Головуючий суддя в суді І інстанції
Козіна С.М.
Єдиний унікальний № 374/130/21
07 жовтня 2021 року Ржищівський міський суд Київської області в складі :
головуючої судді - Козіної С.М.,
за участі:
секретаря - Маламан Я.О.,
позивачки - ОСОБА_1 (не з'явилась),
представника позивачки - ОСОБА_2 (не з'явився),
відповідачки - ОСОБА_3 (не з'явилась),
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Ржищів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування, -
19 травня 2021 року позивачка подала до суду вищезазначений позов, який мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 . З ОСОБА_4 позивачка постійно проживала у незареєстрованому шлюбі у будинку АДРЕСА_1 , де позивачка проживає і на цей час, з грудня 2006 року і до дня його смерті. Фактично позивачка та ОСОБА_4 виконували обов'язки чоловіка та дружини, вели спільне господарство, мали спільний бюджет. Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, зокрема, на значений вище житловий будинок, який був придбаний ними спільно 26 грудня 2006 року за договором купівлі-продажу за 126 250,00 грн. І хоча зазначений вище житловий будинок був оформлений на цивільного чоловіка позивачки, придбаний він був виключно за її кошти, отримані внаслідок продажу 08 грудня 2006 року належної їй 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_2 за 484 800,00 грн., де вони на той час проживали разом з ОСОБА_4 , та двох земельних ділянок, розміщених за цією ж адресою - земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого і будинку і господарських будівель та ведення особистого селянського господарства площею 0,1182 га за 383 800,00 грн., а також особистого селянського господарства площею 0,0323 га за 95950,00 грн. Взагалі, позивачка проживала разом з ОСОБА_4 однією сім'єю як чоловік та дружина з 1995 року, разом вели спільне господарство, придбавали майно, сплачували комунальні послуги. ОСОБА_4 довго і тяжко хворів, був особою з інвалідністю І групи, у 2019 році йому ампутували ліву ногу і весь цей час, починаючи з 2012 року позивачка його доглядала, готувала їжу, купувала одежу, продукти та медикаменти, возила на медичні обстеження, лікування та на операції, постільки останній перебував у безпорадному стані і потребував сторонньої допомоги. Значні грошові витрати для проведення чисельних медичних оглядів, безперервного лікування та покупки великої кількості дорогих медикаментів для свого цивільного чоловіка надавалися позивачкою в основному із її власних заощаджень від продажу зазначеної вище нерухомості. Похованням ОСОБА_4 займалася також позивачка за власний рахунок. Після смерті ОСОБА_4 за заявою позивачки у Ржищівській міській державній нотаріальній конторі відкрито спадкову справу від 22.12.2020 за № 125/2020. Оскільки ОСОБА_4 не склав заповіту про розпорядження власним майном на випадок своєї смерті, а крім позивачки на спадщину також претендує рідна сестра покійного ОСОБА_3 - відповідач за даним позовом (спадкоємець другої черги за законом), то перехід всіх його прав та обов'язків здійснюється до спадкоємців за законом в порядку черговості, визначеною ст. 1258 ЦК України, крім випадків встановлених ст. 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1264 ЦК України позивачка є спадкоємцем четвертої черги і має право на спадкування за законом як особа, яка проживала зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини. Згідно ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Позивачка не подавала заяви про відмову від спадщини, але відповідно до листів від 22.12.2020 року за № 209/0214 та від 15.04.2021 року за № 78/01-16 нотаріус відмовила їй у оформленні спадщини за законом після смерті ОСОБА_4 на зазначений вище житловий будинок, виходячи з того, що відповідно до п. 4.4 ч. 4 гл.10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України позивачці необхідно подати рішення суду про підтвердження факту проживання однією сім'єю зі спадкодавцем протягом п'яти років до часу відкриття спадщини, визнання її спадкоємцем четвертої черги та зміну черговості спадкування. Факт родинних відносин між позивачкою та ОСОБА_4 як чоловіка та дружини та їхнє сумісне проживання, має юридичне значення, оскільки від його встановлення залежить виникнення у позивачки права на спадкування за померлим. Оскільки ОСОБА_4 з 2013 року внаслідок ряду його захворювань перебував у безпорадному стані і лише одна позивачка за ним доглядала, приймала участь у матеріальних витратах, лікуванні, забезпечувала необхідними продуктами харчуванням, остання вважає, що суд може змінити черговість на спадкування з четвертої черги на другу за законом після померлого. Враховуючи зазначене, позивачка просила встановити факт її проживання з громадянином ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2006 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати її, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити черговість спадкування, надавши їй право на спадкування після померлого разом із спадкоємцем другої черги за законом.
У підготовче засідання позивачка ОСОБА_1 та представник позивачки ОСОБА_2 не з'явились, останній подав заяву про розгляд справи без їхньої участі, позовні вимоги підтримував у повному обсязі, просив їх задовольнити.
У підготовче засідання відповідачка ОСОБА_3 не з'явилась, подавши заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала, про що подала відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
За змістом ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Згідно роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Верхового Суду України від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції", п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року "Про судове рішення у цивільній справі" у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову та прийняття його судом без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Враховуючи, що визнання відповідачкою позову вимогам закону не суперечить, права, свободи чи інтереси інших осіб не порушує, суд приймає визнання ОСОБА_3 позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи, та ухвалює рішення про задоволення позову.
Виходячи зі змісту ст. 55 Конституції України, кожному гарантується захист його прав і свобод у судовому порядку.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
У відповідності до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
В силу вимог ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Як роз'яснив Пленум ВСУ№ 7 від 30 травня 2008 року Про судову практику в справах про спадкування у п. 21 при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо. До числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.
Конституційний Суд України у п.6 рішення від 03.06.1999 року № 5- рп/99 вказує, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство, ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою визнання їх членами сім'ї крім факту спільного проживання є ведення із суб'єктом спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Отже, четверту чергу спадкоємців за законом складають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю протягом не менше, ніж п'ять років до часу відкриття спадщини. Таким чином, для одержання права на спадкування у зазначених осіб необхідне встановлення двох юридичних фактів: 1) проживання однією сім'єю; 2) на час відкриття спадщини має пройти принаймні п'ять років, протягом яких спадкоємець проживав зі спадкодавцем однією сім'єю.
Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК.
Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Підставами для задоволення такого позову є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкодавцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка матеріалізований вираз - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1 - 3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.
Про це чітко висловився Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 18 липня 2018 року у своїй постанові у справа № 713/1528/16-ц про зміну черговості та одержання права на спадкування, в якій зазначив, що для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п'яти вищезазначених підстав, а ці підстави неможливо довести без належних та допустимих доказів.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За змістом ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідному рішенні у порядку, встановленому законом вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Факт сплати позивачкою судового збору в сумі 1816 грн підтверджується квитанцією № 88957166 від 13 травня 2021 року (а.с. 1).
Отже, 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при подані позову, що складає 908 грн підлягають поверненню останній з державного бюджету, а решта 50 відсотків судового збору підлягають стягненню з відповідачки на користь позивачки.
Керуючись ст.15, 16, 328, 1216, 1218, 1258, 1259, 1261, 1264, 1268 ЦК України, ст. 2, 4, 12, 81, 82, 141, 142, 198, 200, 206, 223, 247, 263-265, 273, 352, 354 ЦПК України суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання із спадкодавцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу та зміну черговості одержання права на спадкування, - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_4 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з грудня 2006 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та змінити черговість спадкування, надавши їй право на спадкування після померлого разом із спадкоємцем другої черги за законом.
Повернути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, що складає 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок, сплаченого згідно квитанції № 88957166 від 13 травня 2021 року на рахунок № UA148999980313161206000010758, код 37851186, назва отримувача: ГУК у Київській обл/Ржищівська отг/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП).
Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на Управління Державної казначейської служби України у м. Ржищів Київської області, код ЄДРПОУ 37851186, що розташоване за адресою: Київська область, м. Ржищів, вул. Соборна, 48.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), кошти на відшкодування 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову, що складає 908 (дев'ятсот вісім) гривень 00 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя