Справа № 462/510/21 Головуючий у 1 інстанції: Мруць І.С.
Провадження № 33/811/460/21 Доповідач: Белена А. В.
26 серпня 2021 року Львівський апеляційний суд у складі :
судді - Белени А.В.
за участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної
відповідальності - адвоката Гагалович Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч.1 ст.130 КУпАП, за апеляційною скаргою адвоката Стиранки М.Б., в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.03.2021 року,
встановив :
Постановою судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.03.2021
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в розмірі 10 200 гривень, з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в користь держави 454 грн. судового збору
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 20.01.2021 року о 02 год. 30 хв. у м. Львові, по вул. Конюшинна, буд.30, керував автомобілем «Toyota Land Cruiser 200» д.н.з НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився у встановленому законом порядку, з використанням технічного засобу «Drager Alkotest 6820 №1058» в присутності двох свідків, чим порушив вимоги п. 2.9-а ПДР чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.
На постанову судді адвокат Стиранка М.Б., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу в якій просить постанову судді скасувати, а ОСОБА_1 передати на поруки трудовому колективу ТзОВ «Інвест ЛТД» та закрити провадження по справі. Вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою, винесеною з порушенням норм матеріального права, а висновок суду про винуватість ОСОБА_1 не відповідає фактичним обставинам справи.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що постанова суду першої інстанції винесена з порушенням вимог ст.ст. 1, 245, 251, 252 КУпАП та ст.ст. 62,129 Конституції України а також вона не відповідає практиці ЄСПЛ та ст. 6 Конвенції про захист прав людини.
Заслухавши думку представника - адвоката Гагалович Г.М., яка просила задовольнити апеляційну скаргу, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту ст. 252 КУпАП вбачається, що оцінка доказів при розгляді справ про адміністративні правопорушення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.
Згідно зі ст. 251 КУпАП на основі доказів встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, поясненнями свідків та ін.
Згідно з п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу. Правопорушення вважається закінченим з того моменту, як він почав рухатись.
Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобам у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість руху.
Вказані положення повністю узгоджуються з положеннями п. 2.9а Правил дорожнього руху України, яким водію забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебувати під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо необгрунтованості постанови судді, оскільки викладений у судовому рішенні висновок про наявність в діях ОСОБА_1 склад правопорушення підтверджується сукупністю доказів, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серія ААБ №105563 від 20.01.2021 року;
- показами приладу «Drager» №ARHF-0060, Alkotest 6820, тест №1058, результат тесту 1.59% (а.с.1).
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5)
- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (а.с.6-7)
- оглянутими у судовому засіданні відеозаписами з нагрудних камер спостереження працівників поліції.
Покликання апелянта на невідповідність рішення першої інстанції вимогам законодавства, матеріалам та обставинам справи, є безпідставними й суд їх до уваги не бере. Суддею першої інстанції досліджено наявні в справі докази, яким суддя надав належну оцінку та навів їх у своєму рішенні.
При розгляді справи в суді першої інстанції порушень норм матеріального чи процесуального права допущено не було. Суддя відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП повно й всебічно з'ясував усі обставини, що мали значення для правильного вирішення справи. Щодо неправомірності дій працівників поліції при оформленні протоколу, то це було предметом розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.
Щодо стягнення, то воно накладене судом відповідно до ч.2 ст. 33 КУпАП, за змістом якої при накладенні стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху враховано характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини.
Адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в розмірі 10200 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік накладене на ОСОБА_1 відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, є безальтернативним.
З огляду на викладене апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови судді немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,
постановив :
Апеляційну скаргу адвоката Стиранки М.Б., в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Залізничного районного суду м.Львова від 19.03.2021 року, у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , за ч.1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.
Суддя
Львівського апеляційного суду А.В. Белена