12 жовтня 2021 року
м. Київ
справа № 280/4820/19
адміністративне провадження № К/9901/3970/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н. А., Мацедонської В. Е.
розглянув у попередньому провадженні як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 280/4820/19
за позовом ОСОБА_1
до Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України»
про визнання протиправним та скасування рішення, визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року, ухвалене в складі головуючого судді Сіпаки А. В.,
рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, ухвалене в складі головуючої судді головуючого судді Калашник Ю.В.,
та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, прийняті колегією суддів в складі: головуючого судді Юрко І. В., суддів Білак С. В., Чабаненко С. В.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. 30 вересня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням уточнень, до Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради (далі - відповідач - 1, КУ «ОЦМСЕ» ЗОР), Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради (далі - відповідач - 2, ОМСЕК КУ «ОЦМСЕ» ЗОР), Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (відповідач - 3), в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, викладене у формі «Акту №190 огляду медико-соціальною комісією» (форма № 157/о) від 23 квітня 2019 року;
1.2. визнати протиправним та скасувати рішення Державного закладу «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України» (ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України») щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ «ЦМСЕК МОЗ України» №56-13/81-575 від 03 вересня 2019 року;
1.3. зобов'язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради встановити ОСОБА_1 інвалідність, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року);
1.4. зобов'язати Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності безстроково з дня його огляду та встановлення йому інвалідності Обласною медико-соціальною експертною комісією №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради, тобто з 23 квітня 2019 року відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року).
2. На обґрунтування позову позивач вказував, що при виконанні бойового завдання в зоні проведення АТО 20.09.2014 отримав важке поранення та тривалий час знаходився на лікуванні та реабілітації у декількох військових шпиталях та цивільних лікарнях. Штатна військово-лікарська комісія військово-медичного клінічного центру Південного регіону 08.12.2014 провела медичне обстеження стану здоров'я та постановила: «на підставі статті 42-6 графи III Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення: «поранення, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби».
2.1. За наслідком неодноразових оглядів МСЕК позивачу було встановлено третю групу інвалідності безстроково. На думку позивача, МСЕК, визначаючи йому групу інвалідності на врахувала приписів частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06 квітня 2018 року, згідно з яким для учасників АТО передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи».
3. 04 листопада 2019 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від представника Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради, Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради, в якому представник цих відповідачів зазначав, що на час огляду МСЕК позивач не надав належних доказів (медичної документації), які б спростовували висновки обласної МСЕК №3 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР про відсутність підстав для встановлення йому саме II групи інвалідності. Окрім того, рішення обласної МСЕК №3 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР вже було переглянуто в ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», за результатами чого була підтверджена правомірність рішення обласної МСЕК №3 (лист Центральної МСЕК МОЗ України від 03 вересня 2019 року №56-13/81-575).
3.1. У свою чергу, як зазначає представник відповідачів, рішення КУ «ОЦМСЕ» ЗОР не може суперечити рішенню ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України», як найвищого органу в системі медико-соціальної експертизи.
4. 27 грудня 2019 року на адресу суду першої інстанції надійшов відзив на позовну заяву від відповідача-3, в якому зазначено, що 03 вересня 2019 року на засіданні ДЗ Центральною МСЕК розглянуто медико-експертну справу ОСОБА_1 з питання підвищення групи інвалідності. До Журналу обліку консультацій медико-соціальної експертної комісії, який ведеться відповідно до Форми облікової документації № 166/о занесене прийняте комісією рішення. За результатами вивчення наданих медичних документів стан хворого за останні роки не зазнав суттєвих змін, рішення МСЕК від 23 квітня 2019 року залишено без змін, як таке, що прийняте відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, наказу МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561.
5. 29 січня 2020 року на адресу суду надійшла відповідь позивача на відзив відповідача - 3, де ОСОБА_1 указує на те, що під час останнього переогляду, що відбувся 23 квітня 2019 року ОМСЕК № 3 КУ «ОЦМСЕ» ЗОР зобов'язано було перевірити можливість застосування внесених змін до Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" при встановленні групи інвалідності на підставі наявних у медико-експертній справі медичних документів.
