29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/555/21 пров. № А/857/13220/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Іщук Л. П.,
суддів - Обрізка І. М., Онишкевича Т. В.,
за участю секретаря судового засідання - Смолинця А. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року, ухвалене головуючим суддею Нор У. М. об 11:40 год у м. Рівному, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Офіс Генерального прокурора, про стягнення середньомісячного заробітку за час затримки виконання рішення,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Рівненської обласної прокуратури про стягнення на його користь коштів за затримку виконання рішення суду у справі №817/2166/16 про поновлення його на роботі.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016 та стягнуто з Прокуратури Рівненської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 508108 грн, а фактично його поновлено на посаді лише 23.10.2020, що є підставою для відповідальності за затримку виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника згідно ст. 236 КЗпП України.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року позов задоволено: стягнуто з Рівненської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу, що виник в результаті затримки негайного виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №817/2166/16 про поновлення на роботі за період з 10.07.2020 по 22.10.2020 в розмірі 128652,28 грн.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Рівненська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали апеляційні скарги, в яких з покликанням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неврахування судом обставин, що мають значення для справи, просять скасувати рішення суду та прийняти нове судове рішення про відмову у позові.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначають, що судом першої інстанції не враховано, що рішення суду про поновлення позивача на роботі, за несвоєчасне виконання якого з обласної прокуратури стягнуто кошти, скасоване постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Вказують, що судом першої інстанції не надано оцінки доводам обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора про відсутність доказів щодо відмови роботодавця виконувати рішення суду та його умислу, спрямованого на такі дії чи бездіяльність, доводам про те, що позивач звернувся до Офісу Генерального прокурора про негайне виконання судового рішення від 09.07.2020 лише 04.08.2020 та доводам про відсутність у структурі і штатному розписі прокуратури Рівненської області вакантної посади керівника Сарненської місцевої прокуратури та відсутності в Законі України «Про прокуратуру» правового механізму виконання судових рішень шляхом звільнення з адміністративної посади прокурора у разі поновлення на роботі прокурора, який раніше обіймав відповідну посаду.
Під час апеляційного розгляду представник відповідача підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні заперечив апеляційну скаргу, покликаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, просив відмовити в її задоволенні.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, що знаходяться в матеріалах справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд прийшов до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується письмовими доказами, постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020 у справі №817/2166/16 визнано протиправним та скасовано наказ Генеральної прокуратури України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 07.11.2016 №26дк; поновлено ОСОБА_1 на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016 та стягнуто з Прокуратури Рівненської області середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 508108 грн. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді звернуто до негайного виконання.
04.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Офісу Генерального прокурора із зверненням про поновлення на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області (а.с.23-24).
Листом від 10.09.29020 №07-57842-20 Офіс Генерального прокурора повідомив, що у структурі і штатному розписі прокуратури Рівненської області відсутня вакантна посада керівника Сарненської місцевої прокуратури (а.с.25).
Наказом Генерального прокурора від 23.10.2020 №416к наказ Генеральної прокуратури України "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" від 07.11.2016 №26дк щодо звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури скасовано та поновлено ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 07.11.2016 (а.с.22).
Задовольняючи позов та стягуючи в користь позивача кошти за затримку виконання рішення про поновлення на роботі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Встановивши факт та період затримки, суд першої інстанції розрахував суму стягнення у розмірі 128652,28 грн.
Апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що зроблені без належного встановлення всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права і зазначає наступне.
Статтею 236 КЗпП України обумовлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Аналіз наведеного положення свідчить про те, що виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці, а для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду належить встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення, у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після постановлення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Крім того, апріорі цією нормою встановлюється, що середній заробіток за затримку виконання рішення стягується лише у разі поновлення на роботі працівника, який звільнений незаконно.
Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи ( а.с.а.с.100-120), постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №817/2166/16 від 30.03.2021 скасовано постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2020, якою позивача поновлено на роботі, і залишено в силі рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 16.03.2020, яким відмовлено позивачу, зокрема, в позові про поновлення на роботі.
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №817/2166/16 від 30.03.2021 зазначено, що застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з органів прокуратури, відповідає ступеню його вини та тяжкості вчиненого проступку. Таким чином, констатовано, що позивач звільнений з органів прокуратури законно.
Суд першої інстанції, достеменно знаючи про таке судове рішення, так як воно знаходиться в матеріалах справи, залишив поза увагою встановлені ним обставини, наслідком встановлення яких є відсутність підстав для застосування відповідальності за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановленої статтею 236 КЗпП України.
Виходячи з наведеного, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Таким чином, судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
Згідно з приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстав для стягнення судових витрат немає.
Керуючись статтями 310, 315, 317, 321, 322, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,
Апеляційні скарги Рівненської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора задовольнити.
Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року у справі № 460/555/21скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Рівненської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
Т. В. Онишкевич
Повне судове рішення складено 11.10.2021