Справа № 11-кп/824/391/2021 Категорія КК: ч.1 ст.286 КК України
Головуючий в суді 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Головуючий в апеляційній інстанції: ОСОБА_2
30 вересня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
Головуючого, судді-доповідача: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12016100100011955 за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року щодо
ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, громадянина України, студент Національного університету харчових технологій, зареєстрований та проживає : АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.286 КК України,-
за участю прокурора: ОСОБА_8
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника: ОСОБА_7
потерпілої: ОСОБА_9
Вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі трьохсот розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 грн., без позбавленням права керування транспортними засобами.
На підставі ч.4 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначено покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Речові докази автомобілі «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 та Тойота державний номер НОМЕР_2 - повернуто власникам.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані з проведенням експертизи, в розмірі 6685 грн.
Цивільний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_9 відшкодування моральної шкоди 25 000 грн.
Як зазначено у вироку,обвинувачений ОСОБА_6 , не маючи посвідчення водія 02 травня 2016 року приблизно о 20 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по вул. Басейній зі сторони вул. Круглоуніверситетської у напрямку вул. В.Васильківської та наближався до регульованого світлофорними об'єктами перехрестя вул. Хрещатик - Басейної у місті Києві.
Грубо порушуючи вимоги пункту 2.3 «б» Правил дорожнього руху України, введених в дію 1 січня 2002 року, ОСОБА_6 , проявив неуважність до дорожньої обстановки, проігнорував вимоги дорожніх знаків 5.16 «напрямки руху по смугах», виїхав на перехрестя та здійснив поворот ліворуч у забороненому напрямку на вул. Хрещатик від вул. Басейної в напрямку вул. В.Васильківської у місті Києві. В цей час на зелений дозволяючий рух сигнал світлофору з бул. Т.Шевченка на перехрестя виїхав автомобіль «Hyunday» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_10 , який рухався зправа ліворуч відносно напрямку руху автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 .
Внаслідок проявленої водієм ОСОБА_6 грубої необережності відбулось зіткнення правої передньої частини автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 та лівої передньої частини автомобіля «Hyunday» д.н.з. НОМЕР_1 .
В результаті зіткнення вказаних автомобілів пасажир автомобіля «Hyunday» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_9 отримала тілесні ушкодження, які відносяться до середнього ступеню тяжкості, у вигляді закритої травми нижньої кінцівки : синець (підкіжна гематома) по внутрішній поверхні нижньої третини правого стегна та ділянки колінного суглобу, крововилив в м'які тканини даної анатомічної ділянки (з подальшим формуванням гематоми - порожнини, яка виповнена кров'ю), та легкого тілесного ушкодження у вигляді закритої травми носу: синець на спинці носу, перелом кінцевих відділів носових кісток.
Під час керування транспортним засобом водій автомобіля «Toyota» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 порушив п. 2.3 «б» Правил дорожнього руху України: для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатись від керування цим засобом у дорозі; не виконав вимоги дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах», який показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Не погоджуючись з рішенням суду, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати вирок суду першої інстанції та закрити кримінальне провадження.
Вважає, що вирок винесений судом за неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, висновки суду, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження за істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою скасування вироку із закриттям кримінального провадження.
В обгрунтування зазначених вимог, адвокат ОСОБА_7 зазначає, що обвинувачення ґрунтується на висновку експерта № 142/Е від 21.11.2016, який складено судово-медичним експертом відділу судово-медичної експертизи - потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського обласного бюро судово- медичної експертизи ОСОБА_11 , проте в ході судового розгляду цей доказ був спростований іншими доказами, які були здобуті в ході розгляду справи, до яких відносяться:Висновок спеціаліста № 59/17 від 02 лютого 2017 року, складений спеціалістом в галузі судово-медичної експертизи ДУ «Головне бюро судово- медичної експертизи МОЗ України ОСОБА_12 , в якому зазначено про недотримання експертом ОСОБА_11 при складанні висновку експерта № 142/Е від 21.11.2016 вимог низки пунктів Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17.01.1995 № 6, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 26.07.1995 за № 255/791, узгоджених з Верховним Судом України, Генеральною прокуратурою України, Службою безпеки України, Міністерством внутрішніх справ України, зокрема, вимог пункту 4.1. (висновок складений через 6 місяців з моменту події без огляду судово-медичним експертом потерпілої), пункту 3.2.5. (у вступній частині висновку не вказано, коли і ким були надані медичні документи на експертизу, їх назва і кількість), пункту 4.4. (експертом вивчались фотокопії медичних документів потерпілої замість оригіналів), пункту 4.3 ( не витребовування експертом рентгенограми кісток носу потерпілої для встановлення наявності перелому носа), пункту 4.6. (експертом не встановлений зв'язок між травмою та наслідками, які обумовили тривалий розлад здоров'я підекспертної, оскільки гематоми, як правило, викликають розлад здоров'я на строк до 21 дня). В результаті встановлено, що висновок експерта № 142/Е від21.11.2016 не можна вважати обґрунтованим і підтвердженим об'єктивними медичними даними. Вирішення питань наявності тілесних ушкоджень, часу і обставин їх виникнення та їх ступеня тяжкості можливе в ході проведення повторної судово- медичної експертизи із обов'язковим залученням фахівців в галузі променевої діагностики, травматології та адвокат ОСОБА_7 вказує про те, що цей висновок спеціаліста судом у вироку незаконно визнано недопустимим доказом,який «отриманий з порушенням порядку, визначеного КПК України, а також стосується оцінки достовірності висновків експерта № 142/Е від 21.11.2016 як доказу, що віднесено КПК України" виключно до повноважень суду».
В апеляційній скарзі адвокат також зазначає, що допитаний в судовому засіданні експерт ОСОБА_11 пояснив суду, що не у всіх випадках отримання гематоми після травми проходить нагноєння гематоми, а тому тривалість лікування зазвичай відбувається у строк до 21 дня, але у даному конкретному випадку відбулось нагноєння, тому ним визначено середню тяжкість тілесних ушкоджень у потерпілої, а отже, нагноєння гематоми є визначальним при визначенні цим експертом середньої тяжкості ушкоджень у потерпілої.
Також висновок експерта № 142/Е від 21.11.2016 спростовується витребуваними документами із медичних закладів за ухвалою суду від 04 січня 2018 року, які на досудовому слідстві були відсутні через не витребування них за клопотанням слідчого, а також експертом під час проведення експертизи.
Крім того в апеляційній скарзі, апелянт вказує про те, що висновок експерта № 142/Е від 21.11.2016 спростовується висновком експерта № 031-59-2019 від 13 грудня 2019 року, складеним експертною комісією Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи за ухвалою суду від 12.04.2019, згідно якого зроблено висновок про відсутність прямого причинно-наслідкового зв'язку між нагноєнням у ОСОБА_9 гематоми (як складової закритої травми правої нижньої кінцівки) та транспортною пригодою, яка мала місце 02.05.2016, а тому вважає, що в порушення норм кримінального процесуального законодавства за відсутності складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого судом винесений обвинувальний вирок, що зумовлює його скасування.
Адвокат ОСОБА_7 вказує про те, що оскаржуваний вирок в частині опису першого хірургічного втручання 12.05.2016 ( розтин гематоми потерпілої) не ґрунтується на наявних в матеріалах справи доказах і містить інформацію, яка не відповідає первинним медичним документам, оскільки у вироку зазначено судом: «12.05.2016 вимусило потерпілу звернутись до лікаря, який обґрунтовано призначив тактику надання медичної допомоги - проведення хірургічного утручання (розтин гематоми, яка сформувалася, з евакуацією 200 мл. рідкої крові...», «...відновлення анатомічної цілісності м'яких тканин правої нижньої кінцівки та функції правого колінного суглобу (порушення якого обумовлено сформованою гематомою об'ємом приблизно 200 мл.)...», «...експерти комісії відносять закриту травму нижньої кінцівки, враховуючи саме сформований об'єм гематоми 200 мл., який встановлений до оперативного втручання та нагноєння...», проте ці висновки суду не відповідають наявному у матеріалах справи доказу - амбулаторній картці ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 за формою 025/о, отриманій в оригіналі із КП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2», з якої вбачається, що за 12.05.2016. зробленому хірургом, зазначено, що зроблений розтин 1.0 см.отримано 20,0 мл. рідкої крові, що на думку сторони захисту ця помилка має суттєве значення для визначення ступеню тяжкості тілесного ушкодження потерпілої і суд повинен був надати помилці правової оцінки при ухваленні вироку.
В апеляційній скарзі захисник також посилається на те, що висновок експерта № 142/Е від 21.11.2016 не містить чітких відповідей на питання, які були поставлені в постанові про призначення судово-медичної експертизи від 07.11.2016 слідчого Шевченківського управління поліції ГУ НП в м. Києві ОСОБА_13 . Під час допиту в судовому засіданні захисник намагалась отримати від експерта ОСОБА_11 ці відповіді, але експерт затруднявся у багатьох відповідях, розповідав про ситуації, які не стосуються даної справи, намагаючись уникнути прямих відповідей.
Адвокат ОСОБА_7 також вважає, що в порушення ст. 76 КПК України суддя ОСОБА_1 розглянула кримінальне провадження у даній справі і ухвалила оскаржуваний вирок попри те, що раніше нею ухвалено постанову від 13.07.2016 у справі № 761/22310/16-п, провадження № 3/761/4573/2016, згідно з якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_6 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП за випадком тієї ж самої дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 02.05.2016 року приблизно о 20.00 год. в м. Києві на регульованому перехресті вул. Басейна та вул. Хрещатик та матеріали справи про адміністративне правопорушення направлені до Київської місцевої прокуратури № 10, що стало підставою для внесення кримінального провадження до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016100100011955 від 24 вересня 2016 року, а тому за вимогами ч.1 ст.80 КПК України за наявності зазначеної підстави суддя ОСОБА_1 повинна була заявити самовідвід, чого не зробила.
Розглянувши кримінальне провадження в межах апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, думку обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, прокурора ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_9 , які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду і оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Так, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції під час розгляду провадження, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, забезпечивши принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів, передбачений ч.2 ст.22 КПК України, згідно якої сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом, ретельно перевірив представлені сторонами докази, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них в їх сукупності і взаємозв'язку.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України за обставин, викладених у вироку, підтверджуються сукупністю зібраних та перевірених у судовому засіданні доказів, яким суд дав належну оцінку і навів у вироку, зокрема:
- показаннями потерпілої ОСОБА_9 , яка в суді дала показання, відповідно до яких 02.05.2016 приблизно о 20.00 вона знаходилася на передньому пасажирському сидінні автомобіля «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 під керуванням чоловіка ОСОБА_10 . На перехресті вул. В.Васильківської та Хрещатик відбулося зіткнення автомобіля Хюндай та автомобіля Тойота під керуванням ОСОБА_6 , оскільки той здійснив поворот ліворуч на забороняючи дорожній знак, при цьому автомобіль Хюндай рухався на дозволений сигнал світлофора, зі швидкістю приблизно 60 км/год. Внаслідок зіткнення автомобілів вона отримала тілесні ушкодження - травму носа після розкриття подушок безпеки та гематому правої ноги. Після ДТП швидка допомога доставила її до лікарні № 17 , здійснили обстеження, рентген голови. На нозі не було відкритої рани - була лише гематома та забої, після огляду лікарем її направили додому. На наступний день вона поїхала в травмпункт, у неї були скарги на болі в колінному суглобі правої ноги, їй провели рентгенівське обстеження суглобу, призначили лікування. Проте в подальшому нога розпухла, піднялася температура, вона звернулася до лікаря, їй провели операцію на гематомі правої ноги, вона ходила на перев'язки до 18.05.2016. 18.05.2016 їй провели другу операцію на нозі, в період з 18.05.2016 по 31.05.2016 вона перебувала на стаціонарному лікуванні. Внаслідок ДТП вона отримала рану на нозі, не мала можливості вільно пересуватися, був порушений ї звичний спосіб життя, вона не могла займатися спортом, не мала можливості провести оздоровлення дітей в цей період, здійснювати догляд за ними, займатися повноцінно домашнім господарством;
- показаннями свідка ОСОБА_10 який в суді дала показання відповідно до яких 02.05.2016 приблизно о 20.00 він керував автомобілем «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 . На передньому пасажирському сидінні знаходилася його дружина потерпіла ОСОБА_9 та пояснив, що на перехресті вул. В.Васильківської та вул. Хрещатик, здійснюючи рух на зелений сигнал світлофора, відчув удар в ліву частину автомобіля від зіткнення з автомобілем Тойота державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , який здійснив поворот ліворуч при тому, що в його напрямку дозволено лише рух прямо, порушив вимоги дорожнього знаку, який забороняє рух ліворуч. ОСОБА_9 внаслідок зіткнення отримала травму носа, а також ушкодження правої ноги, забій правого колінного суглобу. Після огляду на місці ОСОБА_9 автомобілем швидкої медичної допомоги була доставлена в лікарню № 17. В подальшому ОСОБА_9 зверталася до лікаря травмпункту лікарні № 3, спостерігалася в поліклініці, перебувала на стаціонарному лікуванні лікарні № 1 Дарницького район м.Києва, де була прооперована;
- показаннями експерта ОСОБА_14 , який в суді першої інстанції дав показання, в яких підтримав висновки, викладені в результатах експертного дослідження № 142/Е від 21.11.2016. Вказав, що висновок сформований із залученням консультанта в галузі травматології, без безпосереднього огляду ОСОБА_9 відповідно до п.4.1 Правил, наданої медичної документації в копіях було достатньо для висновку про обсяг та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень. Встановлено у ОСОБА_9 травма у вигляді забою нижньої кінцівки та гематома з подальшим нагноєнням, що викликало тривалий розлад здоров'я, а також травма носа. До інфікування м'яких тканин кінцівки привело механічне їх пошкодження в ході ДТП;
- протоколом від 02.05.2016 огляду місця події зі схемою - регульованого перехрестя вул. Хрещатик та Б.Тараса Шевченка в м.Києві, яке містить горизонтальну розмітку, напрямок руху автомобіля Тойота позначений дорожнім знаком 5.16 «напрямок руху по смугам», зафіксовано зіткнення на перехресті автомобілів «Хюндай» державний номер НОМЕР_1 та Тойота державний номер НОМЕР_2 , на яких містяться пошкодження в передній частині, правій частині автомобіля Тойота та передній, лівій частині автомобіля Хюндай;
- довідкою від 31.05.2016 КП «Київдорсервіс» на запит заступника управління патрульної поліції в м.Києві про стан технічних засобів регулювання дорожнього руху на перехресті вул. Хрещатик - бул. Т.Шевченка в м.Києві станом на 02.05.2016, які працювали в режимі координованого керування, згідно циклограми;
- відеозаписом на запит ТОВ «Оллі транс» з камери відеоспостереження № 140 від 02.05.2016, розташованої на Бессарабській площі в м.Києві, на якому зафіксоване зіткнення вказаних автомобілів,
- протоколом огляду від 01.10.2016 відеозапису ДТП, яка відбулася 02.05.2016 приблизно о 20.00 год. на перехресті вул. В.Васильківська, вул. Хрещатик, бул. Т.Шевченка в м.Києві з камери відеоспостереження, розташованої на Бессарабській площі в м.Києві, зафіксовано зіткнення автомобіля, який рухався з бул.Т.Шевченка у напрямку вул.Басейної, та автомобіля чорного кольору, який рухався з вул. Басейної у напрямку вул. В.Васильківська в м.Києві;
- висновком експерта № 142/Е від 21.11.2016, відповідно до якого у ОСОБА_9 мали місце пошкодження у виді забою колінного суглобу, гематоми нижньої третини правого стегна, травми носу, в подальшому нагноєння гематоми правого стегна і правого колінного суглобу (оперативне втручання на правому стегні і правому колінному суглобі 12.05.2016 р. і 18.05.2016 р.). Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупого предмета по давності можуть відповідати 02.05.2016;
- карткою виїзду швидкої медичної допомоги № 1743, № 1829 від 02.05.2016 у зв'язку з ДТП за адресою бул. Т. Шевченка- вул. Хрещатик в м.Києві, відповідно до змісту яких ОСОБА_9 надано первинну медичну допомогу з приводу політравми ЗЧМТ, струс головного мозку, забій в області носа, забій правого колінного суглобу;
- медичними документами ОСОБА_9 - рентген - знімками, копіями виписки з медичної картки ОСОБА_9 , довідкою МКЛ № 1 м.Києві (травмпункт) від 03.05.2016, відповідно до якої виявлено забій правого колінного суглобу, лівої гомілки;
- довідкою відділення Політравми Київської міської лікарні № 17 від 02.05.2016, відповідно до якої у ОСОБА_9 встановлено забій м'яких тканин голови, обличчя, м'яких тканин правого колінного суглобу, довідкою від 03.05.2016 КМКЛ № 1, відповідно до якого у ОСОБА_9 виявлено закритий перелом кісток носа;
- випискою з медичної карти стаціонарного хворого № 101103 КМКЛ № 1, відповідно до якої ОСОБА_9 перебувала на лікуванні з 18.05.2016 по 31.05.2016 з приводу острого гнійного бурсита правого колінного суглобу, проведено оперативне втручання.
Колегія суддів погоджується з оцінкою наданою вказаним доказам судом першої інстанції щодо їх відповідності критеріям належності та допустимості, визначених ст.85-88 КПК України, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими та не містять даних про істотні порушення кримінального процесуального закону при встановлені обставин кримінального правопорушення, зібранні та дослідженні та оцінці доказів в ході досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження.
За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, в вироку зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші.
Суд у вироку дав детальну оцінку зазначеним доказам та навів достатнє обґрунтування для їх прийняття. Висновки суду підтверджуються матеріалами кримінального провадження, а відтак підстав визнати їх неправильними як і доказів недопустимими не встановлено.
Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції проаналізував та оцінив досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.286 КК України, а тому доводи апеляційної скарги адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 про те, що досудове розслідування і судовий розгляд було проведено поверхнево, однобічно та без встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи є безпідставними та спростовуються матеріалами кримінального провадження.
Проведення судово-медичних експертиз відповідає вимогам ст.242-245 КПК України та здійснені експертами відповідної кваліфікації на підставі належних та допустимих доказів,їх висновок узгоджується з іншими доказами у кримінальному провадженні та відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Крім того, сам обвинувачений ОСОБА_6 не заперечує, що саме він порушив вимоги Правил дорожнього руху України, яке призвело до дорожньо - транспортної пригоди та заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_9 .
Відповідно до ст.86,87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий в порядку встановленому цим Кодексом.
Підстави для визнання доказів недопустимими передбачені ст.87,88 КПК України.
Що стосується захисника про недопустимість такого доказу, як висновок судово-медичної експертизи №142\Е від 21.11.2016 року, то зі змісту висновку судово-медичної експертизи №142\Е від 21.11.2016 року, проведеної на виконання постанови слідчого Шевченківського управління поліції ГУ НП в м.Києві ОСОБА_13 , у потерпілої ОСОБА_9 мали місце пошкодження у вигляді: забою колінного суглобу, гематоми нижньої третини правового стегна, травми носу, в подальшому нагноєння гематоми правового стегна і правого колінного суглобу ( оперативне втручання на правому стегні і правому колінному суглобі 12.05.2016 р. і 18.05.2016 р) та зазначено, що дані пошкодження утворилися від дії тупого (тупих) предмету (предметів), по давності можуть відповідати строку і обставинам вказаних у постанові, являлись ненебезпечними для життя у момент утворення і відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, так як потягло за собою тривалий розлад здоров'я на термін більше 21-го дня.
Колегія суддів вважає даний доках допустимим, оскільки експерта ОСОБА_14 було попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок або відмову без поважної причини від виконання покладених на нього обов'язків при проведенні експертизи, про що на самому висновку експертизи міститься його підпис та в суді першої інстанції дав показання, що підтримує свій висновок та зазначив, що він особисто не оглядав потерпілу ОСОБА_9 , а дослідив лише надані йому матеріали кримінального провадження, яких йому було достатньо для складання експертного висновку про обсяг ступінь та тяжкості ушкоджень.
Посилання в апеляційній скарзі, про те, що висновок спеціаліста №59/17 від 02.02.2017 спростовує достовірність висновку судово-медичної експертизи №142\Е від 21.11.2016, не може бути прийнято до уваги, поскільки судом першої інстанції вказаний висновок визнано недопустимим доказом, який отриманий з порушенням порядку, визначеного КПК України та стосується оцінки достовірності висновків експерта №142/Е від 21.11.2016 як доказу, що віднесено КПК України до виключно повноважень суду.
При апеляційному розгляді не встановлено передбаченим кримінальним-процесуальним законом та Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими Резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006р. підстав, що виключають участь судді ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, так як в ньому відсутні передбачені ст.75-76 КПК України та інші обставини, які виключають сумнів у її неупередженості, доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є необґрунтованими.
Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 не спростовують правильності висновків суду, та не вказують на наявність таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкоджали чи могли перешкоджати суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
При винесенні вироку судом першої інстанції дотримані вимоги ст.9, ст.23, ст.94, ст.370 КПК України, повно, всебічно та об'єктивно встановлені фактичні обставини кримінального провадження,керуючись законом суд оцінив кожний доказ з точки зору належності,допустимості,достовірності,а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку та ухвалив законне та обґрунтоване рішення про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.286 КК України,належним чином вмотивувавши підстави прийнятого рішення.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, підстав для зміни чи скасування вироку суду першої інстанції в зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону чи істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону при апеляційному розгляді не встановлено, вирок суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 409,419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 22 травня 2020 року у кримінальному провадженні №12016100100011955 відносно ОСОБА_6 за ч.1 ст.286 КК України - без змін.
Ухвала може бути оскаржена на протязі трьох місяців з моменту проголошення, безпосередньо до Верховного суду.
Судді:
_________________ ________________ ____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4