Справа 362/ 3321/21 Головуючий в 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження 11-кп/824/4157/2021 Доповідач в 2 інстанції - ОСОБА_2
06 жовтня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуючої), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5
за участю: прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2021 року,
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2021 року обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 листопада 2021 року включно.
Дане рішення мотивовано тим, що прокурором доведена наявність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинувачених та продовжують існувати. Поряд з цим, суд вважав, що враховуючи тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними у вченні інкримінованих кримінальних правопорушень, а також наявність малолітнього потерпілого та свідка у даному кримінальному провадженні та невизнання обвинуваченими обставин, викладених в обвинувальному акті, з метою уникнення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, для забезпечення виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, необхідним є продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою кожному з обвинувачених.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 указав на незаконність та необґрунтованість ухвали з огляду на відсутність на даний час ризиків, які стали підставою для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 . В обґрунтування доводів апеляційної скарги указав, що прокурором лише констатовано той факт, що у випадку зміни запобіжного заходу, ОСОБА_8 буде мати можливість впливати на свідків чи переховуватися від органів правосуддя, однак жодних доказів, які б підтверджували те, що ОСОБА_8 у випадку зміни запобіжного заходу дійсно має намір так вчинити, або ж є реальні підстави вважати, що він вчинить саме так, стороною обвинувачення не надано. Фактично, на переконання захисника, єдиною підставою для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 залишається тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_8 у разі доведення його вини у інкримінованих кримінальних правопорушеннях. За наведених обставин, просив скасувати оскаржувану ухвалу та змінити ОСОБА_8 запобіжний захід з тримання під вартою на інший, не пов'язаний з позбавленням волі, а саме - домашній арешт.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення:
захисника ОСОБА_7 , який подану апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, також не заперечував щодо проведення розгляду справи у відсутність обвинуваченого ОСОБА_8 ;
прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги захисника, просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін;
вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника до задоволення не підлягає з огляду на таке.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Питання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ні обвинуваченими, ні їх захисниками не оскаржується.
Як вбачається із матеріалів провадження питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою було вирішене на стадії судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції, вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою належним чином мотивувавши своє рішення.
Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_8 від суду. При цьому указаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Наявність даного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які є умисними особливо тяжкими та тяжкими злочинами. При оцінці даного ризику колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінальних правопорушень, поставлених у тому числі, у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховуватись враховуючи ситуацію, яка існує в державі, у тому числі і ту, яка викликана зовнішнім втручанням іншої держави. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу. Обраний запобіжний захід у виді тримання обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, на думку колегії суддів, здатний в повній мірі запобігти можливості обвинуваченого переховуватись від суду.
Також колегія суддів вважає доведеним ризик того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, серед яких є малолітні діти.
Посилання захисника на наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та міцних соціальних зв'язків, у зв'язку із чим є можливим застосування щодо нього запобіжного заходу не пов'язаного із триманням під вартою, на думку колегії суддів, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність дружини та наявність постійного місця проживання, яким є квартира, яка була орендована обвинуваченим та його цивільною дружиною, не може саме по собі свідчити про наявність таких соціальних зв'язків, які зможуть усунути існуючі ризики.
Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних заходів, то колегія суддів у даному питанні зважає на наступне.
На думку колегії суддів запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та попередити ризик переховування його від суду, у зв'язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин.
Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість обрання стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження
Враховуючи викладене, ухвала Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2021 року в частині продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 відповідає вимогам закону, підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07 вересня 2021 року, якою обвинуваченим ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 05 листопада 2021 року включно залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4