Справа № 599/916/17Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Провадження № 22-ц/817/973/21 Доповідач - Костів О.З.
Категорія -
01 жовтня 2021 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючого - Костів О.З.
суддів - Бершадська Г. В., Шевчук Г. М.,
розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 599/916/17 за апеляційною ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2021 року (ухвалене суддею Снігурським В.В., повний текст якого складено 17 червня 2021 року) в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
У липні 2017 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (надалі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту.
В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що згідно з кредитним договором від 08 вересня 2008 року № TECNAE0000141634 банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 14253.70 дол. США. Позичальник взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 85033.07 дол. США, з яких: 19827.13 дол. США - заборгованість за сумою кредиту, 5792.41 дол. США - заборгованість за відсотками за користування кредитом.
У зв'язку з викладеним, просив суд стягнути з відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 солідарно заборгованості за кредитним договором №TECNAE0000141634 від 08 вересня 2008 року в сумі 19827.13 доларів США, що станом на 20 січня 2017 року року, відповідно до офіційного курсу НБУ, становить 544056.45 грн., та судові витрати.
Дана цивільна справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2018 року у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2018 року - без змін.
Постановою КЦС в складі Верховного Суду від 09 грудня 2020 року касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено. Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 липня 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Згідно ухвали Зборівського районного суду від 06 квітня 2021 року, яка набрала законної сили, провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_5 закрито, у зв'язку із його смертю (помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2021 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №TECNAE0000141634 від 08 вересня 2008 року в сумі 18320.99 доларів США, що станом на 15 червня 2021 року становить 494588 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 3654 грн. 00 коп.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, представник ОСОБА_3 - адвокат Молень Р.Б. подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішенням Зборівського районного суду від 26 квітня 2012 року задоволено позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № TECNAE0000141634 від 08 вересня 2008 року в сумі 26918.86 доларів США витребувано у ОСОБА_3 та передано АТ КБ «ПриватБанк» предмет застави - автомобіль “Mercedes-Benz”, модель: 200Е, рік випуску: 1996. Звернуто стягнення на вказаний предмет застави шляхом продажу даного автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь- яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Однак, незрозуміло, чому вказане рішення суду не було в повній мірі реалізоване банком та чому позивачем не було оскаржено дії чи бездіяльність органів ДВС, на які покладено обов”язок виконання рішення суду, шляхом скерування відповідного виконавчого листа. Вважає, що у даній ситуації прослідковується недобросовісне виконання рішення суду кредитором. Звертає увагу на те, що на сьогоднішній день не визначено, який розмір заборгованості погашено за рахунок реалізації предмета застави. Крім того, сума заборгованості, яку просив стягнути позивач, не підтверджена належними та допустимими доказами.
У зв'язку з викладеним, просить рішення Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 09 червня 2021 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.
Враховуючи викладене, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.
Апеляційна скарга подана лише в частині задоволених позовних вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за договором кредиту, а тому в іншій частині рішення суду колегією суддів не переглядається.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає виходячи із наступного.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Судом встановлено наступні обставини.
08 вересня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладений кредитно-заставний договір № TECNAE0000141634, за умовами якого позичальнику наданий кредит у розмірі 14253.70 дол. США на термін до 01 вересня 2013 року зі сплатою 17.04 % річних за користування кредитними коштами на придбання автомобіля марки Mercedes-Benz, модель 200Е, 1996 року випуску, № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .
З метою забезпечення вимог банку щодо виконання позичальником усіх грошових зобов'язань за умовами кредитного договору позичальником передано банку у заставу автомобіль Mercedes-Benz, модель 200Е, 1996 року випуску, №кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , вартість якого станом на дату підписання договору сторони визначили у розмірі 80028.25 грн.
Того ж дня між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_4 відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків.
У подальшому, 29 листопада 2011 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору від 08 вересня 2008 року № TECNAE0000141634, за умовами якої сума заборгованості позичальнику зменшена на 6471.51 дол. США (пеня) та визначено загальний розмір кредиту 18320.09 дол. США. Позичальнику відкрито нову кредитну лінію в розмірі 10 778.61 дол. США.
Того ж дня між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено договір поруки, згідно з умовами якого поручитель ОСОБА_5 відповідає перед кредитором за виконання обов'язків за кредитним договором у тому ж розмірі, що і боржник, включаючи сплату кредиту, відсотків за користування кредитом, комісій, винагород, штрафів, пені та інших платежів.
У квітні 2012 року банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на заставне майно, оскільки ОСОБА_3 не виконував договірних зобов'язань. Згідно з розрахунком заборгованість на час подання позову становила 26918.86 дол. США і складалася з наступних елементів:
14697.38 дол. США - заборгованість за сумою кредиту;
3673.13 дол.США - заборгованість за процентами за користування кредитом;
6349.47 дол. США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
887.19 дол. США - заборгованість за комісією за користування кредитом;
31.33 дол. США - штраф (фіксована частина);
1280.36 дол. США - штраф (процентна складова).
