Справа № 560/7140/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Салюк П.І.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним п. 3.2 пункту 3 наказу від 21 квітня 2021 року та зобов'язання вчинити дії,
в червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним п. 3.2 пункту 3 наказу від 21 квітня 2021 року та зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року позов задоволено, а саме:
- визнано протиправним та скасовано підпункт 3.2 пункту 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №551 від 21 квітня 2021 року в частині стягнення з майора ОСОБА_1 коштів в сумі 4017 грн. 90 коп. (чотири тисячі сімнадцять гривень 90 копійок).
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Відповідач вважає, що Командування військової частини НОМЕР_1 при проведенні службового розслідування діяло на підставі чинного законодавства України.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що ОСОБА_1 проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді помічника командира військової частини НОМЕР_2 з матеріально-технічного забезпечення.
На виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2021 №233 "Про призначення службового розслідування", заступником командира 2 артилерійського дивізіону з морально - психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 старшим лейтенантом ОСОБА_2 , у порядку, передбаченому вимогами Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608 (зі змінами), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 13.12.2017 року за №1503/31371, проведено службове розслідування за фактом внесення відомостей до ЄРДР стосовно знищення польової кухні КП-130 №14023.
Як встановлено з Акту службового розслідування від 20 квітня 2021 року, Територіальним управлінням ДБР (м. Мелітополь) 01.06.2020 внесено відомості до ЄРДР №42020080370000021 за ознаками злочину ч. 3 ст. 411 КК України "Умисне знищення або пошкодження військового майна в умовах особливого періоду" за фактом умисного знищення військового майна військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 .
Згідно відомості щодо визначення залишкової вартості військового майна продовольчої служби станом на березень 2021 року залишкова вартість кухні КП-130 №14023 становить 28125,27 грн.
Встановлено, що польова кухня КП-130 №14023 була умисно пошкоджена в квітні 2017 року у м. Авдіївка. До умисного пошкодження польової кухні КП-130 має відношення, на той час заступник командира батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_3 , який наказом командира військової частини пп НОМЕР_3 від 25.04.2017 № 104 був виключений зі списків особового складу військової частини та для подальшого проходження військової служби вибув до військової частини НОМЕР_4 .
Про факт пошкодження польової кухні КП-130 батальйону охорони знав, але не вжив жодних передбачених законодавством заходів щодо відшкодування завданих державі збитків та притягнення винних осіб до відповідальності капітан ОСОБА_1 (наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 13.07.2019 №171 був виключений зі списків особового складу військової частини та наразі проходить службу у військовій частині НОМЕР_2 ).
Встановлено, що відповідно книги грошових стягнень і нарахувань за 2020 рік, вих. №7400 від 26.12.2019, книги грошових стягнень і нарахувань за 2021 рік, вих. №977 від 12.01.2021, підполковник ОСОБА_4 , підполковник ОСОБА_5 , підполковник ОСОБА_6 , капітан ОСОБА_7 та старший сержант ОСОБА_8 відшкодували нанесені державі збитки, в результаті пошкодження польової кухні КП-130, в розмірі 20089,47 грн.
Не відшкодована частка нанесеного державі збитку становить 8035,80 грн.
В діях майора ОСОБА_3 , організація (здійснення) навмисного підриву польової кухні з метою списання на бойові втрати, вбачаються ознаки кримінального правопорушення передбаченого частиною 3 статті 411 Карного Кодексу України, а саме умисне знищення або пошкодження військового майна загальнонебезпечним способом в умовах особливого періоду.
Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2021 №551 прийнято рішення, зокрема пункту 3.2. Відповідно до розділу II статті 5 пункту 2 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», в якому зазначено, що командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, відшкодувати заподіяні державі збитки винними особами, а саме:
в сумі 4017 грн. 90 коп. (чотири тисячі сімнадцять гривень 90 копійок) з майора ОСОБА_1 ;
в сумі 4017 грн. 90 коп. (чотири тисячі сімнадцять гривень 90 копійок) з підполковника ОСОБА_3 ;
Вважаючи такі дії відповідача необґрунтованими та протиправними, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що службове розслідування проведено формально, не об'єктивно та з порушенням процесуальних норм законодавства, акт від 21 квітня 2021 року №106 складено з грубими порушеннями законодавства та поза межами встановленого строку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Так, спірні правовідносини щодо проходження громадянами України військової служби, врегульовані Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Відповідно до статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. За необхідності виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, у відношенні військовослужбовців.
Статтею 9 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
Відповідно до ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (ст.16 Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі Закон №2232), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення №1153), Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170.
Відповідно до статей 1, 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України.
До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку, тощо. З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб полку і його підрозділів визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут).
Згідно зі ст. 26 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків встановлено Законом України Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі від 03.10.2019р. №160-IX (далі - Закон №160-IX).
Відповідно до п.п. 4,5 ч.1 ст. 1 Закону №160-IX, матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов'язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності;
Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Відповідно до ст. 3 Закону №160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:
1) наявність шкоди;
2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків;
3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;
4) вина особи в завданні шкоди.
Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 6 Закону №160-IX, Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі, зокрема, виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону №160-IX, розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб'єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.
Згідно ст. 8 Закону №160-IX, у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.
Відповідно до ст. 12 Закону №160-IX, у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що до матеріальної відповідальності може бути притягнуто військовослужбовця у разі заподіяння прямої дійсної шкоди, наявної з його боку протиправної поведінки у зв'язку з неналежним виконанням ним обов'язків військової служби або службових обов'язків, та наявності взаємозв'язку між діями військовослужбовця та заподіяної шкоди.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до акту службового розслідування №106 від 24.04.2021, про пошкодження польової кухні командиру батальйону охорони підполковнику ОСОБА_5 стало відомо у квітні 2017 року. Заступник командира військової частини НОМЕР_1 з тилу підполковник ОСОБА_4 про порушення знав, проте ні один, ні другий начальник відповідної письмової доповіді, яка слугує підставою для проведення службового розслідування, по команді не подали.
Натомість, службове розслідування було призначене лише 23.02.2021 (наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 23.02.2021 №233) в той час як пошкодження майна (польової кухні) відбулось у квітні 2017 року, тобто майже через 4 роки, що є явним порушенням п. 3 ст. 8 ЗУ "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" ( службове розслідування мало бути завершено протягом місяця, в окремих випадках не більше 2 місяців, тобто не пізніше червня 2017 року).
На переконання суду, несвоєчасне проведення службового розслідування не тільки порушує вимоги законодавства щодо його проведення, а й виключає можливість достовірного встановлення всіх обставин, що призвели до завдання даної матеріальної шкоди та встановлення її розміру.
Відповідно до статті 4. Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб" за шкоду, завдану державі особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди. Таким чином військовою частиною НОМЕР_1 видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності у строк, значно більший трьох років з моменту виявлення завданої шкоди.
Як встановлено з наявних матеріалів службового розслідування, Територіальним управлінням ДБР (м.Мелітополь) 01.06.2020 внесено відомості до ЄРДР №42020080370000021 за ознаками злочину, визначеного ч.3 ст.411 КК України "Умисне знищення чи пошкодження військового майна в умовах особливого періоду".
Службовим розслідуванням встановлено особу - заступника командира батальйону з тилу майора ОСОБА_3 , який, як вказано перемістив її (тобто кухню КП-130) з метою підриву та списання". Проте не визначено ні протиправність дій особи, яка вчинила прямі дії з метою знищення військового майна, не визначено причинно-наслідкових зв'язків між знищенням майна та діями цієї особи, форми вини, причин та умов, що сприяли задіянню шкоди.
Так, в матеріалах розслідування вказано, що заступник командира військової частини з тилу підполковник ОСОБА_4 надавав ОСОБА_1 інформацію щодо знищеного матеріального засобу, що як би свідчить про неприйняття останнім належних заходів.
Колегія суддів вважає, що існує суперечність висловлювань і дій посадової особи, яка, достеменно знаючи про наявність завданої шкоди, командирові частини про це не доповідає, протягом служби у в/ч НОМЕР_5 з 2017 по 2019 роки офіційних розпоряджень позивачу надано не було.
Відповідно до матеріалів службового розслідування, посадові особи військової частини НОМЕР_1 стверджують, що намагались зв'язатись з позивачем з приводу відбирання пояснень, при цьому відповідачем не надано жодного доказу того, що з позивачем зв'язувались для інформування про проведення розслідування.
На думку суду, вищевказане свідчить про відсутність всіх необхідних підстав, передбачених ст. 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що службове розслідування проведено формально, не об'єктивно та з порушенням процесуальних норм законодавства, акт від 21 квітня 2021 року №106 складено з грубими порушеннями законодавства та поза межами встановленого строку.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.