07 жовтня 2021 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у кримінальних справах:
головуючого: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря: ОСОБА_4
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201815002000183 від 04.06.2018 року, яке об'єднане у кримінальне провадження за № 12019150020002007 від 28.05.2019р. за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 19 квітня 2021 року відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,уродженця м. Миколаєва, громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
раніше неодноразово судимий ,15.04.2010 року вироком Центрального районного суду м. Миколаєва за ч.4 ст.296, ч.4 ст.70 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; 16.05.2014 року вироком Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області за ст.391, ч.1 ст.71 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі, звільнений 16.06.2015 року по відбуттю строку покарання, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.296 КК України.
Учасники судового провадження
прокурор: ОСОБА_7
представник потерпілого: ОСОБА_8
обвинувачений: ОСОБА_6
захисник: ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Просить скасувати вирок суду, призначити новий розгляд кримінального провадження у суді першої інстанції.
провадження № 11-кп/812/564/21 головуючий у 1 інстанції : ОСОБА_9
категорія: ч.3 ст.296 КК України доповідач у апел. інст.: ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком суду ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.296 КК України та призначено йому покарання:
- за ч.1 ст.125 КК України у виді 200 (двісті) годин громадських робіт;
- за ч.3 ст.296 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
На підставі ч.1 ст.70, ч.1 ст.72 КК України, за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
Цивільний позов Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України - задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4579 грн. 20 коп.
Узагальнені доводи апелянта.
Захисник вважає, що вирок суду ухвалений з зазначенням висновків, які не підтвердженні доказами, та з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Наголошує, що ОСОБА_6 у магазині «Путьовий» мав конфлікт з продавцем ОСОБА_10 та її братом, який приїхав після дзвінка ОСОБА_11 , дії обвинуваченого були викликані саме негативним ставленням до учасників конфлікту: ОСОБА_11 та її брата ОСОБА_12 та через особисту неприязнь до них.
Вважає, що суд першої інстанції неправильно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.296 КК України, оскільки вирок суду у вироку про наявність у його діях хуліганського мотиву не підтверджений дослідженими в суді доказами.
Окрім того, щодо обвинувачення ОСОБА_6 за ч.1 ст.125 КК України, зазначає, що подія нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_13 встановлена судом першої інстанції виключно, ґрунтуючись на показах потерпілої, слідчого експерименту, за участю потерпілої, який також є формою фіксації розширених пояснень потерпілої, наданої слідчому під час досудового розслідування.
Зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_14 .
Крім того, апелянт наголошує, що суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те, що під час затримання ОСОБА_6 не наносились тілесні ушкодження враховуючи, що показання обвинуваченого є самостійним доказом, де ОСОБА_6 було докладно описано механізм нанесення тілесних ушкоджень, тим самим наносились тілесні ушкодження та коли саме і при яких обставинах вони були нанесені.
Також зазначає, що суд не звернув увагу на те, що обвинувачений має психічні вади.
Узагальнена позиція інших учасників провадження.
В запереченнях на апеляційну скаргу захисника представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_15 просить залишити апеляційну скаргу захисника без задоволення.
Встановлені судом першої інстанції обставини.
04.06.2018 року приблизно о 10:00 год., ОСОБА_6 проїжджав на велосипеді по вулиці Привільній в м. Миколаєві.
Проїжджаючи будинок АДРЕСА_2 , він побачив свою знайому ОСОБА_13 , з якою у нього довготривалі неприязні відносини. В цей час, у ОСОБА_6 виник умисел на спричинення ОСОБА_13 тілесних ушкоджень.
Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_6 під'їхав до ОСОБА_13 , перегородив останній дорогу заднім колесом велосипеда, та умисно наніс ОСОБА_13 удар кулаком правої руки в область лівого ока, чим заподіяв ОСОБА_13 тілесні ушкодження, у вигляді підшкірної гематоми в область лівої половини чола з переходом на повіки лівого ока, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Крім того, 28.05.2019 року близько 09:00 години, ОСОБА_6 , знаходячись в магазині "Путьовий", розташованому по вул.Привільна, 39/1 в м.Миколаєві, в ході раптово виниклого словесного конфлікту із продавцями магазину ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , із хуліганських спонукань, використовуючи малозначний привід, грубо порушуючи громадський порядок та проявляючи особливу зухвалість, почав висловлюватися відносно вищевказаних осіб вказаного магазину грубою нецензурною лайкою. Одночасно з цим, ОСОБА_6 , схопивши товар, який знаходився на вітрині, почав розкидати його по всієї площі магазину, чим порушив нормальну роботу вказаного закладу.
Внаслідок вказаних дій, ОСОБА_6 було зроблено усне зауваження випадковим покупцем ОСОБА_18 метою припинення його дій, але ОСОБА_6 , не звертаючи уваги на зауваження, продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, схопив із вітрини стакан із гарячим напоєм та виплеснув вміст стакану в обличчя ОСОБА_18 , чим спричинив йому тілесне ушкодження у вигляді опіку 2% поверхні шкіри обличчя зліва 1 ступеню, яке за ступенем тяжкості відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Після даних дій, у ОСОБА_6 та ОСОБА_18 виник фізичний конфлікт, в ході якого ОСОБА_6 намагався завдати інші тілесні ушкодження ОСОБА_18 ..
В подальшому, ОСОБА_6 запропонував вийти ОСОБА_18 на вулицю. ОСОБА_18 , вийшовши вслід за ОСОБА_6 , побачив як останній пішов за ріг магазину. Пройшовши за ним, ОСОБА_18 побачив як ОСОБА_6 , діставши із кущів предмет схожий на сокиру, який встановити в ході досудового розслідування не виявилось можливим, кинувся із вищеописаним предметом в сторону ОСОБА_18 .. Останній, намагаючись уникнути будь-яких негативних наслідків для себе, забіг до магазину "Путьовий", який було одразу ж зачинено ОСОБА_17 на ключ.
Після вчинення вказаних дій, ОСОБА_6 рушив у невідомому напрямку. Повернувшись через деякий час, одночасно із приїздом патрульної поліції, яку викликали реалізатори магазину, ОСОБА_6 , продовжуючи свій умисел, направлений на грубе порушення громадського порядку, почав висловлюватися нецензурною лайкою в бік працівників патрульної поліції та, не реагуючи на законні дії останніх, чинив опір. Співробітники патрульної поліції, застосувавши фізичну силу та спецзасіб кайданки, помістивши ОСОБА_6 до службового автомобіля "Тойота Пріус" (д/н НОМЕР_1 ), закрили за ним задні праві дверцята автомобіля. Не припиняючи своїх протиправних дій, ОСОБА_6 , розмахнувшись, наніс удар головою у скло дверцят службового автомобіля патрульної поліції, чим спричинив розбиття скла.
Встановлені судом апеляційної інстанції обставини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та захисника на підтримку апеляційної скарги; думку прокурора, який вважав вирок законним та обгрунтованим та просив апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до положень ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені докази, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 повно всебічно та об'єктивно дослідив всі обставини кримінального провадження, дав належну оцінку доказам з точки зору їх допустимості, достовірності і належності, а сукупності досліджених доказів з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, свої висновки суд належним чином вмотивував.
Дослідивши всі фактичні обставини та перевіривши їх доказами, суд дійшов вірного висновку про те, що в діях обвинуваченого ОСОБА_6 міститься склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.296 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_6 як в суді першої інстанції такі і в апеляційному суді винним себе не визнав та пояснив наступне.
Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, зазначив, що між ним та сином потерпілої ОСОБА_13 мав місце конфлікт щодо боргу. Стверджував, що 04.06.2018 року він їхав на велосипеді зі сторони магазину "Путьовий" по вул. Привільній в м. Миколаєві та біля дитячого садка №87 м. Миколаєва зустрів потерпілу ОСОБА_13 , яка йшла в бік зупинки громадського транспорту. Пояснив, що він запитав ОСОБА_13 , коли її син приїде щоб вирішити питання щодо боргу, який був винен йому гроші. Вказав, що ніяких тілесних ушкоджень він їй не наносив.
Щодо кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України пояснив, що 28.05.2019 року він приїхав до магазину "Путьовий", який розташований по вул. Привільній в м. Миколаєві. Знаходячись в приміщенні магазину, він підійшов до продавця ОСОБА_19 , яку попросив зробити йому чай, на що вона з обуренням та із застосуванням нецензурних слів відповіла йому відмовою. Пояснив, що на вказані дії ОСОБА_19 , він також відповів нецензурними словами та рукою збив з прилавку у її бік товар. Зазначив, що ОСОБА_20 взяла з цього ж прилавку цукерки та кинула йому у голову. Стверджував, що ОСОБА_21 викликала працівників охорони. По приїзду працівників охорони, він вийшов з ними та вулицю та розповів їм, що трапилось, після цього зайшов до магазину " ОСОБА_22 ", який знаходився неподалік від магазину "Путьовий". Пояснив, що в магазині " ОСОБА_22 " він попросив продавця зробити йому чай. В цей час, на вході до вказаного магазину з'явився ОСОБА_18 , який попросив його підійти щоб поговорити. Стверджував, що коли він забрав решту та виходив з магазину без чаю, ОСОБА_18 наніс йому удар правою рукою в ліву частину обличчя, а потім кинув його через себе на асфальт обличчям вниз. Потім, ОСОБА_18 почав стискати йому горло своєю рукою, у зв'язку з чим він не міг вільно дихати, на що ОСОБА_18 почали кричати негайно його відпустити, що він і зробив. Підводячись на ноги, ОСОБА_18 пнув його своєю ногою в спину. Пояснив, що після цього, він встав, підійшов до прилавку, забрав свій чай та направився в сторону виходу з магазину, але ОСОБА_18 перегородив йому вихід, на що він виплеснув йому чай в область обличчя. Пояснив, що під час конфлікту, ОСОБА_18 почав тікати та забіг до магазину "Путьовий". Він підійшов до магазину "Путьовий", смикнув за ручку вхідної двері, яка була зачинена на замок. Після цього, він поставив свій велосипед біля магазину " ІНФОРМАЦІЯ_2 " та взяв у даному магазині води. Зазначив, що в той момент, коли він пив воду, на місце події під'їхали два службових автомобілі поліції. Працівники поліції сказали йому швидко сідати до машини, на що він відмовився у зв'язку з тим, що вони не пред'явили йому своїх посвідчень. Стверджував, що після чого один з працівників поліції вибив у нього з рук його мобільний телефон та, не дивлячись на те, що ніякого опору він не чинив, почали заламувати йому руки назад, надягли кайданки та заштовхали до службового автомобіля. Стверджував, що коли він вже сидів в салоні службового автомобіля, працівники поліції наносили йому удари в область кистей рук та іншим частинам тіла, після чого закрили двері машини. Зазначив, що для того, щоб привернути увагу інших людей на неправомірні дії, які вчинялись відносно нього, він розбив своєю головою скло в автомобілі, оскільки відчував загрозу своєму життю та хотів щоб на місце приїхала швидка допомога.
Разом з цим, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.125, ч.3 ст.296 КК України підтверджується доказами, наведеними судом у вироку.
Щодо вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, то його вина підтверджується наступними доказами.
Так, допитана в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_13 суду першої інстанції пояснила, що 04.06.2018 року, більш точного часу вже не пам'ятає, вона йшла на зупинку громадського транспорту, яка розташована біля дитячого садка №87 м. Миколаєва по вул. Привільна. Зазначила, що в цей час, вона зустріла ОСОБА_6 , який їхав на велосипеді та запитав її про те, коли її син віддасть йому гроші, які начебто брав у борг, на що вона йому відповіла, що її син нічого йому не винен. Пояснила, що після цього, ОСОБА_6 почав її ображати та, утримуючи переднє колесо велосипеду, наносити декілька ударів заднім колесом. Вказала, що потім, ОСОБА_6 наніс їй один удар правою рукою в область її обличчя , від якого вона впала. Після цього, ОСОБА_6 на велосипеді зник з місця події. Зазначила, що вона перейшла на протилежний бік дороги біля дитячого садка і до неї підійшов раніше невідомий їй чоловік, яким виявився свідок ОСОБА_23 , який спитав чи потрібна їй допомога. Вона запитала у нього, чи може він залишити їй свій номер телефону, якщо був свідком даних подій, на що останній погодився, а потім сів у маршрутку та поїхав. В цей час, проїжджав автомобіль патрульної поліції, яких вона зупинила, та потім викликала швидку допомогу.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 18.06.2018 року із фототаблицею до нього, потерпіла ОСОБА_13 розповіла та показала обставини нанесення їй тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , які мали місце 04.06.2018 року близько 10:00 години по вул. Привільній, біля дитячого садка №87 м. Миколаєва.
Пояснення потерпілої узгоджуються з іншими доказами.
Так, свідок ОСОБА_14 в суді першої інстанції пояснив, що він працює на посаді поліцейського 1 взводу 2 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області. Зазначив, що у 2018 році у денну пору доби, більш точної дати та часу вже не пам'ятає, перебуваючи на чергуванні, на службовий планшетний пристрій екіпажу надійшов виклик по лінії "102" по факту звернення заявника - ОСОБА_13 щодо спричинення їй тілесних ушкоджень. По прибуттю на місце виклику було виявлено ОСОБА_13 , яка повідомила про те, що погано себе почуває і їй було викликано швидку медичну допомогу. На їх запитання, хто саме спричинив їй тілесні ушкодження, відповіла, що це був наглядно знайомий чоловік, який наніс їй удар в область голови. Причини нанесення їй тілесних ушкоджень, вона не знала. Також, вона показала їм приватний будинок, де саме за її словами проживав цей чоловік, однак вхідні двері даного помешкання їм так ніхто і не відчинив.
Відповідно до копії зворотного повідомлення міської лікарні швидкої медичної допомоги від 04.06.2018 року №5119, ОСОБА_13 була обстежена в приймальному відділенні лікарем нейрохірургом та їй було поставлено діагноз: "Забій з крововиливом в м'які тканини лівої лобно-орбітальної області".
Відповідно до висновку експерта від 19.06.2018 року №563, у ОСОБА_13 , мали місце тілесні пошкодження у вигляді підшкіряної гематоми в області лівої половини чола з переходом на повіки лівого ока. Дані тілесні пошкодження утворилися внаслідок не менш як від однієї ударної дії тупого твердого предмету, не виключено незадовго до звернення у лікарню 04.06.2018 року та за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких тілесних пошкоджень.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.06.2018 року, свідок ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_6 за загальними рисами його обличчя і вказав на нього, як на особу, який 04.06.2018 року приблизно о 10:00 годині по вул. Привільній, проїжджаючи на велосипеді, перегородив дорогу жінці ( ОСОБА_13 ), після чого наніс їй удар в область ока, від якого жінка впала.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 18.06.2018 року із фототаблицею до нього, свідок ОСОБА_23 розповів та показав обставини нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_13 . ОСОБА_6 , які мали місце 04.06.2018 року близько 10:00 години по вул. Привільній, біля дитячого садка №87 м. Миколаєва.
З огляду на зазначене, доводи захисника про те, що факт нанесення тілесних ушкоджень потерпілій ґрунтується лише на показаннях потерпілої ОСОБА_13 не є слушними, оскільки вищенаведені докази спростовують такі доводи.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_6 за ч.1 ст.125 КК України.
Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.296 КК України підтверджується наступними доказами.
Так, як вбачається з технічного запису, в суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_18 пояснив, що 28.05.2019 року близько 09:00-09:30 години, він, повертаючись додому з міста зайшов в магазин "Путьовий" по вул. Привільній в м. Миколаєві, щоб купити продукти. Пояснив, що в цьому магазині працювала його рідна сестра - ОСОБА_17 . Зазначив, що зайшовши до приміщення магазину він побачив, що громадянин ОСОБА_6 поводив себе неадекватно, ображав двох продавців магазину, висловлювався нецензурною лайкою та кидався в них товаром, який лежав на вітрині. Стверджував, що він зробив зауваження ОСОБА_6 , який жодним чином не відреагував на його слова, тому він вирішив підійти до нього та заспокоїти. Після чого ОСОБА_6 схопив стакан із гарячим чаєм та виплеснув йому в обличчя. Потім, вони почали з ОСОБА_6 боротися і він повалив його на підлогу, а потім вони вийшли на вулицю. Пояснив, що ОСОБА_6 зайшов за ріг магазину і він, ідучи слідом за ним, побачив як обвинувачений дістав з кущів сокиру. Утримуючи сокиру в своїх руках, ОСОБА_6 погрожуючи його вбити, почав бігти у його бік і він, тікаючи від нього, забіг назад у приміщення магазину , де продавець ОСОБА_24 закрила за ним вхідні двері на ключ. Пояснив, що обвинувачений посмикав за ручку, постукав у вхідні двері, а потім сів на велосипед і кудись поїхав. Через декілька хвилин, до магазину забігли працівники патрульної поліції і на місце приїхав ОСОБА_6 на велосипеді. Після цього, працівники патрульної поліції почали спілкуватись із ОСОБА_6 . Пояснив, що він не бачив, що відбувалось далі, так як відійшов бо мав опік обличчя від гарячого чаю. Хвилин через 10 на місце приїхала карета швидкої медичної допомоги, яка відвезла його до опікового відділення лікарні.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.06.2019 року, потерпілий ОСОБА_18 впізнав ОСОБА_6 за загальними рисами його обличчя і вказав на нього, як на чоловіка, який 28.05.2019 року наніс йому тілесні ушкодження.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 25.06.2019 року, який було зафіксовано на DVD-R диску доданому до протоколу, потерпілий ОСОБА_18 розповів та показав обставини нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , які мали місце 28.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Згідно протоколу огляду від 12.07.2019 року, предметом огляду є інтернет-ресурс, а саме сайт "You Tube" за посиланням, у якому міститься відеозапис під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_3 ". В ході огляду потерпілий ОСОБА_18 повідомив, що чоловік, зображений на даному відеозаписі, ОСОБА_25 , який із зазначеним на даному відеозаписі тесаком 28.05.2019 року бігав за ним біля магазину "Путьовий" за адресою: м. Миколаїв, вул. Привільна, 39/1, та який завдав йому тілесних ушкоджень.
