Справа № 293/1558/21
Провадження № 2/293/715/2021
07 жовтня 2021 рокусмт Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської областіу складі:
головуючого - судді Лось Л.В.
за участі секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.
представника позивача Сидорчук М.В,, ордер Серії ЖТ № 089545 від 14.09.2021
представника відповідача Заворотнюк Л.М., витяг з ЄДРПОУ (самопредставництво)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Черняхів цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до
Оліївської об"єднаної територіальної громади в особі Оліївської сільської ради
Житомирського району Житомирської області
про визнання права на земельну частку (пай)
Процесуальні дії по справі.
ОСОБА_1 звернулась з позовом до Оліївської об'єднаної територіальної громади в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області, згідно якого просить визнати право на земельну частку (пай) в розмір 1,93 га із земель Оліївської об'єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Ухвалою від 28.07.2021 суд позовну заяву ОСОБА_2 залишив без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою від 12.08.2021 суд прийняв позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання суд призначив на 14.09.2021.
14.09.2021 за вх.5412 на адресу суду від представника відповідача у порядку ст. 178 ЦПК України надійшов відзив на позовну заяву (а.с.30).
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст.259 ЦПК України від 14.09.2021 суд постановив відкласти підготовче судове засідання на 23.09.2021.
22.09.2021 за вх. 5600 на адресу суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої останній просив долучити до матеріалів справи мирову угоду від 21.09.2021, копію договору від 10.06.2021 та копію свідоцтва (38-41).
За результатами підготовчого судового засідання від 23.09.2021, суд постановив ухвалу, яка в порядку ч.5 ст.259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, якою відклав підготовче судове засідання на 07.10.2021.
07.10.2021 в підготовчому судовому засіданні, суд постановив ухвалу, яка в порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, якою оголосив перерву до 07.10.2021 об 12:30 год.
07.10.2021 від представника позивача на адресу суду надійшла заява, згідно якої останній просить всі судові витрати покласти на позивача, подану мирову угоду залишити без розгляду, позовні вимоги підтримує та розгляд справи просить здійснювати за відсутності позивача та його представника. Рішення в справі просить прийняти за наслідками підготовчого судового засідання (а.с.50).
07.10.2020 від представника відповідача на адресу суду надійшла заява, згідно якої проти задоволення позовної заяви не заперечувала, розгляд справи просила здійснювати без участі представника відповідача та подану мирову угоду просила залишити без розгляду. Не заперечувала проти винесення рішення в підготовчому засіданні (а.с.51).
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що в період часу з 16.01.1996 по 01.05.2005 працювала в КСП «Мирне» в с.Троковичі Черняхівського району Житомирської області, яке в подальшому було реорганізовано в ПСПОВ «Мирне» та СТОВ ВКФ «Троковицьке».
Вказує, що її представником на адресу відповідач було направлено письмовий запит з метою отримання інформації щодо включення позивача в списки пайовиків на отримання земельного сертифікату.
Проте, відповідач відмовив в наданні інформації, посилаючись на її відсутність.
Зазначає, що розпаювання земель, переданих у колективну власність КСП «Мирне» Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області було проведено 19.02.2017.
Зауважує, що її не було включено до списку членів даного КСП та сертифікат на право на земельну частку (пай) їй не видавався.
Доводить, що розпорядженням голови Черняхівської РДА від 22.04.1997 № 108, затверджений розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах КСП «Мирне» -1,93га.
Позивач звертає увагу, що достовірно установлено, що на час паювання земель вона була членом КСП «Мирне» Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області, однак її помилково не було включено до списку осіб на отримання земельного сертифікату.
Тому для захисту своїх прав позивач звернулась з позовом до суду за місцем знаходження спадкового майна.
07.10.2021 в підготовчому судовому засіданні, суд постановив ухвалу, яка в порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України занесена до протоколу судового засідання, якою оголосив перерву до 07.10.2021 об 12:30 год.
Після перерви сторони у судове засідання не з'явились. Про дату час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
07.10.2021 на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява, згідно якої останній просив розгляд справи здійснювати у його відсутність, позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, подану мирову угоду просить залишити без розгляду (а.с. 50).
07.10.2021 на адресу суду від представника відповідача Лесі Заворотнюк надійшла заява, за змістом якої остання просить розгляд справи здійснювати без участі представника відповідача, проти задоволення позовних вимог не заперечує, подану мирову угоду просить залишити без розгляду. Водночас зазначила, що з наслідками визнання позову ознайомлена (а.с. 51).
Відповідно до приписів п.1 ч.2 ст.49 ЦПК України крім прав та обов'язків, визначених у ст.49 цього кодексу, позивач вправі відмовитись від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Встановивши, що заява відповідача про визнання позову не суперечить нормам законодавства, не порушує будь-чиї права та інтереси, суд приймає таку до розгляду.
Відповідно до ч.3 ст. 211 Цивільного процесуального кодексу України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За приписами чч3,4 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Зважаючи на подані сторонами заяви, а також приймаючи визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку про ухвалення рішення на підставі ч.3 ст. 200 ЦПК України.
В ході розгляду справи, суд у відповідності до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
Відповідно до ст. 259 Цивільного процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих до суду.
У судовому засіданні від 07.10.2021 відповідно до ст. 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд підписав вступну та резолютивну частину рішення суду.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу 07.10.2021 після оголошеної судом перерви за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
16.01.1996 ОСОБА_1 прийнята в члени КСП "Мирне" різноробочою, що підтверджується відомостями з трудової книжки (а.с.4).
За відомостями, що містяться у довідці, виданої Троковицькою сільською радою, колгосп ім.Леніна було переіменовано в КСП "Мирне" на підставі рішення загальних зборів від 23.02.1993. Зазначено, що КСП «Мирне» реорганізовано в ПСПОВ «Мирне» на підставі рішення загальних зборів від. 10.02.2000. У подальшому ПСПОВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " реорганізовано в СТОВ ВКФ "Троковицьке" згідно рішення №261 від 25.12.2001 Черняхівської райдержадміністрації (а.с.6).
Згідно доповнення до історичної довідки колгоспу ім.Леніна с.Троковичі Черняхівського району убачається, що рішенням загальних зборів колгоспників колгоспу вм. Леніна с.Троковичі від 23.02.1993 колгосп реорганізовано і утворено на його базі колективне сільськогосподарське підприємство КСП «Мирне». Зазначено, що збори уповноважених членів КСП «Мирне» від 10.02.2000 постановили утворити на базі КСП «Мирне» на добровільних засадах приватне сільськогосподарське підприємство з орендними відносинами (ИСПОВ) «Мирне» як правонаступника майна, майнових прав та зобов'язань КСП «Мирне» (а.с.7).
Згідно відомостей, що містяться у трудовій книжці, ОСОБА_1 на підставі наказу № 17 від 01.06.2005 була розрахована та виведена з членів СТОВ "Троковицьке"(а.с.4-зворотня сторона).
Відповідно до архівної довідки №11/01-22 від 29.01.2021 убачається, що в протоколі засідання правління КСП "Мирне" с.Троковичі від 15.06.1996 №8 слухали заяву ОСОБА_1 про прийняття в члени КСП з 16.01.1996 та направили на роботу на ферму №3 (а.с.5).
За відомостями, що містяться у листі Головного управління Держгеокадасту у Житомирській області № 29-6-0.9-3844/2-21 від 10.07.2021 убачається, що відповідно до документації по паюванню земель переданих у колективну власність КСП "Мирне" Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області, відповідно до протоколу №1 зборів уповноважених членів КСП "Мирне" від 19.02.1997, громадянка ОСОБА_1 включена до Уточненого списку громадян-членів КСП «Мирне» та додаткового списку членів КСП "Мирне" с.Троковичі згідно рішення загальних зборів уповноважених від 22.01.1999 (а.с.12).
Зазначено, що розпорядженням голови Черняхівської районної державної адміністрації від 22.04.1997 за №108 затверджено розмір земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах КСП "Мирне" 1,93га.
Згідно даної відповіді за даними Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) Троковицької сільської ради гр. ОСОБА_1 , як члену КСП "Мирне" сертифікат на право на земельну частку (пай) не видавався.
Зазначено також про те, що відповідно до Проектно-технічної документації землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) та виготовленню державних актів на право власності на земельні ділянки громадянам із земель колективної власності реформованого КСП «Мирне» Троковицької сільської ради гр. ОСОБА_1 не включена, як член КСП «Мирне» в «Список членів реформованого КСП «Мирне» Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області на виготовлення державних актів на право власності на землю взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай)» (а.с.12).
Згідно витягу з проектно-технічної документації із землеустрою про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 09.08.2021, виданого директором ТОВ «Підприємство «Житомирземпроект» С.І.Бондар, середня вартість паю на території колишньої Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області (Оліївська територіальна громада Житомирського району) становить 35745,76 грн (а.с.22).
Позивач вказує, що на час паювання земель була членом КСП «Мирне» Троковицької сільської ради Черняхівського району Житомирської області, однак її помилково не було включено до списку осіб на отримання земельного сертифікату, тому за захистом своїх прав звернулась до суду з даним позовом і просить захистити порушене право шляхом визнання права власності на земельну частку (пай).
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до статті 15, 16 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України)
Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Предметом даного спору є визнання за позивачем права власності на земельну частку (пай).
Частиною другою статті 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Частиною першою статті 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року N 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (далі - Порядок паювання земель)встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі, створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Право на земельну частку (пай) згідно з пунктом 2 Порядку паювання земель мають члени сільськогосподарського підприємства, кооперативу, акціонерного товариства, у тому числі, пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Частиною дев'ятою статті 5 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 ЗК України.
При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
За пунктом 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Відповідно до ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Разом з тим, відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», право на земельну частку (пай) мають: колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом; громадяни та юридичні особи України, які відповідно до законодавства України набули право на земельну частку (пай).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Відповідно до роз'яснень, що надані судам у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17.03.2020 року справа № 396/1683/18-ц).
За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин та Указу Президента України №720/95 від 08.08.1995 року, особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.
Таким чином, право на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акта на право колективної власності на землю, перевірки, уточнення і затвердження цих списків, а з моменту передачі державного акта про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 була членом КСП «Мирне» с.Троковичі Черняхівського району Житомирської області на час розпаювання, що підтверджується записами в трудовій книжці із зазначенням відповідного рішення правління КСП про прийняття останньої в члени КСП. Однак з невідомих підстав в списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), її не включено.
Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.
У такому випадку особа має звернутися до суду з позовом про визнання її права на земельну частку (пай) в КСП.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту.
Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.
При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до п. 7 Указу Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.
Таким чином, суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи включеною у список членів КСП «Мирне» не отримала відповідний сертифікат, однак мала право на земельну частку (пай) із земель КСП «Мирне».
Відповідно до абз. 3 п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Стаття 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, відмова у даному позові фактично позбавить ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), яка належить їй на законних підставах, хоча остання і не отримувала відповідного сертифікату, і тим самим порушить зазначені вище положення Першого протоколу, що у правовій державі, якою згідно ст.1 Конституції України являється Україна, є неприпустимим.
Частина 1 ст. 55 Конституції України, яка передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.24 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із ч. 2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Сторони зобов'язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення (частина перша статті 81 ЦПК України), крім випадків, встановлених цим Кодексу.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Враховуючи викладені вище обставини суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача.
Розподіл судових витрат
За клопотанням представника позивача судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 13, 15, 16, 76-80, 89, 141,142, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) в розмірі 1,93 га із земель Оліївської об"єднаної територіальної громади Житомирського району Житомирської області.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Оліївська об'єднана територіальна громада в особі Оліївської сільської ради Житомирського району Житомирської області (адреса: вул. Л.Ступницького, 68, с. Оліївка, Житомирський район, Житомирська область, ЄДРПОУ 04348409).
Повний текст судового рішення сладений : 12.10.2021
Суддя Л.В. Лось