6. 14 лютого 2020 року на адресу суду надійшли заперечення представника відповідача -3, в яких він спростовує позицію позивача, оскільки під час розгляду питання про встановлення групи інвалідності позивачу 03 вересня 2019 року не було порушено порядку розгляду цього питання, рішення відповідають вимогам Положення про медико-соціальну експертизу та Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положенню про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
7. Позивач у своїх додаткових поясненнях до заперечення, які надійшли до суду 19 лютого 2020 року, повідомляє, що відповідачами не було застосовано положення статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", а тому є всі підстави для задоволення позову.
8. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, викладене у формі "Акту №190 огляду медико-соціальною комісією" (форма № 157/о) від 23 квітня 2019 року було закрито, оскільки за висновками суду форма № 157/о не є рішенням у розумінні КАС України.
9. 14 травня 2020 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року про закриття провадження у справі в частині позовних вимог скасовано з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Рішення набрало законної сили.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
10. Позивач - ОСОБА_1 у період з 01 червня 2014 року по 25 вересня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції в складі військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою № 678 від 04 грудня 2014 року.
11. 08 грудня 2014 року Військово-лікарська комісія військово-медичного клінічного центру Південного регіону провела медичне обстеження стану здоров'я позивача та постановила: «на підставі статті 42-6 графи III Розкладу хвороб непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час». Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання, поранення, контузії, каліцтва: Наслідки вогнепального осколкового сліпого поранення лівого стегна з пошкодженням поверхневої стегнової артерії (20.09.2014) з помірним порушенням кровообігу та функції лівої нижньої кінцівки. Стан після операцій: аутовенозного протезування поверхневої стегнової артерії ліворуч (20.09.2014), повторної хірургічної обробки ран лівого стегна (02.10.2014). Поранення, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» (а.с.18 т.1).
12. Згідно з актом огляду МСЕК №29 від 17 березня 2015 року ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01 квітня 2016 року (а.с.19 т.1).
13. Згідно з актом огляду МСЕК №15 від 04 квітня 2016 року за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01 травня 2017 року (а.с.20 т.1).
14. На підставі акту огляду МСЕК №18 від 04 квітня 2017 року за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01 травня 2018 року (а.с.21 т.1).
15. На підставі акту огляду МСЕК №162 від 12 квітня 2018 року за результатами повторного огляду, ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Група інвалідності встановлена на строк до 01.05.2019 року (а.с.22 т.1).
16. Згідно з актом огляду МСЕК №190 від 23 квітня 2019 року за результатами повторного огляду ОСОБА_1 встановлена III група інвалідності з причини: поранення пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. Група інвалідності встановлена безстроково (а.с.23 т.1).
17. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач 02 травня 2019 року звернувся до Міністерства охорони здоров'я України із заявою про перегляд встановленої йому ІІІ групи інвалідності безстроково та встановлення ІІ групи інвалідності, як це передбачено Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» (а.с.13 т.1).
18. Листом від 05 червня 2019 року за №03.4-07-К-5975/6560-зв звернення позивача було направлено для розгляду до Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА (а.с.14 т.1).
19. Департамент охорони здоров'я Запорізької ОДА листом №03К/0671 від 17 липня 2019 року повідомив позивача, що ІІІ групу інвалідності йому було встановлено КУ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» ЗОР 17.03.2015 року, поранення, так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби. У черговий термін перегляду 23 квітня 2019 року, враховуючи «наявну патологію та ступінь функціональних порушень зі сторони опорно-рухового апарату» та відповідно до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою КМУ від 03.12.2009 року №1317, Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 05.09.2011 року №561, ОМСЕК №3 було встановлено позивачу ІІІ групу інвалідності, поранення, пов'язане з виконанням обов'язків військовоїх служби, безстроково (а.с.15 т.1).
20. Цим же листом роз'яснено, що згідно з Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року №1317, термін оскарження прийнятого рішення минув. Але у разі погіршення стану здоров'я, позивач може звернутись до закладу охорони здоров'я за місцем проживання для оформлення, у разі наявності медичних показань, документів на МСЕК. У разі надходження оформлених медичних документів, МСЕК розгляне поставлене питання (а.с.15 т.1).
21. 02 серпня 2019 року позивач повторно звернувся до МОЗ із заявою, в якій просив вказати Департаменту охорони здоров'я Запорізької ОДА на порушення ним порядку розгляду заяв (скарг) на рішення МСЕК, повторно зобов'язати Департамент охорони здоров'я Запорізької ОДА направити до ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» його заяву від 02 травня 2019 року на рішення медико-соціальної експертної комісії разом з його медико-експертною справою для розгляду по суті порушених питань та доручити ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» розглянути його заяву від 02 травня 2019 року про перегляд встановленої ІІІ групи інвалідності безстроково та встановлення ІІ групи інвалідності безстроково як це передбачено Законом України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» (а.с.16 т.1).
22. У вказаній заяві позивач зазначив в тому числі, що оскаржував встановлену ОМСЕК №3 III групу інвалідності безстроково не з медичних підстав та критеріїв, визначених відповідними нормативно-правовими актами, а лише з тих підстав, що при прийнятті рішення не були враховані вимоги «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності», що набув чинності 06 квітня 2018 року, згідно з яким для учасників АТО передбачений особливий порядок встановлення групи інвалідності, а саме «група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище І групи».
23. Крім того, у матеріалах справи наявний лист від 03 вересня 2019 року № 56-13/81-575, надісланий ДЗ «Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ України» до КУ «Обласний центр МСЕ», в якому повідомляється, що по результатах вивчення стану хворого за останні роки не зазнав суттєвих змін, рішення МСЕК від 23 квітня 2019 року залишено без змін, як таке, що прийняте у відповідності до вимог постанови КМУ від 03 грудня 2009 року №1317, наказу МОЗ України від 05 вересня 2011 року № 561 (а.с.59 т.1).
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
24. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково.
24.1. Зобов'язано Обласну медико-соціальну експертну комісію №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда ІІ групи з урахуванням висновків суду та Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" щодо встановлення групи інвалідності» від 13 березня 2018 року за №2318-VІІІ.
24.2. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
25. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в вищевказаному законі, ІІ група інвалідності встановлюється безстроково, якщо "отримані ушкодження, які призвели до необоротних втрат (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функції".
26. Суд першої інстанції зазначив, що оскільки висновок (акт тощо) про отримання позивачем ушкодження, які призвели саме до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або саме повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності відсутній, а визначення міри втрати здоров'я та ступеня обмеження життєдіяльності особи є повноваженнями відповідних комісій та вимагає наявності медичної освіти та спеціальних знань, то належних способом захисту прав позивача є зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда ІІ групи з урахуванням висновків суду та Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" щодо встановлення групи інвалідності» від 13 березня 2018 року за №2318-VІІІ.
27. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги щодо зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради встановити ОСОБА_1 інвалідності, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року) та вимоги щодо зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради встановити ОСОБА_1 II групу інвалідності безстроково з дня його огляду та встановлення йому інвалідності Обласною медико-соціальною експертною комісією №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради, тобто з 23 квітня 2019 року відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року) є по своїй суті тотожними, а відтак додаткового обґрунтування не потребують.
28. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Державного закладу "Центральна медико-соціальна експертна комісія Міністерства охорони здоров'я України" (ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України") щодо підтвердження рішення Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи "Обласний центр медико-соціальної експертизи" Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, зазначене у листі ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" №56-13/81-575 від 03 вересня 2019 року, суд першої інстанції виходив з того, що лист ДЗ "ЦМСЕК МОЗ України" №56-13/81-575 від 03 вересня 2019 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а містить лише інформативний характер про результати повторного перегляду медичних документів позивача. При цьому з обґрунтування цих позовних вимог позивача неможливо встановити яке саме рішення необхідно скасувати, в чому суть даного рішення та коли воно приймалось.
29. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення Обласної медико - соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико - соціальної експертизи» Запорізької обласної ради щодо встановлення ОСОБА_1 III групи інвалідності, викладене у формі «Акту №190 огляду медико-соціальною комісією» (форма № 157/о) від 23 квітня 2019 року.
30. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що частиною тринадцятою статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», на яку позивається позивач, не йде мова про встановлення групи інвалідності на групу вище, а зазначається про встановлення інвалідності на ступінь вище відповідних критеріїв для встановлення такої групи інвалідності. Ураховуючи викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що під час вирішення питання про встановлення групи інвалідності мають враховуватися ступені всіх критеріїв у сукупності, а отже, підстави для скасування оскаржуваного позивачем рішення відсутні.
31. 13 січня 2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду залишено без змін рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року, з підстав відповідності акту огляду МСЕК №190 від 23 квітня 2019 року вимогам чинного законодавства.
32. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки внаслідок поранення позивач отримав ушкодження, яке не призвело до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, то положення частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» на позивача не розповсюджується.
33. 13 січня 2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року скасовано в частині задоволення позовних вимог та постановлено в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
34. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки акт огляду МСЕК №190 від 23 квітня 2019 року відповідає вимогам чинного законодавства, а положення частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» на позивача не розповсюджується, то й інші вимоги позивача задоволенню не підлягають.
35. З урахуванням висновків про відсутність підстав в задоволенні позовних вимог про визнання протиправним рішення ОМСЕК, викладеним в акті огляду №190 від 23 квітня 2019 року в частині встановлення позивачу III групи інвалідності, а також зобов'язання ОМСЕК №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради встановити йому інвалідність, на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності (II групу інвалідності безстроково) відповідно до положень частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції Закону України №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року), суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про зобов'язання Обласної медико-соціальної експертної комісії №3 Комунальної установи «Обласний центр медико-соціальної експертизи» Запорізької обласної ради повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 статусу інваліда ІІ групи з урахуванням висновків суду та Закону України «Про внесення змін до статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» щодо встановлення групи інвалідності» від 13 квітня 2018 року за №2318-VІІІ.
IV. Касаційне оскарження
36. Не погодившись з рішеннями суду першої інстанції та постановами суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 04 лютого 2021 року.
37. 11 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду вказана касаційна скарга залишена без руху та надано строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції надання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав (підстави), на яких подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 КАС України підстави (підстав) (пункт 4 частини другої статті 330 КАС України), з належним її обґрунтуванням.
38. 26 лютого 2021 року на виконання вимог зазначеної ухвали Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга, у якій позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
39. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що позивач, який є учасником антитерористичної операції (далі - АТО), в обґрунтування своїх позовних вимог посилається на Закон України «Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" щодо встановлення групи інвалідності» №2318-УІІІ від 13 березня 2018 року (далі-Закон №2318 - VIII), який набув чинності 06 квітня 2018 та є спеціальним нормативно-правовим актом, який вперше виокремив із загальних правил та спростив порядок встановлення вищої на ступінь групи інвалідності набутої військовослужбовцями внаслідок поранень, контузій, каліцтва або захворювань отриманих під час безпосередньої участі у антитерористичній операції (АТО).
40. Таким чином, позивач вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини тринадцятої статті 7 Закону «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV (із змінами, внесеними Законом №2318-VIII), згідно з якою не вимагається від учасника АТО надавати жодні додаткові документи, рішення приймається МСЕК на підставі наявних у медико-експертній справі документів. Таким чином, можна впевнено стверджувати, що не існує ніяких «висновків про втрату верхньої та/або нижньої кінцівки/кінцівок», «актів про втрату органу» «довідок про стійку втрату органом його функцій» тощо, на які посилається суд як на можливу підставу задоволення позову, оскільки такі документи не передбачені законом.
41. У зв'язку із наведеним позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
42. Касаційна скарга не містить клопотання про розгляд справи за участі позивача та/або його представника.
43. 10 березня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у зв'язку з доведенням позивачем наявності наявність підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, та витребувано із Запорізького окружного адміністративного суду матеріали справи №280/4820/19.
44. 29 березня 2021 року у Верховному Суді зареєстровано відзив представника КУ «ОЦМСЕ» ЗОР та ОМСЕК КУ «ОЦМСЕ» ЗОР, в якому представник відповідачів спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
45. У відзиві на касаційну скаргу представник відповідачів не просить розглядати справу за його участі.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
46. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
47. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
48. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
49. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
50. Статтею 8 Конституції України установлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
51. Відповідно до частини першої статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
52. Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
53. Норми матеріального права, в цій справі, Верховний Суд застосовує в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, які регулюються, зокрема, Законом України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" від 6 жовтня 2005 року № 2961-IV (далі - Закон № 2961-IV), Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317, Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561.
54. Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
54.1. Абзац четвертий частини першої статті 1. Інвалідність - це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
54.2. Абзац сьомий частини першої статті 1. Інвалідність - це міра втрати здоров'я у зв'язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов'язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
54.3. Абзац восьмий статті 1. Медико-соціальна експертиза - визначення на основі комплексного обстеження усіх систем організму конкретної особи міри втрати здоров'я, ступеня обмеження її життєдіяльності, викликаного стійким розладом функцій організму, групи інвалідності, причини і часу її настання, а також рекомендацій щодо можливих для особи за станом здоров'я видів трудової діяльності та умов праці, потреби у сторонньому догляді, відповідних видів санаторно-курортного лікування і соціального захисту для найповнішого відновлення усіх функцій життєдіяльності особи.
54.4. Частина третя статті 7. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров'я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.
54.5. Частина тринадцята статті 7. [...] Особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи. Переогляд з метою підвищення групи інвалідності таким особам відбувається на підставі особистої заяви особи з інвалідністю або її законного представника у разі настання змін у стані здоров'я і працездатності особи з інвалідністю або за рішенням суду.
55. Положення про медико-соціальну експертизу.
55.1. Пункт 3. Медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
55.2. Пункт 17. Експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
55.3. Пункт 19. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
55.4. Пункт 20. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України.
56. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
56.1. Пункт 12. Причинний зв'язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов'язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).
56.2. Пункт 13. Ступінь втрати працездатності військовослужбовців і військовозобов'язаних у період проходження ними служби (зборів) встановлюється у відсотках з метою виплати страхових сум за державним обов'язковим особистим страхуванням у день розгляду комісією таких документів: 1) копії свідоцтва про хворобу, виданого за затвердженою Міноборони формою військово-лікувальним закладом або районним військовим комісаріатом у разі визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця або військовозобов'язаного в період проходження служби (зборів) не придатним за станом здоров'я для подальшого проходження служби (зборів) унаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання. Ступінь втрати працездатності застрахованого військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється з дня проведення військово-лікарською комісією його огляду, але не пізніше дати звільнення такого військовослужбовця або військовозобов'язаного з військової служби; 2) довідки про придатність військовослужбовця або військовозобов'язаного до військової служби, що видана військоволікувальним закладом або районним закладом чи військовим комісаріатом за затвердженою Міноборони формою, якщо: застрахованого визнано обмежено придатним до військової служби (зборів) або професійної діяльності у разі втрати ним здоров'я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів), але не підлягає звільненню з військової служби (зборів); ступінь втрати працездатності військовослужбовця або військовозобов'язаного встановлюється на підставі поданих військово-лікарською комісією документів; застрахованого визнано військово-лікарською комісією придатним до військової служби (зборів) у разі втрати ним здоров'я внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаного у період проходження військової служби (зборів). Ступінь втрати працездатності застрахованого встановлює комісія після закінчення його лікування.
56.3. Пункт 26. Особі, що визнана інвалідом, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров'я інваліда та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.
56.4. Пункт 27. Підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.
56.4.1. Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи: обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома; обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб; обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб; обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб; обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.
56.4.2. До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.
56.4.3. Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.
56.4.4. Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені: обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів; обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані; обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає); обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії); обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів; обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації; обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.
57. Інструкція про встановлення груп інвалідності.
57.1. Пункт 1.10. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об'єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.
