Справа № 276/249/19
Провадження по справі №2/276/176/21
28 вересня 2021 року смт. Хорошів
Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Збаражського А.М.,
за участю секретаря судового засідання Ігнатенко О.М.
представника позивача Шморгуна О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іршанської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за участю третьої особи - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, -
13.02.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати за ним право власності на самовільне будівництво - Житловий будинок, загальною площею 119,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати - ОСОБА_2 , після якої залишилось спадкове майно за заповітом - земельна ділянка, площею 0.1050 га. Після смерті матері позивач на спадковій земельній ділянці в 2014 році самочинно збудував житловий будинок, загальною площею 119,1 кв.м. При будівництві були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми, а також не порушено прав інших осіб, оскільки претензій та скарг щодо збудованого будинку не надходило. Звернувшись до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини - отримав відмову, оскільки житловий будинок є самовільно збудованим. Також, позивач звертався до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області з питанням введення в експлуатацію будинку, однак отримав відмову. З цих підстав звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області від 18.02.2019 відкрито провадження по справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
11.07.2019 ухвалою суду закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
17.08.2021 ухвалою судді Володарсько-Волинського районного суду Житомирської області Збаражського А.М. прийнято до провадження цивільну справу та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 19.04.2021 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
08.04.2021 від відповідача - Іршанської селищної ради до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника, позовні вимоги визнають, проти задоволення позову не заперечують.
Представник третьої особи до суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, вислухавши пояснення учасників справи, оцінивши всі необхідні, зібрані по справі докази для ухвалення обґрунтованого рішення, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлені такі факти та їх правовідносини.
Рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради від 19.10.1994 року №113 ОСОБА_2 виділено земельну ділянку площею 0.105 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Після чого, в 1994 року виконавчим комітетом Володарсько-Волинської районної Ради народних депутатів Житомирської області їй видано будівельний паспорт на забудову земельної ділянки за вказаною адресою (а.сп.19-26).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 (а.сп.11). ОСОБА_2 за життя на підставі державного акта на право приватної власності серії ЖТ №13-21-0044 належала земельна ділянка, площею 0.105 га, яка розташована на території Іршанської селищної ради з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку (а.сп.10). Вказану земельну ділянку з усіма господарськими спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 заповіла своєму сину - ОСОБА_1 , про що свідчить копія заповіту від 06.03.1998, посвідченого секретарем виконавчого комітету Іршанської селищної ради 06.03.1998 року (а.сп.17).
Відповідно до рішення виконавчого комітету Іршанської селищної ради №70 від 05.06.1997 року вулиця Саннікова в смт Іршанськ була перейменована на провулок Саннікова (а.сп.18, 20).
Рішенням виконавчого комітету Іршанської селищної ради від 29 вересня 2004 року №146 вирішено: у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 переоформити земельну ділянку площею 0.105 га по АДРЕСА_1 , на її сина ОСОБА_1 ; гр. ОСОБА_1 звернутися в районний відділ архітектури для переоформлення будівельного паспорта; попередити гр. ОСОБА_1 , що до одержання будівельного паспорта забороняється виконувати будь які будівельні роботи (а.сп.48).
Відповідно до рішення Іршанської селищної ради від 19.12.2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та складанню державного акту на право власності на землю (а.сп.49).
Станом на 16.03.2009 на зазначеній земельній ділянці будівництво не було розпочато, що стверджується довідкою КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» (а.сп.14).
Згідно з довідкою від 14.09.2018 №103/4 земельною ділянкою площею 0,1050 га, належної на праві власності ОСОБА_2 , що знаходиться по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 1821155400:01:001:0374, фактично з 1999 року по даний час користується її син - ОСОБА_1 (а.сп.15).
16.10.2018 на замовлення ОСОБА_1 КП «Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації» виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.сп.7). Згідно з довідкою №82 від 12.12.2018 загальна інвентиризаційна вартість житлового будинку з надвірними будівлями за вказаною адресою складає 972089,00 гривень.
Постановою державного нотаріуса Черняхівської державної нотаріальної контори Житомирської області від 09.11.2018 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , у зв'язку з тим, що житловий будинок був самовільно збудований (а.сп.12).
04.02.2019 ОСОБА_1 подав до управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області заяву про прийняття в експлуатацію вказаного житлового будинку та декларацію про готовність об'єкта до експлуатації, однак отримав лист від 04.02.2019 за №1006-3-18/628/19, в якому вказано про відсутність завіреної копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, відсутність копії технічного паспорту з відміткою про проведене технічне обстеження, крім цього в декларації про готовність, що додана до заяви, в інформації про земельну ділянку відсутній кадастровий номер земельної ділянки. ОСОБА_1 повернуто подану декларацію та роз'яснено право звернутися до суду.
Відповідно до частин першої, другої статті 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Положення частини другої статті 331 ЦК України слід розуміти у системному зв'язку з положеннями статті 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає жодних винятків. Як правило, усі об'єкти нерухомого майна в силу своєї специфіки після завершення будівництва підлягають прийняттю в експлуатацію та державній реєстрації.
Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 Земельного кодексу України), землекористувачі (стаття 95 Земельного кодексу України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки або з інших передбачених законом підстав.
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.
Крім того, відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо законодавством передбачено прийняття в експлуатацію об'єкта нерухомого майна, державна реєстрація прав на такий об'єкт проводиться після прийняття його до експлуатації в установленому законодавством порядку.
За змістом частин четвертої, п'ятої статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів; 6) реєстрація права власності на об'єкт містобудування.
Отже, до початку реалізації права на забудову конкретної земельної ділянки особа зобов'язана у встановленому порядку набути право власності або користування на цю земельну ділянку.
Згідно із частиною першою статті 376 ЦК України самочинне будівництво визначається через сукупність ознак, що виступають умовами або підставами, за наявності яких об'єкт нерухомості вважається самочинним, а саме, якщо: 1) він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена в установленому порядку для цієї мети; 2) об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, 3) об'єкт нерухомості збудований з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, наявність хоча б однієї із трьох зазначених у частині першій статті 376 ЦК України ознак свідчить про те, що об'єкт нерухомості є самочинним.
В ході судового розгляду справи встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 , є самочинним будівництвом, оскільки об'єкт нерухомості збудовано без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту.
Водночас, згідно із частиною третьою статті 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п'ята статті 376 ЦК України).
Аналіз норм частини третьої статті 376 ЦК України дає підстави для висновку про те, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки забудовнику власником та користувачем, якщо такий є та не являється забудовником.
Ця умова є необхідною для визнання права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомості за такою особою на підставі рішення суду.
При цьому слід ураховувати положення частини першої статті 376 ЦК України, а саме: наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу та належно затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об'єкті нерухомості.
Згідно матеріалів справи, право власності чи право користування земельною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час за позивачем в установленому законом порядку не зареєстровано, що також не спростовано належними доказами його представником під час судового засідання.
Вказане підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наданого на запит позивача від 04.03.2014, згідно з яким право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_2 (а.сп.27).
На переконання суду, фактичне володіння та користування земельною ділянкою не свідчить про дотримання порядку прийняття спадщини позивачем після смерті його матері - ОСОБА_2 , з подальшим отриманням свідоцтва про право на спадщину на землю та реєстрацією права власності за спадкоємцем.
Також суду не надано доказів, які б підтверджували, що при будівництві житлового будинку ОСОБА_1 були дотримані будівельні, архітектурні, санітарні та екологічні норми, а також не порушено прав інших осіб.
Крім того, при зверненні позивача до архітектурно-будівельної інспекції, останньою вказано про неподання документу, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, а також про відсутність відомостей щодо проведення технічного обстеження об'єкта нерухомості та відсутність в декларації про готовність кадастрового номеру земельної ділянки.
Відтак, після усунення вказаних недоліків, ОСОБА_1 вправі повторно звернутися до інспекції для оформлення права на збудований ним житловий будинок.
За таких обставин відсутні правові підстави, передбачені статтею 376 ЦК України, для визнання права власності за позивачем на самочинне будівництва. З урахуванням вищевикладеного,у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
У відповідності до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 7, 10-13, 76-83, 141, 263 - 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Іршанської селищної ради про визнання права власності на самочинне будівництво, за участю третьої особи - Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 ; ідент. код НОМЕР_2 .
Відповідач: Іршанська селищна рада, адреса місцезнаходження: вул. Гулія, 7, смт Іршанськ Хорошівського району Житомирської області; код ЄДРПОУ: 04344593.
Третя особа: Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, адреса місцезнаходження: м.Житомир, майд.С.П. Корольова, 12.
Повний текст рішення виготовлено 11.10.2021.
Суддя А.М. Збаражський