справа № 756/3935/21 головуючий у суді І інстанції Шролик І.С.
провадження № 22-ц/824/11076/2021 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
04 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді -Березовенко Р.В.,
суддів:Лапчевської О.Ф., Нежури В.А.,
з участю секретаря Мариненко Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ковальчуком Ігорем Володимировичем, на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Посольство України в Державі Ізраїль, Міністерство закордонних справ України, Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення,-
В лютому 2021 року заявник звернувся до Верховного Суду з клопотанням, у якому просив визначити підсудність справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Посольство України в Державі Ізраїль, Міністерство закордонних справ України про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме встановити особу ОСОБА_1 , який народжений ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь Автономної Республіки Крим; встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що ОСОБА_1 постійно проживав на території України станом на 24 серпня 1991 року.
Заява обґрунтована тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сімферополь, Кримської області, Української Радянської Соціалістичної Республіки. Станом на 24 серпня 1991 року та 13 листопада 1991 року проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . З 1986 по 1990 р.р. ОСОБА_1 навчався в Сімферопольському технікумі харчової промисловості, а з 1990 по 1993 р.р. навчався в Кримській академії прикордонного та курортного будівництва. При досягнення 16-ти річного віку отримав паспорт громадянина України СРСР серії НОМЕР_1 , виданим Центральним РВВС м. Сімферополя 23 червня 1987 року. 01 лютого 1995 року було видано паспорт СРСР для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданим УВС 75 (АР Крим). У той же період оформив виїзд на постійне проживання за кордон та 12 лютого 1995 року виїхав до Ізраїлю на постійне проживання. Під час проживання в Ізраїлі, 14 червня 1999 року змінив ім'я із « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ». Зазначає, що до закінчення терміну дії паспорта зразка СРСР для виїзду за кордон не звертався до закордонної дипломатичної установи України із заявою про обмін паспорта, у зв'язку із зміною імені та про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Також,не звертався до Посольства України в Державі Ізраїль із заявами про прийняття на консульський облік та про вихід із громадянства України. Маючи намір оформити паспорт громадянина України для виїзду за кордон у зв'язку із зміною імені та закінченням терміну дії наявного в березні 2018 року звернувся до Посольства України в Державі Ізраїль із відповідною заявою, проте письмово його було повідомлено про не можливість підтвердити або спростувати його належність до громадянства України. Відсутність можливості підтвердити належність ОСОБА_1 до громадянства України, Посольство України в Державі Ізраїль обґрунтувало відсутністю ідентифікуючих даних про ОСОБА_1 в облікових документах та електронному реєстрі посольства, через те, що останній не перебуває на консульському обліку та раніше не оформлював паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, посилалось на відсутність будь-якої інформації стосовно останнього в обліках Державної міграційної служби України.Державна міграційна служба України в листі від 28 січня 2019 року проінформувало Посольство України в Державі Ізраїль про відсутність можливості провести вичерпні перевірки щодо належності ОСОБА_1 до громадянства України, через тимчасову окупацію території АР Крим.
Ухвалою Верховного суду від 17 лютого 2021 року визначено підсудність вищевказаної заяви Оболонському районному суду міста Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Посольство України в Державі Ізраїль, Міністерство закордонних справ України, Державна міграційна служба України про встановлення факту, що має юридичне значення залишено без розгляду.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 , через представника- адвоката Ковальчука Ігора Володимировича подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення для справи, просив скасувати ухвалу та постановити нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
При цьому, апелянт зазначає, що встановлення факту, що має юридичне значення необхідне для надання відповідним органам державної влади України рішення суду, як визначено законом, для можливості подальшого оформлення документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство. Вказує, що наведені у заяві обставини не мають ознак спору про право. На думку апелянта, факт наявності у заявника громадянства іншої держави, крім громадянства України, не є перешкодою для встановлення фактів, про які просить заявник, оскільки в даній справі не вирішується питання про отримання громадянства України.
В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.
01 жовтня 2021 року до суду надійшов відзив Державної міграційної службиУкраїни, згідно якого заінтересована особа просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін. Вказує, що надані заявником документи не підтверджують належним чином особу заявника та факт його проживання на території України.
Представник заявника в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задовольнити.
Інші учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, до суду не з'явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.
Залишаючи заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданих представником Міграційної служби пояснень та заперечень в судовому засіданні встановлено, що існує спір про право, який підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження.
Оцінюючи висновки суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8)смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Пленум Верховного Суду України у п.1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз'яснив, що суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
Таким чином, справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій, а також невизначення законом іншого порядку їх встановлення.
Встановлення факту постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України або набрання чинності Законом України «Про громадянство України» є підставою для оформлення належності до громадянства України відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону.
У п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про громадянство України» визначено, що громадянами України є: усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України; особи, незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних чи інших ознак, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» проживали в Україні і не були громадянами інших держав.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України.
Згідно п. 25 Порядку для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили під час постійного проживання особи до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами «а», «в» пункту 24 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи на зазначених територіях.
У пункті 44 Порядку встановлено, що у разі відсутності документів, що підтверджують факт постійного проживання особи до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України, для оформлення набуття громадянства України подається відповідне рішення суду.
Отже, одним із документів на підтвердження обставин для встановлення належності до громадянства України є рішення суду, яким підтверджується факт проживання заявника на території України.
Таким чином, законом передбачено встановлення в судовому порядку юридичних фактів щодо виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, до яких відносяться і факти, що породжують право особи на встановлення належності до громадянства України.
Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 629/1748/20, де скасовуючи ухвалу суду про відмову у відкритті провадження за заявою особи про встановлення факту його постійного проживання на території України, Верховний Суд зазначив, що закон передбачає встановлення судом юридичних фактів, які породжують право особи на встановлення належності до громадянства України.
Аналогічні висновки щодо підставності розгляду в судовому порядку справ про встановлення юридичних фактів, пов'язаних із набуттям особами громадянства України сформовано у цілому ряді постанов Верховного Суду, зокрема: від 30 квітня 2020 року у справі № 133/2348/17, від 05 листопада 2020 року у справі № 521/21665/18, від 03 грудня 2020 року у справі № 138/2654/18-ц, від 21 грудня 2020 року у справі № 526/2302/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 755/15263/18.
Колегія суддів звертає увагу на те, що предметом даного розгляду є встановлення факту проживання заявникана території України, а не встановлення факту набуття заявником громадянства України, як помилково вважає суд першої інстанції.
За викладених обставин вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання на території України з метою подальшого оформлення набуття громадянства України можуть бути предметом розгляду в судах у порядку, передбаченому главою 6 розділу ІV ЦПК України, а тому висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду заяви є помилковим.
Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З викладених вище підстав колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала підлягає до скасування у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ковальчуком Ігорем Володимировичем, залишити без задоволення.
Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 15 червня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий: Р.В. Березовенко
Судді: О.Ф. Лапчевська
В.А. Нежура