Кіровоградської області
"08" червня 2010 р.Справа № 18/44
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Горловій М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 18/44
за позовом: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 50102, АДРЕСА_1
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір", 25030, м. Кіровоград, пр-т Університетський, 25
про стягнення коштів
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, особисто;
від відповідача - участі не брали.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" заборгованості в сумі 26660,22 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно договору поставки оптової партії товарів №1-05/01 від 05.01.2009 року
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 19.05.2010 року заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/44.
Заявою від 08.06.2010 року (а.с. 36-37) позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 17 579,52 грн. суми основного боргу, 2 147,05 грн. інфляційних нарахувань, 624,90 грн. 3% річних та 2 018,63 грн. пені, а також покласти на відповідача державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу та витрати на оплату послуг адвоката.
Згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.
З огляду на приписи статті 22 Господарського процесуального кодексу України щодо прав позивача, господарський суд розглядає справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.
В судовому засіданні 08.06.2010 року представник позивача позовні вимоги, з урахування заяви про зменшення, підтримав в повному обсязі.
Відповідач участі уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, відзив на позов та інших витребуваних документів до суду не подав.
Поміж тим, відповідач належним чином сповіщений про дату, час і місце проведення судового засідання у справі, про що свідчить повідомлення органу зв'язку, долучене до матеріалів справи (а.с. 28).
Частина 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.
Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.
Враховуючи наведені норми та з огляду на належне повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання і фактичну можливість подання ним до суду витребуваних документів, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 18/44 за відсутністю представника відповідача та за наявними у справі документами.
В судовому засіданні 08.06.2010 р. оголошувалась перерва до 15:30 год.
В судовому засіданні 08.06.2010 року за згодою присутнього представника позивача оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд
Між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір", (Покупець) 05.01.2009 року укладено договір поставки оптової партії товарів № 1-05/01 (а.с. 9-11).
За умовами укладеного договору Постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцеві товар, зазначений у специфікації (яка додається до цього договору і є його невід'ємною частиною), а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах, передбачених договором (пункт 1.1. Договору).
Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем протягом 30-ти банківських днів з моменту відвантаження (п. 4.1. Договору).
Договір поставки оптової партії товарів № 1-05/01 від 05.01.2009 року укладено між сторонами в письмовій формі, підписано та скріплено печатками.
Строк дії Договору починає свій перебіг з моменту підписання його Сторонами і скріпленням печатками та закінчується 31.12.2009 року. (п. 13.2. Договору).
Згідно статті 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
В силу статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.
Згідно з частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається з матеріалів справи, сторонами у відповідності до п. 3.1. Договору узгоджено в Специфікації № 1 від 05.01.2009 р. поставку товару - Піноблок Д600 200*300*600 в кількості 896 шт. на загальну суму 17 579,52 грн. (а.с. 12).
Поставка названого Товару здійснена позивачем та отримана відповідачем за накладними № 01 від 05.01.2009 року на суму 8 789,76 грн. та № 02 від 15.01.2009 року на суму 8 789,76 грн., а всього на загальну суму 17 579,52 грн. (а.с.13).
Зазначений Товар отримано особою, уповноваженою на отримання відповідачем за довіреністю ЯПР № 221463 від 05.01.2009 року (а.с. 14).
Таке оформлення документів відповідає вимогам Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей затвердженої наказом Міністерства фінансів України за № 99 від 16.05.1996 р. та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 р. за №293/1318. Так, згідно пункту 2 даної Інструкції сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.
Будь-яке заперечення з приводу не отримання товару на загальну суму 17 579,52 грн. відповідачем до суду не подано.
Між тим, відповідачем визначені договором поставки зобов'язання не виконав та за отриманий товар грошові кошти не сплачено.
Оскільки відповідачем заборгованість не була сплачена, позивач за захистом своїх порушених прав та інтересів звернувся до господарського суду з відповідною позовною заявою.
