Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.
№22-ц/824/11402/2021
м. Київ Справа № 757/1990/20-ц
07 жовтня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
при секретарі - Верес Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандулєєвої Вікторії Вікторівни на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Бусик О.Л., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання правочину недійсним, визнання майна власністю подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ майна подружжя, стягнення коштів, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,-
15 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, який уточнила в процесі розгляду справи, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання правочину недійсним, визнання майна власністю подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ майна подружжя, стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля (а.с. 1-3 том 1, а.с. 137-141, 211-215 том 2).
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що 14 лютого 2006 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб, який заочним рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року (справа № 185/8492/16-ц) було розірвано. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 .
Посилалась на те, що під час шлюбу подружжям було придбане спільне сумісне майно, а саме: двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Бурлак О.В.та зареєстрованого у реєстрі за № 9303; трикімнатна квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 65,6 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Соболєвою В.Л. та зареєстрованого у реєстрі за № 7259; квартира АДРЕСА_3 у вигляді майнових прав за договором від 10 листопада 2016 року серія та номер 23-1011/2016-4, укладеного ОСОБА_2 з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал»; автомобіль HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN НОМЕР_1 .
Зазначала, що після розірвання шлюбу між сторонами не досягнуто згоди щодо порядку поділу майна. Придбане за кошти спільного сімейного бюджету та в інтересах сім'ї нерухоме майно - двокімнатна квартира АДРЕСА_1 та трикімнатна квартира АДРЕСА_2 зареєстроване на праві приватної власності лише за відповідачем ОСОБА_2 .
В частині вимог по квартирі АДРЕСА_3 вказувала, що рішення про придбання зазначеної квартири було прийнято подружжям спільно через проведення антитерористичної операції на сході України - в м. Донецьку, де сім'я мешкала, та необхідністю придбання житла в іншому місці для проживання поза межами тимчасово окупованої території. У зв'язку з цим відповідачем ОСОБА_2 з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» 10 листопада 2016 року було укладено договір про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 23-1011/2016-4 та на виконання умов договору ( пункт 5.8) сплачено грошові кошти в рахунок фінансування будівництва зазначеної квартири в сумі 2 943 390,00 грн. На фінансування будівництва квартири АДРЕСА_3 були використані грошові кошти від продажу автомобіля Kia Sorento, 2011 року випуску, НОМЕР_2 в сумі 22 000, 00 доларів США, який знаходився у спільній сумісній власності подружжя, а також грошові заощадження подружжя в розмірі 100 000,00 доларів США. Втім, відповідач ОСОБА_2 , незважаючи на те, що фінансування будівництва квартири АДРЕСА_3 було здійснено за кошти спільного сімейного бюджету, розпорядився цим майном без згоди колишньої дружини ОСОБА_1 , відчуживши це майно на користь третьої особи шляхом укладення 14 лютого 2017 року договору № В 23-1011/2016-4 про відступлення прав та переведення обов'язків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 23-1011/2016-4. В подальшому на підставі цього договору за актом прийняття-передачі об'єкту інвестування, серія та номер 37, виданого 20 березня 2018 року ТОВ «Укрбуд Девелопмент», квартира АДРЕСА_3 була передана ОСОБА_6 , яка 02 травня 2018 року зареєструвала за собою право власності на це житлове приміщення.
Посилаючись на те, що вона, ОСОБА_1 , не давала своєї усної та письмової згоди на укладення відповідачем ОСОБА_2 14 лютого 2017 року договору № В 23-1011/2016-4 про відступлення прав та переведення обов'язків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 23-1011/2016-4, а тому зазначений договір, укладений між ОСОБА_2 , ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та ОСОБА_7 , має бути визнаний недійсним в судовому порядку з підстав порушення під час його укладення приписів статей 203, 215, 369 ЦК України та статті 65 СК України.
На підставі укладеного з ознаками недійсності договору відступлення прав та переведення обов'язків № В 23-1011/2016-4 від 14 лютого 2017 року підлягають визнанню недійсними в судовому порядку і довідка фонду фінансування будівництва виду А «Аристократ», серії та номер 167, видавник ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та акт прийняття-передачі об'єкту інвестування, серія та номер 37, підписаний 20 березня 2018 року між ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та ОСОБА_6 , оскільки, у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», довідка та акт прийому-передачі є правовстановлюючими документами для реєстрації права власності на проінвестований об'єкт нерухомості.
Враховуючи те, що майнові права на квартиру АДРЕСА_3 вибули з володіння ОСОБА_1 поза її волею, на підставі недійсного договору про відступлення прав та переведення обов'язків за договором про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 23-1011/2016-4, то до спірних правовідносин мають бути застосовані пложення статті 388 ЦК України з метою витребування спірного майна з володіння ОСОБА_6 на користь законних власників - колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яке підлягає поділу між ними в рівних частках, як об'єкт спільної сумісної власності подружжя.
В частині вимог по транспортному засобу HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 зазначала, що під час шлюбу у 2012 році подружжям було придбано вказаний автомобіль, реєстрацію якого було здійснено на чоловіка ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу автомобіль залишився в користуванні відповідача ОСОБА_2 та та проданий ним без її згоди. Кошти, отримані за договором купілі-продажу автомобіля, були використані відповідачем ОСОБА_2 на свій розсуд. Відповідно до довідки про середню ринкову вартість КТЗ - легкового автомобіля від 25 червня 2020 року ринкова вартість продажу автомобіля марки та моделі HYUNDAII30, 2008 року випуску складає суму 182 290,00 грн. без ПДВ.
Ураховуючи викладене, позивачка просила суд визнати недійсними:
- договір провідступлення прав та переведення обов'язків, серія та номер: В 23-1011/2016-4, виданий 14 лютого 2017 року, видавник: ТОВ «ФК «Житло-Капітал»/ ОСОБА_2 / ОСОБА_7 ;
- акт прийняття-передачі об'єкта інвестування, серія та номер: 37, виданий 20 березня 2018 року, видавник: ТОВ «Укрбуд Девелопмент»/ ОСОБА_3 ;
- довідку фонду фінансування будівництва виду А «Аристократ», серія та номер: 167, видану 15 березня 2018 року, видавник: ТОВ «ФК «Житло-Капітал»;
-визнати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв.м. спільною сумісною власністю колишнього подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв.м. на користь позивача ОСОБА_1 ;
-визнати за позивачем ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв. м; на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46, 7 кв. м; на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 65,6 кв. м.;
-визнати за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 46, 7 кв. м; на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 , загальною площею 65,6 кв. м.;
-стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 в розмірі 91 145,00 грн.
