29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 460/1634/21 пров. № А/857/16065/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду у справі №460/1634/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій (головуючий суддя першої інстанції - Комшелюк Т.О., місце ухвалення м. Рівне, дата складання повного тексту - 23.04.2021),-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати мені з 17 липня 2018 року підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов'язати відповідача здійснити з 17 липня 2018 року нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, в розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про державний бюджет України на відповідний рік).
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позовну заяву залишено без розгляду.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що ухвала суду першої інстанції прийнято з порушенням норм процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема доводи апелянта зводяться до того, що ухвала суду першої інстанції в частині залишення без розгляду позовних вимоги з період з 10.09.2020 рок по 10.03.2021 року не відповідає процесуальному законодавству, оскільки позовна заява подана 10.03.2021 року. З урахуванням наведеного просить ухвалу скасувати та направити справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Залишаючи позов без розгляду відповідно до п.8 ч.1 ст. 240 КАС України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при зверненні до суду пропущено строк звернення до суду, вказавши на наявність передбачених ч. 4 ст. 123 КАС України підстав.
Проте, колегія суддів апеляційного суду вважає такі висновки суду першої інстанції невірними з огляду на наступне.
За правилами ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Згідно з ч.ч.1-3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС).
Вказані норми кореспондуються з положеннями ч.8 ст. 240 КАС України, згідно з якими суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Суд, оцінюючи обставини, що перешкоджали особі здійсненню права на своєчасне звернення за захистом порушених прав, свобод та інтересів, повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів.
Під строком звернення до адміністративного суду розуміється строк, протягом якого особа має право звернутися з адміністративним позовом і розраховувати на одержання судового захисту. Дотримання цього строку є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин, запобігає зловживанням, сприяє стабільності діяльності суб'єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності та неостаточності у відносинах.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, відсутність заяви про поновлення строку, а у разі подання заяви про поновлення строку відсутність поважних причин його пропуску.
Обов'язок доведення обставин, з якими сторона пов'язує поважність причин пропуску строків звернення до суду, покладається на особу, яка звернулась до суду. Строк звернення до суду з даним позовом обчислюється з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позовні вимоги у даному спорі стосуються нарахування та виплати державної пенсії, щомісячної додаткової пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22.05.2008 року.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що цей Закон не встановлює спеціального строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання пенсійних виплат, передбачених статтю 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відтак, застосуванню підлягає шестимісячний строк звернення до суду, визначений частиною другою статті 122 КАС України, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».
Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушення її прав, свобод та інтересів.
У контексті наведеного, апеляційний суд наголошує на тому, що при отриманні пенсії особа - отримувач має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою захисту порушеного права на належне соціальне забезпечення.
З дня отримання пенсійної виплати особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Однак, позивачем позовні вимоги про визнання дій пенсійного органу протиправними та зобов'язання до вчинення дій заявлені поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Також судом першої інстанції при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин судом враховано висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року по справі №240/12017/19.
Рішенням Конституційного Суду України №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії», зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PЕREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE №116/1997/900/1112).
У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (CASO OSMAN CONTRA REINO UNIDO №23452/94; KREUZ v. POLAND № 28249/95).
Разом з тим, приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не розмежував кожну з позовних вимог по періодах та не дав їм належної правової оцінки, в тому числі щодо строку звернення до суду. Також, не вирішив позовні вимоги подані в межах строку звернення до суду.
Вказані вище обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про залишення позовної заяви без розгляду у даній справі.
Судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, що призвело до ухвалення рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 317 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвали нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду з наведених вище підстав.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року про залишення позову без розгляду у справі №460/1634/21 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 11.10.2021