Справа №932/8083/21
Провадження №2/932/4815/21
11 жовтня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Лукінової К.С.,
за участі секретаря Киричок Л.А.,
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати заборгованості аліментів та припинення подальше стягнення аліментів, -
До Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати заборгованості аліментів та припинення подальше стягнення аліментів.
Разом з позовною заявою до суду надійшла заява від представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову, в обґрунтування заяви вказала, що позивач звернувся до суду з позовом про звільнення від сплати заборгованості аліментів та припинення подальше стягнення аліментів. Підставою для звернення до суду є зміна обставин, які дають підстави для припинення стягнення аліментів. 23.08.2021 року позивач разом із дитиною виїхали до Польської Республіки з метою навчання, про що свідчить штамп у паспорті громадянина України для виїзду за кордон. Виїзд дитини був здійснений на підставі особистої заяви (дозволи) відповідача від 27.07.2021 року, яка була нотаріально посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Нугаєвою О.М., реєстровий номер 366. Оскільки, з 23.08.2021 року неповнолітня дитина перебуває разом із батьком, на повному його утриманні, на навчання в Республіка Польща, відсутні підстави для сплати позивачем на користь відповідача аліментів на утримання сина. Оскільки з серпня 2021 року батько (позивач) повністю утримає неповнолітню дитину, яка з ним проживає, обов'язок щодо виплати аліментів на користь матері (відповідача) відсутній, проте нарахування відбувається, чим порушує права не тільки батька, а й дитини, оскільки ці кошти нараховуються не за призначенням. Враховуючи вищенаведені обставини, можливість настання для ОСОБА_1 негативних юридичних наслідків у разі арешту його рахунків/майна/заборон, останній вважає за необхідне скористатись правом щодо подання заяви про зупинення виконання за виконавчим документом.
Ознайомившись з матеріалами заяви про забезпечення позову, суд прийшов до наступного.
Відповідно до пунктів 6, 10 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; іншими заходами необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечується заходами зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Позивач зазначає, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення аліментів може істотне ускладнити і унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист і поновлення оспорюваних прав та інтересів, а також прав та інтересів дитини.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд прийшов до висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності відповідно до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Забезпечення позову це заходи цивільного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим, та повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі їх задоволення, не порушуючи при цьому збалансованості інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.
На підставі ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку сторін з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З сукупного аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що застосування у справі заходів забезпечення позову є виправданим, якщо з обставин справи встановлено об'єктивну можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що не застосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
Таким чином, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду і заходи повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на те, що не вжиття заходів забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення аліментів може істотно ускладнити і унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист і поновлення оспорюваних прав та інтересів, а також прав та інтересів дитини, за захистом яких він звернувся до суду, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Крім того, ст. 150 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
При цьому, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне вчинення таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п. 3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9).
Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Позивач в позовній заяві зазначає, що є зміна обставин, які дають підстави для припинення стягнення аліментів.
Разом з тим, вказана обставина сама по собі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову в спосіб, визначений позивачем.
Крім того, представником позивачем належним чином не обґрунтовано того, що вказаний ним захід забезпечення позову спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, як не обґрунтовано, і ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття такого заходу. Заява представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову є недостатньо обґрунтованою та її доводи не свідчать про те, що невжиття запропонованих заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду в майбутньому.
Представником позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та припинення подальше стягнення аліментів, яке у разі задоволення позову буде мати місце з моменту набрання рішенням суду законної сили, а тому заява, вимоги якої ототожнюються з позовними вимогами, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Враховуючи те, що заявником не доведені обставини можливого ускладнення поновлення порушених майнових прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду, без вжиття заходів забезпечення позову, заява розцінюється як необґрунтована, а тому вона не підлягає задоволенню.
За правилом ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
До того ж, відповідно до ч. 1 ст. 179 СК України, аліменти є власністю дитини та зупинення стягнення аліментів може призвести до позбавлення дитини належного матеріального забезпечення.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся із даним позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати заборгованості аліментів та припинення подальше стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Таким чином, виходячи із змісту позовних вимог, а також з вимог заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку, що запропонований заявником вид забезпечення позову фактично зводиться до вирішення спору по суті, а тому не може бути застосований судом, оскільки таке забезпечення не узгоджується з положеннями процесуального закону.
Питання про припинення стягнення аліментів є предметом судового розгляду та не може бути вирішене шляхом забезпечення позову.
Звертаючись до суду з такою заявою про забезпечення позову, позивач фактично в порядку забезпечення позову просить вирішити спір.
Крім того, відповідно до приписів пункту 9 стаття 129 Конституції України обов'язковість судового рішення є однією з засад судочинства.
Частина друга статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вказує на те, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Як зазначено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу, що виданий на виконання рішення, що набрало законної сили, є недопустимим.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що зупинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, матиме своїм наслідком порушення прав відповідача у цій справі, як стягувача у виконавчому провадженні. Відтак, обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає його меті та завданням цивільного судочинства. На думку суду, недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили та є обов'язковими для виконання на всій території України.
Отже, у задоволенні заяви про забезпечення позову необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст. 18, 149-150, 153, 258-261, 353-355 ЦПК України, суддя, -
У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Індустріальний відділ державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) про звільнення від сплати заборгованості аліментів та припинення подальше стягнення аліментів - відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в п'ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя К.С. Лукінова