Справа № 686/6081/21
Провадження № 22-ц/4820/1513/21
07 жовтня 2021 року м. Хмельницький
Хмельницький апеляційний суд у складі
колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Купельського А.В. (суддя-доповідач),
Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Журбіцького В.О.,
за участю учасників справи: представника апелянта - адвоката Величко В.І., прокурора Коломий О.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2021 року (суддя Заворотна О.Л.) у цивільній справі за позовом керівника Окружної прокуратури міста Хмельницького в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області до ОСОБА_1 , за участі третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок,
В березні 2021 року прокурор в інтересах держави в особі Хмельницької міської ради, Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області із позовом до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельних ділянок в обґрунтування якого вказав, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12.04.2019 у справі 686/7139/16-ц визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-2436/14-14-сг від 25.07.2014, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:11:001:0069) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами нанесених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, у зв'язку із тим, що ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області при передачі її у власність особі перевищив свої повноваження та одночасно розпорядився землями комунальної власності, що належали Хмельницькій міській раді.
Факт часткового входження спірної земельної ділянки до земель комунальної власності об'єктивно підтверджується також листом управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради 4247/02-01-11 від 26.11.2015 та копією ситуаційного плану розташування земельних ділянок, висновком експерта №2195-2204/16-26 від 30.11.2016 земельно-технічної експертизи, проведеної Київським НДІСЕ Міністерства Юстиції України у кримінальному провадженні №420116240000000018. Зважаючи на наявний у той період часу судовий спір, з метою уникнення у майбутньому від цивільно-правової відповідальності, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1756 від 25.07.2019 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 , який в цей же день зареєстрував за собою право власності на неї.
Зазначене підтверджує, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 площею 1,9777 га частково знаходиться в межах міста Хмельницького (площа накладення згідно висновку експерта становить 0,4465 га) та частково за межами населених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району, вибула із земель державної власності внаслідок неправомірного наказу ГУ Держгеокадастру №22-2436/14-14-сг від 25.07.2014, визнаного недійсним у судовому порядку.
Факт перебування на даний час земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 у власності ОСОБА_1 , не перешкоджає її витребуванню на користь територіальної громади в особі Хмельницької міської ради (площею 0,4465 га) та на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій-області (площею 1,5312га) в координатах, межах та конфігурації, як це визначено у висновку експерта №2195-2204/16-26 від 30.11.2016 земельно-технічної експертизи, проведеної Київським НДГСЕ Міністерства Юстиції України у кримінальному провадженні №420116240000000018 та яка була передана наказом Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області від 25.07.2014 №22-2436/14-14-сг у власність ОСОБА_2 оскільки, у даному випадку витребуванню підлягають дві частини уже сформованої земельної ділянки, але на користь різних власників то, у разі задоволення позову, для забезпечення виконання рішення суду, необхідно скасувати її державну реєстрацію в Державному кадастрі за індивідуальним кадастровим номером. Саме це у подальшому, стане умовою відновлення реєстрації права власності на неї у Державному реєстрі прав за територіальною громадою та державою, у зв'язку з чим просить витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,4465 га та на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області площею 1.5311 га із земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 загальною площею 1,9777 га в координатах, межах та конфігурації, що була непланомірно передана згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Хмельницькій області №22-2436/14-14-сг від 25.07.2014 ОСОБА_2 та продана згідно договору купівлі-продажу №1756 від 25.07.2019 ОСОБА_1 , скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069.
Відповідно до наказу № 2ш від 17.02.2021 Генерального прокурора у зв'язку із утворенням з 15.03.2021 окружних прокуратур і припиненням діяльності шляхом реорганізації місцевих прокуратур із структури та штатного розпису Хмельницької обласної прокуратури виключено Хмельницьку місцеву прокуратуру та встановлено Окружну прокуратуру міста Хмельницького.
