22 вересня 2021 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2
ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12020115100000229, внесеного до ЄРДР 2 жовтня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2021 року, яким
ОСОБА_5
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Антоніни, Красилівського р-ну Хмельницької обл., громадянин України, одружений, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, та призначено покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
за участю сторін апеляційного провадження:
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченого ОСОБА_5
Вироком суду ОСОБА_5 визнаний винуватим у тому, що 14 вересня 2020 року приблизно о 10 год. ОСОБА_5 разом із сусідом ОСОБА_8 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті неприязних відносин у ході сварки, під час якої у ОСОБА_5 виник протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , діючи з неприязних мотивів з метою спричинення тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_8 один удар в живіт, один удар в область підборіддя, два удари в область скроневої ділянки голови та один удар в ніс, спричинивши ОСОБА_8 гематоми в ділянці лобу, садна в області правого ліктя, садна в області правої гомілки та перелом кісток носу зі зміщенням уламків, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Таким чином, ОСОБА_5 вчинено дії, які полягають в умисному нанесенні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 , що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тобто у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України.
Цивільний позов задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 4327,10 грн. завданих матеріальних збитків та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду, ухвалити новий вирок, яким визнати його невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 125 КК України, виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні злочину. Відмовити у задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 до нього про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Вимоги апеляційної скарги обвинувачений обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було неправильно тлумачено та застосовано норми матеріального права, не повно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі зазначає про те, що у висновку експерта № 133д від 17 листопада 2020 року міститься інформація про те, що тілесні ушкодження, виявлені на ОСОБА_8 , могли утворитися за обставин, викладених під час слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 14 жовтня 2020 року та за участю свідка ОСОБА_9 від 12 листопада 2020 року, але, як зазначає обвинувачений, тілесних ушкоджень, які вказані у висновку експерта, він потерпілому не наносив.
Також обвинувачений посилається на те, що досліджений в судовому засіданні протокол та відеозапис слідчого експерименту, який проведено за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 без участі обвинуваченого та його захисника, не містить доказів його вини в умисному спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень, а показання свідка ОСОБА_9 спростовуються показаннями свідка ОСОБА_10 , як і показання потерпілого спростовуються його ( ОСОБА_11 ) показаннями.
Окрім того, обвинувачений зазначає про те, що він звертав увагу суду першої інстанції на те, що 14 вересня 2020 року близько 03 год. у ОСОБА_8 відбувся словесний конфлікт з невідомим обвинуваченому раніше чоловіком, через який його ( ОСОБА_11 ) дружина була дуже сильно налякана, а близько 08 год. його дружина ОСОБА_12 вийшла із гуртожитку на вулицю, де зустріла сусіда ОСОБА_8 . Останній без будь-яких причин почав висловлюватися в адресу дружини грубою та нецензурною лайкою, погрожуючи їй фізичною розправою та спаленням кімнату. Вказану обставину, як зазначив обвинувачений, може підтвердити у судовому засіданні його дружина - ОСОБА_12 та сусідка ОСОБА_13 . В цей момент він ( ОСОБА_11 ) перебував на роботі, але йому зателефонувала дружина, яка знервованим та наляканим голосом повідомила, що ОСОБА_8 погрожував їй знищенням спільного з дружиною майна, фізичною розправою, а також виражався в її адресу грубою та не цензурною лайкою. Близько 09.30 год. він приїхав з роботи до гуртожитку, в якому проживає, та побачив біля під'їзду сусіда - потерпілого ОСОБА_8 , який стояв та курив по праву сторону від входу в гуртожиток. Він ( ОСОБА_11 ) підійшов до ОСОБА_8 , у якого запитав, навіщо він погрожував дружині та виражався в її адресу образливими словами. В цей час ОСОБА_8 без будь-яких слів наніс йому ( ОСОБА_11 ) один удар правою рукою долонею руки по обличчю, після чого він відштовхнув від себе ОСОБА_8 .
Акцентує увагу обвинувачений на тому, що потерпілий ОСОБА_8 своєю протиправною поведінкою відносно його дружини спровокував конфлікт, що мав місце 14 вересня 2020 року біля 10 год. На переконання обвинуваченого, з приводу обставин, які описані в обвинувальному акті, суд першої інстанції мав можливість дослідити показання потерпілого та показання обвинуваченого, які суперечать один одному.
