11 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 826/14049/17
адміністративне провадження № К/9901/36682/21
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України ввосьме 07.10.2021 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 23.12.2020, від 10.03.2021, від 29.04.2021, від 15.06.2021, від 21.07.2021, від 12.08.2021 та від 20.09.2021 раніше подані касаційні скарги повернув відповідачу на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили підстав касаційного оскарження судових рішень. При цьому, Верховний Суд роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зокрема, повертаючи раніше подані касаційні скарги, суд звернув увагу на те, що доводи скаржника наведені безвідносно до висновків судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позову, а тому не можуть бути підставою для відкриття касаційного провадження, а зміст поданих відповідачем касаційних скарг не містить жодних обґрунтувань щодо подібності правовідносин у справі №826/14049/17 та у наведених постановах Верховного Суду. Висновки судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції, свідчать про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об'єктивності, юридичного значення.
Також, у своїх рішеннях суд звернув увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанов Верховного Суду. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було неправильно застосовано, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Мають бути також зазначені правові висновки Верховного Суду, стосовно конкретних норм права, які за наявності подібних правовідносин не враховані судом апеляційної інстанції.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Суд також звернув увагу контролюючого органу, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень, якими у задоволенні позовних вимог платників податків було відмовлено, не свідчить про неправильне застосування судами норм права у конкретно у цій справі.
Втім, під час перевірки ввосьме поданої касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень є майже ідентичним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими. Так, усуваючи недоліки попередньо поданих касаційних скарг, скаржник, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду та додатково інші, посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, у тому числі які викладені у цих постановах. Додатково зазначає, що суд помилково повернув раніше подані касаційні скарги, оскільки у них були належним чином викладені достатні підстави для відкриття касаційного провадження, а суд не дослідив усіх обставин законності ухвалених у цій справі рішень.
Натомість, наведене скаржником обґрунтування незгоди з ухвалами суду про повернення раніше поданих касаційних скарг є не приймається судом касаційної інстанції, оскільки на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд повторно звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Обґрунтування зазначеного пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, зводиться до незгоди із наданою судами правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду; цитування встановлених порушень, висновків акта перевірки та норм Податкового кодексу України з абстрактним зазначенням, що судами першої та апеляційної інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
Крім того, аналогічно попередньо поданим касаційним скаргам, посилаючись на постанови Верховного Суду, скаржник не зазначає взаємозв'язку із посиланням: 1) на норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) який саме висновок у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Формальне посилання на витяги з постанов Верховного Суду щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Скаржник, посилаючись на постанови Верховного Суду, з відтворенням у касаційній скарзі частини цих постанов, так і не обґрунтовує у чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він вказує, і які були предметом розгляду касаційним судом.
Скаржник так і не наводить обґрунтування неправильного застосування норм права у взаємозв'язку із тими висновками, які стали підставою для задоволення позову, і про які зазначив Верховний Суд у своїх ухвалах. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.
Верховний Суд наголошує, що різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об'єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає в такому: суб'єкти податкового правопорушення (платник податків і орган державної податкової служби), об'єкт податкового правопорушення (заниження податку на прибуток, заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість); об'єктивна сторона правопорушення (безпідставне формування податкового кредиту та витрат внаслідок відсутності реального характеру господарських операцій); предмет спору (податкові повідомлення-рішення).
При цьому, фактично, така подібність правовідносин скаржником наводиться не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене Головним управлінням ДПС у м. Києві, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Також, як вбачається зі змісту поданої контролюючим органом касаційної скарги, останній посилаючись на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України формально зазначає про наявність підстави для скасування рішення судів першої та апеляційної інстанцій, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.
Натомість, вказуючи, що судом не досліджено зібрані у справі докази, відповідач жодним чином не обґрунтовує та не конкретизує обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
До того ж, прийнятність таких доводів регламентована виключно за умови належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, що відповідачем, у свою чергу, про що вказано вище, не реалізовано.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17.
Варто зазначити, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
В контексті наведеного суд наголошує, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.10.2020 у справі №826/14049/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агелес» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер