11 жовтня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/6348/20 пров. № А/857/14521/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ільчишин Н.В.,
суддів Коваля Р.Й., Довгополова О.М.,
розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року (головуючого судді Денисюка Р.С., ухвалене у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження в м. Луцьк) у справі №140/6348/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 29.04.2020 звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 18.03.2020 № 16 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2020 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-XII в редакції Закону №2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення пенсії, з 01.03.2019, виходячи з розрахунку 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03.03.2020 за № 18-57 вих.20, без обмеження суми пенсії максимальним розміром та з врахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18 березня 2020 року №16 про результати розгляду заяви ОСОБА_1 від 12.03.2020 про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити з 13 грудня 2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII на підставі довідки прокуратури Волинської області від 03 березня 2020 року №18-57 вих-20, з врахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що пенсія за вислугу років призначена йому з січня 2002 року відповідно до Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 90 відсотків середнього місячного заробітку, тому при її перерахунку застосування положення частини 2 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» відповідно до якого пенсія призначається у розмірі 60 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати є протиправним. Також сума його пенсії обмеженню максимальним розміром не підлягає оскільки пенсію було призначено до набрання чинності як положення абзацу шостого частини 15 статті 86 Закону України «Про прокуратуру», яка обмежує максимальний розмір пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Вказує, що встановлені Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI обмеження максимального розміру пенсії стосуються саме призначення пенсії, а не її перерахунку. Також вважає апелянт, що при ухваленні рішення суд має врахувати практику судів в інших справах з подібних правовідносин, Верховного Суду від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.08.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі №140/6348/20 та ухвалою судді від 11.08.2021 призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 2002 року є пенсіонером та отримує пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (у редакції Закону№ 2663-ІІІ від 12.07.2001, що діяла на час призначення пенсії) у розмірі 90 % від суми заробітної плати.
03.03.2020 прокуратурою Волинської області позивачу видана довідка про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій №18-57 вих-20, згідно з якою розмір заробітної плати (грошового забезпечення), з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за нормами чинними на 06.09.2017 за відповідною (прирівняною) посадою старший прокурор прокуратури становить 40181,68 грн. (а. с.12).
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області від 18.03.2020 №16 позивачу відмовлено у перерахунку пенсії за вислугою років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а. с. 18-19).
Вказане рішення мотивовано тим, що право на перерахунок пенсії виникає для осіб за зверненнями, що надходять починаючи з 01.12.2019, для яких момент виникнення права на перерахунок пенсії настав не раніше 13.12.2019, а також зазначено, що підстави для перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі поданої довідки відсутні, оскільки розмір заробітної плати зазначено на 06.09.2017, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2047 № 657.
Вважаючи, порушеним своє право на перерахунок пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів апеляційного суду враховує, що рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково.
Це рішення суду оскаржене в апеляційному порядку позивачем в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а в частині задоволених позовних вимог рішення суду не оскаржене сторонами в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушення судом першої інстанції, в частині вирішення та задоволення позовних вимог до відповідача, норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини в частині відмови у задоволенні позовних вимог, колегія суддів апеляційного суду вважає оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині оскарження вірним, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На час призначення пенсії позивача особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури визначалися відповідною редакцією статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (до 15 липня 2015 року) (далі - Закон №1789-ХІІ).
Відповідно до частини першої цієї статті Закону №1789-ХІІ, прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.
Згідно із частиною 12 вказаної статті Закону №1789-ХІІ, обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.
Згідно з частиною 14 статті 50-1 Закону №1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI, який набрав чинності з 1 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема, Закону України «Про прокуратуру» не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Як встановлено пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 1 жовтня 2011 року).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, частину п'ятнадцяту статті 50-1 Закону №1789-XII замінено чотирма частинами такого змісту, зокрема: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. У зв'язку з цим частини шістнадцяту - двадцяту вважати відповідно частинами дев'ятнадцятою - двадцять третьою».
Крім того, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Відтак, частина 18 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 року №1789-XII, яка застосовувалась субсидіарно з пунктом 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 8 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та врегульовувала питання виплати пенсій без обмежень, на час проведення перерахунку пенсії позивачу втратила чинність з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, а тому до спірних правовідносин не застосовується.
Водночас, відповідно до абзацу 6 частини 15 статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац 6 частини п'ятнадцятої статті 86 Закону №1697-VII доповнено реченням щодо тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2016 року).
Дію вказаної норм продовжено до 31 грудня 2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 6 грудня 2016 року №1774-VIII.
Отже, у зв'язку з прийняттям Закону №1697-VII розмір пенсії прокурорів знову обмежено максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.
Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.
На момент звернення позивача щодо проведення перерахунку пенсії, наведеними вище положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24 липня 2018 року у справі №554/10456/16-а, від 28 жовтня 2020 року у справі №686/2428/16-а, від 03 червня 2021 року у справі №359/3736/17, від 10 вересня 2021 року у справі №580/5238/20.
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) оскільки положення цієї статті втратили чинність.
Щодо доводів апелянта про порушення норм процесуального права, оскільки провадження у даній справі відкрито 04.05.2020, а оскаржуване рішення прийняте 12.03.2021, колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції ухвалою від 29.05.2020 зупинив провадження у справі №140/6348/20, яка не була оскаржена позивачем та ухвалою суду від 09.03.2021 поновив провадження у справі і 12.03.2021 виніс оскаржуване рішення, тобто рішення прийняте відповідно до норм процесуального права.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання протиправними дій та рішення відповідача при здійсненні спірного перерахунку пенсії позивача в частині обмеження виплати в розмірі десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність, вважаючи, що при здійсненні позивачу перерахунку пенсії пенсійним органом обґрунтовано застосовано вказане обмеження наведеними нормативно-правовими актами.
Покликання апелянта (позивача) на судову практику судів до уваги не приймаються, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Апелянт також просить врахувати висновки, наведені Верховним Судом у постанові від 04.03.2021 у справі №589/3997/16-а, однак судом апеляційної інстанції такі відхиляються з урахуванням того, що у наведеній справі інший предмет спору.
Висновок щодо передчасності позовних вимог в частині питання відсоткового розміру заробітної плати з якого підлягає перерахунок пенсії та чи підлягають зазначені пенсії перерахунку без обмеження їх граничного розміру, викладено у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі №560/2120/20 (№Пз/9901/9/20), яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 20.01.2021 (провадження №11-337заі20).
Згідно з пунктами 21, 22 статті 4 КАС України типові адміністративні справи - адміністративні справи, відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень (його відокремлені структурні підрозділи), спір у яких виник з аналогічних підстав, у відносинах, що регулюються одними нормами права, та у яких позивачами заявлено аналогічні вимоги; зразкова адміністративна справа - типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановлення зразкового рішення;
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
За встановлених обставин справи, надаючи правову оцінку аргументам сторін, враховуючи, що судовому захисту підлягає порушене, а не ілюзорне право, суд апеляційної інстанції вважає передчасними заявлені позивачем позовні вимоги щодо перерахунку пенсії, виходячи з розрахунку 90 відсотків від суми місячної заробітної плати без обмежень граничного розміру пенсії, та погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині.
Колегія суддів дійшла висновку, що враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, позовні вимоги задоволення частково правомірно, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції на підставі статті 139 КАС України у апеляційного суду немає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 12 березня 2021 року у справі №140/6348/20 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя Н.В. Ільчишин
Судді Р.Й. Коваль
О.М. Довгополов