Справа № 240/21852/20
Головуючий у 1-й інстанції: Горовенко Анна Василівна
Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.
11 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сторчака В. Ю.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови в зарахуванні до стажу у подвійному розмірі періоду роботи лікарем-психіатром у Любарському психоневрологічному інтернаті Житомирської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії по інвалідності, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі періоду роботи лікарем-психіатром у Любарському психоневрологічному інтернаті Житомирської області.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до страхового стажу у подвійному розмірі періоду роботи на посаді лікаря-терапевта та лікаря-психіатра в Любарському психоневрологічному інтернаті з 07.07.2006 по 16.01.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , зарахувавши до страхового стажу у подвійному розмірі період роботи на посаді лікаря-терапевта та лікаря-психіатра в Любарському психоневрологічному інтернаті з 07.07.2006 по 16.01.2019 відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", починаючи з 01.08.2020.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що з 01.01.2004 набрав чинності Закону №1058, яким не передбачено зарахування страхового стажу в кратному обчисленні. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період щ 01 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Тому періоди роботи, зокрема, в психіатричних закладах охорони здоров'я при обчисленні розміру пенсії зараховуються в подвійному розмірі до 01.01.2004, а з 01.01.2004 - в одинарному розмірі.
На підтвердження вказаного, апелянт посилається на висновок, викладений в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року у справі 240/11549/19 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірними дій щодо відмови при перерахунку пенсії зарахувати у подвійному розмірі стаж роботи лікарем-наркологом Любарської районної лікарні та зобов'язання перерахувати пенсію по інвалідності, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі стаж роботи лікаря-нарколога наркологічного кабінету Любарської районної лікарні.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду - скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та з 26.10.2018 отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
28 липня 2020 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку його пенсії по інвалідності, із зарахуванням до загального стажу роботи у подвійному розмірі, роботу в Любарському психоневрологічному інтернаті.
Листом від 25.08.2020 №15250-14613/П-02/8-0600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило позивача, що він отримує пенсію по інвалідності, розмір якої обчислено відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” при зарахованому страховому стажі 59 років 2 місяці 3 дні.
Також зазначено, що до страхового стажу відповідно до ст.60 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у подвійному розмірі зараховано період роботи з 20.08.1986 по 31.12.2003 за виключенням періодів перебування на курсах підвищення кваліфікації та у відпустці без збереження заробітної плати.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача, звернувся з адміністративним позовом до суду.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що в спірний період позивач працював в Любарському психоневрологічному інтернаті на посаді лікаря терапевта та лікаря психіатра.
Згідно з п.3 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Враховуючи вказане, суд першої інстанції прийшов до висновку, що період роботи позивача з 07.07.2006 по 16.01.2019 протиправно не зараховано відповідачем в подвійному розмірі відповідно до положень ст.60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому позивач не може бути позбавлений права на достойне пенсійне забезпечення, яке йому належить, та не отримане ним з вини суб'єкта владних повноважень - органу Пенсійного фонду України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-ХІІ) робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року у справі №240/11549/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії, позов задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 в зарахуванні до стажу подвійного розміру у зв'язку з виконанням обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету, викладеної у листі №П-4425 від 04.10.2019.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії по інвалідності, зарахувавши до стажу в подвійному розмірі період виконання обов'язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету Любарської районної лікарні.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2020 року апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задоволено частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2019 року змінено, абзац третій резолютивної частини рішення викладено в наступній редакції :
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи на посаді лікаря-нарколога Любарської районної лікарні ( Любарське Територіальне медичне об'єднання з 14.10.1991 року, Любарська центральна районна лікарня з 24.02.2003 року) з 20 серпня 1986 року по 31 грудня 2003 року за виключенням періодів перебування у відпустках без збереження заробітної плати та перерахувати у зв'язку з цим призначену йому пенсію з дати призначення, - 26 жовтня 2018 року".
В решті рішення залишено без змін.
Тобто, враховуючи вказані обставини, колегія суддів зазначає, що період роботи позивача до 01.01.2004 зараховано відповідачем в подвійному розмірі на виконання рішення суду.
При цьому, судом встановлено, що предметом позову в даній справі є зарахування до стажу в подвійному розмірі періоду роботи після 01.01.2004
Досліджуючи матеріали справи, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для зарахування стажу роботи після 01.01.2004 року в подвійному розмірі, з огляду на наступне.
У пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.
За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який набув чинності з 01.01.2004, страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених законом. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набуття чинності цим законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим законом.
Статтею 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров'я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров'я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров'я, а також у психіатричних закладах охорони здоров'я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.
За змістом п. 2 розділу XV прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
Згідно з п.3 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, то провадиться перерахунок пенсії з врахуванням страхового стажу після призначення пенсії.
Крім того, суд зазначає, що редакція ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є чинною на теперішній час, а ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не скасовує ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та не зупиняє її дію.
Водночас, нормами ст.16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугою років.
Порядок визначення страхового стажу визначено статтею 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в якій із урахуванням змін, страховий стаж із січня 2004 року обчислюють за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, до зазначеної дати - на підставі документів і в порядку, визначеному законодавством, що діяло з набрання чинності цього Закону.
Відповідно до ч.4 ст. 24 Закону України № 1058-ІУ, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 1 січня 2004 року), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
За наявності підстав до зазначених періодів застосовуються і норми законодавства щодо пільгового обчислення стажу.
Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що було чинне раніше, однак, за періоди роботи після 01 січня 2004 року застосовуються виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Тобто, аналізуючи викладене та встановлені обставини, колегія суддів зазначає, що обов'язковою умовою для зарахування у подвійному розмірі стажу роботи є перебування особи на пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років.
Однак, судом встановлено, що позивач отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Крім того, при прийняття постанови від 31 березня 2020 року Сьомий апеляційний адміністративним суд вказав, що зарахування у подвійному розмірі стажу роботи лікарем-наркологом після 01.01.2004 року може мати місце лише при визначенні права позивача на пенсію за вислугу років за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення", що також підтверджує відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №245 від 03.04.1993 року визначено, що робітники, спеціалісти та службовці державних підприємств, установ, організацій мають право працювати за суміництвом, та на умовах сумісництва можуть працювати на іншій роботі у вільний від основної роботи час. Однак позивачем не надано доказів та обгрунтованих пояснень щодо виконання обов"язків лікаря - нарколога та лікаря - психіатра протягом встановленого робочого часу, що давав би право на зарахування даного стажу у подвійному розмірі.
Також варто зауважити, що позивачем долучено до справи разом з позовною заявою лише частину копії трудової книжки, де зазначено відомості про роботу в Любарському психоневрологічному інтернаті за період з 07.07.2006 року по 16.01.2019 року, разом з тим, записи про те, що це робота за сумісництвом відсутні.
В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу на те, що в матеріалах пенсійної справи позивача знаходиться трудова книжка НОМЕР_1 від 22.07.1982 року, де також відсутні записи про роботу в Любарському психоневрологічному інтернаті. Відсутні дані записи також і в матеріалах справи №240/11549/19, при первинному звернення позивача до суду з позовом про зарахування до стажу періоду роботи щодо виконання обов"язків лікаря-нарколога наркологічного кабінету. В даній справі позивачем також не порушувалось питання щодо зарахування до його стажу періоду роботи в Любарському психоневрологічному інтернаті.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Отже, при розгляді справи судом першої інстанції не надано оцінку усім обставинам у справі, що мають значення для її вирішення, а тому рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, тому рішення суду першої інстанції належить скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.
Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області задовольнити.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 17 травня 2021 року скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Сторчак В. Ю.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.