За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
В силу частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Враховуючи викладене вище, з огляду на відсутність в матеріалах справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 17 579,52 грн. та неподання їх на вимогу суду, вимоги позивача про стягнення основного боргу є обґрунтованими, повністю підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач також просить стягнути з відповідача 2 147,05 грн. інфляційних нарахувань за період прострочення платежу з березня 2009 року по квітень 2010 року, 3% річних нарахованих на суму боргу 8 789,76 грн. за період з 18.02.2009 року по 30.04.2010 року в сумі 315,70 грн. та на суму боргу 8 789,76 грн. за період з 27.02.2009 року по 30.04.2010 року в сумі 309,20 грн., а всього 624,90 грн. та пені, нарахованої на суму боргу 8 789,76 грн. за період з 18.02.2009 року по 18.08.2009 року в сумі 1 013,11 грн. та на суму боргу 8 789,76 грн. за період з 27.02.2009 року по 26.08.2009 року в сумі 1 005,52 грн., всього 2 018,63 грн.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею), згідно статті 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторонами в пункті 10.6. Договору (а.с. 10) передбачено сплату Покупцем пені у разі порушення ним строків оплати товару в розмірі 0,5% (не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 1 013,11 грн. за період з 18.02.2009 року по 18.08.2009 року на суму боргу 8789,76 грн. за накладною від 05.01.2009 р. та пені в сумі 1 005,52 за період з 27.02.2009 року по 26.08.2009 року на суму боргу 8 789,76 грн. за накладною від 15.01.2009р., а всього - 2 018,63 грн. пені (а.с. 36-37).
Вказана сума підлягає стягненню з відповідача.
Є правомірним нарахування позивачем інфляційних нарахувань і 3% річних.
Так, частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.
Згідно обґрунтованого розрахунку позивача (а.с. 36-37) з відповідача підлягає стягненню:
інфляційні витрати в розмірі 2 147,05 за період прострочення платежу з березня 2009 року по квітень 2010 року;
3% річних в сумі 624,90 грн. за період нарахування:
з 18.02.2009 року по 30.04.2010 року в розмірі 315,70 грн. на суму боргу 8 789,76 грн. за накладною від 05.01.2009 р.;
з 27.02.2009 року по 30.04.2010 року в розмірі 309,20 грн. на суму боргу 8 789,76 грн. за накладною від 15.01.2009 р.;
Враховуючи наведене вище та наявні в матеріалах справи документи, господарський суд вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" : 17 579,52 грн. суми основного боргу, 2 147,05 грн. інфляційних нарахувань, 624,90 грн. 3% річних та 2 018,63 грн. пені обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі
У відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Крім того, позивач з посиланням на статтю 44 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з відповідача 4 171,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Положення статті 44 Господарського процесуального кодексу України передбачають у складі судових витрат оплату послуг адвоката.
За приписом частини третьої статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Відповідно до статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Позивач надав суду копію договору № 1 від 27.05.2009 року про надання правової допомоги, укладеному з адвокатом ОСОБА_2; копію акта приймання виконаних робіт; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, виданого ОСОБА_2 (а.с. 19-22). Сплата витрат в розмірі 4 171,20 грн. підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 1 від 27.05.2010 року та фіксується по акту приймання виконаних робіт (а.с. 20, 21).
З огляду на викладене та відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України оплата витрат на послуги адвоката в розмірі 4 171,20 грн. підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Дніпровір" (25030, м. Кіровоград, пр-т Університетський, 25, р/р 26007035303202 в АКИБ "Укрсиббанк" м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 31400427) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (50102, АДРЕСА_1 р/р НОМЕР_1 в Райффайзен банк аваль", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 2873304931) - 22 370,10 грн. боргу, з якого: 17 579,52 грн. основного боргу, 2 147,05 грн. інфляційних нарахувань, 624,90 грн. 3% річних та 2 018,63 грн. пені, а також 223,70 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 4 171,20 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя В.В.Тимошевська
Повний текст рішення підписано 11.06.2010 р.