Також, на думку обвинуваченого, суд першої інстанції допитав свідка сторони обвинувачення ОСОБА_9 , яка надала показання на корить потерпілого, та допитав свідка сторони захисту, який надав показання на його (обвинуваченого) користь. Інших переконливих доказів для доведення винуватості обвинуваченого, стороною обвинувачення не було надано суду.
Обвинувачений також вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував належними та допустимими доказами стягнення моральної шкоди саме в розмірі 30 000 грн. потерпілому, адже, потерпілий у справі, проживаючи в гуртожитку за адресою АДРЕСА_2 , вже протягом тривалого часу створює конфліктні ситуації із сусідами, порушуючи при цьому постійно громадський порядок, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які були допитані місцевим судом.
Крім того, обвинувачений вказав на те, що 15-16 грудня 2020 року ОСОБА_8 вкрав двері з коридору гуртожитку, що знаходилися на перестінці біля його (обвинуваченого) кімнати АДРЕСА_3 , а також 16 січня 2021 року ОСОБА_8 підпалив відеодомофон, розміщений на вхідних дверях до кімнати АДРЕСА_3 , що знайшло своє підтвердження у постанові Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 березня 2021 року по справі № 359/1944/21, листі Бориспільського ВП від 28 грудня 2020 року, висновку Бориспільського ВП від 30 грудня 2020 року, листі Бориспільського ВП від 31 грудня 2020 року, листі Бориспільського ВП № 18437, Висновку Бориспільського ВП від 5 жовтня 2020 року, і вказує на той факт, що потерпілий ОСОБА_8 і надалі продовжує вчиняти протиправні дії відносно нього ( ОСОБА_11 ) та його сім'ї, провокуючи при цьому конфліктні ситуації.
Окрім того, обвинувачений посилається на те, що відповідно до приєднаної до матеріалів справи медичної документації, він має невиліковне захворювання: бронхіальна астма. Внаслідок нервових переживань вказана хвороба час від часу загострюється, а протиправні дії ОСОБА_8 , пов'язані із підпалом майна, спричинили загострення хвороби обвинуваченого.
З посиланням на п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а також положення ст. ст. 23, 1166, 1167 ЦК України, ст. 77 ЦПК України обвинувачений наголошує, що потерпілий не надав доказів наявності факту спричинення йому моральної шкоди, не обґрунтував негативних наслідків цієї шкоди, не пояснив, у чому полягали ці негативні наслідки, не довів причинного зв'язку між його ( ОСОБА_11 ) діями та спричиненою моральною шкодою, а також не надав доказів, що обґрунтовують спричинення моральної шкоди саме у вказаному розмірі, а не в іншому, а тому позовні вимоги потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, надуманими та таким, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Потерпілий ОСОБА_8 про день, час та місце проведення апеляційного розгляду повідомлений (ас. 207), до апеляційного суду не з'явися.
Перед початком судового засідання 22 вересня 2021 року потерпілий ОСОБА_8 через телекомунікаційні системи повідомив про можливість проведення апеляційного розгляду за його відсутності.
З урахуванням думки учасників апеляційного розгляду, зважаючи на положення ч. 4 ст. 405 КПК України, колегія суддів доходить висновку про розгляд справи за відсутності потерпілого ОСОБА_8 на підставі матеріалів судового провадження.
Заслухавши доповідь судді,
- обвинуваченого ОСОБА_5 , який підтримав апеляційну скаргу, пояснивши, що саме потерпілий намагався його вдарити перший, а він, відхилившись, штовхнув потерпілого, який вдарився об двері, наголосив на тому, що він (обвинувачений) захищався, а в частині цивільного позову не розуміє, у зв'язку з чим має сплачувати потерпілому кошти;
- позицію захисника ОСОБА_7 , яка підтримала апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , просила її задовольнити, вирок суду скасувати, зазначивши про те, що не встановлено, чи дійсно мала місце бійка між обвинуваченим та потерпілим, а тілесні ушкодження, на які вказав судово-медичний експерт у висновку, могли бути нанесені потерпілому раніше, що сума моральної шкоди є завищеною, адже саме потерпілий був ініціатором конфлікту;
- думку прокурора, яка, вважаючи вирок суду законним та обґрунтованим, просила вирок суду залишити без зміни, апеляційну скаргу обвинуваченого без задоволення, оскільки вина обвинуваченого ОСОБА_5 підтверджується наявними у справі доказами
- дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги та провівши апеляційний розгляд в її межах, колегія суддів доходить такого висновку.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Частиною 2 статті 94 КПК України визначено, що жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.
Колегія суддів вважає, що висновок суду про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження та підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку в їх сукупності та які докладно викладені у вироку.
Відповідно до показань обвинуваченого в суді першої інстанції 22 квітня 2021 року ОСОБА_5 пояснив, що вину та цивільний позов не визнає, та повідомив, що наразі проживає окремо від дружини ОСОБА_14 14 вересня 2020 року приблизно о 09.20 год. йому зателефонувала дружина в сльозах та повідомила, що зранку побачила сусіда ОСОБА_15 та зробила йому зауваження з приводу того, що вночі хтось гучно стукав до нього, а він не відчиняв, чим заважав відпочивати. На її зауваження ОСОБА_15 почав нецензурно лаятись на її адресу та погрожував спалити майно. Після дзвінка дружини, оскільки він ( ОСОБА_11 ) був поруч, то поїхав до гуртожитку. Там він побачив ОСОБА_15 , який стояв на крильці, палив та розмовляв по телефону. Підійшовши до ОСОБА_15 , він запитав, чому ОСОБА_15 ображав його дружину. Потерпілий, відповівши, що вона вела себе як чоловік, наніс йому ( ОСОБА_11 ) удар рукою в обличчя. Після цього він почав захищатись та наніс ОСОБА_15 удар у живіт, від якого ОСОБА_15 впав та чимось вдарився, але чим, він ( ОСОБА_11 ) не побачив. У ОСОБА_15 текла кров. Він сказав ОСОБА_15 , аби той більше не зачіпав його дружину ОСОБА_16 , після чого поїхав у справах. Будучи біля машини. побачив, що до ОСОБА_15 підійшла сусідка ОСОБА_17 . Окрім ОСОБА_18 даний конфлікт бачив і ОСОБА_19 , повз якого він проходив, але не спілкувався. Цивільний позов ОСОБА_8 не визнає.
Судом першої інстанції допитані потерпілий, свідки, досліджені надані сторонами письмові докази.
Так, згідно з показаннями потерпілого ОСОБА_8 , наданими в судовому засіданні 22 квітня 2021 року, 14 вересня 2020 року приблизно о 09.30 год. він вийшов з гуртожитку та побачив, що йому на зустріч йде сусід ОСОБА_20 , який, підійшовши у притул до нього ( ОСОБА_21 ), щось буркнув собі під носа та одразу ж вдарив його: спочатку в живіт правою рукою, потім лівою рукою в скроневу область голови, після чого він ( ОСОБА_21 ) впав та втратив свідомість. Далі ОСОБА_22 привів його до тями, допоміг йому піднятись та продовжив бити. Він від ОСОБА_23 отримав щонайменше три удари, які пам'ятає, після чого знову впав та втратив свідомість. Чим ударив його ОСОБА_24 у ніс, він не знає. Йому ( ОСОБА_21 ) здається, що ногою. Коли він прийшов до тями, то побачив, що лежить на бетоні біля дверей гуртожитку, у нього лилася кров з носа, боліло обличчя. До тями привела сусідка ОСОБА_17 , яка дала йому темну футболку, бо з носу просто лилася кров, допомогла підвестися та довела до сходинок. Він сказав, щоб ОСОБА_18 викликала швидку та поліцію. Тримаючись за поручень, він піднявся самостійно по сходинкам та дійшов до своєї кімнати, де і викликав швидку, лікарі якої повідомили, що поліцію повідомлять самі. Каретою швидкої допомоги він був доставлений у Бориспільську лікарню, де він і проходив лікування. Раніше конфлікти з ОСОБА_25 були, оскільки ОСОБА_24 постійно знаходить привід для сварок. ОСОБА_5 там не проживає, але, коли приїжджає, обов'язково виникають у ОСОБА_5 з кимось конфлікти. Що спровокувало конфлікт з ОСОБА_25 в цей раз, не знає, бо ОСОБА_24 буркнув собі щось під ніс та одразу почав бити. Зранку цього ж дня він ( ОСОБА_21 ) посварився з дружиною ОСОБА_26 , яка кричала на нього, що він не відчиняв двері вночі, коли до нього хтось стукав, тим самим заважаючи їй відпочивати. Проте, вночі десь о 03.05-03.10 год. він викликав поліцію, оскільки дійсно хтось стукав до нього у двері та пошкодив дверне вічко. Після цього хтось кричав йому з вулиці: «Виходь». Хто це був, він не знає. Він вийшов до поліції. Коли він йшов до поліції, дружина ОСОБА_23 почала йому кричати, чому він не вийшов до хлопців поговорити. Після цих подій він майже не спав. Зранку вийшов з гуртожитку, після чого вийшла ОСОБА_14 , яка почала кричати йому, що він не дає їм спати. Можливо, в запалі і образив ОСОБА_16 нецензурними словами. ОСОБА_24 пише на нього заяви до поліції. Може після того, як ОСОБА_24 йому допоміг підвестися, він намагався вдарити ОСОБА_23 , але він (Державець) перебував у такому стані, що ледь стояв на ногах. Повідомив, що цивільний позов підтримує у повному обсязі.
Згідно з показаннями в судовому засіданні 12 квітня 2021 року свідка ОСОБА_9 14 вересня 2020 року близько 9 години ранку, будучи у своїй кімнаті у гуртожитку у с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області, вона почула крик, а потім почула стогін. Вийшовши з кімнати на вулицю, побачила за дверима ОСОБА_27 , який вже лежав без свідомості, та ОСОБА_23 , який приводив ОСОБА_27 до тями. Це було метрах в чотирьох від неї. Коли ОСОБА_15 прийшов до тями, ОСОБА_22 питав останнього, чого ОСОБА_28 кричав на його ( ОСОБА_11 ) дружину та ображав нецензурною лайкою. На ОСОБА_15 був синець. Кирило в цей час намагався вдарити ОСОБА_25 . Після цього ОСОБА_22 наніс ОСОБА_15 три удари, але спочатку ОСОБА_15 не впав. Удари в одну сторону обличчя долонями з обох сторін та у перенісся кулаком, після чого ОСОБА_15 впав. Він не рухався. ОСОБА_20 пішов геть. Це не був захист з боку ОСОБА_29 . Було багато людей, але вони всі були далеко. Був один водій ОСОБА_30 , який привозив м'ясо, але що він бачив або чув, їй невідомо. Вона підійшла до ОСОБА_15 , який не рухався та біля якого була калюжа крові, не вставав. Крові було багато біля перенісся. Після цього вона з кімнати принесла йому футболку, допомогла підвестися та довела до перила, до кімнати ОСОБА_15 вже дійшов сам. Потім вже побачила, що приїхала швидка допомога. Зранку був конфлікт між ОСОБА_15 та дружиною ОСОБА_11 , який вона особисто чула. ОСОБА_15 їй не погрожував спалити щось, а сказав, що, якщо щось буде горіти, то він не буде допомагати, а буде стояти та посміхатися. Кирило дружині ОСОБА_11 не погрожував нічим.
Відповідно до показань в суді першої інстанції 12 квітня 2021 року свідка ОСОБА_12 обвинувачений ОСОБА_5 - її чоловік, а потерпілий сусіди по гуртожитку. У них вже тривалий час трапляються конфліктні ситуації. 14 вересня 2020 року очевидцем події, яка сталась між її чоловіком ОСОБА_25 та потерпілим ОСОБА_31 , вона не була. Все почалось з ночі, коли вона прокинулась від того, що невідомий їй чоловік голосно стукав в кімнату ОСОБА_15 , той не відчиняв, потім незнайомець почав стукати у вікно, а коли невідомий поїхав, то приїхала поліція. В цей час вона побачила, як ОСОБА_15 вийшов з кімнати. Зранку, коли зустріла ОСОБА_15 , зробила йому зауваження, що, якщо він вночі був дома, то чому не відчиняв, оскільки через нього вона не могла ніч спати. На це ОСОБА_15 почав говорити про те, що вона вийшла до поліції та посміхалась, почав нецензурно лаятись, ображати та погрожувати, що він їхав заріже, спалить та буде посміхатися, як вона посміхалась. Потім вона бачила тещу ОСОБА_27 , яка повідомила, що ОСОБА_28 повинен гроші комусь. Про дану вона ситуацію розповіла по телефону чоловіку. Чоловік їй нічого не відповів на це. Що було далі, їй невідомо. Кирило був в неадекватному стані, очі були дивні. Він йшов, як неадекватна людина. Їй здалося, що ОСОБА_15 був у стані сп'яніння. Це - не перший конфлікт.
Свідок ОСОБА_10 , допитаний в суді першої інстанції 12 квітня 2021 року, показав, що знає ОСОБА_5 приблизно 10 років та у них товариські відносини. Потерпілого знає по цій судовій справі. 14 вересня 2021 року близько 09 год. він приїхав у с. Петропавлівське Бориспільського району Київської області, оскільки орендує там магазин, де робив ремонт, та розвантажував будівельні матеріали. Близько 10 год. він побачив, що ОСОБА_22 під'їхав до магазину. Через деякий час почув крики та звернув увагу, що біля гуртожитку, який на відстані від магазина приблизно 10-15 метрів, сидів ОСОБА_32 , а навпроти нього сидів ОСОБА_22 , які сварилися. Потім вони піднялися, ОСОБА_15 похитувався, а потім правою рукою вдарив ОСОБА_25 по обличчю. ОСОБА_22 почав захищатися та штовхнув ОСОБА_15 в район живота, внаслідок чого ОСОБА_15 стукнувся об стіну та впав на правий бік. ОСОБА_22 присів біля ОСОБА_15 та сказав останньому, щоб ОСОБА_15 більше не чіпав його жінку, та пішов. Коли ОСОБА_22 пішов, до ОСОБА_15 підійшла жінка, яка стояла неподалік. Коли ОСОБА_22 повертався до своєї машини, на його обличчі синців не бачив. Крові на ОСОБА_15 не бачив.
З показань свідка ОСОБА_13 у суді першої інстанції 12 квітня 2021 року встановлено, що 14 вересня 2020 року очевидцем конфлікту, який виник між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_8 , не була. В цей день близько 8 год. вона перебувала на кухні у гуртожитку за місцем свого проживання та почула крики. Вийшовши з приміщення кухні, побачила, що сваряться ОСОБА_33 з ОСОБА_31 , який кричав на неї та казав, що спалить. Людмила розплакалась та пішла. В конфлікт ОСОБА_34 та ОСОБА_15 не втручалась, оскільки боїться ОСОБА_15 , так як у неї з ним теж був колись конфлікт.
Судом першої інстанції були досліджені письмові докази, надані сторонами.
Так, згідно з даними, викладеними у протоколі прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 15 вересня 2020 року, встановлено, що ОСОБА_28 звернувся із заявою про кримінальне правопорушення, в якій зазначив, що 14 вересня 2020 року близько 09.40 год. ОСОБА_5 вчинив сварку, в ході якої наніс йому тілесні ушкодження (ас. 65).
Даними протоколу проведення слідчого експерименту від 14 жовтня 2020 року за участю потерпілого ОСОБА_8 з додатком (ас. 66-67) та протоколу проведення слідчого експерименту від 12 листопада 2020 року за участю свідка ОСОБА_9 з додатком встановлено, що під час слідчого експерименту ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вказали детально обставини заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_23 (ас. 68-69).
Згідно з протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 12 листопада 2020 року з додатком у приміщенні Бориспільській багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування здійснено ознайомлення з історією хвороби ОСОБА_8 № 6716/36 (ас. 75-76).
Відповідно до даних висновку експерта № 133д від 17 листопада 2020 року при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_8 виявлено ушкодження: гематоми в ділянці лобу, садна в області правого ліктя, правої гомілки, перелом кісток носу зі зміщенням уламків. Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів і не могли утворитися при падінні на такі можливо в час та за обставин указаних в постанові і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень що спричинило короткочасний розлад здоров'я тривалістю понад 6 днів, але не більше 21 день. На тілі виявлено не менше чотирьох точок прикладення сили. Дані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин, викладених під час слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_8 від 14 жовтня 2020 року. Дані тілесні ушкодження могли утворитись за обставин викладених під час слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 12 листопада 2020 року (ас. 80-81).
Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази в їх сукупності, за наслідками судового розгляду суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_5 у вчиненні кримінальному проступку, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за встановлених обставин, з чим погоджується й колегія суддів.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить такого висновку.
Так, посилання обвинуваченого на те, що вказані у висновку експерта тілесні ушкодження він потерпілому не наносив, спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_35 щодо обставин, за яких потерпілому були нанесені тілесні ушкодження, і висновком експерта підтверджується, що саме за вказаних під час слідчих експериментів потерпілим і свідком обставин могли бути заподіяні виявлені у потерпілого тілесні ушкодження.
Всупереч доводів апеляційної скарги, даними протоколу та відеозапису слідчого експерименту, які проведено за участю потерпілого ОСОБА_8 та свідка ОСОБА_9 , підтверджуються обставини заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому з боку ОСОБА_29 ..
Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 1 ст. 240 КПК України передбачено, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.
Частиною 3 цієї ж статті вказано, що до участі в слідчому експерименті можуть бути залучені підозрюваний, потерпілий, свідок, захисник, представник.
Таким чином, доводи обвинуваченого в частині проведення слідчого експерименту за його відсутності та відсутності захисника є необґрунтованими, оскільки положення ч. 3 ст. 240 КПК України не містять імперативної вимоги на забезпечення участі ОСОБА_5 та його захисника під час проведення слідчого експерименту.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що показаннями свідка ОСОБА_10 спростовуються показання свідка ОСОБА_9 , то вказані доводи є безпідставними.
Так, суд першої інстанції, перевіряючи наявні у справі докази та надаючи їм оцінку, критично віднісся до показань свідка ОСОБА_10 , оскільки свідок надав показання, які не узгоджуються між собою та іншими доказами у провадженні. Згідно з показаннями даного свідка, нібито, ОСОБА_8 вдарив ОСОБА_5 по обличчю, а останній у свою чергу захищався. Разом з цим свідок ОСОБА_10 вказав, що на обличчі ОСОБА_5 , який повертався до машини та проходив поруч з ним, не було виявлено жодних синців, почервоніння чи подряпин. З таким висновком суду погоджується й колегія суддів, одночасно враховуючи, що показання даного свідка про відсутність у потерпілого тілесних ушкоджень спростовується висновком судово-медичної експертизи та показаннями свідка ОСОБА_36 .
На переконання колегії суддів, всупереч доводів апеляційної скарги, суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги й показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , оскільки вказані свідки не були очевидцями події вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_37 , а вказували на обставини, які передували зазначеній події та підтверджували наявність неприязних конфліктних стосунків між обвинуваченим та потерпілим.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду, що про наявність свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_10 стороною захисту не повідомлявся орган досудового розслідування, то, за наявності вказаних свідків на стадії досудового розслідування, показання зазначених осіб були відкриті лише у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 290 КПК України, у зв'язку з чим і був здійснений допит останніх під час судового розгляду.
Також, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що показання обвинуваченого та свідка ОСОБА_10 не виключають нанесення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_8 з боку ОСОБА_5 , оскільки як обвинувачений, так і свідок, зазначали, що ОСОБА_24 з метою самозахисту наніс ОСОБА_38 тільки один удар у живіт.
Проте, вказані показання обвинуваченого і свідка спростовуються не тільки показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_9 під час судового розгляду, а й даними, зафіксованими під час проведення слідчих експериментів, та висновком судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_8 виявлені тілесні ушкодження, які не могли утворитися від падіння, а виникли від дії тупих предметів, на тілі виявлено не менше чотирьох точок прикладення сили. При цьому колегія суддів звертає увагу, що згідно з показаннями свідка ОСОБА_35 , остання, почувши крик та стогін, вийшовши на вулицю, побачила потерпілого без тями, якого до свідомості приводив ОСОБА_24 , після чого ОСОБА_39 . ОСОБА_38 було нанесено три удари.
Посилання обвинуваченого на наявність конфлікту між його дружиною та потерпілим, в ході якого потерпілий ображав його ( ОСОБА_11 ) дружину, погрожуючи їй, не спростовують доведеність винуватості ОСОБА_23 у нанесенні легких тілесних ушкоджень потерпілому, а свідчать про наявність конфліктної ситуації між потерпілим та дружиною обвинуваченого.
Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду про те, що будь-які докази на підтвердження доводів сторони захисту про нанесення з боку ОСОБА_27 удару ОСОБА_40 , матеріали справи не містять та стороною захисту не надано, як то звернення за медичною допомогою, здійснення медичного освідування, зняття відповідних побоїв, чи звернення до правоохоронних органів з цього приводу, що спростовує позицію обвинуваченого про нанесення йому удару з боку потерпілого.
Проте, потерпілий ОСОБА_8 звернувся за медичною допомогою внаслідок отриманих від дій ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, повідомив про обставини заподіяння йому саме ОСОБА_5 тілесних ушкоджень до правоохоронних органів.
За встановлених обставин, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції обґрунтовано визнав показання обвинуваченого, як такі, що спрямовані на свій захист та надання видимості виникнення конфлікту саме із-за неадекватних дій ОСОБА_8 , прийнявши до уваги показання обвинуваченого лише у тій частині, яка узгоджується з сукупністю інших доказів у кримінального провадженні, та свідчить про нанесення ОСОБА_5 потерпілому легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, умисно.
Окрім того, перевіркою матеріалів встановлено, що під час судового розгляду судом перевірялись доводи захисника про заподіяння потерпілому необережного легкого тілесного ушкодження з метою самозахисту, а, відтак, і відсутністю у діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення (проступку). Однак, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вказані доводи є безпідставними, з огляду на сукупністю доказів у справі, які підтверджують саме умисне нанесення ОСОБА_5 потерпілому тілесних ушкоджень за обставин, встановлених судом.
Дій обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Покарання обвинуваченому судом першої інстанції призначено у відповідності до вимог ст. 50, 65 КК України.
Окрім того, перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що потерпілим ОСОБА_8 було подано позовну заяву про відшкодування матеріальних збитків у розмірі 64 000 грн., завданих внаслідок вчинення злочину, та моральної шкоди у розмірі 50 000 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 4327,10 грн. завданих матеріальних збитків та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, і з таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.
Частиною 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Так під час розгляду кримінального провадження встановлено, що у зв'язку із завданими легкими тілесними ушкодженнями, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, потерпілим витрачено на лікування 4367, 01 грн., що підтверджено відповідними доказами, дослідженими під час судового розгляду (ас. 28-33, 129), а, відтак, вказані грошові кошти підлягають відшкодуванню потерпілому з боку обвинуваченого, з чим погоджується й колегія суддів.
При цьому, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову на даний час у задоволенні позовних вимог потерпілого про стягнення грошових коштів в рахунок майбутніх витрат на проведення лікування та оперативне втручання, оскільки вони не ґрунтуються на положеннях закону .
Окрім того, колегія суддів вважає безпідставними посилання обвинуваченого в апеляційній скарзі на те, що потерпілий не надав доказів наявності факту спричинення йому моральної шкоди, не обґрунтував негативних наслідків цієї шкоди, не пояснив, у чому полягали ці негативні наслідки, не довів причинного зв'язку між діями обвинуваченого та спричиненою моральною шкодою, а також не надав доказів, що обґрунтовують спричинений розмір моральної шкоди саме у вказаному розмірі, а не в іншому..
Так, згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З огляду на обставини кримінального провадження, те, що діями обвинуваченого потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, що призвело до тривалого лікування останнього, проблем зі станом здоров'я та поганого самопочуття, те, що внаслідок отриманих тілесних ушкоджень потерпілий був позбавлений можливості нормального спілкування з рідними та близькими, потребує оперативного втручання, внаслідок чого зазнав душевних переживань у зв'язку з неможливістю забезпечити нормального способу свого життя протягом тривалого часу та додаткових страждань з цього приводу, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги потерпілого в частині стягнення моральної шкоди підлягають лише частковому відшкодуванню, в межах доведеного позивачем, у розмірі 30000 грн., з чим погоджується й колегія суддів, оскільки судом встановлено порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з оточуючими людьми, а також настання інших негативних наслідків, а визначений судом розмір відшкодування не перевищує відповідних засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому будь-яких доказів на спростування позовних вимог потерпілого стороною захисту надано не було.
Колегія суддів вважає безпідставними й доводи апеляційної скарги в тій частині, що не підлягають відшкодування потерпілому будь-яка шкода, оскільки потерпілий створює конфлікти, порушує громадський порядок, пошкоджує майно, здійснив крадіжку, так як вказані обставини не стосуються події, яка відбулась 14 вересня 2020 року.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з'ясував всі обставини кримінального провадження, перевірив їх доказами, отриманими на підставі змагальності сторін та свободи у доведенні їх переконливості та дослідженими в судовому засіданні у їхній сукупності й оціненими з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності й взаємозв'язку, та постановив законний та обґрунтований вирок, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого колегія суддів не вбачає, у зв'язку з чим апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає до задоволення.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції ухвалити законний та обґрунтований вирок, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 3 червня 2021 року щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 125 КК України - залишити без зміни, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 3 місяців з дня її оголошення.
Судді:
_____________________________ _______________________ _________________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3