Відповідно до висновку експерта від 05.07.2019 року №453, у громадянина ОСОБА_18 , мало місце тілесне пошкодження у вигляді опіків 2% поверхні шкіри обличчя зліва 1 ступеню. Дане тілесне пошкодження утворилося внаслідок дії термічного агенту (кип'ятку), не виключено незадовго до звернення у лікарню 28.05.2019 року. По ступеню тяжкості дане тілесне пошкодження відноситься до категорії легких тілесних пошкоджень, що призвели до короткочасного розладу здоров'я. Зазначені докази узгоджуються з іншими доказами.
Так, в суді першої інстанції свідок ОСОБА_16 пояснила, що приблизно у 2019 році вранці, більш точної дати та часу вже не пам'ятає, вона разом зі своєю напарницею ОСОБА_17 працювала продавцем в магазині "Путьовий", який розташований по вул. Привільній в м. Миколаєві. В приміщенні магазину зайшов ОСОБА_6 , який попросив ОСОБА_17 зробити йому чай, на що вона відмовилась. Після цього ОСОБА_6 обзивав Галинську та кидав цукерки з прилавку. Зазначила, що ОСОБА_17 просила її обслужити ОСОБА_6 і вона пішла робити йому чай. Однак, ОСОБА_6 не дочекався, розвернувся та вийшов з приміщення магазину на вулицю без чаю. Пояснила, що потім, вони викликали працівників охорони, які приїхали, поговорили з ОСОБА_6 на вулиці та поїхали. Через деякий час, до магазину зайшов ОСОБА_18 , який разом із ОСОБА_6 пішли розмовляти на вулицю. Після цього, ОСОБА_18 забіг в приміщення магазину, і ОСОБА_17 зачинила за ним вхідні двері. Коли ОСОБА_18 забіг у приміщення магазину, то повідомив, що вони побились з ОСОБА_26 і останній облив його чаєм.
В суді першої інстанції свідок ОСОБА_17 зазначила про те, що 28.05.2019 року вранці, більш точного часу вже не пам'ятає, вона прийшла на роботу в магазин "Путьовий", розташований по вул. Привільній в м. Миколаєві. В той день вона працювала в магазині разом зі своєю напарницею ОСОБА_27 . Потім, в приміщення магазину зайшов ОСОБА_6 і вона попросила ОСОБА_28 , щоб вона його обслужила. ОСОБА_6 почав висловлюватись на її адресу нецензурними словами, у зв'язку з чим між ними виник словесний конфлікт. Пояснила, що обвинувачений почав кидати в неї товаром, який лежав на вітрині. Після цього, вони натиснули тривожну кнопку та викликали на місце працівників охорони. По приїзду працівників охорони, ОСОБА_6 вийшов з ними на вулицю, вони побалакали з ним та поїхали. Потім, ОСОБА_6 знову зайшов до приміщення магазину і зайшов ще один покупець, який був її рідним братом - ОСОБА_18 . ОСОБА_6 ображав її, на що ОСОБА_18 зробив йому зауваження. Зазначила, що після цього, ОСОБА_6 виплеснув гарячий чай в обличчя ОСОБА_18 . Потім, ОСОБА_18 скрутив обвинуваченому руки за спину і вони разом вийшли на вулицю. Пояснила, що вона також вийшла з магазину на вулицю, стояла та сходах магазину та бачила, як ОСОБА_6 , тримаючи в своїх руках сокиру, біг за ОСОБА_18 . Зазначила, що покликала ОСОБА_18 до магазину, на що останній забіг в приміщення магазину і вона зачинила за ним вхідні двері. ОСОБА_6 , висловлюючи погрози, почав виламувати вхідні двері, після чого вони викликали на місце працівників поліції. По приїзду на місце працівників поліції, у ОСОБА_6 вже не було сокири в руках.
Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 25.06.2019 року, який було зафіксовано на DVD-R диску доданому до протоколу, свідок ОСОБА_17 розповіла та показала обставини вчиненням ОСОБА_6 хуліганських дій, які мали місце 28.05.2019 року за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до рапорту молодшого інспектора роти реагування батальйону Управління поліції охорони Миколаївської області ОСОБА_29 , 28.05.2019 року о 09:48 годині було отримано сигнал від чергової ПУС УПО про спрацювання засобів охоронного призначення за адресою: АДРЕСА_3 . Прибувши на місце о 09:53 годині, до них звернулась продавець магазину ОСОБА_16 , яка повідомила, що раніше невідомий їй громадянин, який був одягнений у білу футболку, зелені бриджі, затіяв з нею словесний конфлікт, в ході якого почав висловлюватись у бік відвідувачів і персоналу грубою нецензурною лайкою. В подальшому, взявши сокиру у руки, даний громадянин почав погрожувати фізичною розправою, а після виклику наряду поліції, втік з магазину. Коли вони вийшли з приміщення магазину на вулицю, то побачили, що наряд патрульної поліції вже спілкується з громадянином, на якого вказувала ОСОБА_16 , та після неодноразових попереджень про застосування заходів фізичного впливу і спеціальних засобів у разі відмови виконувати законні вимоги патрульних, був затриманий співробітниками патрульної поліції. Перед тим, як затриманого посадили до службового автомобіля, на ньому вже були видимі тілесні ушкодження обличчя, рук, тулуба та крововиливи на інших ділянках тіла. Затриманий вибивав ногами двері службового автомобіля, а після невдалих спроб, розбив бокове скло задніх дверей головою, після чого на місце була викликана бригада швидкої медичної допомоги та СОГ Центрального ВП.
Згідно рапорту поліцейського 2 зводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_30 від 28.05.2019 року, під час несення служби в екіпажі "Корвет 410" зі своїм напарником ОСОБА_31 було отримано виклик на планшет "Хуліганство". По прибуттю на місце події, було виявлено двох працівників ДСО, які розмовляли з ОСОБА_6 , який зі слів свідків кидався із сокирою на перехожих, внаслідок чого один громадянин постраждав. Під час даної розмови, ОСОБА_6 вів себе неадекватно, висловлювався нецензурною лайкою, після чого було прийнято рішення затримати його та доставити до Центрального ВП. До громадянина ОСОБА_6 було застосовано фізичну силу та спецзасіб - кайданки. Після затримання, ОСОБА_6 , якого посадили до службового автомобіля "Toyota Prius" д.н.з. НОМЕР_1 , вів себе неадекватно та розбив головою заднє праве скло вказаного транспортного засобу. На місце було викликано бригаду №5 та СОГ Центрального ВП.
Згідно протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.06.2019 року, свідок ОСОБА_32 у присутності двох понятих, яким були роз'яснені їх права та обов'язки, які підтвердили даний факт своїми підписами, впізнав ОСОБА_6 за загальними рисами його обличчя і вказав на нього, як на особу, яка розбила головою скло у службовому автомобілі "Toyota Prius".
Відповідно до копії висновку службового розслідування Управління патрульної поліції в Миколаївській області ДПП від 29.07.2019 року, в діях інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Миколаївській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_33 та поліцейського взводу №2 роти №2 батальйону №2 УПП в Миколаївській області ДПП сержанта поліції ОСОБА_30 порушень службової дисципліни не виявлено. Пошкодження службового автомобіля Toyota Prius, номерний знак НОМЕР_1 , на синьому фоні, відбулося з вини ОСОБА_6 , який розбив заднього праве.
Згідно протоколу огляду місця події від 28.05.2019 року із фототаблицею до нього, місцем огляду є ділянка місцевості, що розташована біля зупинки громадського транспорту "ПМК" по вул. Привільній в м. Миколаєві, навпроти магазину "Доярушка". На відстані 0,5 метрів від даної зупинки знаходиться автомобіль марки "Toyota Prius" д.н.з. НОМЕР_1 , білого кольору, у якого з правого боку наявне пошкодження у вигляді розбитого скла задніх дверей. Під час проведення огляду нічого виявлено та вилучено не було.
Відповідно до протоколу огляду від 22.06.2019 року, предметом огляду є інтернет-ресурс, а саме сайт "Новости N" за посиланням " ІНФОРМАЦІЯ_4 ", у якому міститься стаття під назвою " ІНФОРМАЦІЯ_5 " із відеозаписом на інтернет-ресурсі "You Tube". Після проведення огляду, відеозапис було збережено та записано на CD-R диск, який долучено до протоколу.
Доводи захисника щодо невірної кваліфікації дій ОСОБА_6 саме за ч.3 ст.296 КК України не ґрунтуються на нормах матеріального права з огляду на таке.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової норми за ст.296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, сформовані внаслідок дії правових норм, а також морально-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників, і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється в людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою або фізичним насильством, пошкодженням майна та призводить до заподіяння моральної й матеріальної шкоди.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування в свідомості винного такого внутрішнього спонукання й відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22 грудня 2020 року (провадження № 461/2694/19).
Відповідно до п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хуліганство» № 10 від 22.12.2006р. за ознакою особливої зухвалості хуліганством може бути визнано таке грубе порушення громадського порядку, яке супроводжувалось, наприклад, насильством із завданням потерпілій особі побоїв або заподіянням тілесних ушкоджень, знущанням над нею, знищенням чи пошкодженням майна, зривом масового заходу, тимчасовим припиненням нормальної діяльності установи, підприємства чи організації, руху громадського транспорту тощо, або таке, яке особа тривалий час уперто не припиняла.
Матеріали провадження свідчать про те, що в діях обвинуваченого є ознаки саме особливої зухвалості, як основного і обов'язкового показника грубого порушення громадського порядку.
Так, під час проведення слідчого експерименту, а також у суді першої інстанції потерпілий ОСОБА_18 та свідок ОСОБА_17 зазначили, що ОСОБА_6 нецензурно висловлювався в бік ОСОБА_17 , бажав показати свою перевагу перед іншими, виявляв неповагу до оточуючих, ігнорував зауваження уперто не припиняв вчиняти своїх протиправних дій, не реагував на спроби ОСОБА_18 його заспокоїти, чинив йому активний опір. Події відбувались у громадському місці, у зв'язку з хуліганськими діями обвинуваченого, тимчасово припинилася нормальна діяльність магазину.
Під час словесного конфлікту між продавцем магазину Галинською та обвинуваченим, останній на зауваження потерпілого ОСОБА_18 не відреагував, а навпаки - виплеснув йому у відповідь гарячим чаєм в обличчя.
Обвинувачений не припинив свої хуліганські дії і після приїзду працівників поліції. Так, як вбачається з пояснень молодшого інспектора роти батальйону Управління поліції охорони Миколаївської області ОСОБА_29 та поліцейського 2 зводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_30 , до та після затримання ОСОБА_6 висловлювався нецензурною лайкою, вибивав ногами двері службового автомобіля, розбив головою заднє праве скло цього автомобіля.
Так, обвинувачений ОСОБА_6 чітко розумів, що вчиняє саме хуліганські дії в громадському місці - в приміщенні магазину, в якому ведеться діяльність відповідно до робочого часу, в ньому присутні продаці та інші покупці.
При цьому конфлікт був спровокований саме обвинуваченим ОСОБА_6 , який продовжувався тривалий час та виявився зухвалим викликом соціальному оточенню. Обстановка й обставини події, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки поведінки обвинуваченого свідчать про те, що вона була зумовлена не особистою неприязню до потерпілого та свідка, а бажанням протиставити себе суспільству, продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, та супроводжувалась особливою зухвалістю у вигляді приниження гідності потерпілого ОСОБА_18 , поєднаного з насильством над ним.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами кримінального провадження не встановлено, судом правильно вирішено питання про їх належність і допустимість із урахуванням положень ст.ст.85, 86, 94, 97 КПК. У вироку суд першої інстанції навів достатньо переконливе обґрунтування своїх висновків у цій частині.
З огляду на наведене, суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував зазначені дії ОСОБА_6 за ч.3 ст.296 КК України як хуліганство, оскільки вони були дійсно поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю, особою яка раніше судима за хуліганство, оскільки згідно ст. ст. 89, 90 КК України його судимість не погашена у встановленому законом порядку.
Отже, твердження апелянта про те, що дії обвинуваченого були викликані саме негативним ставленням до ОСОБА_24 та ОСОБА_34 через особисту неприязнь є необґрунтованими та не підтверджуються матеріалами провадження.
Окрім того, є необґрунтованими доводи захисника відносно того, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що під час затримання обвинуваченому не наносились тілесні ушкодження.
Так, з пояснень молодшого інспектора роти батальйону Управління поліції охорони Миколаївської області ОСОБА_29 та поліцейського 2 зводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції в Миколаївській області ОСОБА_30 видно, що коли обвинуваченого ОСОБА_6 помістили до службового автомобіля, на ньому вже були видимі тілесні ушкодження обличчя, рук, тулубу та крововиливи на інших ділянках тіла. Крім цього, затриманий вибивав ногами двері службового автомобіля, а потім розбив скло задніх дверей головою.
Твердження апелянта відносно того, що на момент вчинення злочинів він мав психічне захворювання, внаслідок якого не усвідомлював свої дії, не підтверджується матеріалами провадження.
Так, як вбачається з довідки головного лікаря Миколаївської обласної лікарні № 1 ОСОБА_6 на даний час на обліку в Миколаївській обласній психіатричній лікарні не перебуває. Останній перебував на обліку з 1998 року по 2011р. з діагнозом: «Патохарактерологічний розвиток особистості по істерозбудженому типу. Внітрішньочерепна гіпертензія», знятий з обліку, у зв'язку, з тим, що хворий довгий час не звертався за медичною допомогою.
Призначаючи покарання ОСОБА_6 суд першої інстанції дотримався вимог статей 65 - 67 та п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з урахуванням тяжкості вчинених злочинів, даних про особи обвинувачених, які за своїм видом та розміром є необхідними та достатніми для їх виправлення і попередження вчиненню ними нових злочинів.
Так, призначаючи обвинуваченому покарання, суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених ним злочинів, відомості про особу обвинуваченого, який раніше судимий, офіційно не працює, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку у МОНД, з діагнозом: РПП внаслідок вживання канабіноїдів, за місцем проживання характеризується негативно; обставини, що обтяжують покарання - рецидив злочину; обставини, відсутність обставин, що пом'якшують покарання.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, призначив обвинуваченому обґрунтоване, законне і справедливе покарання, яке відповідає ступеню суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, їх характеру.
Крім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції відповідно до вимог ч.1 ст.129 КПК України та ч.1 ст.1166 ЦК України розглянув та вирішив цивільний позов.
Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України ( в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014р.) у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до набрання вироком законної сили минуло 2 роки.
В зв'язку з тим, що інкриміноване ОСОБА_6 кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України ( в редакції Закону на момент вчинення злочину) було вчинено 04.06.2018 року та відповідно до положень ст. 12 КК України, є злочинами невеликої тяжкості, строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за даним кримінальним правопорушенням на час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції закінчився. Однак, судом першої інстанції зазначене залишено поза увагою.
Водночас, оскільки ОСОБА_6 до набрання законної сили не подав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне каране діяння, він підлягає звільненню від призначеного покарання на підставах, передбачених ст..49, ч.5 ст.74 КК України, а вирок суду щодо нього має бути змінений відповідно до п.4 ч.1 ст. 409 КПК України.
Апеляційним судом не встановлено істотних порушень судом першої інстанції матеріального та процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження та ухваленні оскаржуваного вироку, а тому всі апеляційні доводи захисника ОСОБА_5 є неприйнятними і, відповідно, її апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407,409, 424, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення.
На підставі ч.2 ст. 404 КПК України вирок Центрального районного суду Миколаївської області від 19.04.2021 року відносно ОСОБА_6 змінити.
На підставі ч.5 ст.74 та п.1 ч.1 ст.49 КК України звільнити ОСОБА_6 від покарання призначеного за ч.1 ст.125 КК України, у зв'язку з закінченням строку давності.
Виключити із вироку посилання суду на положення ч. 1 ст. 70, ч.1 ст.72 КК України.
Вважати ОСОБА_6 засудженим за ч.3 ст.296 КК України, з призначеним покаранням у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
В решті зазначений вирок залишити без зміни.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення.
Головуючий:
Судді: