справа № 365/9/21
головуючий у суді І інстанції Хижний Р.В.
провадження № 22-ц/824/9276/2021
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
05 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Гаращенка Д.Р., Суханової Є.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року
у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
У січні 2021 року АТ КБ «Приватбанк» звернулось до Згурівського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 травня 2011 року у загальному розмірі 43 711 грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23 травня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим, нею була підписана заява № б/н від 23 травня 2011 року.
Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується її підписом у заяві.
Відповідач була ознайомлена із Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на момент підписання анкети-заяви.
Відповідно до Умов та Правил, які розміщені на офіційному сайті позивача, банк публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримати банківські послуги, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг, які є публічною офертою. Підписавши анкету-заяву, відповідачка, як клієнт банку, отримала доступ до всіх без виключення послуг банку. Для користування картковим рахунком відповідачка отримала кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 37 000 грн.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором в межах кредитного ліміту.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язувалась здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок, однак, не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями.
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором, відповідач має кредитну заборгованість, яка станом на 02 листопада 2020 року, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становить 43 711 грн 78 коп. та складається з наступного: 35 210 грн 32 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 8 501 грн 46 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Заочним рішенням Згурівського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року позов АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково.
Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 травня 2011 року у розмірі 35 210 грн 32 коп., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 693 грн 18 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про стягнення відсотків за користування грошовими коштами, обґрунтував свої висновки тим, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами у встановленому законом порядку, а саме у письмовій формі, збільшення розміру процентної ставки за кредитом, як того вимагає закон, тому відсутні підстави для стягнення вказаних відсотків.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 8 501 грн 46 коп. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк».
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, недостатньо повно досліджені письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, а тому ухвалено необґрунтоване, незаконне рішення суду.
Суд першої інстанції зробив помилковий висновок про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права та не правильно застосував норми права з огляду на таке.
Встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту, враховуючи погоджений сторонами розмір відсотків за користування кредитом - 2,5% на місяць, про що зазначено в довідці про умови кредитування з використанням Кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду від 23 травня 2011 року, підписаний відповідачем.
Відповідач, у визначений ухвалою суду строк, не скористався процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України.
За змістом частини 13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2011 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н.
Згідно з умов якого, відповідач отримала кредит на визначених умовах шляхом відкриття карткового рахунку з оформленням на ім'я відповідача картки «Універсальна», що встановлено з копії анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.49), витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що діяла в момент підписання анкети-заяви (а.с.51-75), виписки по рахунку (а.с.22-46), довідки про надані кредитні картки (а.с.48).
У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за простроченим тілом кредиту, яка станом на 02 листопада 2020 року, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості, становить 35 210 грн 32 коп.
Заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року не оскаржується у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 35 210 грн 32 коп., тому предметом апеляційного перегляду є оскаржуване рішення лише у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсоткам.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п'ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
Підсумовуючи викладене, колегія апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що у анкеті-заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення розміру відсотків за користування грошовими коштами відповідно до статті 1048 ЦК України.
Однак, суд апеляційної інстанції не може погодитись з висновком суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення відсотків за користування кредитом за період з 23 травня 2011 року по 01 вересня 2014 року з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що 23 травня 2011 року разом з підписанням заяви, відповідачем ОСОБА_1 було погоджено та підписано довідку про умови кредитування з використанням з використанням Кредитки Універсальна 55 днів пільгового періоду, якою сторонами погоджено умови кредитування, а саме: тип картки, тип кредитної лінії - поновлювальна, пільговий період - 55 днів, валюта рахунку - гривня, базова відсоткова ставка -2,5 % на місяць, розмір щомісячного платежу - 7 % від заборгованості, строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, що слідує за звітним.
Довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» містить погодження сторонами розміру початкової відсоткової ставки за кредитом з 23 травня 2011 року.
Разом з тим, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що впродовж дії кредитного договору процентна ставка за кредитом збільшувалась банком в односторонньому порядку.
Так, з початкової процентної ставки, погодженої сторонами - 30,00 %, з 01 вересня 2014 року - ставка збільшилась до 34,80 %, з 07 листопада 2014 року - ставка зменшилась до 32,40 %, 01 квітня 2015 року - ставка збільшилась до 42,00 %, в подальшому відсоткова ставка теж змінювалась (а.с.7-21).
Колегія апеляційного суду встановила, що матеріали справи не містять доказів погодження сторонами у встановленому законом порядку, у письмовій формі, збільшення розміру процентної ставки за кредитом, після 01 вересня 2014 року.
Однак, починаючи з 25 травня 2011 року до 01 вересня 2014 року, як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с. 7-21) та виписки по рахунку (а.с. 22-46), відсотки за користування кредитом нараховувалися у погодженому сторонами розмірі - 30 % та заборгованість становить 106 грн 25 коп., на що суд першої інстанції помилково уваги не звернув.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості за відсотками по кредиту у розмірі 106 грн 25 коп. за період з 23 травня 2011 року по 01 вересня 2014 року.
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Згурівського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитними коштами ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження при апеляційному розгляді, а тому апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків скасувати з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову в цій частині.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування судового рішення, та розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в зазначеній апеляційним судом частині з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог (106 грн 25 коп./ 8 501 грн 46 коп. = 1%), з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 52 грн 55 коп. (2 102 грн + 3 153 грн)*1%).
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Заочне Згурівського районного суду Київської області від 12 квітня 2021 року про відмову у стягненні заборгованості за відсотками за користування кредитом скасувати з ухвалення в цій частині нового судового рішення.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 106 грн 25 коп., судовий збір у розмірі 52 грн 55 коп.
В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості за відсотками - відмовити.
Стягувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, адреса: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д).
Боржник: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і не може бути оскаржена в касаційному порядку крім випадків, передбачених статтею 389 ЦПК України.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Д.Р. Гаращенко
Є.М. Суханова