справа № 361/23507/21 головуючий у суді І інстанції Савицький О.А.
провадження № 22-ц/824/14007/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
11 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - ОСОБА_2 , на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: ОСОБА_3 про забезпечення доказів до подання позовної заяви,-
30 червня 2021 року до Шевченківського районного суду м. Києванадійшла заява представника ОСОБА_1 ,- адвоката Кравця Дмитра Миколайовичапро забезпечення доказів до подання позовної заяви. Заявник просив витребувати у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Зленко В.М. належним чином завірені копії спадкової справи № 4/2017, яка заведена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року відмовлено ОСОБА_5 у в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_6 , через представника - ОСОБА_7 а подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просили скасувати ухвалу та направити справи до суду першої інстанції для вирішення питання про забезпечення доказів.
При цьому, зазначає, заяву про забезпечення доказів подано з метою реалізації прав заявника на отримання права на спадщину згідно ст. 1276 ЦК України, оскільки не вчинення даних дій призведе до неможливості визначення предмету і підстав позову, зазначення всіх учасників по справі.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. Однак відзив до суду не надійшов.
Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Відмовляючи у задоволенні заяви суд першої інстанції виходив з того, що в судовому засіданні не встановлено, а заявником у заяві не зазначено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення доказів, а також те, що дані докази можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Слід відмітити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів ст. 116 ЦПК України та витребування доказів (ст. 84 ЦПК України).
З матеріалів справи вбачається, що заявник звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів з метою реалізації прав заявника на отримання права на спадщину згідно ст. 1276 ЦК України, вказуючи, що не вчинення даних дій призведе до неможливості визначення предмету і підстав позову, зазначення всіх учасників по справі.
Разом з тим, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст. 84 ЦПК України.
Незважаючи на те, що законодавець в ЦПК України відмежував ці поняття та закріпив різними статтями, заявник помилково ототожнює витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником у заяві не зазначено достатніх підстав щодо необхідності забезпечення доказів, а також те, що дані докази можуть бути втрачені або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
А відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням позиції заявника, викладеної в заяві про забезпечення доказів, аргументи якої знайшли належну оцінку в ухвалі суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.
Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданупредставником - ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 06 липня 2021 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура