Апеляційне провадження № 22-ц/824/13437/2021
справа № 755/8905/21
12 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі:
Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.
Суддів: Соколової В.В.
Поліщук Н.В.
Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року, постановлене суддею Галаганом В.І. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У травні 2021 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 заборгованості за послуги з постачання гарячої води у розмірі 30 084,68 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 282,46 грн., 3% річних у розмірі 2 065,76 грн. та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., мотивуючи свої вимоги тим, що надання послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 року № 198. Відповідачу на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва про право власності від 04.04.2005 року. Крім того, 01.07.2014 року між позивачем та відповідачем укладено Договір № 440540166 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак відповідач з серпня 2017 року не вносить плату за отримані послуги з постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 31.01.2021 року у розмірі 30 084,68 грн., що є предметом спору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 30 084,68 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 282,46 грн., 3% річних у розмірі 2 065,76 грн., та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн., а всього на загальну суму 34 702 гривні 90 копійок.
Не погодившись із рішенням суду, 17.08.2021 представник відповідача звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, стягнути з позивача судові витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 3405 грн., мотивуючи тим, що оскаржуване рішення незаконне, необґрунтоване, прийняте з неповним встановленням обставин, які мають значення для справи та без належного дослідження поданих доказів. Вказує, що за наявності засобів обліку гарячої води законом не передбачено застосування для розрахунку нормативів споживання гарячої води, матеріали справи не містять доказів несправності лічильників. Крім того, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про неможливість застосування строку позовної давності, оскільки відповідач не здійснював часткового погашення заборгованості, а оплачував послуги за конкретний поточний період та за фактично отримані послуги.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу.
За положенням ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Євро-Реконструкція», мотивував своє рішення тим, що відповідач є власником та зареєстрований в квартирі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 з 2005 року, та є споживачем послуг з постачання гарячої води, належним чином свої зобов'язання з оплати житлово-комунальних послуг не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість за послуги постачання гарячої води за період з серпня 2017 року. Станом на 31.01.2021 року розмір заборгованості становить 30 084,68 грн. Крім того, суд дійшов до висновку про правомірність заявлених вимог про стягнення також інфляційних збитків та трьох відсотків річних.
Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01.06.2012 року № 198. (а.с. 39)
На підставі Свідоцтва про право власності від 04.04.2005 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 в рівних частинах. (а.с. 16)
За даними Довідки відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА від 31.05.2021 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 - з 01.09.2005 року по теперішній час. (а.с. 45)
01.07.2014 року між ТОВ «Євро-Реконструкція та ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 440540166, за умовами якого виконавець зобов'язався своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов'язався своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені Договором. (а.с. 8-11)
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Відповідно до п.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах (ст.19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Відповідно до положень статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Такому праву прямо відповідає визначений у пункті 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) обов'язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі №755/14208/17-ц (провадження № 61-6040св19), постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 вересня 2018 року у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).
Відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року за № 630, визначено, що ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.
Централізоване постачання холодної та гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у холодній та гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем холодного та гарячого водопостачання (пункт 2 вказаних Правил).
Відповідно до положень пункту 11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.
Плата за послуги нараховується згідно з показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання у таких випадках: у разі відсутності засобів обліку води, встановлених у квартирі (будинку садибного типу); у разі несправності квартирних засобів обліку, що не підлягає усуненню, з моменту її виявлення; у разі відсутності у виконавця показань квартирних засобів обліку за розрахунковий період з подальшим перерахунком відповідно до пункту 18 цих Правил.
За наявності витоків із загальнобудинкової мережі споживачі, які не мають квартирних засобів обліку або не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку, оплачують послуги з холодного, гарячого водопостачання та водовідведення за встановленими нормативами (нормами) за місяць, у якому ці витоки виявлено.
Показання будинкових засобів обліку знімаються представником виконавця один раз на місяць у присутності постачальника та представника споживачів. Показання квартирних засобів обліку знімаються споживачем щомісяця (пункт 14 Правил).
Так, матеріали справи підтверджують, що в квартирі ОСОБА_2 було встановлено засоби обліку води і теплової енергії:
Ліч.ГВП : тип засобу обліку - ЛК-15, заводський номер - 4602939, початкові показання - 00001, місце встановлення - кухня, дата останньої повірки - 17.11.14, міжповірочний інтервал - 4 р.
Ліч.ГВП : тип засобу обліку - ЛК-15, заводський номер - 4641400, початкові показання - 00001, місце встановлення - с/в, дата останньої повірки - 17.11.14, міжповірочний інтервал - 4 р.
Таким чином, відповідно до вимог закону, нарахування оплати послуг має проводитись згідно показників засобів обліку, які встановлені в квартирі ОСОБА_2 і відповідно до показників, останній мав знімати їх та передавати надавачу послуг.
Оскільки відповідач систематично не передавав показники засобів обліку гарячого водопостачання позивачу, нарахування проводились за показаннями будинкового засобу обліку води, а у разі його відсутності (несправності) за нормативами (нормами) споживання, тому вказана сума у розмірі 30 084,68 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.
Крім цього, вказане грошове зобов'язання відповідач, на момент розгляду справи, не виконав, тому, з точки зору апеляційного суду, ТОВ «Євро-Реконструкція», відповідно до положень ч. 2 ст. 625 ЦК України, має право на стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Відповідно до наданого розрахунку інфляційна складова боргу за послуги з опалення становить 282,46 грн., а сума 3 % річних становить - 2 065,76 грн.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного незастосування строків позовної давності, не можуть бути прийняті судом, оскільки відповідач здійснював часткове погашення заборгованості і строки позовної давності таким чином переривалися.
В повідомленнях про сплату за централізоване постачання гарячої води , які надані до суду самим відповідачем , зазначені номери телефону та строки, в які повинні за цими номерами телефону бути передані показники квартирних лічильників гарячої води.
Відповідач в порушення п.11 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення такі показники не передавав, чим порушив зазначені правила і тому позивачем правомірно було нараховано заборгованість, яка обраховувалася на підставі показників загальнобудинкового лічильника.
Таким чином, правомірними є позовні вимоги й про стягнення заборгованості за надані послуги з гарячого водопостачання, що в свою чергу також слугує для нарахування та стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних.
Враховуючи вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на наявних у справі доказах, доводи апеляційної скарги зазначених висновків не спростовують.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 12 липня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови виготовлено 12 жовтня 2021 року.
Суддя - доповідач:
Судді: