Ухвала
Іменем України
29 вересня 2021 року
м. Київ
справа № 199/7135/16-ц
провадження № 61-5757вно21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Усика Г. І. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
третя особа - ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнязаяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про перегляд постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ», банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 22 листопада 2007 року між Закритим акціонерним товариством «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ЗАТ «ПУМБ»), правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 5854013 (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 85 583,00 доларів США зі сплатою 11,90 процентів річних на строк до 22 листопада 2027 року. На забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, 22 листопада 2007 року між сторонами укладений іпотечний договір № 5872080, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 узятих на себе зобов'язань, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Заочним рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь банку заборгованість за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 5854013 у розмірі 154 369,95 доларів США. Зазначене рішення суду відповідачем не виконано.
У подальшому ПАТ «ПУМБ» стало відомо, що заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 листопада
2015 року визнано недійсним договір іпотеки від 22 листопада 2007 року
№ 5872080, укладений між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О. В.; припинено у Державному реєстрі іпотек іпотеку, накладену на підставі договору іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, укладеного між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; знято у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна заборону, накладену на підставі зазначеного договору іпотеки; припинено заборону № 6091783, зареєстровану в Єдиному реєстрі заборон відчуження нерухомого майна 23 листопада 2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Віхровим О. В. на підставі договору іпотеки. З повідомлення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 02 серпня 2016 року № 2/1293/16 стало відомо, що рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 10 листопада 2015 року у справі між такими сторонами та з такого предмету не ухвалювалося, за номером справи № 199/6645/15-ц зареєстровано іншу справу. Зазначене свідчить про чинність іпотеки, зареєстрованої на підставі договору іпотеки від 22 листопада 2007 року №5872080.
Разом з тим, згідно з відомостями, отриманими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, квартира АДРЕСА_1 перейшла у власність
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01 квітня 2016 року, укладеного між нею та ОСОБА_3 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Петрушенською І. Р., зареєстрованого у реєстрі за № 1141.
Посилаючись на те, що у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, ПАТ «ПУМБ», з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:
- визнати ОСОБА_1 іпотекодавцем із усіма правами та обов'язками за іпотечним договором від 22 листопада 2007 року № 5872080, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття нею права власності на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 ;
- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором від 22 листопада 2017 року № 5854013, що станом на 29 серпня 2016 року за тілом кредиту становить 85 406,75 дол. США, звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу на прилюдних торгах за початковою ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експортом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 лютого 2018 року позов ПАТ «ПУМБ» задоволено.
Визнано ОСОБА_1 іпотекодавцем з усіма правами та обов'язками за договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття права власності на предмет іпотеки - квартиру
АДРЕСА_1 .
У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 22 листопада 2007 року № 5854013, укладеним між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_2 у розмірі 85 406,75 дол. США, звернуто стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності
ОСОБА_1 , ціна якої становить 585 000,00 грн, шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, за ціною, що встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором іпотекодержатель (ПАТ «ПУМБ») набув право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вилучення з Державного реєстру іпотек запису про обтяження іпотекою нерухомого майна відбулося на підставі неіснуючого судового рішення, що свідчить про чинність іпотеки ПАТ «ПУМБ» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Зважаючи на те, що за змістом статті 23 Закону України «Про іпотеку» іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна, навіть якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою, тому перехід до ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру дає підстави для визнання її іпотекодавцем з усіма правами та обов'язками за іпотечним договором від 22 листопада 2007 року № 5872080, та звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості
ОСОБА_2 за кредитним договором від 22 листопада 2017 року № 5854013. Визначаючи початкову ціну продажу предмету іпотеки, суд виходив з ринкової вартості предмета іпотеки, визначеної у висновку про оцінку нерухомого майна від 22 листопада 2016 року, складеному суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 , обґрунтованість якого відповідачами не спростовано.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 лютого
2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та застосував норми матеріального права, рішення суду є законним та обгрунтованим, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про обрання банком неналежного способу захисту свого порушеного права, зазначивши, що у разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання іпотекодержатель набуває право на звернення стягнення на предмет іпотеки, яке на власний розсуд може здійснити у судовому порядку на підставі рішення суду, чи у позасудовому порядку. Сам по собі факт не направлення банкомОСОБА_1 досудової вимоги не може слугувати достатньою підставою для відмови у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» за встановлених судом обставин, що банк у порядку передбаченому кредитним договором 01 жовтня 2014 року направивборжнику/іпотекодавцю ОСОБА_2 письмову вимогу про погашення заборгованості.Апеляційний суд також вказав, що банк звернувся до суду зпозовом у межах строку позовної давності (05 жовтня 2016 року), ураховуючи установлені рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 квітня 2016 року обставини того, що право вимоги банку на повне погашення заборгованості позичальником за кредитним договором виникло
01 жовтня 2014 року у зв'язку з направлення ОСОБА_2 досудової вимоги.
Короткий зміст судового рішення касаційного суду
Постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 квітня 2019 року в частині вирішення позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 іпотекодавцем з усіма правами і обов'язками за договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080 скасовано, ухвалено у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про визнання її іпотекодавцем.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду
від 09 квітня 2019 року в частині вирішення позовної вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки змінено, зменшено розмір заборгованості ОСОБА_2 за тілом кредитного договору
від 22 листопада 2017 року № 5854013, у рахунок якої здійснюється звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , з 85 406,75 дол. США до 76 782,99 дол. США.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовної вимоги про визнання ОСОБА_1 іпотекодавцем з усіма правами і обов'язками за договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080 та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні вимоги ПАТ «ПУМБ», Верховний Суд дійшов висновку, що з урахуванням сутності іпотеки та змісту правових механізмів забезпечення прав усіх сторін спірних правовідносин, у спірних правовідносинах ефективним відновленням прав кредитора є застосування передбаченої угодою сторін процедури звернення стягнення на іпотечне майно як однієї з умов надання (отримання) кредиту.
Змінюючи судові рішення судів попередніх інстанцій в частині вирішення позовної вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом зменшення розміру заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договору, у рахунок погашення якої звертається стягнення на предмет іпотеки, з 85 406,75 дол. США до 76 782,99 дол. США, Верховний Суд зробив висновок, що суди безпідставно не застосували наслідки спливу позовної давності до вимог ПАТ «ПУМБ» про стягнення з позичальника заборгованості за тілом кредиту, що виникла у період з лютого 2008 року по вересень 2013 року, а тому кредитор/іпотекодержатель має право на задоволення за рахунок іпотечного майна вимог за основним зобов'язанням у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту за період з жовтня 2013 року по дату зміни строку кредитування, правом на яку банк скористався 02 жовтня 2014 року, направивши позичальнику вимогу про дострокове повернення суми кредиту, що залишилася невиконаною.
Короткий зміст заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, рух заяви у суді касаційної інстанції
У квітні 2021 року до Верховного Суду надійшла заява представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , у якій він просив постанову Верховного Суду
від 18 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПАТ «ПУМБ» у повному обсязі.
На обґрунтування заяви зазначав, що 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 як потерпіла у кримінальному провадження № 12016040030000607 ознайомилася з матеріалами кримінального провадження, у тому числі з документами, отриманими слідчим у АТ «ПУМБ» у порядку тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська, зокрема матеріалами службової перевірки за фактом незаконних дій із заставним майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом незаконного зняття обмеження згідно з договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, висновком зазначеної службової перевірки, листами погодження, запитами банку. З висновку попередньої перевірки УРтаВПСЛВ ДБ АТ «ПУМБ» їй стало відомо, що 03 березня 2008 року, ПАТ «ПУМБ» у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, направив їй вимогу за вих. № 32/162/119 про дострокове повернення усієї суми кредиту та процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги у розмірі 85 953,79 дол. США, яку ОСОБА_2 отримала особисто 03 березня 2008 року. 11 квітня 2008 року ПАТ «ПУМБ» повторно звернувся до ОСОБА_2 з вимогою за вих. № 32/185/119 про дострокове повернення усієї суми кредиту та процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з дня отримання вимоги у розмірі 87 346,60 дол. США, яку ОСОБА_2 отримала особисто 14 квітня
2008 року. Встановлені відповідачем після прийняття постанови Верховного Суду
від 18 листопада 2020 року обставини щодо реалізації ПАТ «ПУМБ» свого права на дострокове повернення кредиту 03 березня 2008 року та 11 квітня 2008 року, суттєво впливають на застосування судом наслідків спливу позовної давності, про застосування яких вона просила під час розгляду справи.
Відзив на заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про перегляд постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито провадження за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про перегляд постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами. Справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частин першої та другої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення.
Згідно з частиною другою статті 429 ЦПК України справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 -
ОСОБА_4 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами необхідно відмовити, з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
За змістом наведених норм права необхідними умовами визнання обставин, визначених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України, нововиявленими є те, що зазначені обставини є істотними та існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки учасників справи. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Перший критерій для віднесення обставин до категорій нововиявлених для суду становить істотність цих обставин для вирішення справи.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби така обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, заявник посилався на те, що строк виконання кредитного договору від 22 листопада
2007 року № 5854013 вважається таким, що настав у повному обсязі після
03 березня 2008 року, оскільки першу вимогу про дострокове повернення кредиту, було направлено ПАТ «ПУМБ» та отримано ОСОБА_2 саме 03 березня
2008 року, тоді як змінюючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення позовної вимоги ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, Верховний Суд виходив з того, що строк кредитування вважається таким, що настав зв'язку з направленням ПАТ «ПУМБ» вимоги про дострокове повернення кредиту від 02 жовтня 2014 року.
В оцінці обставин, на які посилається представник ОСОБА_1 -
ОСОБА_4 як на нововиявлені, Верховний Суд вважає аргументованими доводи заявника про те, що обставини направлення ОСОБА_2 вимоги про дострокове повернення кредиту у повному обсязі мають істотне значення для правильноговирішення справи, оскільки впливають на визначення моменту спливу строку кредитування, тобто настання у позичальника обов'язку повністю виконати свої зобов'язання за кредитним договором.
Другим критерієм для віднесення обставин до категорії нововиявлених для суду є доведеність того, що такі обставини не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою.
Порівняльний аналіз термінів «не могли бути відомі» та «не були відомі», що містяться в пункті 1 частини другої статті 423 ЦПК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про істотні для справи обставини, а тому заявнику необхідно навести доводи (у разі необхідності підтвердити їх належними доказами) на обґрунтування того, що нововиявлені обставини не були та не могли бути відомі заявнику під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Звернувшись до Верховного Суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 вказував на те, що 25 лютого 2021 року ОСОБА_1 як потерпіла у кримінальному провадження № 12016040030000607 ознайомилася з матеріалами кримінального провадження, у тому числі з документами, отриманими слідчим у АТ «ПУМБ» у порядку тимчасового доступу до речей і документів на підставі ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 02 лютого 2021 року, а саме: матеріалами службової перевірки за фактом незаконних дій із заставним майном - квартирою АДРЕСА_1 , шляхом незаконного зняття обмеження згідно з договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, висновком даної службової перевірки, листами погодження, запитами банку. З висновку попередньої перевірки УРтаВПСЛВ ДБ АТ «ПУМБ» їй стало відомо, що ПАТ «ПУМБ» звертався до ОСОБА_2 з вимогою за вих. № 32/162/119 достроково погасити заборгованість за кредитним договором, у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 03 березня 2008 року.
Перевіряючи твердження заявника про те, що про зазначені вище обставини не були і не могли бути відомі ОСОБА_1 раніше за 25 лютого 2021 року, Верховний Суд виходить з їх необґрунтованості, оскільки, як вбачається з долученої до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами копії ухвали слідчого судді Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська від 02 лютого 2021 року про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні № 12016040030000607, відомості про нього до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено
05 вересня 2016 року.
Відповідно до частини другої статті 55 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) права і обов'язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення або заяви про залучення її до провадження як потерпілого.
Тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та вилучити їх (здійснити їх виїмку) (частина перша статті 159 КПК України).
Пунктом 19 частини першої статті 3 КПК України до сторін кримінального провадження віднесено також потерпілого та його представника.
Наведене дає підстави для висновку, що з моменту набуття ОСОБА_1 прав та обов'язків потерпілої у кримінальному провадженні
№ 12016040030000607 від 05 вересня 2016 року, вона не була позбавлена можливості самостійно звернутися до слідчого судді про надання їй, як стороні кримінального провадження № 12016040030000607, дозволу на тимчасовий доступ до документів АТ «ПУМБ», зокрема: матеріалів службової перевірки за фактом незаконних дій із заставним майном - квартирою
АДРЕСА_1 , шляхом незаконного зняття обмеження згідно з договором іпотеки від 22 листопада 2007 року № 5872080, висновку даної службової перевірки, листів погодження, запитів банку.
Крім того, будучи відповідачем у даній цивільній справі № 199/7135/16-ц, ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції та перегляду рішення суду в апеляційному порядку, не була позбавлена процесуального права, у випадку належного використання наданих їй процесуальним законом прав, довести перед судом обґрунтованість своїх доводів про сплив строку кредитування раніше дати направлення банком вимоги про дострокове повернення кредиту від 02 жовтня 2014 року, у тому числі шляхом заявлення клопотань про витребування/ забезпечення доказів у ПАТ «ПУМБ», однак такими процесуальним правами не скористалася.
Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявником не доведено наявності підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК Українидля задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті домогтися нового слухання справи та нового її вирішення.
Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (§§ 27, 28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Pravednaya v. Russia», заява № 69529/01).
Висновки за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
Відповідно до частини третьої статті 429 ЦПК України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Узагальнюючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про недоведеність підстав передбачених пунктом 1 частини другої статті 423 ЦПК України для перегляду постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами, а тому наявні підстави для відмови у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 .
Керуючись статтями 423, 429 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про перегляд постанови Верховного Суду від 18 листопада 2020 року за нововиявленими обставинами відмовити.
Постанову Верховного Суду від 18 листопада 2020 року залишити в силі.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Г. І. Усик
Судді: І. Ю. Гулейков
А. С. Олійник
С. О. Погрібний
В. В. Яремко