Справа № 600/618/21-а
Головуючий у 1-й інстанції: Брезіна Тетяна Миколаївна
Суддя-доповідач: Сушко О.О.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сушка О.О.
суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладене у листі від 18.12.2020 р. № 2400-1708-8/36062 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1, ст.81 Закону України Про прокуратуру з розрахунку 60% від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки прокуратури Чернівецької області № 21-539 вих-20 від 09.11.2020 р., починаючи з 01.10.2020 року.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, викладене у листі від 18.12.2020 р. № 2400-1708-8/36062 про відмову позивачу у проведенні перерахунку пенсії за вислугою років; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1, ст.81 Закону України Про прокуратуру з розрахунку 90 % від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури, згідно довідки прокуратури Чернівецької області № 21-539вих-20 від 09.11.2020 р., починаючи з 01.10.2020 р., без обмеженням максимального розміру пенсії.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його, подавши апеляційну скаргу у якій, з посиланням на порушення судом при прийнятті судового рішення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, як одержувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру" №1789 від 05.11.1991 року.
На підставі довідки прокуратури Чернівецької області № 21-539вих-20 від 09.11.2020 про розмір заробітної плати для обчислення пенсії на посаді прокурора прокуратури Чернівецької області станом на 06.09.2017, позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок пенсії. Згідно листа пенсійного органу від 18.12.2020 № 2400-1708-8/36062 позивачу повідомлено, що з 01.10.2020 р. обчислено пенсію з розміру 60% від суми заробітної плати 70009,34 грн, зазначеної у довідці прокуратури Чернівецької області № 21-539вих-20 від 09.11.2020, що дорівнює 42005,60 гривень. Крім того вказано, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Вказано, що пенсію перераховано відповідно до вимог чинного законодавства.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Зокрема, суд зауважив, що у зв'язку з прийняттям рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 у справі № 7-р(ІІ)2019, позивач отримав право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.
Так, прокуратурою Чернівецької області, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 №7-(ІІ)/2019 та постанови Кабінету Міністрів України №657 від 30.08.2017 видано позивачу довідку про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 09.11.2020 №21-539вих-20, що є підставою для перерахунку пенсії. Вказана довідка була долучена позивачем до заяви про перерахунок пенсії, проте, відповідачем не було здійснено перерахунку пенсії, що вказує на протиправну бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.
Щодо позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити виплату перерахованої пенсії без обмеження її максимального розміру, суд першої інстанції зазначив, що позивач є пенсіонером і пенсія йому була призначена до 01.01.2016, тому до розміру пенсії останнього не можуть застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, визначені абзацом 6 частини 15 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII.
Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Так, на час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.09.1991 №1789-XII (Закон №1789-XII).
Відповідно до ч. 14 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-XII максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Вказане обмеження виплати пенсії максимальним її розміром встановлено Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08 липня 2011 року № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року та прийнятий з метою визначення заходів подальшого реформування пенсійної системи та збалансування солідарної системи пенсійного страхування.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до, зокрема й, Закону України «Про прокуратуру», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, згідно п. 2 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №3668-VI обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (до 01 жовтня 2011 року).
Верховний Суд у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду 24.06.2020 року прийняв постанову по справі № 580/234/19, в якій судова колегія Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформувала такий правовий висновок:
«Тлумачення пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI в контексті розмежування пенсіонерів на дві категорії: 1) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року і розмір якої перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений Законом № 3668-VI, 2) яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була встановлена до 01 жовтня 2011 року, але розмір якої не перевищував максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, може призвести до порушення принципів рівності й справедливості, спотворення розуміння сутності обов'язку держави щодо гарантування права застрахованих осіб на пенсію.
Виокремлення осіб другої вказаної групи, без застосування до них положень пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI, може призвести до здійснення їм подальших перерахунків (підвищень, індексацій, тощо) пенсій з можливим перевищенням встановленого статтею 2 даного Закону обмеження максимального розміру пенсії, що ставить у нерівне становище з пенсіонерами першої виділеної вище групи.
Такий підхід відповідно до пункту 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» від 06 вересня 2012 року №5207-VI вважається непрямою дискримінацією - ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
З часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI).
Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у статті 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213-VIII), який набрав чинності з 01 квітня 2015 року, внесені зміни до статті 50-1 Закону №1789-XII та ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), згідно із якими: «Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Згодом, 15 липня 2015 року набрав чинності Закон №1697-VII, відповідно до Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема Закон №1789-XII, крім, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, що втратили чинність з 15 грудня 2015 року.
Таким чином, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу, наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов'язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що оскаржене рішення суду не в повній мірі відповідає дійсним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду скасувати в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років без обмеження її максимальним розміром, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові в цій частині.
В решті рішення суду прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків прийнятого судом рішення, а тому підстави для його скасування чи зміни у цій частині є відсутніми.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити частково.
Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 21 травня 2021 року в частині задоволення позовної вимоги про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років без обмеження її максимального розміру скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову в цій частині - відмовити.
В решті рішення залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає, як така, що розглянута за правилами спрощеного провадження, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий Сушко О.О.
Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.