Справа № 359/3803/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/14096/2021
05 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,
за участю секретаря судового засідання Качалаби О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2021 року у складі судді Муранової-Лесів І.В.,
у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа - стягувач публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, про визнання незаконною та скасування постанови про арешт коштів боржника,-
У травні 2021 року до ОСОБА_1 звернувся у суд із скаргою, в якій він просив визнати поважною причину пропуску подання ним до суду скарги на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 21 лютого 2020 року ВП № 61360369 про арешт моїх коштів, та поновити цей строк та визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 61360369 від 21 лютого 2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М,, якою накладено арешт на грошові кошти заявника, що містяться на рахунках Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 (заробітна плата).
Скарга обґрунтована тим, що 21 лютого 2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. накладено арешт на грошові кошти ОСОБА_1 , зокрема, що містяться на рахунках у наведеному переліку банківських установ, зокрема в AT «Райффайзен Банк Аваль», у зв'язку з виконанням рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 квітня 2011 року по цивільній справі № 2-949/11, зміненого рішенням Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 16 липня 2007 року № 106, що становить: заборгованість по тілу кредиту - 49 709,38 доларів США, заборгованість по процентах - 9573,25 доларів США, заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 31 115 грн 11 коп., та штраф за договором іпотеки у розмірі 15600 грн. Вказана постанова йому не направлялася.
Зазначає, що є батьком багатодітної сім'ї: самостійно виховує п'ятьох неповнолітніх дітей, а також батьком дитини-інваліда віком до 18 років.
З 18 листопада 2019 року скаржник працює в ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АКВА ГРУП ТРЕЙД», та з 16 жовтня 2019 року за сумісництвом працює в ТОВ «ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ». І кошти, на які постановою накладено арешт, є його заробітною платою, яка перераховується на банківські рахунки, на які накладено арешт.
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бориспільського міськрайонного суду зі скаргою про визнання неправомірними дії приватного виконавця, та що ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року його скаргу було задоволено повністю: поновлено строк на оскарження постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 21.02.2020 у ВП № 61360369; визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 21.02.2020 у ВП № 61360369, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 (заробітна плата); зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. скасувати постанову від 21.02.2020 у ВП № 61360 про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на мої грошові кошти, що містяться на рахунках ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», картковий рахунок № НОМЕР_1 (заробітна плата) (далі - Ухвала від 21.12.2020).
Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року вищевказану ухвалу від 21.12.2020 року було скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні його скарги ОСОБА_1 відмовлено.
18 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. з проханням зняти арешт з розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335, надавши копії довідок про те, що працює в ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АКВА ГРУП ТРЕЙД» та в ТОВ «ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» з інформацією про доходи, а також виписку з AT «Райфайзен Банк Аваль» про те, що на цей рахунок зараховуються кошти тільки від його заробітної плати.
Вказаний лист приватний виконавець Телявський А.М. отримав 23 березня 2021 року, проте відповіді на вказане звернення заявник не отримав.
Зазначає, що внаслідок неправомірних дій приватного виконавця Телявського А.М. позбавлено джерел існування заявника та членів сім'ї, які перебувають на його утриманні, оскільки постановою фактично звернуто стягнення на 100 % його заробітної плати. Чим порушується вимоги ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з якою кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Вказує, що лист від 18 березня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. отримав 23 березня 2021 року, а тому місячний строк для його розгляду і вирішення по суті сплив 23 квітня 2021 року, і десятиденний строк на подання скарги, з урахуванням положень статей 123, 124 ЦПК України, закінчується 05 травня 2021 року.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано поважною причину пропуску подання до суду скарги на постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. від 21 лютого 2020 року ВП №61360369 про арешт коштів ОСОБА_1 та поновлено строк на її оскарження.
Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. щодо не скасування арешту коштів ОСОБА_1 та скасовано постанову ВП №61360369 від 21.02.2020 в частині накладення арешту на грошові кошти (заробітну плату) ОСОБА_1 , що містяться на рахунках ПАт «Райффайзен Банк Аваль» МФО 300335, картковий рахунок № НОМЕР_1 . Повний текст ухвали складено 14.06.2021 року.
В апеляційній скарзі приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Телявський А.М. посилаючись на порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати ухвалу районного суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні скарги.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року, яка була прийнята з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав з якими боржник повторно звернувся до суду, таким чином судом уже вирішено питання про правомірність постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про арешт коштів боржника від 21 лютого 2020 року. Вищевказане судове рішення має преюдеційне значення для розгляду даної справи, оскільки встановлює правомірність дій приватного виконавця щодо винесення постанови про арешт коштів боржника від 21 лютого 2020 року.
Про дану обставину суд першої інстанції повідомлявся, шляхом направлення клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 3 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України, проте відмовив у його задоволенні, мотивуючи своє рішення тим, Київський апеляційний суд, скасовуючи ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року, якою було задоволено скаргу ОСОБА_1 , вказав, що заявник до звернення до суду будь-яких заяв до приватного виконавця з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звернення стягнення ані від ОСОБА_2 , ані від АТ «Райффайзен Банк Аваль» на адресу приватного виконавця не надходило.
Вказано, що зазначені заявником рахунки є звичайними поточними рахунками, що у свою чергу дає підстави для висновку про відсутність обмежень для накладення арешту на кошти на таких рахунках. Скаржником до скарги не було додано жодних належних, у розумінні ст. 77 ЦПК України, доказів, які б надали можливість пересвідчитись у тому, що рахунок відкритий в АТ «Райффайзен Банк Аваль» відноситься до рахунків із спеціальним режимом використання чи має заборони щодо арешту коштів на такому рахунку, а судом у неповному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Зазначив, що його дії щодо накладення арешту на кошти боржника відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» та підстави для зняття арешту з коштів боржника, що перебувають на рахунку № НОМЕР_2 , відкритому в АТ «Райффайзен Банк Аваль» відсутні.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Колегія суддів, вислухавши адвоката Коваленко Т.А. в інтересах приватного виконавця Тетявського А.М. та представника ПАТ АТ «Укргазбанк», які просили апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що на примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. знаходиться виконавче провадження ВП№61360369 з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-949/2011, виданого 03.08.2011 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором №106 від 16 липня 2007 року, що становить: - заборгованість по тілу кредиту - 49709,38 доларів США (строкова - 45340 доларів США, прострочена - 4369,38 доларів США), заборгованість по процентах - 9573,25 доларів США (поточна - 580,44 доларів США. прострочена - 8992,81 доларів США), заборгованість по пені за несвоєчасну сплату процентів - 31115,11 гривень, та штраф за договором іпотеки у розмірі 15600 гривень.
21.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. винесена постанова про арешт коштів боржника ОСОБА_1 , якою виконавець наклав арешт на грошові кошти боржника, що містяться на рахунках у наведеному переліку банківських установ, зокрема в АТ «Райффайзен Банк Аваль», та всіх інших рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику, у межах суми стягнення.
Відповідно до справи, боржник у виконавчому провадженні, ОСОБА_1 є батьком багатодітної сім'ї, а саме: ОСОБА_4 , 2008 р.н., ОСОБА_5 , 2009р.н., ОСОБА_6 , 2011р.н., ОСОБА_7 , 2012рр.н., ОСОБА_8 , 2014 р.н., що підтверджується відповідним посвідченням, а також батьком дитини-інваліда віком до 18 років (а.с.32-34).
Відповідно до змісту долучених до справи довідок, ОСОБА_7 з 16.10.2019 працює у ТОВ «ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ та за сумісництвом з 18.11.2019 - у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АКВА ГРУП ТРЕЙД» й заробітна плата скаржнику перераховувалася на р/р IBAN НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» (ас.29,30).
Указана в довідках інформація об'єктивно підтверджена даними, що містяться у долучених до справи виписках по картковому рахунку IBAN НОМЕР_3 , відкритому на ім'я ОСОБА_7 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», відповідно до яких на вказаний рахунок здійснюється зарахування лише заробітної плати, отриманої скаржником у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АКВА ГРУП ТРЕЙД» та ТОВ «ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ». Інші надходження за період з 06.02.2020 року окрім безготівкового зарахування заробітної плати, на вказаний рахунок не надходили (а.с.35-40).
Як убачається з матеріалів справи, у грудні 2020 року ОСОБА_7 звертався у суд зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М., зокрема також просив: визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 61360369 від 21 лютого 2020 року приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича, якою накладено арешт на грошові кошти заявника, що містяться в тому числі на рахунку публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».
За результатами розгляду справи, ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 21.12.2020року, скаргу ОСОБА_7 задоволено.
Разом із з тим, скасовуючи ухвалу міськрайонного суду, й відмовляючи у задоволенні скарги, Київський апеляційний суд у постанові від 03.03.2021року указав, що до звернення у суд будь-яких заяв до приватного виконавця з повідомленням про те, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звернення стягнення, ні від ОСОБА_7 , ні від AT «Райфайзен Банк Аваль» на адресу приватного виконавця не надходило, а також, що суд першої інстанції не врахував, що заявник, всупереч вимогам закону, не використав своє право на звернення до приватного виконавця із відповідною заявою про знаття арешту із карткового рахунку із цільовим призначенням для виплати заробітної плати на підставі пункту 1 частини четвертої статі 59 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.12-20,21-27).
Відповідно до справи, 18.03.2021 року ОСОБА_7 звернувся до приватного виконавця з письмовою заявою, у якій просив зняти арешт з розрахункового рахунку № IBAN НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль», на підтвердження чого долучив копії довідок, виданих у ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «АКВА ГРУП ТРЕЙД» та у ТОВ «ГЛОБАЛЬНА ТРАНСПОРТНА КОМПАНІЯ» щодо перерахування йому заробітної плати на указаний рахунок, а також виписку з ПAT «Райфайзен Банк Аваль» про те, що на цей рахунок зараховуються кошти тільки від його заробітної плати (а.с.28).
Як свідчать матеріали справи, приватний виконавець Телявський А.М., заяву ОСОБА_7 отримав 23 березня 2021 року, проте надав відповідь про відсутність підстав до скасування арешту коштів, що знаходяться на відкритому на ім'я боржника банківському рахунку.
Задовольняючи скаргу, районний суд виходив з підстав її обґрунтованості та того, приватний виконавець допустив неправомірну бездіяльність, пов'язану з не вчиненням дій, спрямованих на зняття арешту з банківського рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_7 , на який проводяться перерахування його заробітної плати.
Колегія суддів вважає такі висновки районного суду обґрунтованими й належно мотивованими. Вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Твердження апеляційної скарги про недоведеність вимог скарги, а не зняття приватним виконавцем арешту з коштів, що знаходяться на відкритому на ім'я ОСОБА_7 у ПAT «Райфайзен Банк Аваль» рахунку, узгоджуються з положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ретельно перевірялися судом першої інстанції, вони отримали належну оцінку у судовому рішенні й обґрунтовано визнані безпідставними.
У статті 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першої статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням зокрема таких засад: обов'язковості виконання рішень; справедливості, неупередженості та об'єктивності; розумності строків виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно з пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.
Пунктом 2 частини другої статті 48 Закону «Про виконавче провадження» заборонено звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.
Відповідно до частини третьої статті 52 Закону «Про виконавче провадження» не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.
