справа № 2-а-365/10р.
09 червня 2010 р.
Гусятинський районний суд Тернопільської області в складі
Головуючого судді Римар Г.М. ,
при секретарі судового засідання: Перцовій В.В.
за участю:
позивача : ОСОБА_1
представника відповідача : Стукало М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Гусятин справу за позовом ОСОБА_1 до управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про визнання незаконним рішення комісії УМВС України відповідно до протоколу №2 від 12.03.2010 року та зобов'язання комісії УМВС України в Тернопільській області визнати його учасником бойових дій, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача про визнання не чинним рішення комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасників бойових дій УМВС України в Тернопільській області відповідно до протоколу №2 від 12.03.2010 року про неможливість визнати його учасником бойових дій та зобов'язання комісії УМВС України в Тернопільській області визнати його учасником бойових дій, посилаючись на те, у період: з 01 серпня 1989 року по 05 грудня 1989 року відповідно до розпорядження заступника начальника ГУКР МВС СРСР генерал-майора міліції Бомоніна та заступника начальника УВС Тернопільської області полковника вн.сл. Нагаєва, він був відряджений в Ферганський особий район, в який входили Ферганська, Андіжанська і Наманганська області Узбекської РСР, Ошська Киргизької РСР і Горно-Бадашанська АО Таджикської РСР. В зазначений період в республіках Середньої Азії відбувались збройні конфлікти і позивачу приходилось приймати участь в різних оперативно-військових заходах, застосовувати автоматичну, табельну зброю і спецзасоби по затриманні озброєних груп екстремістів, звільняти заручників і захоплені приміщення, вести розвідувально-оперативну роботу в населених пунктах підконтрольних екстремістам. При виконанні одного із завдань по затриманні екстремістів позивачем було отримано поранення. Збройні сили СРСР і органи внутрішніх справ в азіатських і кавказьких республіках в період з 1988 р. по 1991 р. виконували бойові завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. На час існування Союзу РСР та партійної ідеології, яка панувала в той період, не визнавалось, що в союзних республіках могли вестись бойові дії і реальна інформація про їх трагічні наслідки замовчувалась, тому республіки Середньої Азії не включені в перелік держав і періодів бойових дій на територіях затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року за № 63, у зв'язку з чим комісією УМВС України в Тернопільській області по розгляду питань пов'язаних із встановленням статусу учасника бойових дій відповідно до протоколу №2 від 12.03.2010р. позивачу було відмовлено наданні статусу учасника бойових дій. Однак комісією не взято до уваги п.6 примітки Переліку держав і періодів бойових дій, де вказано інші країни після грудня 1979 року, тому він змушений звертатися в суд.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, вважає, що вони підтверджені матеріалами справи та відповідають вимогам чинного законодавства.
Представник відповідача проти позову заперечив, з тих підстав, що в переліку держав, в яких велися бойові дії, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63 не міститься територія держави та період, які зазначені в документах ОСОБА_1, тому підстав для визначення його учасником бойових дій немає.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Так, 21 січня 2010 року позивач звернувся з заявою до УКЗ УМВС України в Тернопільській області про визнання його учасником бойових дій. Однак, рішенням комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасником бойових дій УМВС України в Тернопільській області відповідно до протоколу № 2 від 12.03.2010р. з посиланням на Постанову КМУ від 08 лютого 1994 року № 63, відмовлено у визнанні позивача учасником бойових дій, в зв'язку з відсутністю в Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України № 63 від 8.02.1994 р. території держави та період, які зазначені в документах військовослужбовця.
Відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 р. учасниками бойових дій визнаються:2) учасники бойових дій на території інших країн військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів). Військовослужбовці Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які за рішенням відповідних державних органів були направлені для виконання миротворчих місій або у відрядження в держави, де в цей період велися бойові дії. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України за №16 від 13.01.1995 року «Про застосування п.2 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» безпосередня участь громадян у бойових діях або в забезпеченні бойових дій військ визначається комісіями, що створюються у міністерствах і відомствах, які направляли своїх працівників у держави, де в цей період велися бойові дії. Перелік держав, зазначених в цьому пункті, періоди бойових дій у них та категорії працівників визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно пункту 1 Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 січня 1995 року № 16 (далі - Положення), Комісія з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій (далі - Комісія) створюється у міністерстві та відомстві для розгляду заяв громадян, які працювали на підприємствах, в установах та організаціях відповідних міністерств і відомств і були направлені ними на роботу за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР в держави, де в цей період велися бойові дії.
В пункті 3 Положення зазначено, що Комісія зобов'язана: приймати до розгляду заяви громадян про визнання їх учасниками бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; реєструвати заяви у спеціальній книзі обліку; інформувати заявника про прийняття заяви до розгляду і дату засідання Комісії. Якщо виникає потреба у додаткових документах, що підтверджують статус заявника, Комісія робить запит до відповідних архівних установ, про що повідомляє заявника; розглядати заяви громадян, що надійшли до Комісії, у тримісячний термін; видавати довідки за зразком згідно з додатком.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, основною підставою для відмови позивачу у визначенні його учасником бойових дій слугувала відсутність в Переліку держав і періодів бойових дій на їх території, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 № 63 “Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі -Перелік) території держави та періодів зазначених в документах військовослужбовця ( а саме: з 01.08.1989р. по 05.12.1989 р. (Узбекська, Таджицька, Киргизька РСР).
Слід зауважити, що зазначений Перелік не є вичерпним. В ньому також міститься вказівка, що бойові дії велися і в інших країнах після грудня 1979 року. Водночас, в примітці №6 до позиції “інші країни після грудня 1979 року" зазначено, що Генеральним штабом Збройних Сил колишнього Союзу РСР і після 1979 року направлялися військові фахівці в країни, на території яких велися бойові дії, але Генеральний штаб Збройних Сил України не володіє такою інформацією. Військовим фахівцям у таких випадках пільги надавалися на підставі довідок 10 Головного управління Генерального штабу Збройних Сил СРСР про їх особисту участь у бойових діях.
Однак, на відміну від інших приміток №№ 1-5, 7 до цього пункту, в яких безпосередньо зазначено, що вони поширюються на обмежене коло осіб, примітка № 6 до позиції “інші країни після грудня 1979 року” лише зазначає про надання пільг саме військовим фахівцям, які направлялись Генеральним штабом ЗС колишнього Союзу РСР. При цьому, зазначена примітка № 6 ніяким чином не обмежує коло осіб на яких розповсюджується позиція “інші країни після грудня 1979 року”.
Суд при вирішенні даної справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави ( частини 1 статті 8 КАС України).
Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Беручи до уваги вищенаведені обставини та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що рішення комісії УМВС України в Тернопільській області з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, оформлене протоколом № 2 від 12.03.2010 року в частині відмови у визначенні учасником бойових дій ОСОБА_1 прийнято необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, в зв'язку з чим, підлягає скасуванню в цій частині.
За таких обставин, суд приходить до переконання щодо визнання ОСОБА_1 учасником бойових дій на території інших країн, а саме: Ферганська, Андіжанська і Наманганська області Узбекської РСР, Ошська Киргизької РСР і Горно-Бадашанська АО Таджикської РСР, у період з 01 серпня 1989 року по 05 грудня 1989 року.
Керуючись ст..ст.6, 9 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1994 року № 63, ст.ст. 11,70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати незаконним і скасувати рішення комісії УМВС України в Тернопільській області з питань розгляду матеріалів про визначення учасників бойових дій, оформлене протоколом від 12.03.2010 р. в частині відмови у визнані учасником бойових дій ОСОБА_1.
ОСОБА_1 визнати учасником бойових дій на території інших країн, а саме: Ферганська, Андіжанська і Наманганська області Узбекської РСР, Ошська Киргизької РСР і Горно-Бадашанська АО Таджикської РСР, у період з 01 серпня 1989 року по 05 грудня 1989 року .
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви на апеляційне оскарження.
На постанову може бути подано заяву про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Гусятинський районний суд Тернопільської області. Апеляційна скарга на дану постанову суду може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду. Крім цього, апеляційна скарга на дану постанову може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя: підпис
З оригіналом вірно
Голова Гусятинського районного суду Г.М. Римар