/год, а всього 3 339 407 кВт/год, на загальну суму 5 460 967,66 грн (3 339 407 кВт*год х 1,6353106 = 5 460 967,66 грн.).
10.02.2021р. листом № 012/2223 AT "Житомиробленерго" було повідомлено позивача, що у зв'язку з набуттям 08.02.2021р. постачальником електричної енергії ТОВ "ВЕЛІНКОМ" статусу "дефолтний", відповідно до правил роздрібного ринку електричної енергії буде здійснювати постачальник "останньої надії" ДПЗД "Укрінтеренерго".
Вказане свідчить про те, що ТОВ "ВЕЛІНКОМ" не забезпечив постачання електричної енергії для потреб електроустановок позивача.
11.02.2021р. позивач листом № 18/230 повідомив відповідача про припинення (розірвання) договору № 01/2021 про постачання електричної енергії споживачу від 16.12.2020р.
Пунктом 1.7.4. Правил ринку, учасник ринку, крім оператора системи передачі, оператора ринку та гарантованого покупця, набуває статусу «Дефолтний» при настанні принаймні однієї з таких подій або обставин: тривалість статусу «Переддефолтний» для учасника ринку становить більше двох робочих днів; судом прийнято рішення про визнання учасника ринку банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури або учасником ринку або його уповноваженими органами прийнято рішення про ліквідацію учасника ринку; у випадку анулювання ліцензії учасника ринку.
Відповідно до п.1.7.5. Правил ринку, на період існування статусу «Дефолтний» Адміністратор ринку вживає до такого учасника ринку такі заходи, зокрема, надсилає учаснику ринку та Регулятору повідомлення про набуття учасником ринку статусу «Дефолтний»; публікує на офіційному вебсайті Адміністратора ринку повідомлення про набуття учасником ринку статусу "Дефолтний" із зазначенням дати набуття такого статусу; зупиняє майбутні та скасовує діючі реєстрації двосторонніх договорів щодо продажу електричної енергії учасникам ринку; установлює нульовий обсяг продажу електричної енергії на ринок «на добу наперед» та «внутрішньодобовий ринок» для такого учасника ринку; якщо учасник ринку також виступає в якості електропостачальника (або споживача), після набуття ним статусу «Дефолтний» постачання електричної енергії споживачам такого учасника ринку (або такому учаснику ринку) здійснюється постачальником «останньої надії» відповідно до Правил роздрібного ринку.
Згідно з пп.2 п.1.7.5. Правил ринку, вчинення до учасника ринку будь-яких дій з боку Адміністратора ринку відповідно до цього пункту не впливає та не змінює відповідальність такого учасника ринку відповідно до цих Правил, що означає, що учасник ринку із статусом «Дефолтний» несе відповідальність за сплату всіх сум (у тому числі податків), що необхідно сплатити відповідно до цих Правил.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Пунктом 3 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про ринок електроенергії", постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Частиною 2 ст. 56 Закону України "Про ринок електроенергії" встановлено, що договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з ч.6 ст.56 Закону України "Про ринок електроенергії", постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Відповідно до ч.7 ст.56 Закону України "Про ринок електроенергії", умови постачання електричної енергії, права та обов'язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу. У договорі постачання електричної енергії споживачу визначаються: 1) найменування та місцезнаходження електропостачальника; 2) перелік послуг, що надаються електропостачальником; 3) ціна електричної енергії та послуг,- що надаються; 4) показники якості електропостачання, зокрема якості електричної енергії; 5) види послуг з технічного обслуговування, які пропонуються електропостачальником; 6) умови та порядок відшкодування (компенсації), що застосовується у разі недотримання електропостачальником показників якості послуг, визначених договором, зокрема у разі виставлення невірного рахунка та/або несвоєчасного виставлення рахунка; 7) порядок та засоби повідомлення актуальної інформації щодо чинних тарифів, вартості послуг з технічного обслуговування, очікуваних змін цін та умов постачання електричної енергії; 8) порядок організації комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії; 9) порядок подання звернень, претензій, скарг споживачем та порядок їх розгляду електропостачальником, методи ініціювання процедур вирішення спорів; 10) строк дії договору, умови припинення, пролонгації та розірвання договору, зокрема в односторонньому порядку споживачем у разі зміни електропостачальника, а також умови дострокового розірвання договору із зазначенням наявності чи відсутності санкції (штрафу) за дострокове розірвання договору; 11) зобов'язання електропостачальника щодо надання споживачу інформації про захист прав споживачів, зокрема у розрахункових документах (рахунках); 12) права та обов'язки електропостачальника і споживача у разі неможливості виконання своїх зобов'язань та у разі тимчасового зупинення постачання; 13) інші положення залежно від специфіки та виду послуг, що надаються електропостачальником.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно з ч.1 ст.202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
У відповідності до ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Частиною 7 ст.276 ГК оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди мають застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі "Федоренко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.
У зв'язку з порушенням відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №01/2021 від 16.12.2020 року, позивач уклав договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".
Як вбачається з Акту 008874 за лютий 2021р. купівлі-продажу електроенергії до Договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", укладений позивачем з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", згідно з яким позивачем здійснено закупівлю електроенергії у лютому 2021 року на суму 3 972 607,22 грн у кількості 1 168 815,00 кВт. Згідно з виставленим Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" рахунком №000003344065/05/002/14694 від 11.03.2021 вартість електроенергії у лютому 2021р. склала 3 972 607,22 грн за обсяг 1 168 815,00 кВт. Вартість електричної енергії, яку позивач сплачує за Договором з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" у лютому 2021 році на 1 387 217,28 грн більше.
Відповідно до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч.2 ст.216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.216 ГК України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.
Згідно з ч.2 ст.217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з ч.1 ст.22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною 3 ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Згідно з ч.2 ст.224 Господарського кодексу України, під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів. тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Згідно з ч.1 ст.614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.623 Цивільного кодексу України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з ч.2 ст.623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушені умови договору постачання електричної енергії споживачу №01/2021 від 16.12.2020 року та не поставлено електроенергію, у зв'язку з чим позивачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" з Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" та сплачено додатково 1 387 217,28 грн.
Оскільки відповідачем порушені умови договору щодо поставки обумовленої договором електричної енергії, що спричинило необхідність здійснення позивачем додаткових витрат, позивачем доведено наявність елементів складу збитків, в зв'язку з чим суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача збитків в розмірі 1 387 217,28 грн.
Посилання відповідача на те, що вина відповідача щодо непоставки електричної енергії відсутня, оскільки відповідачу було надано статус «дефолтний», що унеможливило здійснення господарської діяльності, відповідач зазначає, що статус «дефолтний» йому присвоєно безпідставно, суд вважає необґрунтованими, оскільки правовідносини між позивачем та відповідачем щодо поставки електричної енергії виникли на підставі укладеного Договору, дії третіх осіб не можуть впливати на відповідальність відповідача в зв'язку з невиконанням умов Договору.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Велінком" (01032, місто Київ, вул.САКСАГАНСЬКОГО, будинок 127, квартира 5, код ЄДРПОУ 39925982) на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, Житомирська обл., місто Житомир, вул.ЧУДНІВСЬКА, будинок 120, код ЄДРПОУ 03344065) 1 387 217 (мільйон триста вісімдесят сім тисяч двісті сімнадцять) грн 28 коп - збитки та 20 808 (двадцять тисяч вісімсот вісім) грн 27 коп - витрати по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до суду апеляційної інстанції.
Суддя Людмила ШКУРДОВА
Дата складення тексту рішення: 11.10.2021