Ухвала
12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 332/4173/19
провадження № 61-16202ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Кляшторного Віктора Сергійовича, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної нестачею майна,
У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (далі - ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, заподіяної нестачею майна.
В обґрунтування позову зазначало, що відповідачі: завідуюча складом ділянки матеріальних складів господарства складського ОСОБА_1 , комірники складу металів та інструментів ділянки матеріальних складів господарства складського - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 працювали у ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» за трудовими договорами та на підставі договорів про повну індивідуальну матеріальну відповідальність несли повну матеріальну відповідальність за зберігання матеріальних цінностей, що знаходяться на складі.
Під час виконання відповідачами своїх трудових обов'язків на складі металів і інструментів була виявлена нестача матеріальних цінностей.
На підставі наказу директора ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» від 16 серпня 2019 року № 396 «Про проведення позапланової інвентаризації в цеху № 33 на складі № 57010» інвентаризаційною комісією була проведена позапланова вибіркова інвентаризація необоротних активів в цеху № 33 на складі металів і інструментів № 57010, а також за місцями їх фактичного зберігання, за результатами якої складено протокол № 155 від 30 серпня 2019 року, яким встановлено невідповідність фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей за місцями їх фактичного зберігання з даними бухгалтерського обліку станом на 19 серпня 2019 року на суму 730 167,76 грн.
Відповідачів ознайомлено з протоколом № 155 та з урахуванням однакової вини матеріально-відповідальних осіб, запропоновано в добровільному порядку рівними частинами відшкодувати суму заподіяної шкоди комбінату в розмірі 730 167,76 грн. до 18 вересня 2019 року шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок підприємства. Від виплати завданих збитків у добровільному порядку відповідачі відмовилися, про що членами комісії 12 вересня 2019 року було складено відповідний акт.
Згідно звіту про оцінку товарно-матеріальних цінностей відповідно до переліку, наданого замовником в кількості 38 позицій, та висновку про вартість об'єкта оцінки ринкова вартість об'єкта оцінки на дату оцінки з урахуванням ПДВ становить 815 990,68 грн.
На підставі вищевикладеного, заявник просив стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на свою користь по 271 996, 90 грн. з кожної у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею майна.
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, позов ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» задоволено. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 271 996,90 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею майна. Стягнено з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 271 996,90 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею майна нестачею майна. Стягнено ОСОБА_3 на користь ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» 271 996,90 грн у рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею майна нестачею майна.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Місцевий суд, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат», виходив з того, що відповідачі є особами, з якими укладені договори про повну матеріальну відповідальність, та на підставі статті 132 КЗпП України повинні відшкодовувати збитки, завдані нестачею матеріальних цінностей у рівних частках.
01 жовтня 2021 року представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Кляшторний В. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд або для продовження розгляду або ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат».
Касаційна не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У поданій касаційній скарзі заявник не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судових рішень, а зазначає, що апеляційний суд не звернув уваги на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, позивачем не надано переконливих доказів винуватості відповідачів у заподіянні шкоди підприємству, посилаючись при цьому на частину першу статті 376 ЦПК України, якою визначені підстави для скасування судового рішення місцевого суду судом апеляційної інстанції, що не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).
Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судових рішень, така скарга підлягає поверненню заявникові.
Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвоката Кляшторного Віктора Сергійовича, на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої нестачею майнаповернути заявникові.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Ступак