29 вересня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5684/21 пров. № А/857/15184/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Кузьмича С.М., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №380/5684/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправними дій та зобов'язання до їх вчинення (головуючий суддя першої інстанції - Братичак У.В., місце ухвалення - м. Львів, дата складання повного тексту - 23.06.2021),-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, в якій просить: визнати протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки у відношенні до ОСОБА_1 щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 05 листопада 2018 року; стягнути з Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 05 листопада 2018 року у сумі 79928,36 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №380/6098/20 Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виплатив індексацію грошового забезпечення за період з січня 01.01.2016 по 05.11.2018 у розмірі 24501,35 грн. При нарахуванні індексації відповідач застосував базовий місяць для розрахунку індексації - грудень 2014 року. Вважає, що Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснив невірне нарахування суми індексації внаслідок невірного визначення базового місяця. Окрім того, зазначає, що відповідно до висновку експерта сума індексації грошового забезпечення повинна становити не менше 104 429,71 грн., а тому сума недоплаченої індексації грошового забезпечення становить 79928,36 грн.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо невірного нарахування індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року з врахуванням базового місяця грудня 2014 року. Зобов'язано Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а в період з 01.03.2018 року по 05.11.2018 року із застосуванням березня 2018 року, як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не у повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Зокрема апелянт вказує на те, що до 01.12.2015 будь-яке зростання доходів громадян, в тому числі військовослужбовців, мало наслідком зміну базового місяця для нарахування індексації. Отже базовий місяць для обрахунку індексації не був прив'язаний до події зростання тарифних окладів працівника. Редакція вказаної норми п. 5 Порядку №1078, яка діє з 01.12.2015 покладає обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовців), на підприємства установи, організації у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації з урахуванням базового місяця, в якому відбулося підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання тарифних ставок (окладів). Тобто, лише з 01.12.2015 на зміну базового місяця для нарахування індексації стало впливати виключно підвищення тарифних ставок (окладів).
При цьому, в якості підстави для зміни базового місяця порядок визначає саме зміну тарифних окладів, що відбулася після набрання чинності новою редакцією п. 5 Порядку, передбаченого Постановою Кабінету Міністрів України №1013 від 09.12.2015 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Також апелянт зазначив, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №380/6098/20 відповідач нарахував та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.11.2018 включно у сумі 24501,35 грн., встановивши базовим місяцем за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 січень 2014 року, а за інший період березень 2018 року.
Позивач фактично не погоджується з базовим місяцем, з урахуванням якого йому здійснено розрахунок суми індексації грошового забезпечення та її виплату, отже заявлені у цій справі позовні вимоги фактично спрямовані на виконання судового рішення суду у справі №380/6098/20.
Особливу увагу звернув на те, що при розгляді позовних вимог стосовно невиконання окремого судового рішення в іншій справі, суд не може зобов'язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження.
Оскільки спір у цій справі є тотожним тому, що був предметом розгляду у справі №380/6098/20 в частині стягнення індексації грошового забезпечення, виник між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, але на стадії виконання рішення, провадження у справі слід закрити відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України. З урахуванням наведеного, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі закрити.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання.
Відповідно до ч. 3 ст. 124 КАС України, судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється за наявності в особи офіційної електронної адреси - шляхом надсилання повістки на офіційну електронну адресу.
Відповідач в судове засідання не прибув, хоча був повідомлений про дату судового засідання на офіційну електронну адресу.
Частинами другою та третьою статті 129 КАС України визначено, що учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.
Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 31 серпня 2018 року, наказом начальника Генерального штабу - Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) №479, ОСОБА_1 було звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «в» (за віком) пункту другого частини п'ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
05 листопада 2018 року наказом військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №277, ОСОБА_1 виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_2 та всіх видів забезпечення.
Станом на день виключення ОСОБА_1 із списків особового складу, з останнім не було проведено розрахунків щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №380/6098/20 позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, стягнення індексації грошового забезпечення - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.11.2018. Зобов'язано Львівський обласний військовий комісаріат нарахувати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період: січень-лютий 2015, серпень 2015, листопад-грудень 2015; 2016-2017 роки. Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 виплатити ОСОБА_1 нараховану за період з 01.01.2015 по 05.11.2018 індексацію грошового забезпечення із урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2020 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №380/6098/20 залишено без змін.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №380/6098/20 Львівський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки виплатив індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 05.11.2018 у розмірі 24501,35 грн.
При нарахуванні індексації відповідач застосував базовий місяць для розрахунку індексації - грудень 2014 року.
Згідно висновку експерта від 02.07.2020 №4117, результатами проведених досліджень документально підтверджується розмір індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.01.2016 по 05.11.2018 відповідно до вимог Закону України від 03.07.1991 №1282-VII «Про індексацію грошових доходів населення» та «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 на загальну суму 104429,71 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо невірного нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 05.11.2018.
Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що при нарахуванні індексації грошового забезпечення позивачу неправильно встановлено базовий місяць, то у спірний період нарахування індексації здійснювалось відповідачем неправильно, що у свою чергу призвело до нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.2019 (далі Закон №2011-XII) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-XII).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» №1282-XII від 03.07.1991 (далі - Закон №1282-XII).
Стаття 1 Закону №1282-XII передбачає, що індексація грошових доходів населення це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відповідно до ст. 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (з 01.01.2016) (ч. 1 ст. 4 Закону №1282-XII).
Частини 1 та 2 ст. 5 Закону №1282-XII передбачають, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (ч. 6 ст. 5 Закону №1282-XII).
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок №1078 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06 лютого 2003 року №491-ІV.
Згідно з п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 у справі №9-рп/2013 (далі - Рішення №9-рп/2013) за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 19.06.2019 у справі №825/1987/17, 20.11.2019 у справі №620/1892/19, 05.02.2020 у справі №825/565/17 індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. За відсутності затвердженого особливого порядку індексації грошового забезпечення військовослужбовців, нарахування індексації грошового забезпечення здійснюється у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а саме: відповідно до Порядку №1078. Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону №1282-XII підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
У зв'язку з прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови №1013 від 09.12.2015, яка набрала чинності з 15.12.2015 та підлягала застосуванню з 01.12.2015, істотно змінився порядок індексації зарплати та інших доходів населення.
У редакції Постанови №1013 від 09.12.2015 п. 5 Порядку №1078 викладено у такій редакції:
«У разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу».
Пункт 5 Порядку №1078 в редакції Постанови №1013, що діє з 01.12.2015, пов'язує початок обчислення зростання індексу споживчих цін з місяцем, у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) за посадою.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 28.04.2016 №201/10/137-16 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 року здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник.
Колегія суддів зауважує, що розмір посадового окладу за посадою позивача, як і будь-якого іншого військовослужбовця в Україні, був визначений постановою Кабінету Міністрів України №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 07.11.2007, якою затверджені схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30-32; схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23; схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 24; додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33. Постанова №1294 набрала чинності 01.01.2008.
Наступне підвищення окладів військовослужбовців відбулося 01.03.2018, коли набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 р. №704.
Таким чином, в контексті нової редакції Порядку №1078 саме січень 2008 року слід вважати «базовим» місяцем для обчислення з 01.01.2016 індексації грошового забезпечення позивача, оскільки в цей місяць востаннє підвищувалися посадові оклади військовослужбовців в Україні. Внаслідок невірного визначення «базового» місяця відповідач здійснював нарахування індексації позивачу за період з січня 2016 року по лютий 2018 року у заниженому розмірі.
Як встановлено судом, для проведення індексації грошового забезпечення позивача відповідачем базовим місяцем було визначено: з січня 2016 по лютий 2018 року - грудень 2014 року, а березня 2018 року - березень 2018 року.
Оцінивши викладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за період з січня 2016 року по лютий 2018 року позивачу нарахування індексації здійснювалось неправильно через невірне визначення базового місяця для її обчислення, що зумовило нарахування індексації грошового забезпечення у занижених розмірах.
За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що дії відповідача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з врахуванням грудень 2014 року як базових є протиправними.
Щодо доводів апелянта про те, що позивачем вже подавався позов з тим самим предметом позову та з тих самих підстав, то такі колегія суддів до уваги не бере, оскільки предметом розгляду цього позову є стягнення суми індексації, яка повинна була бути виплачена позивачу на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 у справі №380/6098/20, однак внаслідок неправильного обрахунку відповідачем була виплачена у занижених розмірах.
Таким чином, підстав для закриття провадження відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України судом апеляційної інстанції не встановлено.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Львівського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки - залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 червня 2021 року у справі №380/5684/21 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді С. М. Кузьмич
Р. М. Шавель
Повне судове рішення складено 11.10.2021