Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/5774/21
12.10.2021 м. Київ
Колегія суддів Подільського районного суду міста Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
та його захисника адвоката ОСОБА_7 ,
потерпілої ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Подільського районного суду міста Києва кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України,
встановила:
У провадженні колегії суддів Подільського районного суду міста Києва в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на стадії судового розгляду перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Ухвалою суду від 16.08.2021 року ОСОБА_6 продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14.10.2021 року включно.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
В судовому засіданні прокурор вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Обвинувачений та захисник просили у продовженні строку тримання під вартою відмовити та застосувати обвинуваченому ОСОБА_6 більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Потерпіла підтримала думку прокурора.
Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів .
Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Крім того ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови»).
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст.115 КК України, за вчинення якого санкцією статті передбачено покарання у виді позбавлення волі від 7 до 15 років, раніше судимий, одружений, маючий на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей (зі слів), офіційно не працюючий.
На думку суду усвідомлення обвинуваченим невідворотності покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, яке йому інкримінують може призвести до того, що він може намагатись уникнути суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків.
Суд вважає, що на даний час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_6 є недостатнім.
Окрім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України суд має право при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати розмір застави щодо злочину, що спричинив загибель людини.
Приймаючи до уваги викладене, керуючись 331 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» на 60 днів, тобто з 12 жовтня 2021 року по 10 грудня 2021 року включно.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України ОСОБА_6 розмір застави не визначати.
Строк дії ухвали визначити до 10 грудня 2021 року.
Копію ухвали направити у ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Судді ОСОБА_1
ОСОБА_2
ОСОБА_3