Кіровоградської області
"15" червня 2010 р.Справа № 12/66
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В., розглянувши матеріали справи № 12/66
за позовом: приватного підприємства "Сорго", м. Черкаси
до відповідача:фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія, Кіровоградська область
про стягнення 10819,08 грн.
Представники сторін:
від позивача: участі не брали
від відповідача: участі не брали
Сторони повідомлені належним чином про час і місце проведення судового засідання за юридичними адресами, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових відправлень. Крім того, позивач надіслав заяву від 09.06.2010року про розгляд справи без участі представника позивача.
Приватним підрпємством "Сорго" м.Черкаси подано позов до господарського суду Кіровоградської області про стягнення з фізичної особи-підприємця заборгованості за поставлений та частково не оплачений товар в сумі 10 693,40 грн., а також інфляційних в сумі 64,16 грн. та 3% річних в сумі 61,52 грн. Судові витрати по справи позивач просить покласти на відповідача.
Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалою суду документи не подав. Позовні вимоги ні по суті, ні по розрахунку не заперечив.
Справа розглядається на підставі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд, -
Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є :
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
Відповідно до норм статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво-чи багатостороннім прпвочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Статтею 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами того, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Матеріали справи свідчать, що 11.06.2009 року та 15.07.2009 року ПП "Сорго" згідно усної домовленності про поставку товару відвантажило товар ФОП "ОСОБА_1 на загальну суму 34 754,40 грн., згідно видаткових накладних № PG6С-02517 від 11.06.2009 р. на суму 2 567,60 грн. та № PG6С-03130 від 15.07.2009 р. на суму 32 185,80 грн.
На підтвердження факту отримання ФОП ОСОБА_1 товару позивачем подано до матеріалів справи копії вищевказаних накладних, підписаних відповідачем та скріплених печаткою. Відповідач прийняв вказані товарно-матеріальні цінності і не повернув позивачу.
Вказане свідчить, що сторони вчинили двосторонній правочин, а саме договір купівлі-продажу будівельних матеріалів і всі істотні умови для такого роду договорів (найменування товару (предмет), його кількість, одиниця виміру, ціна), були між сторонами погоджені.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк,- відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як зазначає позивач у своїй позовній заяві відповідач прийняв товарно-матеріальні цінності, зазначені у видаткових накладних, але оплатив відвантажений товар частково, на суму 24 060,00 грн. згідно наступних прибутково-касових ордерів:
- № 25807 від 10.08.09р. на суму 3 260,00 грн;
- № 2519 від 18.08.09р. на суму 5 000,00 грн.;
- № 2762 від 28.09.09р. на суму 5 500,00 грн;
- № 26911 від 07.12.09р. на суму 500,00 грн.;
- № 26967 від 11.21.09р. на суму 2 000,00 грн.;
- № 3896 від 02.04.10р. на суму 3 000,00 грн.;
- № 2992 від 23.04.10р. на суму 500,00 грн.
- № 2989 від 26.04.10р. на суму 300,00 грн.
Залишок боргу відповідача перед позивачем на день звернення позивача з позовною заявою до господарського суду за видатковою накладною № PG6С-03130 від 15.07.2009 р.складав 10 693,40 грн.
Строки оплати отриманого відповідачем товару сторонами врегульовані не були.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
03.03.2010р. ПП "Сорго" направлялась на адресу відповідача вимога про погашення боргу за поставлений товар згідно вказаних накладних, але вказана вимога згідно довідки Укрпошти повернута позивачу, у зв'язку із закінченням строку зберігання.
Відповідач не подав господарському суду доказів повної оплати отриманого від позивача товару.
За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення основного боргу та стягує з відповідача заборгованість за поставлений та не повністю оплачений відповідачем товар в сумі 10 693,40 грн.
Позивач також просить стягнути з відповідача втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 64 грн. 16 коп. за період з березня по травень 2010р., а також 3% річних в сумі 61 грн. 52 коп. за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач не подав господарському суду доказів сплати втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 64 грн. 16 коп. за період з березня по травень 2010р., а також 3% річних в сумі 61 грн. 52 коп. за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р.
За таких обставин господарський суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення трьох відсотків річних та втрат від знецінення коштів внаслідок інфляції та стягує з відповідача на користь позивача втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції в сумі 64 грн. 16 коп. за період з березня по травень 2010р., а також 3% річних в сумі 61 грн. 52 коп. за період з 11.03.2010р. по 19.05.2010р.
Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України державне мито у спорі та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді покладаються на відповідача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 33,34, 44,49,82,85, 116, 117 ГПК України, господарський суд,
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ідент. код НОМЕР_1, Індекс 28000, АДРЕСА_1 на користь приватного підприємства "Сорго", код ЄДРПОУ 30284895, індекс 18001, м.Черкаси, вул.Руднєва, 112/1, р/р № 26009769 в ЧОД "Райффайзен Банк "Аваль" м.Черкаси, МФО 354411, св-во 32117222 основний борг в сумі 10 693 грн. 40 коп., втрати від інфляції в сумі 64 грн. 14 коп. , 3% річних в сумі 61 грн. 52 коп., державне мито в сумі 108, 19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 236 грн.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області
Суддя Макаренко Т.В.