Справа № 286/2244/21
12 жовтня 2021 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Вачко В. І.
з секретарем Деменчук О. Г.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Овруцької міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно , -
Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Овруцької міської ради Житомирської області, в якому просить визнати за нею право власності на земельні ділянки площею 0,9000 га, кадастровий номер 1824287900:08:000:0150, площею 0,4731 га, кадастровий номер 1824287900:08:000:0326, загальною вартістю 29418,11 грн., які належали померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , мотивуючи зокрема тим, що Овруцькою державною нотаріальною конторою їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини у зв'язку з непред'явленням правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Сторони в судове засідання не з'явились. Позивач у позовній заяві просила розглянути справу без її участі.
Відповідач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позову не заперечує.
Враховуючи, що неявка учасників справи в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, у задоволення клопотання сторін, керуючись нормами ст.223 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи за відсутності її учасників.
Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який доводиться позивачу ОСОБА_3 рідним дідом, а до цього - ІНФОРМАЦІЯ_2 - померла ОСОБА_4 , яка доводилася позивачу матір'ю, а ОСОБА_2 - донькою, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України від 27.03.2018 року, Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 27.03.2018 року.
За життя ОСОБА_2 заповідав все своє майно та майнові права ОСОБА_5 , що стверджується копією заповіту, посвідченого секретарем виконкому Хлуплянської сільської ради Овруцького району Житомирської області 27.01.1995 року.
Як стверджує позивач, після смерті її діда відкрилась спадщина на належне йому майно та майнові права, зокрема на право на земельні частки (паї), які перебували у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства «Промінь» Хлуплянської сільської ради, однак Овруцькою державною нотаріальною конторою їй відмовлено у вчиненні нотаріальної дії щодо оформлення спадщини у зв'язку з непред'явленням правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 року, вказаний кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто з 01.01.2004 року; щодо цивільних правовідносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з ст.524 Цивільного Кодексу УРСР 1963 року спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Відповідно до ст.529 ЦК УСРС 1963 року при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти, дружина і батьки померлого. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.
Як випливає із змісту ст.548 ЦК УРСР 1963 року, спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту її відкриття (яким є день смерті спадкодавця) лише в тому разі, якщо вона прийнята спадкоємцем.
Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року визначено, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном або подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини у встановлений законодавством термін.
До дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав у с.Стугівщина Овруцького району Житомирської області один, що стверджується довідкою Хлуплянського старостинського округу № 14 Овруцької міської ради Житомирської області № 323 від 26.04.2021 року.
На день смерті ОСОБА_2 не було в живих його дочки, а матері позивача, і сама позивач була неповнолітньою, відтак є його спадкоємцем за законом і вважається такою, що прийняла спадщину.
Державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Кулініч О.Д. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02.07.2021 року за № 1361/02-31, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право на земельні ділянки, оскільки нею не подано правовстановлюючих документів на них.
Позивач в позовній заяві просить визнати за нею право власності на дві земельні ділянки, площею 0,9000 га, кадастровий номер 1824287900:08:000:0150, та площею 0,4731 га, кадастровий номер 1824287900:08:000:0326, загальною вартістю 29418,11 грн., мотивуючи тим, що Державний акт на право колективної власності на землю КСП «Промінь», с.Хлупляни, серії ЖТ № 1930000017 був виданий Хлуплянською сільською радою народних депутатів на підставі її рішення від 11.01.1996 року № 1 при житті ОСОБА_2 , який був членом цього КСП.
Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Згідно з пунктами 1, 2 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок розпаювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості) (п.1). Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними (п.2).
Згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 08.08.1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.
Статтею 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: - свідоцтво про право на спадщину; - рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Як вбачається з листа Відділу в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 08.06.2021 року, ОСОБА_2 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_3 на право на земельну частку (пай) не видавався, однак відповідно до матеріалів розподілу земельних часток (паїв), які є складовою проектно-технічної документації із землеустрою по складанню проекту організації території земельних часток (паїв) по виготовленню державних актів на право власності на землю реформованого КСП «Промінь» Хлуплянської сільської ради, ОСОБА_2 було включено у список під порядковим номером 443, номери ділянок - рілля - 311, кадастровий номер 1824287900:08:000:0150, сіножаті - 746, кадастровий номер 1824287900:08:000:0326.
Позивачем в обґрунтування позовних вимог додано до позову копію Державного акту на право колективної власності на землю КСП «Промінь», с.Хлупляни, серії ЖТ № 1930000017, виданого Хлуплянською сільською радою народних депутатів на підставі її рішення від 11.01.1996 року № 1, однак не додано списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є Додатком 1 до цього Акту, з якого б вбачалося, що ОСОБА_2 був членом КСП «Промінь» і значиться у списку, який є додатком до Акту.
Як вбачається із копій Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2021 року, державна реєстрація земельних ділянок площею 0,9000 га, кадастровий номер 1824287900:08:000:0150, та площею 0,4731 га, кадастровий номер 1824287900:08:000:0326, призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та розташованих на території Хлуплянської сільської ради, проведена Відділом в Овруцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) у березні 2020 року, проте інформація про зареєстроване право щодо цих ділянок в Державному земельному кадастрі відсутня.
Згідно з Інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.06.2021 року, щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 1824287900:08:000:0150, 1824287900:08:000:0326, відомості про права власності, іпотеки, обтяження відсутні, зареєстровано право оренди за Фермерським господарством «Барин ЛДВ» та ТОВ «Виробниче підприємство «Полісся» відповідно, орендодавець - Овруцька РДА.
Таким чином, відповідно до закону на момент своєї смерті ОСОБА_2 мав право на отримання земельної частки (паю) при розпаюванні земель колективної власності КСП «Промінь», однак сертифікатів на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку не отримав, як і не отримував в наступному державних актів на право власності на земельні ділянки і своє право не реєстрував.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно з ст.1 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» право на земельну частку (пай) мають, зокрема, колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну частку (пай) у встановленому законодавством порядку; громадяни - спадкоємці права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом.
Як роз'яснив Верховний суд України у п.11 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Зокрема статтею 5 Земельного кодексу України 1990 року, який був чинний на момент виникнення у спадкодавців права на отримання земельної частки (паю), було передбачено, що кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу. Право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
Відповідно до п.8 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.10.2001 року, який набрав чинності 01.01.2002 року, члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров'я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25 та 118 цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
Відтак, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 не отримував сертифікату на право на земельну частку (пай), який відповідно до закону є основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), а отже він не може вважатися таким, якому виділялася частка землі в натурі (на місцевості), при тому що обставина виділення іншим членам КСП часток землі в натурі (на місцевості) з наступною видачею державних актів на право власності на земельні ділянки є загальновідомою і не потребує доведення, тому існування у померлого ОСОБА_2 за життя абстрактного права на отримання земельної частки (паю) в колективній власності КСП, не дає підстав для включення до складу спадщини та відповідно і спадкування після його смерті земельних ділянок, право на які у встановленому законом порядку за ним не посвідчувалося.
З огляду на викладене, у задоволенні позовних вимог про визнання права власності за позивачем на земельні ділянки після її померлого діда слід відмовити за безпідставністю.
Відсутність у відповідача заперечень проти позову не приймається судом в якості визнання позову, оскільки суперечить закону.
Позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн.
Тому керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 223, 258, 259, 263-265, 273, 354, п.3 розділу ХІІ Прикінцевих положень, пп.15.5 п.15 п.1 розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Житомирського апеляційного суду або через Овруцький районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду або якщо суд визнає причини пропуску строку поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12.10.2021 року.
Суддя: В. І. Вачко