єдиний унікальний номер справи 758/3967/21
номер апеляційного провадження: 22-ц/824/9832/2021
04 жовтня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача Білич І.М.
суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.
при секретарі Довгополій А.В.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Олекси Людмили Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Подільського районного суду м. Києва Анохіна А.М.,
у цивільній справі №758/3967/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, за результатми розгляду якого просила суд стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 10000,00 грн., по 5000,00 грн. на кожну дитину.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі та мають двох дітей - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вказувала, що відповідач за останній період спільного проживання матеріальної допомоги на утримання дітей не надавав та не приймав участі у вихованні та розвитку дітей.
З жовтня 2019 року сторони проживають окремо, спільне господарство не ведуть, не підтримують шлюбних відносин.
На час звернення до суду вона з дітьми проживає окремо за адресою: АДРЕСА_1 , і діти знаходяться на її повному утриманні.
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3500,00 грн. на кожну дитину щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з наступною індексацією відповідно до закону, починаючи з 30 березня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача подав апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої, просив частково скасувати рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 року та винести нове рішення, за яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 2000,00 грн. на кожну дитини.
Посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
Обґрунтовуючи скаргу тим, що судпершої інстанції у своєму рішенні, не наводить будь-яких аргументів та доводів про можливість призначення аліментів на двох дітей в розмірі 7000,00 грн. (по 3500 грн. на кожну дитину), а виключно зазначає про доцільність такого розміру аліментів.
Судом першої інстанції не було взято до уваги того факту, що відповідач у добровільному порядку весь період окремого проживання подружжя, а саме з грудня 2019 року по даний час, добровільно сплачував аліменти, дбав і продовжує дбати про відпочинок дітей, сприяє культурному розвитку дітей, дбає про фізичне здоров'я дітей.
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, де зазначається, що відповідач являється працездатною особою, інших неповнолітніх дітей не має, стягнень по виконавчим документам з нього не проводиться. Доказів на підтвердження неможливості працювати за станом здоров'я матеріали справи не містять, а відсутність належного заробітку не може бути підставою для визначення меншого розміру аліментів на дітей. Крім того, судом першої інстанції в повній мірі встановлено, що відповідач здійснюючи діяльність як фізична особа - підприємець, належних доказів зміни та погіршення за останній час свого матеріального становища в умовах фінансової кризи та пандемії суду не надав.
Відповідно до ч.1. ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до п.1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки ( пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
За ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників процесу про розгляд справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційнаскарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом при розгляді справи встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб (а.с.12).
Від шлюбу мають двох дітей - доньку ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,14).
Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дітей у твердій грошовій сумі, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі виник спір стосовно розміру аліментів. Беручи до уваги вік дітей, суд вважав за необхідне визначити розмір аліментів щодо стягнення з відповідача у твердій грошовій сумі 3500,00 грн. на кожну дитину щомісячно. Враховуючи при цьому матеріальне становище позивача та платника аліментів, наявність (відсутність) у відповідача інших неповнолітніх дітей, які перебувають на його утриманні або інших осіб які в силу закону потребують його матеріальної підтримки. Вважав, що відповідач може повноцінно забезпечувати інтереси та утримувати неповнолітніх дітей до їх повноліття і, що такий розмір аліментів на утримання дітей буде необхідним та достатнім для їх фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Зазначаючи при цьому про відсутність підстав для стягнення аліментів у мінімальному гарантованому передбаченому законом розмірі.
Розглядаючи спір колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює.
Згідно з ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов'язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.
У частині першій ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ст.51 Конституції України, ст. ст.150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Відповідно до положень ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішення суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Положеннями ст. 184 СК України передбачено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.
Враховуючи, що ОСОБА_2 є батьком малолітньої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно зобов'язаний утримувати та матеріально забезпечувати своїх дітей, при цьому добровільної згоди між батьками щодо порядку реалізації такого обов'язку не досягнуто, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було враховано доходи відповідача та мінливість заробітку, який не дає йому можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та матеріалах справи.
Так, зазначаючи, що суд першої інстанції, призначаючи такий розмір аліментів, не врахував того, що відповідач є фізичною особою - підприємцем та його дохід носить мінливий характер, не є постійним та залежить від купівельної спроможності населення, оскільки він займається роздрібної торгівлею побутової техніки. І яка саме у період пандемії та фінансової кризи дуже впала, а відтак, і доходи відповідача, - відповідач не надав належних та допустимих доказів у розумінні положень ст. ст. 76-80 ЦПК України на підтвердження зазначених доводів незважаючи на те, що у відповідності до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Не можуть бути підставою для скасування судового рішення посилання відповідача на безпідставне не взяття судом першої інстанції при постановленні рішення тих обставин, що він добровільно надавав грошові кошти на утримання дітей.
Так як посилання скаржника на те, що він оплачує відпочинок дітей, сприяє культурному розвитку дітей, дбає про їх фізичне здоров'я, не є законодавчо визначеними підставами (ст. 188 СК - батьки звільняються від обов'язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби ), щоб давали підстави суду прийняти рішення про звільнення відповідача від сплати аліментів.
При цьому слід зазначити, що судове рішення містить у собі висвітлення зазначеної позиції відповідача.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що судом першої інстанції не взято до уваги позицій висвітлених в постанові Київського апеляційного суду від 16 березня 2021 року в справі № 760/14635/20, де зокрема, суд зазначив, що « …позивач не надала повного розрахунку її щомісячних витрат на дитину, з якого можна було в встановити, яку конкретно суму потребує дочка для свого нормального фізичного та духовного розвитку…», не спростовують висновків суду. Так як, у відповідності до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з доводів викладених в апеляційній скарзі нема.
Керуючись ст.ст.367, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПКУкраїни, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката Олекси Людмили Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 13 травня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя - доповідач:
Судді: