91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
25.05.10 Справа № 6/102пд.
За позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю “Дінус - Сталь”, м. Луганськ
до Акціонерного комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Луганського відділення Донецької обласної філії АКБ СР “Укрсоцбанк”, м. Луганськ
про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії
про зобовязання виконати певні дії
Суддя Василенко Т.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Апанасова Н.М., дов. б/н від 01.03.2010;
від відповідача - після перерви не прибув;
В судовому засіданні 13.05.10 було оголошено перерву до 25.05.10. відповідно до вимог ст. 77 ГПК України.
Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про зобов'язання відповідача відстрочити виконання зобов'язання ТОВ «Дінус-Сталь» за п.п. 1.1.1.1. та п.п. 1.1.1.2. договору відновлювальної кредитної лінії № 550-28/00051 від 20.02.08 разом з додатковими угодами від 25.06.08 за № 1, від 03.04.09 за № 2 та п. 1.4.1. іпотечного договору від 21.02.08 з відповідними змінами до нього від 25.06.08, від 03.04.09 за основним зобов'язанням на 24 місяці, за щомісячними відсотками на 12 місяців відповідно до визначених у цих пунктах датах.
Відповідач за запереченнями на позовну заяву від 19.04.10 (арк. справи 50-52) проти позову заперечує та зокрема зазначає, що на виконання умов договору відновлювальної Кредитної лінії № 550/28/00051 від 20.02.08 та додаткової угоди № 1 від 25.06.08 банком було надано позивачу кредитні кошти в сумі 797 660 грн. 576 коп.
Враховуючи складні фінансово-економічні умови між банком та позивачем було укладено додаткову угоду № 2, якою змінено порядок повернення кредитних коштів, а саме відкладено повернення траншів з 20.02.09 по 20.09.09, змінено розміри траншів. Таким чином, двічі банком пішов назустріч позивач та погодився із зміненням умов кредитного договору. Тобто, фактично позивачу вже було надано відстрочку виконання зобов'язань щодо повернення кредитних коштів. Але позивачем умови договору не виконувалися, у зв'язку з чим на момент подачі позову утворилась заборгованість за кредитом у сумі 797 660 грн. 56 коп., та заборгованість за відсотками у сумі 163 998 грн. 73 коп.
Позивач з доводами відповідача не погодився та надав відповідні пояснення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, суд
. в с т а н о в и в:
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 20.02.08 між сторонами у справі було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 550-28/00051. Відповідно до умов вказаного договору позивач отримав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення грошові кошти в сумі 500 000 грн. 00 коп. з кінцевим поверненням до 19.02.18.
25.06.08 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1 про збільшення суми кредиту до 800 000 грн. 00 коп. і збільшено відсотки до 19% річних.
03.04.09 також було підписано додаткову угоду № 2 про зміну зниження максимального ліміту заборгованості.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором сторони уклали іпотечний договір від 21.02.08 (реєстраційний № 589).
Протягом 22.02.08-12.09.08 позивач одержав від відповідача кредитні кошти в сумі 797 660 грн. 56 коп. Але у зв'язку із економічної кризою в Україні, позивач не мав можливості здійснювати повернення кредитних коштів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, але відсотки сплачувалися добросовісно.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з листами та проханнями щодо змінення строків та сум повернення кредиту, але банк ці звернення залишав без задоволення.
Виходячи з наведеного, посилаючись на ч. 2 ст. 651, ст. 652 ЦК України позивач вважає що необхідно змінити умови договору у зв'язку із істотною зміною обставин.
Також, на думку позивача, викон7ання умов кредитного договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін, а саме майнові інтереси позивача є незахищеними і позбавляють його того на що він розраховував при укладанні кредитного договору.
Окрім цього, позивач зазначає, що його дії щодо безпосереднього звернення до суду з вимогами про зміну умов договору є обґрунтованими та відповідають діючому законодавству.
Відповідач з позовом не погодився з підстав вказаних у запереченнях та наведених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ним докази, суд дійшов до наступого
Між Акціонерним комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі начальника Луганського відділення Донецької обласної філії, як кредитором, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дінус - Сталь” в особі директора, як позичальником, було укладено договір відновлювальної кредитної лінії від 20.02.2008 № 550-28/00051 (далі -договір) з додатковими угодами №1 від 25.06.08 і №2 від 03.04.09.
Згідно п.1.1. даного договору (з урахуванням додаткової угоди № 1 від 25.06.2008) банк надає у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 800 000 грн. 00 коп., зі сплатою 14,5% а відповідно до додаткової угоди від 25.06.08 - 19% річних та комісій в розмірах передбачених договором.
Повернення основної суми здійснюється щорічно до 20 лютого, з кінцевим терміном повернення 19 лютого 2018 року (у редакції додаткової угоди №1 від 25.06.2008).
Разом з цим, з метою забезпечення вимог банку за договором кредиту № 550-28/00051 від 20.02.2008, між банком та ТОВ “Дінус - Сталь” 21.02.2008 було укладено іпотечний договір (реєстр. № 589) та договір про внесення змін до іпотечного договору від 25.06.2008, за умовами якого “Іпотекодавець” відповідач у справі - ТОВ “Дінус - Сталь” передав банку, як іпотекодержателю, нерухоме майно - виробничі будівлі загальною площею 3 263,7 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Почтовая, 1 “Ж”.
Згідно п. 1.1 іпотечного договору відповідач передає відповідне майно банку у якості забезпечення виконання зобов'язань за договором № 550-28/00051 від 20.02.2008 з додатковими угодами до нього - “Основне зобов'язання”.
Із матеріалів справи вбачається та підтверджено сторонами, що з метою виконання зобов'язань за договором банк перераховував на користь відповідача, за відповідними платіжними дорученнями, безпосередньо з позичкового рахунку кошти у сумі 797 660 грн. 56 коп.
Умовами вказаного договору у редакції додаткових угод №1 і №2 сторонами був визначений певний графік зниження максимального ліміту заборгованості.
Як свідчать матеріали справи та підтверджено самим позивачем, ним умови договору щодо поверненні кредитних коштів та сплати відсотків належним чином не виконувалися.
Вказане також підтверджено і рішенням господарського суду Луганської області від 01.04.10 в рамках розгляду справи № 6/40.
Так, банк звернувся до суду із позовом до ТОВ «Дінус - Сталь» про стягнення заборгованості по кредиту в сумі 797 660 грн. 56 коп. та відсотків у сумі 136 820 грн. 94 коп. шляхом звернення стягнення на майно відповідача. Зазначеним рішенням позов було задоволено та стягнуто вказані кошти шляхом звернення стягнення на майно відповідача за іпотечним договором.
Відповідно до ст. 627 ЦК України стороні є вільними в укладені договору, виборі контрагентів і визначені умов договору.
Статтею 181 ГК України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Відповідно до ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку, не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона, яка отримала проект договору, при згоді з його умовами оформлює договір відповідно до вимог діючого законодавства і повертає один екземпляр іншій стороні. При наявності окремих заперечень за договором сторона, що отримала проект договору складає протокол розбіжностей, про що зазначає у договорі і у 20-ти денний строк направляє іншій стороні 2 екземпляри протоколу розбіжностей.
У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на викорінення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано договір, вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Наведені вище обставини та сам текст позовної заяви свідчать про те, що позивач фактично бажає змінити умови відповідного кредитного договору та додаткових угод до нього.
В даному випадку позивач неодноразово звертався до відповідача з листами про врегулювання проблем, що виникли у останнього при виконанні зобов'язань за вказаним вище кредитним договором, але позивач не звертався до відповідача з пропозиціями щодо внесення змін до перелічених вище договорів.
Як вказано у Інформаційному листі ВГСУ від 06.08.08 № 01-8/471 в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин недотримання вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про розірвання оспорюваного договору.
Тобто, не направлення пропозиції щодо зміни умов договору не перешкоджає розгляду цього питання в суді, але в судовому порядку розглядається саме питання щодо внесення змін до договору.
Разом з цим, внесення змін в договір повинно оформлюватися саме відповідно до норм діючого законодавства, а не шляхом зобов'язання однієї сторони змінити певні умови договору.
Відповідно до п. 7.1 кредитного договору сторони визначили, що усі додатки, зміни та доповнення до цього договору мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином уповноваженими на те представниками сторін, з обов'язковим посиланням на цей договір і є невід'ємною складовою частиною даного договору.
Позивачем вказані умови договору дотримані не були і зміни до договору не оформлені належним чином.
В той же час, позивач не надав суду доказів порушення відповідачем права позивача щодо можливості внесення змін до кредитного договору.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором
або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частиною другою зазначеної статті Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням
суду на вимогу заінтересованої сторони (постанова Верховного Суду України від 17.06.2008 N 8/32пд).
Наведене вище свідчить про те, що позивач фактично отримав кошти відповідача і не повернув їх у визначений договором строк, тим самим порушив саме інтереси відповідача. Так, відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Але позивач отримані від відповідач кошти останньому не повернув, у зв'язку з чим вони були стягнуті в судовому порядку.
Відповідно до норми ст.19 Основного Закону держави -Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
В силу статей 42, 43, 33 ГПК України правосуддя в господарських сулах здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З огляду на вказані положення позивач при зверненні з позовом мав обґрунтувати свої вимоги поданими суду доказами, а відповідач -спростувати доводи позивача. Тобто, виходячи з наведених приписів, згідно з принципом змагальності саме позивач мав надати суду певні докази допущення відповідачем порушень. У разі ж надання позивачем відповідних доказів та невизнання певних обставин відповідачем, на останнього покладається обов'язок їх спростування.
Виходячи з наведених обставин справи та норм діючого законодавства, слід визначити, що позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають, у зв'язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання - 28.05.2010.
Суддя Т.А.Василенко
Помічник судді Т.В.Цибулько