В квітні 2021 року прокурор подав заяву про зміну предмету позову, в якій просив витребувати у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192 та на користь Головного управління Держгеокадастру у Хмельницької області земельну ділянку площею 1,5448 га кадастровий номер 6825083300:11:001:0152 та скасувати у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192 та земельної ділянки площею 1,5448 га кадастровий номер 6825083300:11:001:0152 стягнути судові витрати.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2021 року позов задоволено частково.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь територіальної громади в особі Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192 та земельну ділянку площею 1,548 га кадастровий номер 6825083300:11:001:0152.
Скасовано у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192 та земельної ділянки площею 1,548 га кадастровий номер 6825083300:11:001:0152.
В решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Окружної прокуратури міста Хмельницького 4540,00грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю.
Зазначає, що строк позовної давності обраховується саме з моменту коли позивач в інтересах якого поданий позов дізнався або міг дізнатися про його порушене право, а не прокурор, що подав позов у інтересах такого позивача.
Посилається на те, що висновок суду про те, що строк позовної давності необхідно рахувати з 12.04.2019 року - з моменту ухвалення рішення по справі, не відповідає нормам національного законодавства, а також дійсним обставинам справи.
Зазначає, що згідно інформації управління земельних ресурсів та земельної реформи департаменту архітектури містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради №4247/02-01-11 від 26.11.2015 року земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:11:001:0068 згідно з проектом землеустрою зміни меж м. Хмельницького, який затверджено постановою Верховної Ради України від 12.05.2011 року №3349-VI, частково входила в межі міста Хмельницького, є належним доказом того, що Хмельницька міська рада довідалася про часткове входження земельної ділянки в межі міста Хмельницького ще 26 листопада 2015 року. Тому, за таких обставин, позовна давність у даній справі має обчислюватися з 26 листопада 2015 року.
Вказує, що підставою для реєстрації речового права на земельну ділянку ОСОБА_2 у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було свідоцтво про право власності на нерухоме майно №25806648 від 20.08.2014 року. Дане свідоцтво залишається чинним, як правовстановлюючий документ на попереднього власника такої земельної ділянки - ОСОБА_2 .
Звертає увагу, що право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку зареєстроване 15.08.2014 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, а не наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 25.07.2014 року №22-2436/14-14-сг, який в подальшому був скасований на підставі вищевказаного рішення Хмельницького міськрайонного суду від 12 квітня 2019 року у справі №686/7139/16-ц.
Посилається на те, що в позовній заяві прокурор не ставить питання щодо визнання недійсним (скасування) свідоцтва про право власності на нерухоме майно відповідача, як правовстановлюючого документа на спірну земельну ділянку.
Вказує, що позивачем не доведено, а судом першої інстанції не перевірено взаємозв'язку між скасованим наказом ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області та правовстановлюючим документом, на підставі якого зареєстроване речове право.
Звертає увагу, що судом першої інстанції при прийняття рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки не досліджувалось та не вирішувалось питання про припинення речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки, чим не дотримано вимог ч.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр».
Посилається на те, що суд, витребовуючи у відповідача на користь територіальної громади в особі Хмельницької міської ради земельну ділянку площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192 та земельну ділянку площею 1,548 га кадастровий номер 6825083300:11:001:0152, вийшов за межі позовних вимог позивача, який просив витребувати на користь територіальної громади в особі Хмельницької міської ради лише земельну ділянку площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192, чим порушив положення ч.2 ст.264 ЦПК України.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області просить рішення суду залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення.
Вважає рішення суду законним, та таким, що прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Зазначає, що відповідно до п.24 ч.58 розділу Х «Перехідні положення» Закону України №1423-IX від 27.05.2021 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» до державної реєстрації прав комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
Звертає увагу, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірні земельні ділянки відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав.
У відзиві на апеляційну скаргу керівник Окружної прокуратури міста Хмельницького просить рішення суду залишити без зміни, апеляційну скаргу без задоволення. Вважає, що суд правильно встановив, що спірна земельна ділянка вибула із власності держави незаконно і підлягає поверненню, а ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, які б спростували обставини встановлені судом.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, відзивів на неї, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 12.04.2019 у справі 686/7139/16-ц, яке набрало законної сили 12.07.2019 року, визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-2436/14-14-сг від 25.07.2014, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:11:001:0069) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташовані за межами нанесених пунктів Копистинської сільської ради Хмельницького району.
Вказаним рішенням встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 згідно з проектом землеустрою щодо зміни меж м. Хмельницького, який затверджено постановою Верховної Ради України від 12.05.2011 №3349-VI, частково входить в межі міста. Таким чином, Головне управління Держземагенства у Хмельницькій області перевищило повноваження при наданні цієї земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, яка частково знаходилась в межах населеного пункту та частина якої належала до земель комунальної власності.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Незважаючи на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №22-2436/14-14-сг від 25.07.2014, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6825083300:11:001:0069) на підставі рішення суду визнано недійсним вказане рішення набрало законної сили, ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу №1756 від 25.07.2019 продав спірну земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 ОСОБА_1 , який в цей же день зареєстрував за собою право власності на неї (рішення про державну реєстрацію 47944003 від 25.07.2019), що підтверджується інформаційною довідкою №244169319 від 12.02.2021.
В подальшому на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 (замовник гр. ОСОБА_1 , виконавець ФОП ОСОБА_4 , договір №89 від 01.08.2019), в результаті поділу земельної ділянки загальною площею 1,9777 га з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069, утворилася земельна ділянки № НОМЕР_1 площею 0,4329 га (відносна похибка обчислення площі - 0,0008 га; якій системою автоматично присвоєно кадастровий номер 6810100000:35:004:3192) та земельна ділянки № НОМЕР_2 площею 1,5448 га (відносна похибка обчислення площі - 0,0016 га; якій системою автоматично присвоєно кадастровий номер 6825083300:11:001:0152).
Згідно з Інформаційної довідки з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 250559941 за ОСОБА_1 зареєстрована на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069.
Разом з тим в Державному земельному кадастрі, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069 була скасована 06.08.2019 року в результаті її поділу на земельні ділянки з кадастровими номерами 6825083300:11:001:0152 та 6810100000:35:004:3192, право власності на які за ОСОБА_1 в установленому законом порядку не зареєстроване.
Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад та органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками не мають права здійснювати розпорядження ними, у зв'язку з чим земельна ділянку площею 0,4465 га кадастровий номер 6810100000:35:004:3192 та земельна ділянку площею 1,5448 га кадастровий номер 6825083300:11:001:0152 підлягають витребування на користь територіальної громади в особі Хмельницької міської ради.
З таким висновком погоджується Хмельницький апеляційний суд.
Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами статті 317 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном. Згідно із ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до п. З ч. 1 ст. 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.
Згідно із п. 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). Якщо в такій ситуації (саме так обґрунтовано підставу позову) пред'явлений позов про визнання недійсними договорів про відчуження майна, суду під час розгляду справи слід мати на увазі правила, встановлені статтями 387, 388 ЦК. У зв'язку із цим, коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Витребування майна від добросовісного набувача залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувана за першим правочином. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі №916/2130/15, від 06.03.2019 у справі № 911/3158/17.
Так, відповідно ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до ч. 1 ст. 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. З моменту державної реєстрації, незалежно від її подальшого скасування, земельна ділянка є об'єктом Державного земельного кадастру, а всі відомості про неї та її кадастровий номер зберігаються у Державному земельному кадастрі постійно (ст. 10, ч. 8 ст. 16, ч. 19 ст. 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).
Такі особливості правового статусу земельної ділянки дають можливість її ідентифікувати, а власнику витребувати її від незаконного володільця, навіть у випадку здійснення державної реєстрації її поділу (виділення), об'єднання з іншими ділянками, вчинення інших реєстраційних дій, внаслідок яких державна реєстрація Цієї земельної ділянки скасовується.
Відповідно до п.10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр», державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, у тому числі, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.
Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень). Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду (п. 60 Порядку ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1051 від 17.10.2012).
За ч. 1 ст. 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр», п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.
Відповідно до п. 4 ч. З ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» під час проведення реєстраційних дій державний реєстратор обов'язково використовує відомості Державного земельного кадастру.
Згідно із п. 10-1, п. 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, перед державною реєстрацією прав на земельну ділянку державним реєстратором отримуються відомості з Державного земельного кадастру, та у разі відсутності в останньому відомостей про земельну ділянку державний реєстратор за зазначеним кадастровим номером за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав приймає виключно рішення щодо відмови в державній реєстрації прав.
Доводи апелянта стосовно неможливості скасування Державної реєстрації земельних ділянок з кадастровими номерами 6810100000:35:004:3192 та 6825083300:11:001:0152 колегія суддів вважає необґрунтованою.
Відповідно до п.10 ст.24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна вбачається, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 6810100000:35:004:3192 та 6825083300:11:001:0152 відсутні відомості про державну реєстрацію речових прав (Т.1, а.с.135,136).
Твердження ОСОБА_1 щодо відсутності у прокурора підстав для представництва інтересів держави, не заслуговують на увагу.
Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі,в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Результат аналізу статті 56 ЦПК України та статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави для висновку про те, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема, повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
До подібних висновків дійшли Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19); Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 495/10988/17 (провадження № 61-29св19).
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) перед Великою Палатою Верховного Суду постали такі питання: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов'язаний прокурор перед зверненням до суду з'ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові уточнила висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 квітня 2019 року у справі № 923/560/18, від 18 квітня 2019 року у справі № 913/299/18, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18, та зазначила, що відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Наявність бездіяльності компетентного органу повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення прокурора з позовом за конкретних фактичних обставин.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як на обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France), № 61517/00, 31 березня 2005 року).
Водночас є категорія справ, де ЄСПЛ зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» ЄСПЛ у рішенні висловив таку позицію: "Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, у разі захисту інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідне правопорушення зачіпає інтереси значного числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".
ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.
Як вбачається з листів від 26.08.2020 року №31-11909 вих.-20 та №31-11910 вих.-20 Хмельницька міська прокуратура звернулася з листом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та Хмельницької міської ради, в якому просила повідомити про звернення ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та Хмельницьку міську раду до суду із позовом щодо визнання договорів купівлі - продажу від 25.07.2019 року та 26.07.2019 року недійсними та витребування вказаних земельних ділянок із незаконного володіння (Т.1 а.с.22-23; 25-26).
Крім того, 27.10.2020 року Хмельницька міська рада звернулася з листом до Хмельницької міської прокуратури, в якому просили вжити заходи представницького характеру (Т.1, а.с. 28).
Таким чином, слід дійти висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи належним чином перевірені повноваження прокурора на представництво інтересів держави та правомірно відкрито провадження у справі.
Доводи апеляційної скарги про те, що позовна давність у дані справі має обчислюватися з 26 листопада 2015 року є необґрунтовано та такою, що не підтверджується матеріалами справи.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Матеріалами справи встановлено, що позовна давність за заявленими у даній справі вимогами до ОСОБА_1 не сплинула, оскільки її відлік розпочався з часу набуття ним спірної земельної ділянки, тобто 25 липня 2019 року.
Разом з тим, 12.04.2019 рішенням суду у справі №686/7139/16-ц визнано недійсним наказ ГУ Держегеокадастру від 25.07.2014, яким затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 6825083300:11:001:0069.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що із зазначеним позовом прокурор звернувся в березні 2021 року, тобто в межах строків позовної давності.
Посилання апелянта на ту обставину, що судове рішення №686/7139/16-ц не може бути преюдиціальним фактом при розгляді даної справи, не заслуговує на увагу.
Преюдиція - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ.
Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов'язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.
З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17 (пункт 32), від 10 грудня 2019 року у справі № 925/698/16 (пункт 154) преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору та дослідження в межах справи №686/7139/16-ц було визнання недійсним наказу Держземагенства у Хмельницькій області.
У цивільній справі 686/6081/21 у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача бере участь ОСОБА_2 , а обставини, які встановлені судом щодо неї у попередньому спорі (справа №686/7139/16-ц) не спростовані особою, яка не брала участь у даній справі.
Доводи апеляційної скарги не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні позивачем норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Таким чином, місцевий суд дійшов правильного переконання про необхідність стягнення
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, Хмельницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 12 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.
Судді А.В. Купельський
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк