Справа № 539/1708/21
Провадження № 2/539/707/2021
05.10.2021 м.Лубни
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області в складі : головуючого судді Хоменка Д.Є., при секретарі Мирній Т.Ф., розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Містер Мані» про захист прав споживачів,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ «Містер Мані» про захист прав споживачів, мотивуючи тим, що 08.01.2021 року між нею та ТОВ «Містер Мані» було укладено договір № 502548, відповідно до якого нею було отримано кредит на суму 4000,00 грн. Вона вважає даний договір недійсним, оскільки при укладенні вищевказаного кредитного договору порушені її права як споживача згідно з нормами Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист персональних даних».
Їй як споживачу, не була надана інформація, яка стосується суті наданих відповідачем фінансових послуг передбачена ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», отже відсутнє будь-яке письмове твердження про його ознайомлення з усіма умовами кредитного договору. Також в порушення вимог ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» працівники ТОВ «Містер Мані» при видачі кредитних коштів не ознайомлюють позичальника з умовами кредитування та всіма ризиками. Не існує будь - якого окремого документу, де викладена інформація передбачена вищезазначеними законами, на якому б стояв її підпис про ознайомлення з такою інформацією. Таким чином, кредитор не надав їй повної, всебічної, об'єктивної та достовірної інформації, про умови кредиту перед укладенням та під час укладення договору про надання споживчого кредиту.
Відповідачем також був порушений п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», яке полягає в тому, що позивач вважає несправедливими умови кредитного договору, зокрема згідно додатку до Кредитного Договору зазначена реальна річна процентна ставка за кредитом від суми кредиту. Поряд з цим згідно Договором при порушенні Позичальником своїх зобов'язань за цим Договором, в тому числі у разі прострочення встановленого у цьому Договорі строку повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Позичальник на вимогу кредитодавця сплачує на його користь пеню у розмірі 3.0% (три цілих нуль десятих процентів) від простроченої в оплаті суми за кожен день такого прострочення, тобто сума компенсації становить майже 100%, що відповідно до ч.5 п. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів» є несправедливою умовою, та є всі підстави для визнання п.4.3 Кредитного договору не дійсним.
Також вважає, що Кредитним договором порушено норми ч. 1 ст. 61 Конституції України, щодо подвійної відповідальності за невиконання зобов'язання, а саме, як передбачено умовами Кредитного договору у разі порушення Позичальником виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або процентів за ним Договором, він зобов'язується сплатити на користь Фінансової Установи пеню у розмірі 3 % (три проценти) від залишку суми кредиту за кожен день прострочення повернення кредиту, починаючи з першого дня порушення Позичальником умов Договору до моменту повного погашення Заборгованості за кредитом. Поряд з цим, відповідно до Кредитного договору у разі порушення виконання зобов'язань щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів за цим Договором та у разі, якщо встановлена процентна ставка за користування кредитом. Тобто фактично, відповідно до умов договору за одне правопорушення, а саме: порушення ним виконання зобов'язань, щодо погашення суми кредиту та/або сплати процентів, він повинен сплачувати пеню двічі.
Наявні порушення норм, встановлених абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних», адже відповідач не повідомляв її про умови та строки обробки його персональних даних, оскільки з аналізу умов кредитного договору вбачається, що надана нею згода на обробку персональних даних позивача є безстроковою та безвідкличною.
Згідно преамбули вказаного Закону «Про захист прав споживачів» він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Умови договору цілі кредиту не визначені, слід вважати, що кредит був взятий для особистих потреб.
Позивач вважає, що Договір про надання позики № 502548 від 08.01.2021 року містить ознаки Кредитного договору.
Оскільки надання коштів з умовою сплати процентів - це фінансова послуга, яка потребує наявності ліцензії відповідно до Закону України від 12.07.2001 р. №2664-111 «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», то кошти в позику під процент або в кредит можуть надавати лише фінустанови - резиденти або нерезиденти, на яких вимога щодо отримання ліцензії для надання таких послуг на території України не поширюється.
Відповідно до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 31.03.2006 р. №5555 «Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств», зареєстрованого у Мін'юсті України 25.04.2006 р. за №477/12351, юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Позивач вважає, що кредитний договір № 502548 від 08.01.2021 р. слід визнати недійсним.
ОСОБА_1 просить постановити рішення, яким визнати недійсним договір № 502548 від 08.01.2021 р. укладений між нею та ТОВ «Містер Мані».
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилась, надала суду письмову заяву з проханням розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримує, прохає їх задовольнити.
Відповідач ТОВ «Містер Мані» в судове засідання не з'явився, надав суду заяву з проханням розглядати справу за його відсутності, проти задоволення позову заперечує, обґрунтовуючи свої доводи у відзиві наданому суду.
У відзиві зазначено, що ОСОБА_1 , зареєструвалася на сайті ТОВ «Містер Мані» 02.09.2020 та відкрила особистий кабінет про що свідчить данні, які містяться на сайті компанії (www.mrmoney.com.ua). Для первинної реєстрації клієнт повинен пройти ідентифікацію та верифікацію, а саме клієнт надає: свої паспортні данні; свій ідентифікаційний код; номер телефону; адресу електронної пошти; клієнт вказує реквізити банківської картки; умови, на яких він хоче отримати кредит. ТОВ «Містер Мані» перевіряє та звіряє надану клієнтом інформацію, шляхом надсилання електронних запитів та отримання електронних відповідей до бюро кредитних історій та інших Державних доступних ресурсів України. На підставі отриманої інформації ТОВ «Містер Мані» дає згоду на відкриття особистого кабінету та направляє до особистого кабінету Кредитний договір (оферту), або відмовляє клієнту у відкритті особистого кабінету або відмовляє у видачі кредиту клієнту (у випадку надання клієнтом недостовірної або неповної інформації). Всі ці запити та відповідь на них проводяться у електронному режимі та займають дуже мало часу. Підписати Кредитний договір неможливо без ознайомлення з Правилами надання коштів у позику у тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Містер Мані» (надалі - Правила). П. 9.1. цього договору містить всі умови без згоди з якими Договір не буде укладений, у тому числі клієнт підтверджує що він ознайомився з Правилами.
Позивач користувався послугами ТОВ «Містер Мані», а саме отримував позику згідно договору №385622 від 02.09.2020 і вчасно та в повному обсязі виконав свої зобов'язання перед відповідачем.
Позичальник отримав кредитні кошти згідно договору №502548 від 18.01.2021 року на карту: НОМЕР_1 . Дата транзакції зарахування коштів на карту 18.01.2021.
Позивач верифікував свою банківську карту НОМЕР_1 з використанням З-D Secure. Дата трансакції верифікації карти 18.01.2021 р..
Також, особу позичальника встановлено через ТОВ «Українське бюро кредитних історій» ЄДРПОУ: 33546706 по ІПН, ПІБ, номеру телефону і паспорту.
Договір № 502548 від 18.01.2021 та Додаток № 1 до нього підписані у суворій відповідності до Закону України «Про електронну комерцію». Згідно ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», підписом у сфері електронної комерції с електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Договір № 502548 від 18.01.2021 та Додаток № 1 до нього містять всі істотні умови які передбачені ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Всю інформацію стосовно умов Договору була надано позивачу до підписання договору про що свідчить LOG правочину.
У відповідності LOGу правочину 18.01.2021 о 16:55:26 год. позивач увійшов у систему. О 17:57:35 год. сам заповнив заявку та надав свої дані фінансовій установі для ідентифікації, перевірки щодо можливості отримання кредиту з інформацією про бажані параметри кредиту.
Відповідач направив позичальнику в особистий кабінет оферту і договір 18.01.2021 р. о 17:57:45.
18.01.2021 о 17:58:07 год. позивач направив до ТОВ «Містер Мані» електронне повідомлення про прийняття оферти фінансової установи (акцепт), та підписав вищезазначений Договір унікальним одноразовим ідентифікатором який ТОВ «Містер Мані» відправив на телефон НОМЕР_2 , зареєстрований позивачем у особистому кабінеті як фінансовий телефон позивача. Також, даний телефон отриманий в результаті перевірок у ТОВ «Українське бюро кредитних історій». Дана перевірка підтверджує використання саме цього телефону в якості фінансового при отриманні послуг в інших фінансових установах. Відповідач направив позивачу одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності: s54. Цей унікальний одноразовий ідентифікатор було зазначено у нижній частині Договору.
18.01.2021р. о 17:58:14 год. ТОВ «Містер Мані» направило позивачу підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа та перевело кредитні кошти на картку НОМЕР_1 . Тобто, відповідач виконав свої зобов'язання за Договором у повному обсязі та в обумовлені строки. Всі ці дії проводились у автоматичному режимі, але у позивача був час, до підписання Договору, для детального ознайомлення з умовами Договору.
Згідно Закону України «Про електронну комерцію» п. 12. ст. 11: електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Звернення Позичальника до ТОВ «Містер Мані», для отримання екземпляру договору, або будь-яких інших запитів на поштову адресу та електронну адресу, також, не було. Відповідач здійснював спроби для регулювання заборгованості згідно договору № 502548 від 18.01.2021р. та робив кроки для позасудового вирішення спірних питань шляхом переговорів. Зокрема, Позичальнику було запропоноване пільгове закриття заборгованості зі списання частини нарахованих відсотків. Клієнт неодноразово обіцяв погасити кредит, але станом на 03.06.2021р. у Позичальника є невиконані зобов'язання перед ТОВ «Містер Мані».
Позивач був ознайомлений з реальною процентною ставкою та сукупною вартістю позики при підписанні договору №502548 від 18.01.2021 року. Договір Товариства повністю відповідає вимогам чинного законодавства України, ціна та сукупна вартість кредиту вказана у договорі №502548 від 18.01.2021 року, а також, у Графіку платежів до даного договору.
Твердження Позичальника, що умови договору №502548 від 18.01.2021 року є несправедливими, не відповідає дійсності. Встановлення вимоги, щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором, згідно Закону України «Про захист прав споживачів» ст. 18 ч. 3 п.5, не було. Станом на 03.06.2021р. за невиконання зобов'язань за договором, Позичальнику нараховано 0,00 грн.
Посилання Позивача на порушення ч. 1 ст.61 Конституції України, не відповідає дійсності. Подвійної відповідальності за порушення договору немає. Дисконтна процентна ставка, Базова процентна ставка, Пеня за прострочення нараховуються у різні проміжки часу та не накладаються.
Крім того, ТОВ «Містер Мані» повністю виконує чинне законодавство України, в тому числі Закон № 533-ІХ від 17.03.2020; із змінами, внесеними згідно із Законом № 591-ІХ від 13.05.2020, а тому Позичальники звільняються від відповідальності перед Кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань за договором у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно) в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України.
Суд вирішив можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 247 ч. 2 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
З'ясувавши обставини справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Судом встановлено, що 18.01.2021 між сторонами укладено договір надання фінансового кредиту № 502548, за умовами якого кредитодавець ТОВ «Містер мані» надав позичальнику ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 4 000 грн 00 коп., строком на 60 днів, зі сплатою процентів у розмірі 1,60% від суми кредиту за кожен день користування кредитом.
У Додатку № 1 до договору - «Графік платежів до договору №502548 від 18.01.2021 року» визначено порядок та строки повернення кредиту та платежів за ним.
На картковий рахунок позивача ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , згідно кредитного договору № 502548 від 18.01.2021 р. перераховано грошові кошти в розмірі 4 000 грн.
Позивачем не заперечується, що суму кредиту в розмірі 4000,00 грн. вона отримала в повному обсязі, шляхом безготівкового перерахування на особистий рахунок.
Згідно п.1.3 договору кредит надається позичальнику в сумі, що зазначена в п. 1.1.1. Договору у разі укладення договору в електронній формі на сайті кредитодавця шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника, зареєстровану позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на сайті кредитодавця.
Згідно п.1.4. договору сплата процентів за користування кредитом та суми кредиту здійснюється відповідно до Графіку платежів, що визначається у Додатку № 1 до цього Договору та є невід'ємною його частиною.
Згідно п. 3.1. Кредитного договору позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцю суму отриманого кредиту та сплатити проценти за користування кредитом, не пізніше строку вказаного в п. 1.1.2. Договору, а саме: п. 3.1.1. в термін не пізніше дати Дисконтного повернення позики, оплатити проценти, що нараховані на дату здійснення платежу; п. 3.1.2. в термін не пізніше дати повернення позики (строк платежу), оплатити проценти, що нараховані на дату здійснення платежу, а також суми отриманого кредиту.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Згідно п. 2 ч. 1ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Згідно п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Правилами надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Містер Мані», затвердженими протоколом № П4/06012021 від 06.01.2021 загальних зборів учасників ТОВ «Містер Мані», які діяли на момент укладення Договору та є його невід'ємною частиною, встановлено порядок укладення Кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Містер мані», а саме, ОСОБА_1 на отримання кредиту зареєструвалася на сайті кредитодавця шляхом заповнення відповідної реєстраційної форми. На підставі даних реєстраційної форми інформаційна система кредитодавця здійснює реєстрацію заявника на сайті кредитодавця та створює обліковий запис (аккаунт) для доступа заявника до особистого кабінету.
Укладений кредитний договір розміщено в особистому кабінеті позивача, якому в свою чергу були перераховані кошти, відповідно до умов кредитного договору на її картку, та позивач підписала кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором (у відповідності до ст. 12 Закону), що підтверджується скрин-шотами: анкети позивача, направленого позивачу одноразового індентифікатора для підписання Договору; відправлення СМС повідомлення на телефон позивача для реєстрації в особистому кабінеті; перевірки позивача у ТОВ «Українське бюро кредитних історій».
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За змістом положень ч. 1, 2 ст. 207, п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що правочини між фізичною та юридичною особою належить вчиняти у письмовій формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо, крім іншого, воля сторін виражена за допомогою електронного засобу зв'язку, та якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Позивач шляхом власноручного введення одноразового ідентифікатора, отриманого від відповідача, прийняла публічну пропозицію (оферту) та підписала кредитний договір (здійснила акцепт пропозиції відповідача), тобто договір укладено у відповідності до вимог ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Зі змісту оспорюваного договору № 502548 від 18.01.2021 р. вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. Позичальник ОСОБА_1 погодилася на укладення договору саме такого змісту, про що свідчить її заявка до ТОВ «Містер Мані» та підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
З розрахунку по кредитному договору № 502548 від 18.01.2021 станом на 03.06.2021 ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 8952,00 грн.
Згідно з частиною другою статті 627 ЦК України, у договорах за участю фізичної особи-споживача, враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про електронну комерцію» права та обов'язки покупця (замовника, споживача) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції визначаються законодавством України, зокрема Законом України «Про захист прав споживачів».
Покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції за обсягом своїх прав та обов'язків прирівнюється до споживача у разі укладення договору поза торговельними або офісними приміщеннями та у разі укладення договору на відстані відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
Оскільки позивачу, як фізичній особі, було надано кредит, то позивач є споживачем фінансової послуги, а тому при розгляді даних правовідносин необхідно застосовувати спеціальний закон «Про захист прав споживачів».
Згідно з частиною першою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до частини другої статті 12 ЗУ «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», що узгоджується з ч.3 ст.9 Закону України «Про споживче кредитування», перед укладенням договору про надання фінансових послуг фінансова установа чи інший суб'єкт господарювання, що надає фінансові послуги, зобов'язані повідомити клієнта у письмовій або електронній формі, у тому числі шляхом надання клієнту доступу до такої інформації на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, про: 1) особу, яка надає фінансові послуги: а) найменування (для фізичної особи - підприємця: прізвище, ім'я та (за наявності) по батькові), місцезнаходження, контактний телефон і адреса електронної пошти особи, яка надає фінансові послуги, адреса, за якою приймаються скарги споживачів фінансових послуг; б) найменування особи, яка надає посередницькі послуги (за наявності); в) відомості про державну реєстрацію особи, яка надає фінансові послуги; г) інформацію щодо включення фінансової установи до відповідного державного реєстру фінансових установ або Державного реєстру банків; ґ) інформацію щодо наявності в особи, яка надає фінансові послуги, права на надання відповідної фінансової послуги; д) контактну інформацію органу, який здійснює державне регулювання щодо діяльності особи, яка надає фінансові послуги; 2) фінансову послугу - загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити клієнт, включно з податками, або якщо конкретний розмір не може бути визначений - порядок визначення таких витрат; 3) договір про надання фінансових послуг: а) наявність у клієнта права на відмову від договору про надання фінансових послуг; б) строк, протягом якого клієнтом може бути використано право на відмову від договору, а також інші умови використання права на відмову від договору; в) мінімальний строк дії договору (якщо застосовується); г) наявність у клієнта права розірвати чи припинити договір, права дострокового виконання договору, а також наслідки таких дій; ґ) порядок внесення змін та доповнень до договору; д) неможливість збільшення фіксованої процентної ставки за договором без письмової згоди споживача фінансової послуги; 4) механізми захисту прав споживачів фінансових послуг: а) можливість та порядок позасудового розгляду скарг споживачів фінансових послуг; б) наявність гарантійних фондів чи компенсаційних схем, що застосовуються відповідно до законодавства.
Підписання позивачем договору про надання кредиту свідчить про ознайомлення її з правилами надання коштів у позику та вимогами ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», оскільки ознайомлення із даними правилами передують укладенню договору.
Отже, відповідач в повній мірі поінформував позивача про умови надання позики відповідно до вимог чинного законодавства.
Також суд критично оцінює посилання позивача на недійсність договору у зв'язку з порушенням відповідачем норм ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» у пункті 4.3 оскаржуваного договору, оскільки вказаним пунктом встановлена відповідальність позичальника у разі порушення ним умов кредитного договору. При належному виконанні договірних зобов'язань штрафна санкція у вигляді пені не застосовується, при цьому грошова сума нарахованої пені залежить і від періоду невиконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Доводи позовної заяви про те, що умови кредитного договору № 502548 від 18.01.2021 р. є несправедливими, так як сума компенсації за порушення позичальником виконання зобов'язань становить більше 100%, суд відхиляє, оскільки кредит надавався позивачу на строк до 60 днів, відсоткова ставка за користування кредитними коштами становила 1,60% за кожен день та була їй відома в момент укладення договору, в той час як обраховувати та застосовувати річну ставку у кредитора не було підстав, виходячи з незначного строку кредитування.
Законом України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом 14 днів з моменту отримання копії примірника договору, проте реалізація вказаного права споживача і припинення дії кредитного договору можлива при дотриманні споживачем трьох умов, передбачених законом, а саме: подача письмового повідомлення кредитодавцю про відмову від кредитного договору в строки, встановлені законом; одночасного/разом з відкликанням згоди/ повернення виданого кредиту або отриманого товару по договору; сплати нарахованих процентів, які були нараховані банком за весь час користування грошовими коштами.
Проте, позивач правом споживача відмовитись в односторонньому порядку від укладеного кредитного договору протягом чотирнадцяти днів з моменту отримання копії примірника договору не скористалася.
Необґрунтованими є доводи позивача щодо порушення норм встановлених абз. 5, 11 п. 2 ст. 8 Закону України «Про персональних даних» з огляду на наступне.
Ч. 4 ст. 6 Закону України «Про захист персональних даних» визначено первинні джерела відомостей про фізичну особу, якими є: видані на її ім'я документи; підписані нею документи; відомості, які особа надає про себе.
У даному випадку є підстави стверджувати, що при формуванні ОСОБА_1 заявки на укладення кредитного договору № 502548 від 18.01.2021 р., позивач самостійно надала персональну інформацію, без якої укладення договору було б не можливим (зокрема паспортні дані, ідентифікаційний код, номер телефону, номер банківської карти, строк дії банківської карти тощо).
Згідно ч.2 ст.15 Закону України «Про захист персональних даних», персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі: 1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом; 2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом; 3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого; 4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
П.18 ч.2 ст. 8 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» передбачено, що суб'єкт первинного фінансового моніторингу зобов'язаний: зберігати (у спосіб, щоб оперативно надавати на запит відповідних суб'єктів державного фінансового моніторингу, та в обсязі, достатньому для відновлення інформації щодо конкретних фінансових операцій, у тому числі у разі необхідності надання як докази у кримінальному провадженні) документи (у тому числі електронні), їх копії, записи, дані, інформацію щодо заходів, вжитих з метою виконання вимог у сфері запобігання та протидії, зокрема щодо здійснення належної перевірки клієнтів (у тому числі ідентифікації та верифікації представників клієнтів, встановлення їх повноважень), а також осіб, яким суб'єктом первинного фінансового моніторингу було відмовлено у встановленні ділових відносин та/або проведенні фінансових операцій, а також усі документи, що стосуються ділових відносин (проведення фінансової операції) з клієнтом (включаючи ділову, зокрема внутрішню, кореспонденцію, листування, звіти, запити, результати будь-якого аналізу під час здійснення належної перевірки клієнта), не менше п'яти років після припинення ділових відносин з клієнтом або завершення разової фінансової операції без встановлення ділових відносин з клієнтом.
Нормативно-правовим актом суб'єкта державного фінансового моніторингу, який відповідно до цього Закону виконує функції державного регулювання і нагляду за суб'єктом первинного фінансового моніторингу, можуть встановлюватися більш тривалі строки зберігання документів.
Тобто, маючи встановлені законом строки зберігання персональних даних клієнта (позичальника), фінансова установа повинна зберігати інформацію щодо фінансових операцій не менше 5-ти років.
Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки договір №502548 від 18.01.2021 року укладений у спосіб визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо їх укладення із зазначенням умов, які жодним чином не порушують вимоги Закону України «Про захист прав споживачів», порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Відповідно підстави для визнання договору №502548 від 18.01.2021 року недійсним відсутні.
З огляду на вищевикладене суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «Містер Мані» про визнання договору № 502548 від 18.01.2021 р. укладеного між позивачем та ТОВ «Містер Мані» недійсним.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 430 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 / ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 / до ТОВ «Містер Мані» /місце знаходження: 02000, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 4, код ЄДРПОУ: 40660160/ про захист прав споживачів - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до пп.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Лубенського міськрайонного суду Д.Є. Хоменко