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , у зв'язку зі зверненням до суду з даним позовом.
У травні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просив визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_1 на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 ; визнати право особистої приватної власності за ОСОБА_2 на трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 ; припинити право спільної часткової власності ОСОБА_1 на Ѕ частину однокімнатної квартири АДРЕСА_4 ; визнати право власності за ОСОБА_2 на однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , посилаючись на те, що у період шлюбу подружжям було придбане наступне майно: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , з оформленням права власності на ОСОБА_2 , трикімнатну квартиру АДРЕСА_2 , з оформленням права власності на ОСОБА_2 ; однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , з оформленням права власності по Ѕ частині на ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а також автомобіль Kia Sorento, 2011 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_3 , з оформленням права власності за ОСОБА_1 . Вартість спірного автомобіля та вартість однокімнатної квартири АДРЕСА_4 є приблизно рівною.
Зазначав, що 23 серпня 2016 року, коли подружжя вже не прожило разом та не вело спільне господарство, що підтверджується заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року у справі про розірвання шлюбу (справа № 185/8492/16-ц), ОСОБА_1 продала автомобіль Kia Sorento, 2011 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_3 без його згоди. Відчужений автомобіль становить частину спільного майна колишнього подружжя, а тому його відчуження ОСОБА_1 без згоди ОСОБА_2 має наслідком виникнення в останнього права на грошову компенсацію половини вартості автомобіля Kia Sorento, 2011 року випуску, держаний номерний знак НОМЕР_3 .
Враховуючи наявність у нього, ОСОБА_2 , права на грошову компенсацію за відчужений без його згоди автомобіль, він бажає отримати таку компенсацію за рахунок іншого спільного майна подружжя та здійснити його поділ за запропонованим ним варіантом у зустрічному позові (а.с. 87-91 том 1, а.с. 29-32 том 2).
Протокольною ухвалою від 25 травня 2020 року зустрічний позов прийнято судом до спільного розгляду з первісним позовом (а.с. 153-154 том 1).
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал»; приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання правочину недійсним, визнання майна спільною власністю подружжя, витребування майна з чужого незаконного володіння, поділ спільного майна подружжя, стягнення коштівзадоволено частково.
Визнано за ОСОБА_9 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_9 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
Визнано за ОСОБА_2 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAI I30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 в сумі 35 000,00 грн (тридцять п'ять тисяч гривень).
У задоволені іншої частини вимог позову ОСОБА_9 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 10 510,00 грн (десять тисяч п'ятсот десять гривень).
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 3153, 00 грн (три тисячі сто п'ятдесят три гривні) та витрат на правничу допомогу.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_2 дохід держави судовий збір у розмірі 10 510,00 грн.
Скасовані заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 січня 2021 року, а саме: арешт на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв. м, яка належить на праві власності ОСОБА_3 .
Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сандулєєва Вікторія Вікторівна подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року скасувати в частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо поділу квартири АДРЕСА_3 та стягнення компенсації вартості Ѕ частки автомобіля HYUNDAII30 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю, а саме: визнати недійсними:
- договір про відступлення прав та переведення обов'язків, серія та номер: В 23-1011/2016-4, виданий 14 лютого 2017 року, видавник: ТОВ «ФК «Житло-Капітал»/ ОСОБА_2 / ОСОБА_7 ;
- акт прийняття-передачі об'єкта інвестування, серія та номер: 37, виданий 20 березня 2018 року, видавник: ТОВ «Укрбуд Девелопмент»/ ОСОБА_3 ;
- довідку фонду фінансування будівництва виду А «Аристократ», серія та номер: 167, видану 15 березня 2018 року, видавник: ТОВ «ФК «Житло-Капітал»;
-визнати квартиру АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв.м. спільною сумісною власністю колишнього подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв.м. на користь позивача ОСОБА_1 ;
-визнати за ОСОБА_1 в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв. м;
-стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 в розмірі 91 145,00 грн.
- стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 , у зв'язку з розглядом цивільної справи в суді першої та її переглядом в суді апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є необґрунтованим та ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог по квартирі АДРЕСА_3 , не врахував всі факти, що входять до предмета доказування.
Вважає, що при недоведеності обставин, що мають значення для справи, судом першої інстанції визнано встановленим факт про те, що спірна квартира є особистою власністю ОСОБА_2 та не підлягає поділу між подружжям.
Поклавши в основу вкзаного висновку зазначені відповідачем докази, суд першої інстанції не врахував, що надана відповідачем ОСОБА_2 копія розписки на суму 30 000 доларів США не є належним та допустимим доказом того, що вказані грошові кошти є власністю відповідача та були використані саме на придбання спірної квартири АДРЕСА_3 . Також зі змісту даної розписки не вбачається, для якої мети ОСОБА_2 позичав кошти та у зв'язку з якими обставинами.
При цьому, зважаючи на те, що договір позики укладався ОСОБА_2 з ОСОБА_10 під час шлюбу з ОСОБА_1 для оплати за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року, слід вважати, що цей договір позики був укладений в інтересах сім'ї та гроші, одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Безпідставним вважає висновок суду першої інстанції про те, що стороною позивача не доведено факт, що оплата за договором фінансування майнових прав на спірну квартиру № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року була здійснена за рахунок коштів, виручених від продажу автомобіля KIA SORENTO, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 в сумі 22 000 доларів США та спільних сімейних заощаджень в сумі 100 000 доларів США, оскільки вказані обставини були підтверджені в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 .
Крім того, до суду першої інстанції було надано декларацію ОСОБА_2 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених йому доходів за 2016 рік, з якої вбачається, що за вказаний період ОСОБА_2 отримав доходи на загальну суму 1 506 745, 17 грн. Ці грошові кошти за приписами Сімейного Кодексу України є спільною сумісною власністю подружжя.
До того ж, посилання суду першої інстанції на ту обставину, що не існує судового рішення про встановлення факту спільного проживання подружжя на момент купівлі спірної квартири та після розірвання шлюбу, не має правового значення для даних правовідносин, оскільки станом на дату укладення договору про участь у фонді фінансування будівництва від 10 листопада 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, а тому цивільні права та обов'язки за цим договором виникли в обох із подружжя з дати його укладення.
У зв'язку з наведеним, враховуючи законодавчі приписи Сімейного кодексу України, позивачка вважає, що всі грошові кошти, які були сплачені на виконання договору про участь у фонді фінансування будівництва від 10 листопада 2016 року були внесені під час шлюбу ОСОБА_2 і ОСОБА_1 , а тому на спірну квартиру АДРЕСА_3 поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості 1/2 частки автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 зазначає, що суд першої інстанції необґрунтовано, з порушенням приписів Сімейного кодексу України задовольнив вимоги в цій частині частково, виходячи із ціни продажу транспортного засобу, визначеного в договорі від 02 листопада 2018 року. Поза увагою суду першої інстанції залишились роз'яснення, надані у пункті 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», про те, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Згідно з довідкою про середню ринкову вартість КТЗ - легкового автомобіля від 25 червня 2020 року, середня ринкова вартість продажу автомобіля марки та моделі HYUNDAII30, 2008 року випуску станом на 25 червня 2020 року складає розмір 182 290,00 грн. без ПДВ, з якого розмір 1/2 частки автомобіля становить 91 145,00 грн.
Проте, вищезазначеному доказу суд першої інстанції оцінку не надав та неправильно визначив розмір компенсації вартості 1/2 частки автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
За доводами апеляційної скарги під час ухвалення рішення у справі суд першої інстанції також неправильно розподілив судові витрати, стягнувши з відповідача ОСОБА_2 лише 3 153,00 грн. витрат з оплати судового збору та витрат на правничу допомогу.
Зазначає, що на виконання вимог статті 134 ЦПК України стороною позивача надано суду розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і очікує понести у зв'язку з розглядом справи.
Згідно з розрахунком (детальним описом наданих послуг) від 26 квітня 2021 року за договором про надання правничої допомоги б/н від 10 січня 2020 року, укладеним між Адвокатським бюро Вікторії Сандулєєвої «Консалт» та ОСОБА_1 , розмір винагороди адвоката Сандулєєвої В.В. за надання правової допомоги у цивільній справі № 757/1990/20-ц складає 52 500,00 грн. Пунктом 6 додаткку 1 до вказаного договору передбачена можливість відстрочення оплати гонорару за домовленістю сторін. На виконання умов договору, у зв'язку зі складним фінансовим становищем, позивачка ОСОБА_1 сплатила 7 500,00 грн. Решта несплаченого гонорару в сумі 45 000,00 грн. за умовами пункту 3 додатку до договору клієнт зобов'язаний сплатити протягом 90 календарних днів з дня винесення судом першої інстанції рішення у справі, але в будь-якому випадку не пізніше 3-х днів від дати виставлення бюро рахунку на оплату наданих послуг.
Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатом розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено - пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України.
Втім, оскаржуване рішення не містить обґрунтованого висновку про розподіл судових витрат, а також оцінку наданих позивачем на підтвердження таких витрат доказів, що вказує на неповноту судового рішення, грубе порушення вимог процесуального закону щодо обов'язку суду здійснити розподіл судових витрат та, як наслідок, необхідність його перегляду в апеляційному порядку в частині розподілу судових витрат між сторонами справи.
Також подала орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 10 500,00 грн.
У письмових поясненнях представник відповідачів ОСОБА_14 просить залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції та суперечать чинному законодавству.
Вважає, що позивачка, формулюючи позовну вимогу про визнання права власності на на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , просить суд у судовому рішенні визначити нову, не передбачену законом підставу для набуття права власності на квартиру, оскільки відповідачу ОСОБА_2 , як колишньому чоловіку ОСОБА_1 , право власності на зазначену нерухомість не належало, тому немає підстав для поділу такого майна між колишнім подружжям.
В частині вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 , зазначає, що відповідач ОСОБА_2 , вважаючи, що автомобіль є його особистою власністю, 02 листопада 2018 року відчужив його за ціною 70 000,00 грн., з якої судом першої інстанції визначена компенсація вартості 1/2 частки автомобіля, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.
При цьому, позивачем не було надано суду належного доказу, який би свідчив про те, що дійсна вартість автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN НОМЕР_1 є відмінною від ціни його продажу.
Звернула увагу на те, що судом першої інстанції виконано вимоги ЦПК України щодо компенсації судових витрат. Вважає, що стягнення з відповідачів вартості судових витрат на підставі наданих до суду позивачем документів, згідно яких вартість таких витрат складає 52 500,00 грн., не відповідає принципу розумності, тому немає підстав для зміни рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Сандулєєва Вікторія Вікторівнаповністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адвокат Журавльов Максим Миколайович в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивачки та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції.
Представник третьої особи ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська О.В. всудове засідання, призначене судом апеляційної інстанції, не з'явились. Про день та час слухання справи треті особи у справі судом апеляційної інстанції повідомлялись у встановленому законом порядку.
Відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у відсутності третіх осіб.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення учасників справи, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що14 лютого 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб Донецьким міським відділом реєстрації актів цивільного стану Донецького обласного управління юстиції, актовий запис № 90 (а.с. 14 том 1).
ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5 (а.с. 15, 16 том 1).
Заочним рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року у справі № 185/8492/16-ц, яке змінено постановою колегією суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року, шляхом виключення з мотивувальної частини рішення фрази: «Шлюбні відносини припинені з травня 2016 року», шлюб між сторонами у справі розірвано (а.с. 101 том 1, 216-217 том 2).
Під час перебування у шлюбі сторонами придбано майно, яке складається з квартир та транспортних засобів.
12 квітня 2007 року подружжя на підставі договору купівлі-продажу придбало однокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , що належить їм на праві спільної часткової власності по 1/2 частці квартири кожному, що підтверджується витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 72163126 від 03 листопада 2016 року (а.с. 104 том 1).
10 грудня 2007 року та 18 грудня 2009 року на ім'я відповідача ОСОБА_2 була придбана спірна трикімнатна квартира АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Соболєвою В.Л., зареєстрований у реєстрі за № 7259 та двокімнатна квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 46,7 кв.м. на підставі договору купівлі-продажу від 18 грудня 2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Бурлак О.В. та зареєстрований у реєстрі за № 9303 (а.с. 102, 103 том 1).
До обсягу спільно нажитого майна включений транспортний засіб - автомобіль HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN НОМЕР_1 , реєстрацію якого здійснено 09 березня 2012 року на ім'я відповідача ОСОБА_2 . Вказаний автомобіль ним відчужений після розірвання шлюбу на підставі договору купівлі-продажу № 8046/2018/1172700 від 02 листопада 2018 року за 70 000,00 грн. (а.с. 46, 103 том 2). А також транспортний засіб - автомобіль марки KIA SORENTO, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , що зареєстрований на ім'я позивачки ОСОБА_1 , який у період шлюбу 23 серпня 2016 року відчужено на користь ОСОБА_15 (а.с. 186 том 1).
Згідно з наданою позивачем довідки про середню ринкову вартість КТЗ - легкового автомобіля від 25 червня 2020 року, що складена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 відповідно до бюлетня автотоварознавця № 113, середня ринкова вартість продажу автомобіля марки та моделі HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , Vдв.=1 600 см3 (за перевіркою КТЗ VIN - коду), дизель станом на 25 червня 2020 року складає суму 182 290,00 грн. без ПДВ (а.с. 47, 48, 51-55 том 2).
Крім того, до спільного майна, що підлягає поділу, позивачем за основним позовом ОСОБА_1 включено квартиру АДРЕСА_3 , яка проінвестована на підставі укладеного відповідачем ОСОБА_2 з ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» договору про участь у Фонді фінансування будівництва, серія та номер: 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року.
Відповідно до договору про участь у фонді фінансування будівництва № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року довіритель ОСОБА_2 зобов'язується передати управителю ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» в управління грошові коши з метою отримання у власність об'єкта інвестування -однокімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 122-128 том 1).
Згідно з розпискою від 08 листопада 2016 року ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_10 30 000,00 доларів США (еквівалент до гривні дорівнює 783 000,00 грн), які зобов'язувався повернути до 31 травня 2018 року (а.с. 148 том 1).
У письмових поясненнях ОСОБА_10 , справжність підпису якого засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Назаренко К.В., та у наданих поясненнях в судовому засіданні при розгляді справи в суді першої інстанції свідок ОСОБА_10 стверджував, що 08 листопада 2016 року він надав у борг ОСОБА_2 30 000,00 доларів США (еквівалент до гривні дорівнює 783 000,00 грн.) для першого внеску інвестицій в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_3 для майбутньої сім'ї з Анною ( ОСОБА_7 ). Підтвердив, що позика у повному обсязі повернута йому ОСОБА_2 (а.с. 57, 228-231 том 2).
Квитанціями до прибуткового касового ордера № 6247, № 6248 від 15 листопада 2016 року підтверджується внесення відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 26 490,51 грн. та 735 847,50 грн., а також 13 лютого 2017 рокуна підставі квитанції до прибуткового касового ордера № 1469 суми 2 315 245, 50 грн.за призначенням платежу: для внесення на рахунок ФФБ за договором доручення № 622 від 15 листопада 2016 року, за договором доручення № 022 від 13 лютого 2017 року (а.с. 149 том 1, а.с. 14, 15 том 3).
Із наданих учасниками справи доказів, які були досліджені в судовому засіданні, судом першої інстанції встановлено, що 14 лютого 2017 року відповідно до договору про відступлення прав та переведення обов'язків № В 23- 1011/2016-4 за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 рокувідповідач ОСОБА_2 передав ОСОБА_7 усі права та обов'язки, що йому належали за вказаним вище договором про участь у фонді фінансування будівництва (а.с. 129-130 том 1).
Згідно з довідкою № 167 від 15 березня 2018 року фонду фінансування будівництва вида А «Аристократ», що видана ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», підтверджено право довірителя ОСОБА_6 на набуття у власність закріпленого за нею об'єкта інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , з внесенням коштів довірителем до ФФБ в сумі 3 197 720,00 грн. (а.с. 85 том 2).
Відповідно до підписаного акту № 37 від 20 березня 2018 року між забудовником ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та довірителем ОСОБА_6 на виконання умов договору № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року про участь у фонді фінансування будівництва, на підставі довідки управителя фонду фінансування будівництва ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» № 167 від 15 березня 2018 року забудовник передав, а довіритель приняв об'єкт інвестування ( а.с. 82-84 том 2).
02 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В., як державним реєстратором прав на нерухоме майно, прийнято рішення № 40888306 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 з відкриття розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна ( а.с. 132 том 1, а.с. 58-89 том 2).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що квартира АДРЕСА_1 та квартира АДРЕСА_2 набуті сторонами під час перебування у зареєстрованому шлюбі, презумпція спільного майна подружжя відповідачем ОСОБА_2 не спростована, а тому вказане нерухоме майно є спільним сумісним майном подружжя.
Враховуючи неможливість поділу сторонами вказаних житлових приміщень в добровільному порядку, а також відсутність підстав і обставин для відступу від рівності часток у спільній власності, кожному із подружжя необхідно виділити у власність по 1/2 частці в квартирі АДРЕСА_1 та в квартирі АДРЕСА_2 .
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, суд першої інстанції виходив із того, що правові підстави поділу майна подружжя за запропонованим ОСОБА_2 варіантом відсутні. При цьому, необгрунтованими визнав вимоги ОСОБА_2 в частині врахування при поділі майна вартості автомобілямарки KIA SORENTO, 2011 року випуску, VIN: НОМЕР_4 , який за встановлених судом першої інстанції обставин справи відчужений під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі (серпні 2016 року) та за змістом статті 65 СК України при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.
Рішення суду першої інстанції в цій частині вирішених вимог основного та зустрічного позову учасниками справи не оскаржується.
Доводи і вимоги апеляційної скарги позивача стосуються оскарження рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов'язків, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , визнання в порядку поділу спільного майна подружжяправо власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1 та в частині розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, а тому рішення суду першої інстанції переглядаються судом апеляційної інстанції лише в цій частині.