Пунктом 1 частини четвертої статті 59 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Встановлено, що скаржником надано приватному виконавцю належні докази, якими підтверджено перерахування на рахунок, відкритий у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на ім'я ОСОБА_7 , лише заробітної плати.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_7 є одиноким батьком п'яти неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні, а також батьком дитини - інваліда й загальна сума його заробітної плати, на яку фактично накладено арешт, за період з липня 2020 по лютий 2021 року, відповідно, становить 12 353 грн 16 коп. та 15 059 грн 30 коп., тобто місячний дохід ОСОБА_7 становить менше мінімального розміру заробітної плати (а.с.32-34, 29,30).
Отже, скаржником надано документи, з яких вбачається розмір заробітної плати, яку він отримує, а також, докази того, що вище зазначений рахунок використовується виключно для зарахування тільки заробітної плати.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Приватний виконавець, зважаючи на очевидну протиправність ухваленого рішення в частині арешту коштів боржника, що є заробітною платою та єдиним джерелом доходів боржника, не усунув цих порушень, не скасував арешт на кошти боржника, у разі відсутності майна, достатнього для погашення боргу, не направив виконавчий лист до виконання за місцем роботи боржника.
При надходженні заяви боржника від 18 березня 2021 року про зняття арешту з коштів, правовою природою яких є лише заробітна плата, приватний виконавець проявив бездіяльність та не вжив заходів щодо зняття з них арешту.
Враховуючи викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду про те, що приватний виконавець під час винесення постанови про арешт грошових коштів боржника, що містяться, зокрема, на відкритому у ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» банківському рахунку, на який скаржнику перераховується заробітна плата, діяв всупереч положень Закону України «Про виконавче провадження».
Необґрунтованими колегія суддів визнає й доводи апеляційної скарги про відсутність підстав до поновлення строку оскарження постанови приватного виконавця.
Так, як свідчать матеріали справи, постановою Київського апеляційного суду від 03.03.2021 року відмовлено у задоволенні раніше поданої ОСОБА_7 ідентичної скарги з підстав її передчасності та не звернення особисто до суб'єкта оскарження з відповідною заявою та належними доказами щодо перерахування на арештований у банку рахунок лише заробітної плати.
Отже, у задоволенні скарги ОСОБА_7 відмовлено з підстав її передчасності та не вичерпання всіх можливих заходів вирішення спору, пов'язаного з накладення арешту на зарплатний рахунок.
За таких обставин, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що указане судове рішення носить преюдиційний характер для розгляду даної справи.
Встановлено, що скаржник на виконання постанови суду апеляційної інстанції звернувся до приватного виконавця з відповідною заявою, отриману ним 23.03.2021року, яка не знайшла свого об'єктивного вирішення, у зв'язку з чим до суду ОСОБА_7 була подана відповідна скарга.
З огляду на викладене, а також матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки районного суду щодо наявності підстав поновлення строку оскарження постанови приватного виконавця від 21.02.2020 року у виконавчому провадженні № 61360369, як пропущеного з поважних причин.
Відповідно до ч.2 ст.451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Звертаючись у суд зі скаргою, ОСОБА_7 просив скасувати постанову державного виконавця, як незаконну, в той час як диспозиція ч.2 ст.451 ЦПК передбачає можливість визнання оскаржуваних рішень, дій чи бездіяльності неправомірними, тому колегія суддів не вважає виходом за межі вимог скарги висновки суду про визнання дій приватного виконавця неправомірними щодо не скасування арешту коштів ОСОБА_7 та скасування постанови приватного виконавця від 21.02.2020 року в частині накладення арешту на його заробітну плату, що міститься на відкритому у ПAT «Райфайзен Банк Аваль» рахунку.
Колегія суддів вважає, що посилання районного суду про визнання неправомірними дій приватного виконавця щодо не скасування арешту коштів ОСОБА_7 не замінюють суті поданої ОСОБА_7 скарги та не унеможливлюють законність ухваленого по справі судового рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення характеру спірних правовідносин і встановлених судом обставин. Такі доводи оцінені судом першої інстанції та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду справи.
Згідно зі статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні, а отже, слід відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374,375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича залишити без задоволення.
Ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 28 травня 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.
Суддя-доповідач:
Судді: