Справа № 560/3083/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Польовий О.Л.
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
11 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Сторчака В. Ю. Граб Л.С. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про зобов'язання вчинити дії,
в березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому просиооа визнати протиправним рішення відповідача, викладене в листі від 02.02.2021 №636-341/Л-03/8-2200/21, про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача призначити пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі по тексту - Закон №1788-XII) та рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 з 16.02.2021.
Обґрунтовуючи вимоги, позивачка зазначила, що пенсійний орган не зарахував до спеціального стажу період роботи у закладах освіти з 17.08.2001 по 15.02.2021. Також вказала, що в порушення вимог Закону №1788-ХІІ та рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 відповідач протиправно відмовив у призначенні пенсії за вислугу років. Просила позов задоволити.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати вказане рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 №2-р/2019 не містить порядку його виконання. Також відповідач вказав, що відповідно до наданих позивачкою документів відсутня інформація, що педагогічний коледж був окремим структурним підрозділом академії у 2001-2019 роках та відсутні документи, які б підтверджували, що в період з 2001 по 2020 позивачка працювала викладачем та це було її основним місцем роботи. Крім цього, надані позивачкою довідки суперечать записам у трудовій книжці. Тому підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 17.08.2001 в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії відсутні. У зв'язку з цим, пенсійний орган вважає, що правомірно відмовив позивачці у призначенні пенсії.
Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка - ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області з заявою від 18.01.2021 про призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII.
Листом від 02.02.2021 №636 №636-341/Л-03/8-2200/21 Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повідомило позивачку про те, що підстави для зарахування до спеціального стажу періоду роботи з 17.08.2001 в Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії відсутні. Також пенсійний орган зазначив, що за умови підтвердження первинними документами роботи у Хмельницькому педагогічному коледжі з 2001 року, спеціальний стаж позивачки, який дає право на призначення пенсії за вислугу років, станом на 11.10.2017 становитиме 22 роки 1 місяць 20 днів, що є недостатнім для призначення пенсії.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв не на підставі, не в межах та не у спосіб, що передбаченні Конституцією та законами України.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Так, ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 51 Закону №1788-ХІІ визначено, що пенсія за вислугу років встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до частини 2 статті 7 Закону №1788-ХІІ пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на них. Їх особливістю є зменшення пенсійного віку, необхідного для призначення, а умовою для призначення - наявність відповідного стажу роботи за спеціальністю.
Згідно з положеннями статті 52 Закону № 1788-ХІІ визначено, що право на пенсію за вислугу років мають, зокрема: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції, що діяла до внесення змін Законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VІІІ та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 -VIII, передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
З прийняттям Закону №213-VIII підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, для категорій працівників, визначених пунктами "д", "е", "ж" статті 55 Закону №1788-ХІІ, а з прийняттям Закону №911-VIII встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення (пункт "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ) за переліком, що затверджується у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ в редакції Закону №911-VIII встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення, які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; або ж 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року.
Рішенням від 04.06.2019 №2-р/2019 Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, стаття 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
У вказаному рішенні Конституційний Суд України вирішив, що положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.
Таким чином, зміни до пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ, внесені Законами України від 02.03.2015 №213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", втратили чинність з 04.06.2019.
Отже, починаючи з 05.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ діють в первісній редакції, чинній до внесення змін Законами №213-VIII та №911-VІІІ, а саме: "Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку".
Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі по тексту - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.
Як встановлено матеріалів справи, зокрема записів трудової книжки НОМЕР_1 у період з 17.08.2001 по 31.12.2006 позивачка працювала викладачем музики у Хмельницькому гуманітарно-педагогічному інституті, з 01.01.2007 по 26.08.2013 - викладачем кафедри шкільної педагогіки у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, з 27.08.2013 по 31.08.2019 - викладачем кафедри теорії та методики музичного мистецтва у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії, з 01.09.2019 по 15.02.2021 - викладачем кафедри інструментально-виконавських дисциплін у Хмельницькій гуманітарно-педагогічній академії.
Відповідно до розділу 1 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909, до вказаного переліку віднесені учителі та викладачі загальноосвітніх навчальних закладів, військових загальноосвітніх навчальних закладів, музичних і художніх шкіл.
З огляду на зазначені положення слідує, що музичні та художні школи незалежно від їх статусу та підпорядкування віднесені до навчальних закладів, робота на посадах вчителів та викладачів яких дає право на зарахування спеціального освітнього стажу.
Отже, надані документи підтверджують право позивачки на зарахування періоду роботи з 01.01.2007 по 15.02.2021 до спеціального стажу.
Щодо зарахування період роботи з 01.01.2007 по 15.02.2021 до спеціального стажу, то колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 вказаний період роботи до спеціального стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо визнання протиправним рішення відповідача, викладене в листі від 02.02.2021 №636-341/Л-03/8-2200/21, про відмову у призначенні пенсії за вислугу років та зобов'язати відповідача призначити позивачці пенсію за вислугу років на підставі пункту "е" статті 55 Закону №1788-ХІІ з 16.02.2021.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Сторчак В. Ю. Граб Л.С.