Кіровоградської області
"14" червня 2010 р.Справа № 6/27
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 6/27
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ,
до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Злинка
про стягнення 23993,55 грн,
від позивача - участі не брали,
від відповідача - участі не брали.
Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 23993,55 грн, з яких 19500 грн основного боргу, 3705,00 грн збитків внаслідок інфляції, 788,55 грн 3% річних.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на нездійснення перерахування відповідачем заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних товар на суму 19500,00 грн.
Представники сторін вимог ухвал суду від 08.04.2010 про порушення провадження у справі та від 22.04.2010, 01.06.2010 про відкладення розгляду справи не виконали, участь повноважних представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення № 1158314 від 04.06.2010 та № 1158306 від 07.06.2010 (а.с. 60, 61), зокрема вручення відповідачу процесуальних документів, за адресою 26232, АДРЕСА_2, яка підтверджена Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 40 - 45).
На адресу позивача ОСОБА_1, ухвала про відкладення розгляду справи від 01.06.2010 направлена за адресою, вказаною у позовній заяві, що підтверджується списком згрупованих внутрішніх відправлень від 02.06.2010, засвідчена належним чином копія якого долучена до матеріалів справи (а.с. 62).
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Нез'явлення позивача не перешкоджає вирішенню спору.
З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення сторін про дату, час і місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 6/27 в судовому засіданні 14.06.2010 за відсутності представників сторін та за наявними у справі документами.
Оцінивши докази, залучені до матеріалів справи, господарський суд
За видатковими накладними № 26-01-1 від 26.01.2007, № Б-000000000370 від 31.01.2007, № Б-000000000495 від 08.02.2007, № Б-000000000544 від 12.02.2007, № Б-000000000628 від 16.02.2007 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 поставив, а фізична особа-підприємець ОСОБА_2 отримав товар на загальну суму 19500,00 грн. Дані накладні підписано сторонами та скріплено печатками (а.с. 9 - 13).
Між сторонами виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку відповідно до пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 2 пункту 1 статті 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
З огляду на положення Глави 54 Цивільного кодексу України, оскільки зобов'язання між сторонами виникли з приводу купівлі-продажу товару, закон не передбачає спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Підпис на накладних та печатка фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та фактичне отримання ним товару підтверджує купівлю-продаж цього товару.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Видаткові накладні не містять строку оплати за поставлений товар.
Позивачем в порядку статті 530 Цивільного кодексу України була пред'явлена вимога відповідачу оплатити товар (а.с. 14), яку направлено на адресу відповідача 10.11.2008, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення до цінного листа з вимогою виконання зобов'язання у встановлений законом строк (а.с. 15). Претензія залишена відповідачем без виконання.
Згідно пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. Зобов'язання має грунтуватись на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.
З урахуванням вказаного, господарський суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення суми боргу в розмірі 19500,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за період з 20.11.2008 по 26.03.2010 3705,00 грн збитків внаслідок інфляції та 788,55 грн 3% річних.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Претензія з вимогою погашення заборгованості згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України у семиденний строк, на адресу відповідача направлена 10.11.2008.
Згідно пункту 4.2 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007, при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1. даного наказу, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д + 5 (Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).
Відповідно до фіскального чеку та опису вкладення до цінного листа, згідно штампу поштового відділення, претензія - вимога була відправлена на адресу відповідача 10.11.2008 і, згідно підпункту 4.1.4 пункту 4.1 та пункту 4.2 вищезаначеного наказу, відповідач повинен її був отримати 16.11.2008р.
З урахуванням статті 253 та пункту 2 статті 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був розрахуватись у строк до 23.11.2008.
Відповідно право на нарахування збитків від інфляції та 3% річних виникло у позивача з 24.11.2008, а не з 20.11.2008, як то визнано позивачем, оскільки 23.11.2008 був останнім днем терміну, протягом якого фізична особа-підприємець ОСОБА_2 повинен був здійснити оплату.
За розрахунком позивача, доданому до позовної заяви (а.с. 8), збитки від інфляції складають 3705,00 грн, однак, за розрахунком суду збитки від інфляції за період з 24.11.2008 по 26.03.2010 становлять 3900,00 з урахуванням того, що середній індекс інфляції за даний період становить 1,200.
Тому позовні вимоги в частині стягнення збитків від інфляції за період з 24.11.2008 по 26.03.2010 підлягають задоволенню в повному обсязі в межах заявлених позовних вимог.
За розрахунком позивача, сума 3 % річних складає 788,55 грн (а.с. 8). Однак, за розрахунком суду розмір 3 % річних за період з 24.11.2008 по 26.03.2010 складає 782,14 грн, з урахуванням того, що кількість днів прострочення становить 488, а не 492.
Відтак господарський суд частково задовольняє позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 3% річних на суму 782,14 грн.
В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 6,41 грн необхідно відмовити у зв'язку з безпідставністю їх нарахування.
Окрім того, за змістом статті 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача у справі покладаються також судові витрати на державне мито та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (26232, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р суду невідомі) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (49008, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, р/р суду невідомі) основний борг в сумі 19500,00 грн, збитки від інфляції в сумі 3705,00 грн, 3% річних в сумі 782,14 грн, а також судові витрати на державне мито в сумі 239,87 грн та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,93 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 6,41 грн відмовити.
Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.
Копії рішення направити сторонам у справі.
Суддя В.Г.Кабакова