справа № 757/25821/21-ц головуючий у суді І інстанції Григоренко І.В.
провадження № 22-ц/824/12710/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О.
Іменем України
11 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд
у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Фінагеєва В.О. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Верланова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року про передачу за підсудністю справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гарант Капітал» про стягнення грошових коштів, -
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом та просив стягнути з ТОВ «ФК «Гарант Капітал» грошові кошти у розмірі 890 662 грн. 30 коп.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 рокусправу передано за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва за місцем знаходження нерухомого майна.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції через неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду до Печерського районного суду міста Києва.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція» № 85928 від 30 травня 2018 року, об'єктом інвестування якого є квартира. Договір про участь у фонді фінансування будівництва за своєю правовою природою є договором управління майном. Однак, в свою чергу позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення грошових коштів з управителя у зв'язку з припиненням управління майном позивача та виникнення в управителя обов'язку повернення грошових коштів. Позовні вимоги не є наслідком правовідносин, пов'язаних з обігом об'єкту інвестування, не пов'язані зі спором щодо об'єкта інвестування, не пов'язані з нерухомим майном, зокрема, з правами та обов'язками, що пов'язані з нерухомим майном. Тобто, спір не виникає з приводу нерухомого майна. Позивач просить апеляційний суд при вирішенні спору врахувати постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, в якій вирішувалося аналогічне питання.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гарант Капітал» вказує, що ухвала суду першої інстанції повністю відповідає закону, а доводи апеляційної скарги є необґрунтованими. Відповідач посилається на постанову Верховного суду від 11 липня 2019 року у справі № 462/7217/18, в якій зазначено, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто, спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані із нерухомого майна. Крім того, відповідач посилається на постанови Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 910/3414/20 та 09 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18. Сума коштів, яку позивач вимагає стягнути, прямо пов'язана із кількістю закріплених за довірителем вимірних одиниць об'єкта інвестування та їх поточною ціною.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про передачу справи на розгляд іншого суду, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Постановляючи ухвалу про передачу справи за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва, суд першої інстанції виходив з того, що спір у даній справі підлягає вирішенню за місцезнаходженням нерухомого майна.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
За загальним правилом ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
Як зазначено у п. 42 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ № 3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Згідно з положеннями статті 181 ЦК до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Наприклад, це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Враховуючи, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, що знаходиться у Дарницькому районі міста Києва, вказана справа не підсудна Печерському районному суду міста Києва, а повинна розглядатися за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 містяться наступні висновки:
«У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном…
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
… до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України. Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Києві, то спір у цій справі, переданий на розгляд до Господарського суду Київської області, вирішувався з порушенням положень частини третьої статті 30 ГПК України.
У зв'язку із цим, Велика Палата Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі N 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна».
Зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «ФК Гарант Капітал» заборгованість за договором про участь у фонді фінансування будівництва виду А «Патріотика» за програмою ТОВ «Будеволюція» № 85928 від 30 травня 2018 року, об'єктом інвестування якого є квартира за адресою між АДРЕСА_1 . Хоча квартира не виступає безпосереднім об'єктом спірних правовідносин, однак, вимоги за даним спором її стосуються. А, відтак, позов ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором підлягає розгляду судом за місцем знаходження нерухомого майна.
30 серпня 2021 року від ОСОБА_1 надійшло клопотання, в якому він просить при вирішенні спору врахувати постанову Київського апеляційного суду від 18 серпня 2021 року, в якій вирішувалося аналогічне питання. Однак, вказане клопотання не може бути враховано апеляційним судом, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Постанова апеляційного суду у іншій справі не є обов'язковою для суду та не підлягає врахуванню при розгляді інших справ у подібних правовідносинах.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції щодо передачі справи за підсудністю до Дарницького районного суду міста Києва відповідають фактичним обставинам справи, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду без змін.
На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 375, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Фінагеєв В.О.
Кашперська Т.Ц.
Верланов С.М.