Справа № 120/72/21-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Комар П. А.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі,
До суду звернувся Інститут Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат пов'язаних з утриманням у вищому навчальному закладі.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 витрати, пов'язані з утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 15757,55 грн. на користь Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його до апеляційного суду. Просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що рішенням суду першої інстанції не доведено дійсності контракту укладеного між позивачем та відповідачем, оскільки на момент його укладення відповідач був неповнолітнім. Також вказано, що відрахування відповідача з інституту повинно було здійснюватися за станом здоров'я, оскільки у ОСОБА_1 раптово погіршився стан здоров'я на навчально-польових заняттях.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Наказами Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 17.08.2020 №160 та від 17.08.2020 №981 ОСОБА_1 зарахований із 17.08.2020 курсантом на 1- й курс денної форми навчання на 2020-2021 навчальний рік за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням, присвоєно військове звання "матрос". Спеціальність підготовки: 255 Озброєння та військова техніка; спеціалізація: корабельна зброя та засоби навігації.
17.08.2020 між Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки начальника Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" Шаровим Р.А. та матросом (курсантом) ОСОБА_1 укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, на час навчання. Відповідно до якого відповідач зобов'язувався мати позитивні результати навчання; сумлінно виконувати вимоги статутів ЗС України, службові обов'язки, накази командирів, свої службові обов'язки, добре володіти довіреною військовою технікою (озброєнням), уміло керувати особовим складом; відшкодувати витрати, пов'язані з утриманням вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
23.10.2020 відповідачем подано рапорт про відрахування у зв'язку з небажанням продовжувати навчання.
Наказом Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 24.11.2020 № 1764 відповідно до підпунктів 3.1, 3.2, 3.8 пункту 3 наказу Міністерства оборони України від 24.12.1997 №490 "Про затвердження Інструкції про порядок переведення, відрахування та поновлення курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів Міністерства оборони України" ОСОБА_1 відраховано через небажання продовжувати навчання курсанта 1 курсу денної форми навчання на 2020-2021 навчальний рік Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія".
Наказом від 26.11.2020 №36-РС (по особовому складу) відповідно до п.36 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України з матросом ОСОБА_1 достроково розірвано контракт про проходження військової служби (навчання), через небажання продовжувати навчання.
Рапортом від 27.11.2020 відповідач доповів, що посаду курсанта першого навчального курсу здав та претензій до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" не має.
Відповідно до наказу Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" від 27.11.2020 №233, відповідач з 27.11.2020 виключений зі списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення та направлений для зарахування на військовий облік до Вінницького ОМВК м.Вінниці.
Крім того, відповідно до вказаного наказу матросу ОСОБА_1 оголошено суму до відшкодування за час навчання у розмірі 15757,55 грн., з яких: грошове забезпечення - 1299,09 грн.; продовольче забезпечення - 6811,56 грн.; речове забезпечення - 6920,98 грн.; забезпечення комунальними послугами та електроносіями - 725,92 грн. Надано строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, які пов'язані з навчанням.
Із вказаною сумою до відшкодування відповідач повідомлений 27.11.2020, що підтверджується повідомленням. При цьому у даному повідомленні останній просив продовжити термін відшкодування до 90 діб, у зв'язку з неможливістю одним платежем оплатити всю суму.
Згідно довідки-розрахунку щодо вартості виплаченого грошового забезпечення, що підлягає відшкодуванню за період навчання, яка видана відповідачу, складає 1299,09 грн. (а.с. 18).
Розмір витрачено речового забезпечення підтверджується довідкою-розрахуком №40 від 27.11.2020 та складає 6920,98 грн. (а.с. 19).
Відповідно до довідки-розрахунку №55 від 27.11.2020 використаних коштів на харчування за час навчання в ІВМС НУ "ОМА" у період з 17.08.2020 по 27.11.2020 на курсанта ОСОБА_1 становить 6811,56 грн. (а.с. 20).
Довідкою-розрахунком №11 підтверджено використання коштів з тимчасового розміщення (проживання) за час навчання в інституті (забезпечення комунальними послугами та електроносіями) за період навчання з 17.08.2020 по 27.11.2020 у сумі 725,92 грн.
Водночас, за період навчання з серпня 2020 року по листопад 2020 року на медичне забезпечення відповідача коштів не витрачено, що підтверджується відповідною довідкою (а.с.21).
Згідно із частиною 1, 3 статті 25 Закону України №2232 підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах вищих навчальних закладів. Зарахування громадян України до вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
Відповідно до частини 5 статті 25 Закону України №2232 із громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Згідно із частиною 10 статті 25 Закону України №2232 курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів України №964 від 12.07.2006. (далі - Порядок №964).
Згідно із пунктом 1 Порядку №964 цей Порядок визначає механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особами офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу (далі - вищі навчальні заклади) відповідно до пунктів "е", "є", "ж", "и", "і" частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі (далі - витрати).
Відповідно до пункту 3 Порядку №964 відшкодування здійснюється у розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення щорічної основної та канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Згідно з пунктом 6 Порядку №964 витрати у розмірі різниці сум витрат з утримання курсантів і витрат з утримання військовослужбовців строкової служби за відповідною військово-обліковою спеціальністю курсантами, які навчалися менше встановлених законодавством строків строкової військової служби відшкодовуються за весь період навчання.
Відповідно до пункту 7 Порядку №964 у разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати стягнення їх сум здійснюється у судовому порядку.
Із довідок-розрахунів вбачається, що загальна сума витрат, пов'язаних утриманням відповідача у вищому навчальному закладі дорівнює 15757 грн. 55 коп., яка складається з сум фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим, забезпеченням та оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.
Відповідачем не сплачено витрати, пов'язані з утриманням його у вищому навчальному закладі, як наслідок таки витрати підлягають стягненню у судовому порядку.
Стосовно доводів апелянта, що для укладення неповнолітньою особою контракту необхідна наявність відповідної згоди батьків, а відповідно до ч.2 ст.221 ЦК України у разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст. 31, 32 ЦК України фізична особа у віці від 14 до 18 років (неповнолітня особа) має право самостійно вчиняти правочини, передбачені ч.1 ст.31 та ч.1 ст.32 ЦК України, інші правочини вчиняє за згодою батьків.
Згідно із положеннями ч.ч. 1, 2 ст.222 ЦК України правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без зголи батьків, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому 221 ЦК України або може бути визнаний недійсним за позовом заінтересованої особи.
Відповідно до ч.2 п.1 ст.221 ЦК України правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензій другій стороні.
Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
ОСОБА_1 уклав з Інститутом Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу 17 серпня 2020 року, до свого повноліття.
Батьки курсанта ОСОБА_1 не зверталися з заявами у місячний строк із запереченнями до Інституту щодо несхвалення цього правочину (контракту), а також не подавали позову про визнання правочину недійсним.
Таким чином, ОСОБА_1 мав право самостійно укладати вищезазначений контракт, а відсутність заперечень зі сторони батьків є доказом їхнього схвалення угоди.
На час розгляду справи №120/72/21-а як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, відповідачем також не надано доказів оскарження укладеного контракту.
Окрім того, посилання апелянта на те, що відрахування відповідача з інституту повинно було здійснюватися за станом здоров'я, оскільки у ОСОБА_1 раптово погіршився стан здоров'я на навчально-польових заняттях, колегія суддів не приймає з огляду на наступне.
Відповідачем подано рапорт про відрахування у зв'язку з небажанням продовжувати навчання добровільно. Також, рапортом від 27.11.2020 відповідач доповів, що посаду курсанта першого навчального курсу здав та претензій до Інституту Військово-Морських Сил Національного університету "Одеська морська академія" не має. Доказів того, що відповідачем подавалося дві заява про відрахування у зв'язку з небажанням продовжувати навчання та за станом здоров'я не надано, будь-яких висновків військово-лікарняної комісії про незадовільний стан курсанта також не надано.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення позовних вимог прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги Відповідача висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу Відповідача - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Матохнюк Д.Б.