апеляційне провадження №22-ц/824/11119/2021
справа №362/432/19
12 жовтня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Поліщук Н.В.
суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Лебідь-Гавенко Г.М.
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
встановив:
В січні 2019 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 60133,16 грн заборгованості за кредитним договором.
Вимоги обґрунтовує тим, що 07 травня 2013 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником анкети-заяви, відповідно до якої останній приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку та погодилася, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами становить договір про надання банківських послуг.
Згідно із доводами позовної заяви позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 8000 грн, при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку.
У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 28 жовтня 2018 року заборгованість становить 60133,16 грн що складається із:
- 6601,32 грн заборгованості за тілом кредиту;
- 5349,59 грн заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом;
- 44842,58 грн пені;
- 500 грн штрафу (фіксована частина);
- 2839,67 грн штрафу (процентна складова).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленим рішенням, AT ''ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити.
Посилається на те, що між сторонами укладено договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт, а відсутність підпису не свідчить про не укладення договору.
Позичальнику видано кредитну картку НОМЕР_1 "Універсальна 55 днів пільгового періоду" та встановлено кредитний ліміт в розмірі 300 грн, який в подальшому збільшено до 8000 грн та позичальник користувався цими коштами та погашав заборгованість, а відтак знав про умови договору.
Щодо розміру процентів скаржник вказує, що такі встановлено у тарифах банку, а оскільки договір є кредитним, то позичальник зобов'язаний сплачувати їх. Рішення суду про відмову у стягненні процентів, на твердження скаржника, ставить під загрозу сутність банківської системи.
Також вказує, що Умовами і Правилами встановлена відповідальність у вигляді штрафу.
Вказує, що суд не мав керуватися постановою Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17-ц.
Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу.
Посилається на те, що у позивача витребувано оригінал анкети-заяви, проте її так і не було надано.
Вказує на неможливість прийняття тих доказів, які подані після подання позовної заяви.
Зазначає, що в апеляційній скарзі банк вказує про встановлення кредитного ліміту на початку виникнення правовідносин у розмірі 300 грн, а потім його збільшення до 8000 грн, проте таких підстав позову банк не вказував у позовній заяві.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів факту укладення між сторонами кредитного договору та наявність грошового зобов'язання за ним згідно із тими умовами договору та підставами позову, на які посилається позивач.
Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.
Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.
Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).
Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором
Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.
Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).
Підставою позову є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів.
Статтею 1054 ЦК України установлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі це АТ КБ "ПриватБанк").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов'язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 УК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
З матеріалів справи убачається, що на підтвердження виникнення між сторонами кредитних правовідносин банком надана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 07 травня 2013 року. Анкета-заява містить інформацію про персональні та контактні дані відповідача та у відповідності із змістом якої він погодився на те, що ця заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами складають договір про надання банківських послуг, із якими клієнт банку ознайомився та згоден з ними, зобов'язується їх виконувати, самостійно стежити за змінами на сайті банку.
Анкета-заява передбачає проставлення позначки поряд із видом карток, які бажає оформити клієнт банку (картка "Універсальна", картка Gold, пенсійна картка, зарплатний пакет, послуга накопичення "Копилка", ідентифікація з паспортом), але жодних позначок не проставлено. Також у полі про бажаний кредитний ліміт за кредитними катками Універсальна" або Gold є необхідним зазначення суми, проте у полі проставлено прочерк.
Окрім того, при пред'явленні позову банком наданий витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", у яких містяться умови щодо пільгового періоду, базової процентної ставки, неустойки для наступних видів кредитних карт:
- Універсальна, 30 днів пільгового періоду;
- Універсальна, 55 днів пільгового періоду;
- Універсальна Contract;
- Універсальна GOLD.
При цьому, для карток "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" та "Універсальна Contract" процентна ставка для всього періоду кредитування вказана як незмінна, а для інших карток процентна ставка підвищується у чітко вказані дати. Також є відмінності у розмірах та порядку нарахування неустойки.
Використання даних наведених Тарифів є можливим лише за умови, якщо відомо про те, яку конкретно картку отримав позичальник, інакше втрачається зв'язок між тарифами та умовами кредитування, які були обрані позичальником, та, виходячи з чого, має орієнтуватися суд під час розгляду справи.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив анкету-заяву та тарифи і апеляційний суд з такими доводами погоджується.
Окрім того, з листа банку (том 1 а.с.161) установлено про відсутність в нього оригіналу кредитного договору.
Щодо посилання позивача на Умови та Правила надання банківських послуг, суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) у постанові від 03 липня 2019 року з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відтак відсутні підстави уважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які уважав узгодженими банк.
Підстав уважати, що зазначений висновок не може бути використаний для цілей вирішення цього спору немає.
Разом з тим, відповідно до даних виписки по рахунку убачається, що ОСОБА_1 має рахунок у АТ КБ "ПРИВАТБАНК" та згідно із змістом виписки стан рахунку має від'ємне значення.
Матеріалами справи підтверджено, а також це не заперечується відповідачем, що останній є клієнтом банку.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року №75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором.
Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
Отже відповідно до зібраних у справі доказів убачається, що при зверненні до суду банк довів наявність між сторонами грошових зобов'язань, які є невиконаними.
З огляду на викладене, апеляційний суд уважає, що вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 6601,32 грн. підлягають задоволенню.
Доводи відзиву на апеляційну скаргу апеляційним судом відхиляються, оскільки такі не спростовують факту користування відповідачем кредитними коштами у розмірі 6601,32 грн.
Поряд з цим, апеляційний суд зазначає, що виписка по рахунку не пояснює конкретних умов, на яких відбувається кредитування, зокрема розміру процентів, неустойки, порядку та строків їх сплати.
Щодо вимог про стягнення неустойки, то висновки суду про неможливість врахування Умов та Правил надання банківських послуг, тарифів викладені вище.
Щодо вимог про стягнення процентів, то банк не довів встановлення їх у конкретному розмірі та порядку їх нарахування і строків сплати.
Щодо стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Звертаючись до суду із цим позовом, банк послався на умови договору, які передбачають сплату процентів, проте в процесі розгляду справи такої обставини та конкретного розміру процентів не довів, а тому відсутні підстави для стягнення процентів на рівні облікової ставки Національного банку України. Зокрема, таких підстав позову не зазначалось. Відтак відсутні підстави для застосування положень статті 1048 ЦК України до правовідносин сторін у цій справі.
Ураховуючи наведене, судом першої інстанції правильно відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів, пені і штрафу та доводами апеляційної скарги висновки суду в цій частині не спростовуються.
Статтею 141 ЦПК України визначено, що збір стягується пропорційно до задоволених вимог.
За наслідками розгляду позовних вимог такі задоволені у загальному розмірі 6601,32 грн, що становить 10,98% від ціни позову 60133,16 грн.
При зверненні до суду першої інстанції судовий збір сплачено у сумі 1921 грн та 10,98% від цієї суми становить 210,93 грн, які підлягають стягненню з відповідача.
За подання апеляційної скарги сплачено 2881,50 грн. За наслідками розгляду апеляційної скарги вимоги задоволено в розмірі 10,98% від ціни позову 60133,16 грн, відтак розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із апеляційним провадженням становить 316,39 грн.
Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2020 року скасувати в частині вирішення позовних вимог щодо заборгованості за тілом кредиту та ухвалити в цій частині нове судове рішення наступного змісту.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 6601,32 грн заборгованості за тілом кредиту.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" судовий збір у розмірі 210,93 грн, що сплачено при зверненні до суду першої інстанції, та 316,39 грн у зв'язку із апеляційним провадженням.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач Н.В. Поліщук
Судді А.М. Андрієнко
В.В. Соколова