22 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 761/3894/18
провадження № 61-12624св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Буняка Валерія Сергійовича про участь у судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_1 доДержавного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» (далі - ДП «Поліграфічний комбінат «Україна»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст попередніх судових рішень
Справа розглядалася судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року у позові відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що посада, яку обіймає позивач, вимагає допуску до державної таємниці. Проте листом Служби безпеки України (далі - СБУ) від 13 грудня 2017 року їй відмовлено у наданні допуску до державної таємниці на підставі статей 23, 24 Закону України «Про державну таємницю». Отже, позивач звільнена із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України з дотриманням трудового законодавства України і правові підстави для задоволення позову відсутні.
Постановою Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Буняка В. С. залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявлення невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає допуску до державної таємниці.
14 грудня 2017 року на адресу відповідача надійшов лист СБУ про відмову ОСОБА_1 у наданні допуску до державної таємниці. 14 грудня 2017 року відповідач направив запит до Міністерства економічного розвитку та торгівлі України на погодження звільнення позивача із займаної посади через відмову СБУ надати допуск до державної таємниці. 20 грудня 2017 року таке погодження надійшло на адресу відповідача. Наказом від 26 грудня 2017 року № 1452-к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади, яка вимагає допуск до державної таємниці, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України. Підстави та порядок звільнення ОСОБА_1 відповідають трудовому законодавству України та не порушують її трудових прав.
Постановою Верховного Суду від 29 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 20 грудня 2018 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що суд апеляційної інстанції порушив норми цивільного процесуального закону, які регулюють відвід суду. Висновок суду апеляційної інстанції про залишення без розгляду заяви про відвід колегії суддів на підставістатті 126 ЦПК України є помилковим, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції 20 грудня 2018 року таким, що відбувся з порушенням порядку, який визначений процесуальним законом (неповноважним складом суду).
ЦПК України не передбачає винятків із загального порядку дослідження письмових доказів, який встановлений статтею 229, 235 ЦПК України, якщо документи мають гриф «секретно». Тому відсутність у матеріалах справи листа СБУ від 13 грудня 2017 року за вихідним № 8/2/4-11019, який було покладено в основу рішення судами обох інстанцій, є порушенням вимог статті 79 ЦПК України про достовірність доказів, та статті 229 ЦПК України щодо дослідження доказів, а також статті 263 ЦПК України про законність і обґрунтованість судового рішення.
Крім того, матеріали справи вказують на суперечності щодо дати надіслання відповідачеві листа від 13 грудня 2017 року за вихідним № 8/2/4-11019. Відповідно до листа СБУ № 26/2/1-6805 щодо відмови у наданні допуску до державної таємниці, який був надісланий ОСОБА_1 , повідомлення № 26/2/1-399п/дск про відмову у наданні ОСОБА_1 допуску до державної таємниці надіслано до ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» СБУ 23 січня 2018 року. Проте оспорюваний наказ № 1452-к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації, яка вимагає допуск до державної таємниці, на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України, прийнято ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» 20 грудня 2017 року.
Поза увагою суду апеляційної інстанції також залишилися доводи апеляційної скарги, пов'язані із недотриманням відповідачем вимог частини другої статті 40 КЗпП України, якою встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, та вимог частини першої статті 49-2 КЗпП України про необхідність повідомлення про наступне звільнення працівників персонально не пізніше ніж за два місяці.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Буняка В. С. задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.
Визнано незаконним наказ ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» від 26 грудня 2017 року № 1452-к, яким ОСОБА_1 звільнено з посади заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації на підставі пункту 2 частини першої статті 40 КЗпП України з 26 грудня 2017 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з інформаційних технологій та персоналізації ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» з 27 грудня 2017 року. Зобов'язано ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .
Стягнено з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» на користь ОСОБА_1 1 839 144,38 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з утриманням підприємством з цієї суми податків й інших обов'язкових платежів, та 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено.
Стягнено з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» на користь ОСОБА_1 12 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Стягнено з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» в дохід держави судовий збір в розмірі 7 652,83 грн.
