Справа № 120/6863/20-a
Головуючий у І інстанції: Маслоід О.С.
Суддя-доповідач: Сапальова Т.В.
11 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сапальової Т.В.
суддів: Капустинського М.М. Смілянця Е. С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків,
в листопаді 2020 року Військова частина НОМЕР_1 Донецького прикордонного загону звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення збитків у сумі 9319,42 грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року позов задоволено.
Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає про те, що позивач пропустив встановлений КАС України строк звернення до суду. Крім того, позивач стверджує, що з урахуванням положень ст.1215 ЦК України надміру отримані внаслідок розрахункової помилки кошти, що прирівнюються до заробітної плати, поверненню не підлягають.
Відзив позивача на апеляційну скаргу на адресу Сьомого апеляційного адміністративного суду не надходив, що відповідно до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та залишити позов без розгляду, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з наказом начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 155-ОС від 21.05.2018 року позивача звільнено з військової служби за п. в ч. 6 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту).
На підставі наказу начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 155-ОС від 19.06.2018 року (а.с.9-11) ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 21.06.2018 року.
Згідно з розрахунком утримання грошового забезпечення за червень 2018 року (звільнення у зв'язку із закінченням строку контракту) у відповідача виникла переплата грошового забезпечення за надміру використану відпустку за 2018 рік в сумі 9 319 грн 42 коп (а.с.21).
Згідно з аркушем бесіди від 22.06.2018 року відповідач вказав, що з переплатою не згоден, оскільки має законне право на отримання грошової допомоги, передбаченої ч. 2 ст. 15 ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів сімей" (а.с.14).
Оскільки відповідач добровільно вказану заборгованість не сплатив, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом у даній справі
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач використав відпустку у 2020 році у кількості 30 календарних днів, а розірвав контракт до закінчення календарного року, тому вимоги позивача про стягнення збитків у сумі 9319,42 коп є обґрунтованими.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції по суті позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Відповідно до абз.4 п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII у разі звільнення військовослужбовця до закінчення календарного року, за який він уже використав щорічну основну та щорічну додаткову відпустки, за винятком осіб, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, на підставі наказу командира (начальника) військового з'єднання чи частини, керівника органу військового управління, вищого військового навчального закладу, установи та організації провадиться відрахування із грошового забезпечення за дні відпустки, що були використані в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця.
Згідно з абз.3 п.7 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, які виключаються зі списків особового складу військової частини, грошове забезпечення виплачується до дня виключення включно.
Таким чином, відрахування за надміру використану відпустку здійснюється з грошового забезпечення військовослужбовця до його виключення зі списків особового складу.
Відповідно до п.3.3 наказу начальника Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України № 155-ОС від 19.06.2018 року (а.с.9-11) зазначено відповідно до абз.4 п.14 ст.10-1 Закону №2011-XII провести відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_1 за 18 днів відпустки, що була використана в рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення військовослужбовця в сумі 8362 грн 18 коп.
При цьому позивач не обґрунтовує причини, з яких підстав вказана вище сума не була відрахована з грошового забезпечення ОСОБА_1 до виключення його зі списків особового складу.
Згідно з ч.4 ст.5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Водночас, Закон №2011-XII не передбачає можливості звернення до суду з позовом про стягнення коштів за надміру використану відпустку після виключення військовослужбовця зі списків особового складу.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає про те, що сума 9319,42 грн є матеріальною шкодою, завданою ОСОБА_1 державі.
До 31 жовтня 2019 року особливості притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності регулювалися Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради Укораїни від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення №243/95-ВР).
П.3 Положення №243/95-ВР передбачено, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявності:
а) заподіяння прямої дійсної шкоди;
б) протиправної їх поведінки;
в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди;
г) вини у заподіянні шкоди.
Разом з тим, позивач не наводить доводів в обґрунтування наявності обставин, передбачених п.3 Положення №243/95-ВР.
Відповідно до п.31 Положення №243/95-ВР у разі звільнення у запас або у відставку чи вибуття із військової частини винної особи (винних осіб) до прийняття рішення про стягнення з неї заподіяної шкоди командир (начальник) військової частини у порядку, встановленому чинним законодавством, подає цивільний позов до суду на суму заподіяної цією особою шкоди.
У постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі №533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, від 03 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та зазначила про те, що спори про відшкодування шкоди, завданої державі військовослужбовцями, підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби.
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до п.17 ч.1 ст.4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи і вимоги про стягнення збитків з відповідача пов'язані з проходженням ОСОБА_1 військової служби, колегія суддів дійшла висновку про те, що дана справа пов'язана з проходженням публічної служби.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що позивач пропустив встановлений КАС України строк звернення до суду, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Абз.2 ч.2 ст.122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, строк звернення до суду суб'єкта владних повноважень обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення визначених законом вимог, тому суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про те, що початок перебігу строку звернення до суду у даній справі розпочався для з наступного дня, після повного списання коштів з рахунків позивача.
В той же час ч.5 ст.122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас, у постановах від 26 січня 2021 року у справі № 620/1720/20 та від 28 січня 2021 року у справі № 140/6315/20, спірні правовідносини у яких виникли щодо стягнення матеріальної шкоди з військовослужбовців, звільнених з військової служби, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду Верховний Суд застосував положення абз.2 ч.2 ст.122 КАС України, який встановлює 3-місячний строк звернення до суду.
З матеріалів справи встановлено, що станом на момент прийняття наказу про виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини № 155-ОС від 19.06.2018 року (а.с.9-11) позивачу було відомо про необхідність провести відрахування з грошового забезпечення ОСОБА_1 за 18 днів відпустки, що підтверджується змістом п.3.3 вказаного наказу.
Водночас, відповідно штампу поштового відділення на конверті (а.с.41) Військова частина НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом у даній справі 13.11.2020, тобто з пропуском строку звернення до суду, передбаченого абз.2 ч.2 ст.122 КАС України та ч.5 ст.122 КАС України.
З матеріалів справи встановлено, що разом з позовною заявою Військова частина НОМЕР_1 Донецького прикордонного загону подала клопотання про поновлення строку звернення до суду (а.с.22-23).
Водночас, при вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не вирішив вказане клопотання та не надав оцінку наведеним у ньому доводам.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає про те, що під час розгляду справи №266/4594/19 в порядку цивільного судочинства позивач був позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 06 серпня 2019 року у справі №266/4594/19 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за позовом заступника військового прокурора Маріупольського гарнізону в інтересах держави в особі Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
Відповідно до ухвали Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2019 року провадження у цивільній справі №266/4594/19 закрито; повідомлено позивачу, що він має право звернутися з адміністративним позовом до Донецького окружного адміністративного суду (а.с.25-26).
Згідно з ч.2 ст.261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Постановою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі №266/4594/19 апеляційну скаргу Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління Держаної прикордонної служби України залишено без задоволення, а ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2019 року - без змін.
Відповідно до ст.384 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Не погодившись з вказаними вище судовими рішеннями, Військова частина НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) оскаржила їх в касаційному порядку.
Ухвалою Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2020 року касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) залишено без руху.
Відповідно до ухвали Касаційного цивільного суду від 20 березня 2020 року продовжено Військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) строк для усунення недоліків касаційної скарги
Відповідно до п. 3 розділу ХII «Прикінцеві положення» ЦПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30 березня 2020 року, яка діяла з 02 квітня 2020 року по 16 липня 2020 року включно) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями, 185, 393 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Згідно з ухвалою Касаційного цивільного суду від 10 вересня 2020 року у справі №266/4594/19 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 07 жовтня 2019 року та постанову Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає про те, що ухвала Касаційного цивільного суду від 10.09.2020 надійшла до Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 16.10.2020, тому строк звернення до суду слід рахувати з моменту, коли позивач дізнався про рішення Верховного Суду і у нього виникла можливість звернутися до адміністративного суду.
Оцінюючи вказані вище обставини, колегія суддів враховує, що у період з 06 лютого 2020 року по 10 вересня 2020 року Військова частина НОМЕР_1 Донецького прикордонного загону не усунула недоліки касаційної скарги.
Водночас, касаційне провадження у справі №266/4594/19 відкрито не було, а самий лише факт подання касаційної скарги не підтверджує неможливість звернутися до адміністративного суду у період з 06 лютого 2020 року по 10 вересня 2020 року.
Інших доводів в обґрунтування неможливості подання позову до адміністративного суду після набрання законної сили постановою Донецького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року у справі №266/4594/19 позивач не наводить.
З урахуванням наведених норм, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення Військовій частині НОМЕР_1 Донецького прикордонного строку звернення до адміністративного суду, оскільки вказані причини пропуску строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до ч.1 ст.319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.
Згідно з п.8 ч.1 ст.240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Зважаючи на вищенаведене, оскільки підстави, вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до суду визнано судом неповажними, позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Донецького прикордонного загону слід залишити без розгляду.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 319, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 квітня 2021 року у справі за адміністративним позовом Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків скасувати.
Адміністративний позов Військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення збитків залишити без розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, передбачених ч.4 ст.328 КАС України.
Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сапальова Т.В.
Судді Капустинський М.М. Смілянець Е. С.