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2012 року у справі № 1907/690/2012 позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на майно боржника задоволено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 08 вересня 2008 року № TECNAE0000141634 в сумі 26918.86 дол. США витребувано у ОСОБА_3 та передано ПАТ КБ «ПриваБанк» предмет застави - автомобіль Mercedes-Benz, модель 200Е, рік випуску 1996, тип ТЗ легковий седан-В, №кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 ; комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) автомобіля Mercedes-Benz, модель 200Е, рік випуску 1996, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 . Звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль Mercedes-Benz, модель 200Е, рік випуску 1996, тип ТЗ легковий седан-В, № кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом продажу автомобіля ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Відповідно до листа Зборівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 06 липня 2018 року за № 6161 на виконання зазначеного рішення Зборівським районним судом Тернопільської області видано виконавчий лист № 1907/690/2012. Одночасно повідомляється, що ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , не є боржником згідно з базою АСВП. Виконавчий лист 07 грудня 2012 року переданий Зборівським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області в порядку статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби за територіальністю.
З інформації ВП - спецрозділу, отриманої 04 липня 2018 року, встановлено, що згідно з актом державного виконавця від 13 листопада 2012 року автомобіль марки Mercedes-Benz, модель 200Е, рік випуску 1996, тип ТЗ легковий седан-В, №кузова/шасі НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , за адресою, зазначеною у виконавчому провадженні, не виявлено. З усної заяви представника ПАТ КБ «ПриватБанк» автомобіль знаходиться за адресою: м.Тернопіль, вул.Ст.Будного, 10А (автостоянка).
Такі обставини також визнані і відповідачем, а тому не підлягають доказуванню відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України.
Доказів про хід виконання та вчинення відповідних виконавчих дій після передачі виконавчого листа до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби за територіальністю не надано.
Також відсутні докази того, де знаходиться автомобіль в даний час і в чиєму володінні він перебуває.
Згідно розрахунку позивача, станом на 20 січня 2017 року заборгованість за кредитним договором №TECNAE0000141634 від 08 вересня 2008 року, процентами за користування кредитом та штрафними санкціями становить 85033.07 доларів США, яка складається з наступних сум:
19827.13 доларів США - заборгованість за кредитом;
5792.41 доларів США - заборгованість по процентах за користування кредитом;
1363.40 доларів США - заборгованість по комісії за користування кредитом;
58050.13 доларів США - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань.
У позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідачів лише заборгованість за кредитом в сумі 19827.13 доларів США.
Однак, як встановлено раніше, згідно додаткової угоди від 29 листопада 2011 року до кредитного договору визначено загальний розмір кредиту - 18320.09 доларів США. У судовому засіданні представник позивача не довів належними доказами підстав збільшення загального розміру кредиту.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За правилом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків. Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Задля належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У статті 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).
Застава є способом забезпечення зобов'язань, у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).
Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частини перша, друга статті 590 ЦК України).
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Звернення стягнення на предмет застави повинно задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки в такому випадку ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі статтею 599 ЦК України.
Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту.
Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному.
За таких обставин звернення стягнення на предмет застави не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет застави не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням відсутня.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1080цс15 та від 13 березня 2017 року у справі № 6-224цс17.
Отже, наявність невиконаного судового рішення про звернення стягнення на предмет застави не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитним договором, оскільки застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.
Такий висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_3 отримав кредитні кошти та використав їх на придбання автомобіля, однак порушив умови договору та не повернув своєчасно заборгованості, отже він відповідає за неналежне виконання зобов'язання.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відсутні належні та допустимі докази виконання рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2012 року у справі № 1907/690/2012 щодо звернення стягнення на предмет застави.
Таким чином безпідставними є доводи апелянта про те, що відбулося звернення стягнення на предмет застави, однак не визначено, який розмір заборгованості погашено за рахунок реалізації предмета застави.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що з відповідача ОСОБА_3 слід стягнути заборгованість в сумі 18320.99 доларів США - суму кредиту, визначену згідно додаткової угоди від 29 листопада 2011 року, яку відповідач добровільно погодив шляхом підписання вказаної додаткової угоди.
Твердження апелянта про те, що у даній справі прослідковується недобросовісне виконання позивачем АТ КБ «ПриватБанк» рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 26 квітня 2012 року в справі №1907/690/2012, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Посилання апелянта про те, що сума заборгованості, яку просив стягнути позивач не підтвердженні належними та допустимими доказами у справах щодо кредитних правовідносин, апеляційний суд не приймає та вважає їх голослівними.
У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Задовольняючи позов частково, судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини справи та дано правильну оцінку доказам.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.
Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 15 червня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Дата складення повного тексту постанови - 06 жовтня 2021 року.
Головуючий
Судді