Справа № 120/2566/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шаповалова Т.М. Суддя-доповідач - Граб Л.С.
11 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та дій, зобов'язання вчинити дії,
В березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі ГУ ДКСУ у Вінницькій області), у якому просила:
-визнати протиправним рішення та дії відповідача щодо повернення ОСОБА_1 виконавчого листа, виданого на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20 цим же судом 07.12.2020, у якому зазначено, що це рішення суду набрало законної сили 01.12.2020;
-зобов'язати ГУ ДКСУ у Вінницькій області негайно надіслати до Державної Казначейської служби України виконавчий лист, виданий на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20 цим же судом 07.12.2020, у якому зазначено, що це рішення суду набрало законної сили 01.12.2020;
- зобов'язати ГУ ДКСУ у Вінницькій області на підставі ст. 382 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 позов задоволено частково:
-визнано протиправними дії ГУ ДКСУ у Вінницькій області щодо повернення ОСОБА_1 виконавчого листа, виданого на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20 цим же судом 07.12.2020, у якому зазначено, що це рішення суду набрало законної сили 01.12.2020;
-зобов'язано ГУ ДКСУ у Вінницькій області надіслати до Державної Казначейської служби України виконавчий лист, виданий на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20 цим же судом 07.12.2020, у якому зазначено, що це рішення суду набрало законної сили 01.12.2020 відповідно до Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. №845.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 по справі № 127/17085/20 стягнуто за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2142, 86 грн.
На підставі даного рішення суду, 07.12.2020 видано виконавчий лист, у якому вказано, що рішення суду набрало законної сили 01.12.2020.
18.12.2020 позивач подала до ГУ ДКСУ у Вінницькій області заяву, у якій просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20, яким постановлено: стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 3 000,00 гривень відшкодування моральної шкоди та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2142, 86 грн. До заяви долучено виданий 07.12.2020 виконавчий лист.
27.02.2021 ОСОБА_1 повторно подала заяву до ГУ ДКСУ у Вінницькій області, у якій вона повторно просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20 та про результати розгляду повідомити її у встановлений законодавством строк. До заяви додано виконавчий лист від 07.12.2020.
02.03.2021 позивач за результатами розгляду заяви від 18.12.2020 отримала від відповідача копію листа № 5-06-06/3889 від 19.02.2021, в якому зазначено, що за результатами опрацювання пакету документів щодо виконання виконавчого листа, виданого 07.12.2020 Вінницьким міським судом Вінницької області у справі № 127/17085/20 вказаний виконавчий лист відповідно до підпункту 1 пункту 9-1 Порядку № 845 повертається до суду у зв'язку із відкриттям Вінницьким апеляційним судом ухвалою від 24.12.2020 у справі № 127/17085/20 апеляційного провадження за скаргою на рішення, на підставі якого видано цей виконавчий лист.
За наслідками розгляду заяви від 27.02.2021, ОСОБА_1 отримала від ГУ ДКСУ у Вінницькій області листа № 04- 30/1873 від 16.03.2021, аналогічного за змістом листу № 5-06-06/3889 від 19.02.2021.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 18.02.2021, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 по справі №127/17085/20 залишено без змін.
Проте, на переконання відповідача, виданий 07.12.2020 виконавчий лист не може бути виконаний, оскільки в останньому зазначено, що рішення суду від 29.10.2020 по справі № 127/17085/20 набрало законної сили 01.12.2020, тоді як датою набрання ним законної сили є 18.02.2021 (дата постановлення рішення суду апеляційної інстанції), а тому вказаний виконавчий лист оформлений з порушенням установлених вимог та підлягає поверненню відповідно до пункту 9 Порядку №845 ГУ ДКСУ.
Не погоджуючись з такими діями ГУ ДКСУ у Вінницькій області позивач звернулася до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач при вчиненні дій про повернення позивачу вказаного виконавчого документу діяв всупереч нормам закону.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За приписами ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу N 1-7/2013 у Рішенні від 26.06.2013 року, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).
Ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 року Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі "Сорінг проти Об'єднаного Королівства" від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень-складовою права на справедливий судовий захист.
Таким чином, обов'язок виконати судове рішення виникає з моменту набрання ним законної сили.
У ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII закріплено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
П.1 ч.1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" врегульовано, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Згідно частини 2 статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-УІІІ (із змінами), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Відповідний механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення закріплений у Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. №845 (далі Порядок №845).
Пунктом 2 Порядку визначено, що виконавчі документи-це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України "Про виконавче провадження".
За змістом п.3 Порядку №845 виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Пунктом 6 Порядку №845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв'язку, що здійснюється за рахунок стягувана (прізвище, ім'я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо).
За приписами п. 35 Порядку №845 казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.
Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету )(п.38 Порядку № 845).
В той же час, підпунктом 1 пункту 9-1 Порядку № 845 визначено, що орган Казначейства повертає виконавчий документ до суду або іншого органу (посадової особи), який його видав, у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню);
Як вбачається з пояснень представника відповідача, викладених в апеляційній скарзі ГУ ДКСУ у Вінницькій області скористалося своїм правом на апеляційне оскарження рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29.10.2020 у цивільній справі № 127/17085/20. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 24.12.2020 відповідачу поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення суду у справі № 127/17085/20 та відкрито апеляційне провадження у справі, а відтак, на переконання відповідача, останній мав законні підстави для повернення виконавчого листа відповідно до пп.1 п. 9-1 Порядку № 845.
В свою чергу, колегією суддів під час апеляційного розгляду справи з'ясовано, що постанову Вінницького апеляційного суду, за результатами перегляду рішення Вінницького міського суду Вінницької області по справі №127/17085/20 прийнято 18.02.2021, тоді як виконавчий лист повернуто до суду 19.02.2021.
Отже, повернення виконавчого листа відбулося після постановлення судового рішення по суті за наслідками розгляду апеляційної скарги ГУ ДКСУ у Вінницькій області у справі №127/17085/20, що свідчить про те, що у відповідача не було правових підстав для повернення виконавчого листа згідно пп.1 п. 9-1 Порядку № 845, оскільки останнім передбачено повернення виконавчого документу у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду, тобто до прийняття судом апеляційної інстанції кінцевого рішення.
Щодо посилання скаржника на те, що дата надрання законної сили судового рішення, зазначена у виконавчому листі у цивільній справі № 127/17085/20 від 07.12.2020, не відповідає дійсності, колегія суддів звертає увагу, що частинами першою та другою статті 374 КАС України передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню, або ж визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 31 травня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлгає.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.