Стягнено з ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» на користь ОСОБА_1 26,43 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутній лист СБУ від 13 грудня 2017 року за вихідним № 8/2/4-11019, який було покладено в основу оскаржуваного рішення суду першої інстанції, що є порушенням вимог статті 79 ЦПК України про достовірність доказів, статті 229 ЦПК України щодо дослідження доказів та статті 263 ЦПК України про законність і обґрунтованість судового рішення. Також рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року встановлено, що матеріали справи не містять однозначних доказів, якими б підтверджувались висновки відповідача щодо повідомлення позивачем неправдивих відомостей, проте у суду відсутні підстави сумніватися у поясненнях позивача.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що на момент звільнення позивача СБУ не прийняла рішення про відмову у наданні допуску ОСОБА_1 до державної таємниці та надалі рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 липня 2019 року, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 жовтня 2019 року, визнано протиправним та скасовано рішення СБУ щодо відмови ОСОБА_1 в доступі до державної таємниці у зв'язку з повідомленням недостовірних відомостей про себе. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обгрунтованість доводів апеляційної скарги щодо недотримання відповідачем законодавства при звільненні позивача.
У зв'язку із тим, що позивач була позбавлена можливості певний період працювати, отримувати заробітну плату і це призвело до моральних страждань та необхідності додаткових зусиль для організації працівником свого життя, суд задовольнив вимогу про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2020 року ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року, просило скасувати оскаржуване судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У лютому 2021 року відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 27 січня 2021 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського апеляційного суду від 23 липня 2020 року у справі № 761/3894/18 (в частині врахування при визначенні розміру середнього заробітку за вимушений прогул обставин істотного збільшення розміру встановлених відповідачем посадових окладів всіх заступників директора відповідача) для приєднання до матеріалів справи та її розгляду після повернення справи залежно від наслідків перегляду касаційної скарги.
02 березня 2021 року на електронну адресу Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача - адвоката Буняк В. С. про участь у судовому засіданні позивача та її представника, та наданні додаткових пояснень у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду без участі сторін за правилами спрощеного позовного провадження за наявними в ній матеріалами.
Короткий зміст вимог клопотання
Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_1 та її представник бажають надати додаткові пояснення у справі.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст клопотання про участь сторін у справі для надання додаткових пояснень, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні.
Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Таким чином, розгляд цивільної справи у суді касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи є загальним правилом, визначеним у ЦПК України. У разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Верховний Суд в межах касаційної скарги у цій справі перевіряє аргументи про неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, не може встановлювати обставини справи, збирати та перевіряти докази і надавати їм оцінку.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово висловлювався з приводу відсутності публічних слухань у судах касаційної інстанції. Вочевидь, «публічний характер провадження у судових органах, згаданих у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), захищає учасників справи від здійснення правосуддя таємно, поза контролем громадськості та є також одним із засобів збереження довіри до судів вищих і нижчих ланок. Публічність через прозорість, яку вона надає правосуддю, сприяє досягненню мети пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме справедливому судовому розгляду, гарантія якого є одним із основних принципів будь-якого демократичного суспільства у сенсі Конвенції» (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Аксен проти Німеччини»).
Проте публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку, зокрема і в суді касаційної інстанції.
Верховний Суд зауважує, що характер спору у цій справі не вимагає проведення публічного розгляду, під час провадження у справі не виникли питання, які не можна вирішити шляхом дослідження письмових доказів, то підстави для виклику осіб для надання пояснень відсутні.
Крім того, Верховний Суд створив учасникам процесу у справі № 761/3894/18 належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів, у яких такий рух описаний. Кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Верховний Суд не вважає питання права, які порушені у справі № 761/3894/18, питаннями особливої складності, що мають суспільний резонанс та вирішення яких вимагало проведення судового засідання, а касаційна скарга ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів» розглядатиметься без повідомлення та виклику учасників справи, то необхідно відмовити у задоволенні клопотання про участь позивача та її представника у судовому засіданні.
Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду
У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Буняка Валерія Сергійовича про участь у судовому засіданні у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Поліграфічний комбінат «Україна» по виготовленню цінних паперів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Головуючий О. В. Ступак
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко