07 жовтня 2021 року
Київ
справа №420/11249/20
адміністративне провадження №К/9901/35037/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мацедонської В.Е.,
суддів - Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року
та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 420/11249/20 за позовом ОСОБА_1 до Керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про визнання дій щодо затвердження актів протиправними та скасування актів,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас І.Я., в якому просила:
- визнати протиправними дії керівника апарату Приморського районного суду міста Одеси щодо затвердження актів №55; №67; №71 від 22.12.2018 року щодо перевищення строку притягнення до адміністративної відповідальності по справам №522/20464/17; №522/23292/16, 522/13167/17 та скасувати акти.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - скасовано у частині відмови у адміністративному позові ОСОБА_1 до керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про скасування актів.
Ухвалено у вказаній частині справи нове судове рішення:
Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Німас Інни Ярославівни про скасування актів -закрито.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року - залишено без змін.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалами Верховного Суду від 19 липня 2021 року, 11 серпня 2021 року та 06 вересня 2021 року касаційні скарги повернуто скаржнику у зв'язку із відсутністю підстав касаційного оскарження.
17 вересня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.
Разом із касаційною скаргою позивачем подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року.
Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
Як вбачається із матеріалів касаційного провадження, позивачем оскаржується рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року. Повторна касаційна скарга подана (здана на пошту) 17 вересня 2021 року.
У заяві скаржник просить поновити строк на касаційне оскарження, мотивуючи тим, що вперше касаційну скаргу ним подано до Верховного Суду 23 червня 2021 року, у межах строку касаційного оскарження, яку повернуто ухвалою від 19 липня 2021 року у зв'язку із не зазначенням в касаційній скарзі передбачених Кодексом підстав для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Зазначену ухвалу позивачем отримано 21липня 2021 року.
Повторну касаційну скаргу подано 23 липня 2021 року, однак ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року скаржнику повернуто касаційну скаргу з посиланням на те, що вона не містить підстав касаційного оскарження. З урахуванням висновків, які містились у вказаній ухвалі, позивач повторно подала касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2021 року скаржнику повернуто касаційну скаргу з посиланням на те, що вона не містить підстав касаційного оскарження в частині оскаржуваного висновку апеляційного суду про закриття провадження у справі. Зазначену ухвалу отримано 15 вересня 2021 року та з урахуванням висновків, які містяться у вказаній ухвалі, 17 вересня 2021 року повторно направлено касаційну скаргу.
Позивач вважає, що строк касаційного оскарження пропущений з поважних причин, оскільки остання працює суддею Приморського районного суду м. Одеси із спеціалізацією у розгляді кримінальних справ та не мала можливості, з урахуванням дуже великої завантаженості, приділити належну увагу складенню касаційної скарги у справі, яка розглядається в порядку КАС України. У той же час, на виправлення недоліків касаційної скарги скаржник витратила незначний час, який підпадає під визначення «розумного часу».
З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подані касаційні скарги після повернення Верховним Судом, без надмірних зволікань та перевищення строків касаційного оскарження, що свідчить про цілеспрямованість дій позивача щодо касаційного оскарження.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання скаржника на пункти 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, а саме неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Судові рішення оскаржуються також з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 КАС України, зокрема суди встановили обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частина 2 стаття 353 КАС).
Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 155 Закону №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», пунктів 2.1-2.3 Типової посадової інструкції керівника апарату місцевого суду (затверджена Наказом ДСАУ від 20.07.2005 року № 86); пунктів 1.6-1.8, 2.8 Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України (затверджена наказом ДСАУ від 17.12.2013 року № 173), якими встановлюються повноваження та обов'язки керівника апарату суду.
За твердженням скаржника, системний аналіз цих норм права приводить до висновку, що їх не можна розуміти так, що ними надається право керівнику апарату суду при здійсненні повноважень щодо порядку організації роботи в суді складати та/або затверджувати внутрішні документи суду, якими встановлювати порушення суддею вимог закону при розгляді конкретних справ.
Також, на думку скаржника судами першої та другої інстанції порушено норми процесуального права, а саме, допущено порушення пункту 4 частини 2 статті 353 КАС України - суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.?
Відповідно до ч. 2 статті 74 КАС «Допустимість доказів» обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судами двох інстанцій встановлено, що відповідач при складенні оскаржуваних актів, діяла на виконання доручення загальних зборів суддів. З урахуванням цього судами зроблено висновок про правомірність дій відповідача.
Однак, документ, який суди попередніх інстанцій визнали доказом наявності «рішення загальних зборів Приморського районного суду м. Одеси», є недопустимим доказом.
Крім того, апеляційний суд, мотивуючи закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо скасування актів зазначив, що «висновки, викладені в акті, є відображенням дій працівників і самі собою не породжують правових наслідків для позивача та відповідно такий акт, дії по його складанню та висновки у ньому не зумовлюють виникнення будь-яких прав і обов'язків для позивача або настання негативних наслідків, не порушують його прав, свобод або інтересів, що, унеможливлює розгляд вимог про визнання протиправними та скасування таких у порядку адміністративного судочинства». Однак, на думку скаржника, цей висновок суду апеляційної інстанції є хибним, оскільки оспорювані акти безпосередньо зачіпають права та обов'язки позивача, та встановлюють нібито допущене позивачем порушення вимог закону.
Крім того, посилаючись на положення п.п. 1, 2, частини 1 статті 19, частину 2 статті 19, п.п. 18, 19 частини 1 статті 4, статтю 2 КАС України, стверджує про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права при прийнятті рішення про закриття провадження у справі в частині позовних вимог.
Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.
Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 3, 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 420/11249/20.
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 26 травня 2021 року у справі № 420/11249/20.
Витребувати із Одеського окружного адміністративного суду справу №420/11249/20.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська
Судді Н. А. Данилевич
Н. В. Шевцова