Вирішуючи спір в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов'язків, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 , суд першої інстанції керувався тим, що майно придбане хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.
Надавши правову оцінку письмовим доказам, суд першої інстанції встановив, що квартира АДРЕСА_3 не є спільним майном колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки проінвестована за особисті кошти відповідача ОСОБА_2 , отримані 08 листопада 2016 року ним у позику від ОСОБА_10 в розмірі 30 000,00 доларів США (еквівалент 783 000,00 грн.) та внесені ним кошти у розмірі 2 315 245, 50 грн. після розірвання шлюбу, а судового рішення про встановлення факту спільного проживання на момент купівлі цієї квартири та після розірвання шлюбу (із січня 2017 року) не існує. Інших доказів з метою доведення обставин набуття спірного нерухомого майна під час шлюбу з ОСОБА_2 та за спільні сумісні кошти подружжя позивачем не надано, а відтак відсутні підстави для визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та її поділу, з визнанням недійсними договору про відступлення прав та переведення обов'язків № В 23-1011/2016-4 від 14 лютого 2017 року, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування від 20 березня 2018 року, довідки фонду фінансування будівництва виду А «Аристократ» від 15 березня 2018 року, та витребуванням з незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 75,2 кв.м., на користь позивача ОСОБА_1 .
Обґрунтовуючи висновок про наявність підстав для визнання за позивачем права на Ѕ частину спірного автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , суд першої інстанції виходив із того, що вказаний автомобіль придбаний сторонами у період шлюбу, а тому підлягає поділу шляхом присудження позивачу грошової компенсації половини його вартості, оскільки автомобіль був реалізований відповідачем третій особі без згоди позивачки.
Визначаючи розмір грошової компенсації половини вартості автомобіля HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1 в сумі 35 000,00 грн., суд першої інстанції в основу висновку поклав ціна продажу транспортного засобу, визначену сторонами в договорі купівлі-продажу від 02 листопада 2018 року.
Вирішуючи питання про судові витрати та, стягуючи з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, що складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, в сумі 3153, 00 грн., суд першої інстанції виходив із пропорційного розміру задоволених позовних вимог ОСОБА_1 . Розрахунки, з яких суд виходив при визначені розміру судових витрат, у судовому рішенні не наведені.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду у повній мірі погодитися не може, виходячи з наступного.
За загальним правилом статті 60 СК України майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована - один із подружжя, який може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі у судовому порядку.
Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її оспорює.
Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено у статті 61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Норма частини третьої статті 61 СК України кореспондується з частиною четвертою статті 65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
Отже, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
Водночас, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.
У справі, яка переглядається,встановлено, що з 14 лютого 2006 рокуподружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, який заочним рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 січня 2017 року (справа № 185/8492/16-ц) було розірвано.
10 листопада 2016 року ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» уклали договір № 23-1011/2016-4 про участь у фонді фінансування будівництва. На підставі зазначеного договорудовіритель ОСОБА_2 зобов'язується передати управителю ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» в управління грошові коши з метою отримання у власність об'єкта інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_3 (а.с. 122-128 том 1).
Відповідач ОСОБА_2 як на підтвердження внесення ним першого внеску інвестицій в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_3 за особисті кошти посилався на розписку від 08 листопада 2016 року про те, що він взяв у борг від ОСОБА_10 30 000,00 доларів США (еквівалент до гривні дорівнює 783 000,00 грн), які зобов'язувався повернути до 31 травня 2018 року (а.с. 148 том 1).
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, договір позики є правочином щодо отримання позичальником у власність грошових коштів.
У постановах Верховного Суду Верховного Суду від 28 квітня 2020 року в справі № 522/16362/16-ц (провадження № 61-47310св18), від 27 листопада 2019 року в справі № 133/3928/14-ц (провадження № 61-33048св18) і від 26 вересня 2018 року в справі № 713/285/2012 (провадження № 61-10345св18) зроблено висновок по застосуванню статті 65 СК України та вказано, що «для укладення договору позики (за яким позичальником виступає один з подружжя) отримання згоди другого з подружжя не потрібне, оскільки цей правочин не стосується спільного майна подружжя. До того, як позикодавець надасть кошти позичальникові (дружині або чоловікові), в останнього немає права власності на це майно, воно виникає лише після одержання грошових коштів. Таким чином, той з подружжя, хто укладає договір позики (позичає кошти), не розпоряджається спільним майном подружжя, він стає учасником зобов'язальних правовідносин».
Обставини укладення договору позики від 08 листопада 2016 року та отримання ОСОБА_2 у борг грошових коштів для здійснення інвестиційного внеску в рахунок оплати вартості квартири АДРЕСА_3 підтвердив під час судового розгляду свідок ОСОБА_10 , який виступає позикодавцем за договором позики. Також позикодавець засвідчив, що сума позики у повному обсязі повернута йому ОСОБА_2 (а.с. 57, 228-231 том 2).
Квитанціями до прибуткового касового ордера № 6247, № 6248 від 15 листопада 2016 року підтверджується внесення відповідачем ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 26 490,51 грн. та 735 847,50 грн., а також 13 лютого 2017 рокуна підставі квитанції до прибуткового касового ордера № 1469 суми 2 315 245, 50 грн.за призначенням платежу: для внесення на рахунок ФФБ за договором доручення № 622 від 15 листопада 2016 року, за договором доручення № 022 від 13 лютого 2017 року (а.с. 149 том 1, а.с. 14, 15 том 3).
14 лютого 2017 року відповідно до договору про відступлення прав та переведення обов'язків № В 23-1011/2016-4 за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року, укладеного між управителем ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», попереднім довірителем ОСОБА_2 та новим довірителем ОСОБА_7 , відповідач ОСОБА_2 передав ОСОБА_7 усі права та обов'язки, що йому належали за вказаним вище договором про участь у фонді фінансування будівництва (а.с. 129-130 том 1).
Довідкою № 167 від 15 березня 2018 року фонду фінансування будівництва вида А «Аристократ», що видана ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал», підтверджено право довірителя ОСОБА_6 на набуття у власність закріпленого за нею об'єкта інвестування - однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , з внесенням коштів довірителем до ФФБ в сумі 3 197 720,00 грн. (а.с. 85 том 2).
Відповідно до підписаного акту № 37 від 20 березня 2018 року між забудовником ТОВ «Укрбуд Девелопмент» та довірителем ОСОБА_6 на виконання умов договору № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року про участь у фонді фінансування будівництва, на підставі довідки управителя фонду фінансування будівництва ТОВ «Фінансова компанія «Житло-Капітал» № 167 від 15 березня 2018 року забудовник передав, а довіритель приняв об'єкт інвестування ( а.с. 82-84 том 2).
02 травня 2018 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. розглянуто заяву про державну реєстрацію прав та їх обстяжень, прийняту 26 квітня 2018 року за реєстраційним номером 27930592 для проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 , та прийнято рішення № 40888306 про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_3 за ОСОБА_3 з відкриттям розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об'єкт нерухомого майна ( а.с. 132 том 1, а.с. 58-89 том 2).
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини справи свідчать про те, що право власності на об'єкт будівництва - квартиру АДРЕСА_3 сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі не набуто та в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_2 доведено, що сума внесених перших внесків в рахунок оплати вартості квартири складається з його особистих коштів. Сплата наступного платежу, що здійсний відповідачем ОСОБА_2 13 лютого 2017 року, а також відступлення прав та переведення обов'язків за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року на підставі тристороннього договору від 14 лютого 2017 року № В 23-1011/2016-4відбулось після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Вирішуючи спір в частині вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов'язків, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , визнання в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 ,суд першої інстанції, з урахуванням змісту зазначених норм матеріального права та встановлених фактичних обставин справи, дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира не є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та не підлягає поділу.
При цьому, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд з'ясовув наявність обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Так, за змістом частини першої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодерження в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства.
Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.
У справі, яка переглядається, позивачем не доведено та судом не встановлено, що об'єкт будівництва (квартира АДРЕСА_3 ) проінвестований за спільні сумісні кошти подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Тобто, на момент укладення спірного договору від 14 лютого 2017 року № В 23-1011/2016-4 про відступлення прав та переведення обов'язків за договором про участь у фонді фінансування будівництва № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року єдиним власником майнових прав на об'єкт інвестування, що є преметом цього договору, був відповідач ОСОБА_2 , який реалізував своє право на відступлення прав та переведення обов'язків за договором після розірвання шлюбу, а тому для вчинення цього правочину не вимагалось згоди колишньої дружини ОСОБА_17 .
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання недійсними оспорюваних правочинів та безпідставність вимог позивачки про витребуванням на її користь з володіння ОСОБА_3 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 є правильним.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновкомсуду першої інстанції, оскільки він належним чином мотивований, грунтується на наявних у справі доказах та правильному застосуванні норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги позивача про належність спірної квартири АДРЕСА_3 сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя є неприйнятними, оскільки позивач не довела факту придбання цієї квартири у стані незавершеного будівництва та закінчення її будівництва під час шлюбу, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у визнанні цього нерухомого майна спільною власністю подружжя та його поділі.
Твердження позивача про доведеність факту придбання майнових прав на спірну квартиру за договором № 23-1011/2016-4 від 10 листопада 2016 року за рахунок коштів, виручених від продажу автомобіля KIA SORENTO, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 в сумі 22 000 доларів США та спільних сімейних заощаджень в сумі 100 000 доларів США, що засвідчили в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 ,не ґрунтуються на вимогах закону з тих підстав, що не може стверджуватися показаннями свідків наявність правовідносин, що виникають з правочинів, для яких законом установлено письмову форму, при цьому в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, на підставі яких можливо було б достовірно встановити наявність спільних сімейних заощаджень в сумі 100 000 доларів США, а також ціну продажу автомобіля KIA SORENTO, 2011 року випуску, VIN НОМЕР_1 і що отримані кошти з відчуження автомобіля було використано в рахунок оплати внесків на придбання квартири АДРЕСА_3 .
Отже, доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі в цій частині вирішених вимог, висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Разом з тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновком суду першої інстанції в частині вирішених вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача на користь позивачки компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 , виходячи з наступного.
Згідно з частиною третьою статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Частина четверта статті 65 СК України передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
У випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16.
Відповідно до частини третьої статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договору стосовно цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Отже, вартість майна, що підлягає поділу, слід визначати, виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.
Саме до цього зводиться висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц. У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв'язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв'язку з припиненням її права на спільне майно.
Установивши, що відповідач ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль марки HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 , який є спільною власністю подружжя, без письмової згоди позивачки (дружини) та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім'ї, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь Костанди Вікторії Борисівни грошової компенсації за належну їй 1/2 частку у праві власності на це майно, однак дійшов помилкового висновку про те, що така компенсація визначається із суми, за яку це майно було продано та яка, відповідно до умов договору купівлі-продажу, була встановлена за згодою сторін, а не із вартості аналогічних транспортних засобів на час поділу майна.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів апеляційного суду, згідно з наданою позивачем довідки про середню ринкову вартість КТЗ - легкового автомобіля від 25 червня 2020 року, що складена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 відповідно до бюлетня автотоварознавця № 113, середня ринкова вартість продажу автомобіля марки та моделі HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1 , Vдв.=1 600 см3 (за перевіркою КТЗ VIN - коду), дизель станом на 25 червня 2020 року складає розмір 182 290,00 грн. без ПДВ (а.с. 47, 48, 51-55 том 2).
З визначеною у довідці ринковою вартістю автомобіля не погодився відповідач у справі, посилаючись на те, що автомобіль є його особистою власністю, та ним 02 листопада 2018 року відчужено транспортний засіб за ціною, що визначена за домовленістю сторін, у розмірі 70 000,00 грн. (а.с. 103 том 2).
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За положеннями частини третьої статті 12 та частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій - частина 4 статті 12 ЦПК України.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Оскільки позивач ОСОБА_1 на підтвердження ринкової вартості подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна - автомобіля марки та моделі HYUNDAII30, 2008 року випуску, V дв.=1 600 см3, дизель на час розгляду справи надала довідку про середню ринкову вартість КТЗ - легкового автомобіля від 25 червня 2020 року, що складена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 , а відповідач, заперечуючи проти цієї вартості, не надав суду ніяких доказів на підтвердження своїх заперечень, то колегія суддів апеляційного суду, відповідно до вимог 263 ЦПК України, ухвалює рішення на підставі наявних у справі доказів.
При визначенні розміру грошової компенсації за належну позивачу Ѕ частку у праві власності на майно - автомобіль марки HYUNDAII30, 2008 року випуску, VIN: НОМЕР_1 колегією суддів апеляційного суду враховується ринкова вартість автомобіля, визначена у довідці про середню ринкову вартість КТЗ - легкового автомобіля від 25 червня 2020 року, що складена суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_16 , зі стягненням з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 в сумі 91 145,00 грн. (182 290,00 грн.: 2).
Порушення зазначених вимог законодавства, якими обґрунтовує свою апеляційну скаргу позивачка у справі, відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України є підставою для скасування апеляційним судом судового рішення суду першої інстанції в частині вирішених вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 та ухвалення у відповідній частині нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 , які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги позивача в частині вирішених вимог про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов'язків, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , визнання в порядку поділу спільного майна подружжяправо власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 правильності висновків суду першорї інстанції не спростовують, а тому рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні вказаних позовнмх вимог до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна слід залишити без змін.
В частині задоволених вимог основного позову ОСОБА_1 щодо визнання права власності у порядку поділу спільного майна подружжя по Ѕ частині за кожним на квартиру АДРЕСА_1 та квартиру АДРЕСА_2 , та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про поділ майна подружжя рішення суду першої інстанції учасниками справи не оскаржується, а тому суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини рішення.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивача в частині відшкодування витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Сандулєєвої В.В. в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи - частина 1 статті 133 ЦПК України.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 133 ЦПК України).
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.
Як передбачено частиною 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати - стаття 264 ЦПК України.
Вирішуючи це питання, суд застосовує положення статті 141 ЦПК України, визначає склад та розмір судових витрат у справі, проводить відповідні обчислення, з наведенням розрахунку такого розподілу між сторонами у мотивувальній частині судового рішення.
Проте зазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції.
Ураховуючи, що судом першої інстанції допущені порушення процесуальних норм права, оскільки оскаржуване рішення не містить обґрунтованого висновку про розподіл судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката Сандулєєвої В.В. в суді першої інстанції, а також оцінку наданих позивачем доказів на підтвердження вказаних витрат, судове рішення в цій частині підлягає скасуванню.
При вирішенні питанння розподілу судових витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, колегією суддів встановлено, що представником позивача - адвокатом Сандулєєвою В.В. до закінчення судових дебатів у справі в суді першої інстанції подано розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, які позивач ОСОБА_1 понесла і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді першої інстанції, із долученням договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року, укладеного між Адвокатським бюро Вікторії Сандулєєвої «Консалт» та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року з розрахунком розміру гонорару за фактичний витрачений час адвокатом за одну годину, розрахунок (детальний опис наданих послуг) з обсягом наданих послуг правничої допомоги на загальну вартість 52 500,00 грн., акт приймання-передачі послуг від 26 квітня 2021 року за договором про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року на загальну вартість послуг 52 500,00 грн. та платіжні документи про оплату адвокатських послуг за договором про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року в сумі 7 500,00 грн. (а.с. 26-34 том 3).
Досліджуючи надані позивачем письмові докази, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що за умовами укладеного договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року Адвокатське бюро Вікторії Сандулєєвої «Консалт», як виконавець, бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту ОСОБА_1 з приводу представництва та захисту її інтересів як позивача у Печерському районному суді міста Києва у справі за її позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, а також в усіх органах державної влади та управління, місцевого самоврядування, підприємств, установах, організаціях, незалежно від форми власності та підпорядкування, в тому числі в судах України всіх рівнів тощо - пункт 1.1. договору.
Для виконання цього договору клієнт надає повноваження, за переліком наведеним у пункті 1.2. договору, та зобов'язується сплатити гонорар в розмірі та в строки згідно цього договору - пункт 2.8. договору.
Умовами договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року передбачено, що гонорар визначається за домовленістю та зазначається в додатку №1 цього договору (пункт 4.1. договору). Сплачується гонорар у порядку, визначеному в додатку №1 цього договору (пункт 4.2. договору). На підтвердження факту надання правничої допомоги сторони можуть підписати акт про надану правничу допомогу (пункт 6.1. договору).
Додатком № 1 до договору між сторонами узгоджено розмір гонорару та порядок його оплати, з визначенням вартості однієї години надання правничої допомоги адвокатом у розмірі 1 250,00 грн., а також розмір гонорару у випадку збільшення обсягу правничої допомоги. Вартість підготовки однієї сторінки документа дорівнює вартості 1 години надання правничої допомоги, за участь адвоката в судовому засіданні - 2 500,00 грн. за 1 годину (а.с. 30 том 3).
За пунктом 4 додатку № 1 до договоругонорар сплачується клієнтом в наступному порядку: попередній аванс гонорару у розмірі 7 500,00 грн., решта -відповідно до обсягу наданих послуг сплачується клієнтом протягом 90 календарних днів з дня винесення судом першої інстанції рішення у справі, але в будь-якому разі не пізніше 3-х днів від дати виставлення бюро рахунку на оплату наданих послуг.
Як передбачено пунктом 6 додатку № 1 до договору оплата гонорару за домовленістю сторін може бути відстрочена або розстрочена.
З опису наданих послуг вбачається, що адвокатом за представництво в суді позивача у справі про поділ майна подружжя, включаючи складання процесуальних документів, адвокатських запитів використано 30 годин, що складає вартість послуг 37 500,00 грн., за участь в судовому засіданні в суді першої інстанції 06 липня 2020 року, 17 вересня 2020 року, 04 лютого 2021 року, 15 лютого 20221 року, 13 квітня 2021 року, 26 квітня 2021 року використано 6 годин, що складає вартість послуг 15 000,00 грн. (а.с. 31 том 3).
Загальна вартість таких послуг оцінена сторонами договору в сумі 52 500,00 грн., яку позивачка просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 (а.с. 312 том 3).
Відповідач у справі ОСОБА_2 вважає, що стягнення з нього вартості судових витрат на підставі наданих до суду позивачем документів, згідно яких вартість таких витрат складає 52 500,00 грн. не відповідає принципу розумності, співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом Сандулєєвою В.В.на виконання робіт.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Перевіряючи розмір витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом Сандулєєвою В.В.в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що зазначені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 52 500,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Визначаючи розмір витрат на надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом Сандулєєвою В.В., та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі, колегією суддів апеляційного суду враховується складність справи, час, витрачений адвокатом Сандулєєвою В.В. на виконання робіт зі складання позовної заяви, вимоги якого уточнені в процесі розгляду справи, заяви про витребування доказів, про виклик свідків, відзиву на зустрічний позов, у тому числі, уточненого в процесі розгляду справи, збір доказів, пов'язаних зі справою, шляхом оформлення адвокатських запитів та участь адвоката Сандулєєвої В.В.в судовому засіданні Печерського районного суду міста Києва 04 лютого 2021 року, яке тривало 0,36 хвилин (а.с. 228-231 том 2), 15 лютого 2021 року, яке тривало 1 годину 12 хвилин (а.с. 246-253 том 2), 13 квітня 2021 року, яке тривало 1 годину 36 хвилин (а.с. 20-23 том 3), 26 квітня 2021 року, яке тривало 0,36 хвилин (а.с. 52-53 том 3). Розгляд справи, призначений судом на 06 липня 2020 року та 17 вересня 2020 року, не відбувся з підстав неявки в судове засідання учасників справи, про що свідчить довідка складена секретарем судового засідання від 06 липня 2020 рокута від 17 вересня 2020 року (а.с. 1, 152 том 2).
Враховуючи складність справи та обсяг наданих адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом Сандулєєвою В.В. на виконання відповідних робіт (надання послуг) в суді першої інстанції,колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зменшення розміру суми, що підлягає сплаті позивачу ОСОБА_1 в порядку компенсації витрат за надану позивачу професійну правничу допомогу адвокатом Сандулєєвою В.В.з 52 500,00 грн. до 10 000,00 грн.
Ураховуючи наведені положення процесуального законодавства та беручи до уваги підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатом Сандулєєвою В.В. професійної правничої допомоги у цій справі в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої в частині вирішення питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 10 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції.
Вирішуючи питання розподілу судових, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року відстрочено позивачці ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року на строк до ухвалення Київським апеляційним судом судового рішення у даній справі (а.с. 123-124 том 3).
Визначено, що у відповідності до вимог частини 4 статті 6 Закону України «Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції в частині оспорюваних вимог про визнання недійсним договору щодо квартири АДРЕСА_3 , із застосування наслідків недійсності, позивачем підлягає сплаті судовий збір у розмірі 15 765, 00 грн. ( 10 510, 00 грн. *150% із розрахунку вартості майна, щодо якого заявляються вимоги, але не більше п'яти розмірів прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01 січня того року, в якому відповідна заява подавалась до суду), в частині оспорюваних вимог щодо стягнення компенсації вартості 1/2 частини автомобіля підлягає сплаті судовий збір у розмірі 1367, 17 грн. із розрахунку 911, 45 грн. *150%, а всього 17 132 грн. 17 коп. (а.с. 111-113 том 3).
До закінчення судових дебатів у справі в суді апеляційної інстанції представником позивача - адвокатом Сандулєєвою В.В. подано розрахунок суми судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, які позивач ОСОБА_1 очікує понести у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, із долученням договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року, укладеного між Адвокатським бюро Вікторії Сандулєєвої «Консалт» та ОСОБА_1 , додаток № 1 до договору про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 року з розрахунком розміру гонорару за фактичний витрачений час адвокатом за одну годину, розрахунок (детальний опис наданих послуг) з обсягом наданих послуг правничої допомоги на загальну вартість 10 500,00 грн., акт приймання-передачі послуг від 16 вересня 2021 року за договором про надання правничої допомоги від 10 січня 2020 рокуна загальну вартість послуг 10 500,00 грн. (а.с. 137-143 том 3).
Враховуючи, що вимоги апеляційної скарги позивача за результатом перегляду справи в суді апеляційної інстанції задоволено частково (50%), тому витрати, пов'язані з правничою правовою допомогою адвоката Сандулєєвою В.В. в суді апеляційної інстанції в сумі 10 500,00 грн. у пропорційному розмірі до задоволених вимог апеляційної скарги (50 %), що складає розмір 5 250,00 грн., слід покласти на відповідача ОСОБА_2 .
Взявши до уваги ухвалу Київського апеляційного суду від 25 серпня 2021 року про відстрочення позивачу ОСОБА_1 сплати судового збору у розмірі 17 132 грн. 17 коп. (15 765, 00 грн. + 1367, 17 грн.) за подання апеляційної скарги на рішення Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2021 року на строк до ухвалення Київським апеляційним судом судового рішення у даній справі, врахувавши співвідношення розміру задоволених вимог апеляційної скарги позивачки, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених вимог апеляційної скарги в частині вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля у розмірі 1367, 17 грн. слід покласти на відповідача ОСОБА_2 , який підлягає стягненню в дохід держави.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов'язків, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , визнання в порядку поділу спільного майна подружжя права власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 судовий збір у розмірі 15 765, 00 грн. слід покласти на позивачку ОСОБА_1 , який підлягає стягненню в дохід держави.
Керуючись ст.ст. 61,65 СК України, ст.ст.12,13,76,77,133,137,141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Сандулєєвої Вікторії Вікторівни задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля та в частині розподілу судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна в частині вимог про стягнення компенсації вартості 1/2 частки автомобіля задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки HYUNDAII30, 2008 року випуску VIN: НОМЕР_1 в сумі 91 145,00 грн.
В частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-Капітал», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Верповська Олена Володимирівна про визнання недійсними: договору про відступлення прав та переведення обов'язків, акта прийняття-передачі об'єкта інвестування, довідки фонду фінансування будівництва, визнання квартири АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю колишнього подружжя, витребування з незаконного володіння 1/2 частки квартири АДРЕСА_3 , визнання в порядку поділу спільного майна подружжяправо власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_3 рішення Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2021 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 1 367,17 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 15 765,00 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 ) 15 250,00 грн.у рахунок оплати судових витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката, за представництво в суді першої інстанції, та у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 12 жовтня 2021 року.
Головуючий: Судді: