Справа № 369/14225/21
Провадження №2/369/5878/21
12.10.2021 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Янченко А.В., перевіривши матеріали за заявою адвоката Короті Анни Ростиславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову, -
11.10.2021 року адвокат Коротя А.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», третя особа без самостійних вимог: Приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Горай Олег Станіславович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Разом з позовною заявою адвокат Коротя А.Р., яка діє в інтересах ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову, в якій просила суд забезпечити позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса вчиненого 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрованим в реєстрі за №29009, за яким стягнено заборгованість на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи, а тому вирішення питання забезпечення позову здійснюється без присутності осіб, які беруть участь у справі.
Розглянувши заяву, всебічно та повно дослідивши доводи позивача, матеріали позовної заяви, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрований в реєстрі за №29009 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Згідно з ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
З огляду на ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Згідно з п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, в тому числі, забороною вчиняти певні дії, а також зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь нього, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Н. проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 колегія суддів дійшла висновку, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно, та встановлення заборони на здійснення будь-яких дій відносно виконання такого виконавчого напису є адекватним та ефективним способом забезпечення позову про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 29.04.2020 у справі № 285/2445/18 (провадження № 61-45537св18), від 16.09.2020 у справі № 344/6384/18 (провадження № 61-2347св19) та від 17.11.2020 у справі № 766/25403/18 (провадження № 61-5718св19), вирішуючи питання, пов'язані з подібними у даній справі правовідносинами.
Враховуючи викладене, з наведених у позовній заяві та заяві про забезпечення позову обставин та обґрунтувань вбачається, що приватним виконавцем було прийнято до виконання виконавчий документ, який позивач вважає таким, що виданий з порушенням встановленого чинним законодавством порядку, та який позивач в межах даної справи просить визнати таким, що не підлягає виконанню.
Суд вважає, що застосування заявлених позивачем заходів забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист її прав та інтересів. Невжиття таких заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідач виконає оспорюваний виконавчий напис у примусовому порядку, що призведе до обмеження прав позивача на ефективний судовий захист її прав, так як у разі стягнення майна та коштів з позивача в порядку виконання виконавчого напису їй не можливо або важко буде відновити її порушене право.
При цьому, вжиття забезпечення у даній справі до вирішення спору, по суті, не призведе до обмеження прав, а слугуватиме заходом запобігання можливих порушень прав позивача, заявлені позивачем заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими ним позовними вимогами.
Враховуючи предмет даного позову, наведені позивачем докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв'язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса вчиненого 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрованим в реєстрі за №29009, за яким стягнено заборгованість на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.
Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннями ст. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.
Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладені арешт та заборона може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбачених ст. 154 ЦПК України випадків обов'язкового застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 149-159, 260, 353, 354 ЦПК України суд, -
Заяву адвоката Короті Анни Ростиславівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.
Зупинити стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса вчиненого 25 лютого 2021 року приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем і зареєстрованим в реєстрі за №29009, за яким стягнено заборгованість на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
Позивач (стягувач): ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач (боржник): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.
Копію даної ухвали надіслати сторонам для відома.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Дана ухвала відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та може бути пред'явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.
Ухвалу підписано 12.10.2021 року
Суддя А.В. Янченко