57.2. Розділ ІІ. Класифікація основних видів порушення функцій, основних критеріїв життєдіяльності та ступенів їх вираженості.
57.3. Пункт 2.2. Критерії життєдіяльності людини: здатність до самообслуговування, пересування, орієнтації, контролю своєї поведінки, спілкування, навчання, виконання трудової діяльності.
57.3.1. Ступінь обмеження життєдіяльності - величина відхилення від норми діяльності людини. Ступінь обмеження життєдіяльності характеризується одним або поєднанням декількох зазначених найважливіших його критеріїв. Виділяють три ступені обмеження життєдіяльності: помірно виражене, виражене, значне.
VІ. Позиція Верховного Суду
58. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
59. Згідно з частиною другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
60. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.
61. Підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі визначено відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини тринадцятої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961-IV (із змінами, внесеними Законом №2318-VIII).
62. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач доводить, що під час проходження чергового огляду ОМСЕК, а у подальшому й інші відповідачі не врахували приписів частини тринадцятої статті 7 Закону «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» №2961- IV (із змінами, внесеними Законом №2318-VIII).
63. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 Закону № 2961- IV (із змінами, внесеними Законом №2318-VIII) особам, які внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, отримали ушкодження, які призвели до необоротної втрати (у тому числі ампутації) верхніх та/або нижніх кінцівок (їх частин), необоротної втрати іншого органу або повної стійкої втрати органом його функцій, що призвело до інвалідності, група інвалідності встановлюється без зазначення строку повторного огляду (безстроково) та на ступінь вище визначених законодавством критеріїв встановлення групи інвалідності, але не вище I групи.
64. За доводами позивача, оскільки він мав третю групу інвалідності, яку отримав перебуваючи в АТО, то під час чергового переогляду після набуття чинності Законом №2318-VIII ОМСЕК повинна була встановити йому другу групу інвалідності.
65. Разом з тим, законодавець, у конструкції частини тринадцятої статті 7 Закону № 2961-IV вживає відмінні терміни «група інвалідності» і ступінь «визначених законодавством критеріїв установлення групи інвалідності».
66. Порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначені постановою Кабінету Міністрів України «Питання медико-соціальної експертизи» від 3 грудня 2009 року № 1317, а також Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 5 вересня 2011 року № 561.
67. Відповідно до цих нормативно-правових актів кожній групі інвалідності відповідають певні ступень розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини, на підставі оцінки яких МСЕК встановлює особі I, II чи III групу інвалідності.
68. На підставі аналізу положень Закону України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні", Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності можна дійти висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров'я, на підставі медичних документів та за результатами об'єктивного обстеження особи членами комісії.
69. Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.
70. Відповідна правова позиція викладена, зокрема, в постановах від 17 березня 2020 року у справі № 240/7133/19, від 25 вересня 2018 року у справі № 804/800/16 та від 26 вересня 2018 року у справі № 817/820/16, від 30 листопада 2020 року в справі № 200/14695/19-а.
71. Як установлено судами попередніх інстанцій, у цій справі позивач не оскаржував дотримання відповідачами процедури, а зазначав лише, що відповідачі помилково не дотрималися приписів частини тринадцятої статті 7 Закону № 2961- IV (із змінами, внесеними Законом №2318-VIII), тобто не підвищили йому групу інвалідності.
72. Проте визначення конкретного ступеню розладу функцій органів і систем організму та обмеження життєдіяльності людини як критеріїв встановлення інвалідності є дискреційними повноваженнями МСЕК, а отже, суд не вправі втручатися у такі повноваження відповідачів.
73. За таких обставин та, враховуючи межі доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, а також рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року в частині, що залишена без змін судом апеляційної інстанції, у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню.
74. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VІІ. Судові витрати
75. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 24 лютого 2020 року та від 24 вересня 2020 року в частині, залишеній без змін судом апеляційної інстанції, та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13 січня 2021 року в справі № 280/4820/19 залишити без змін.
3. Судові витрати розподілу не підлягають.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова
Судді: Н. А. Данилевич
В. Е. Мацедонська