Справа № 240/17383/21
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черноліхов Сергій Вікторович
Суддя-доповідач - Капустинський М.М.
12 жовтня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Капустинського М.М.
суддів: Ватаманюка Р.В. Сапальової Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
в серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з позовом, у якому просила:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії протиправними;
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату їй компенсації за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати пенсії, нарахованої на підставі постанов Овруцького районного суду Житомирської області від 14 листопада 2014 року у справі № 286/4958/14-а і від 12 грудня 2014 року № 286/7918/14-а за період з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 22 жовтня 2019 року і 22 листопада 2019 року.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року вказана позовна заява була залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку разом із доказами поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної заяви ОСОБА_1 подала заяву, в якій просить поновити строк звернення до суду, посилаючись на частину 2 статті 46 Закону України Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Також позивач зазначає, що строк звернення до суду в даній категорії справ не застосовується.
За результатами розгляду даної заяви Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 25.08.2021 року відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії повернув позивачці.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивачем подано до суду апеляційну скаргу, у якій зазначаючи про порушення судом першої інстанції процесуальних та матеріальних норм права, що призвело до прийняття необґрунтованої ухвали, апелянт просить скасувати таку ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений судом строк не було усунуто недоліків зазначених в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення (ухвали) в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що наведені позивачкою у заяві на усунення недоліків доводи не є переконливими, крім того повертаючи позовну заяву суд першої інстанції врахував висновки викладені у постанові Верховного суду від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважає його обґрунтованими, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із абзацом першим частини другої статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У частині третій статті 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З огляду на зазначені положення слідує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Апеляційний суд зауважує, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись». Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Так, у відповідності до матеріалів справи позивачка оскаржує дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати пенсії за період з 01 січня 2014 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії - 22 жовтня 2019 року і 22 листопада 2019 року. Зазнаена відмова позивачці була надана 24 червня 2021 року на її звернення від 17 травня 2021 року. Тобто, позивачем відповідні дії на відновлення своїх прав почали вчинятися вже після спливу майже півтора року з моменту отримання виплати доплати до пенсії на виконання рішень суду.
Колегія суддів зауважує, що позивач могла дізнатися про порушення своїх прав у жовтні-листопаді 2019 року, тобто, з моменту отримання нею грошових виплат (або ж моменту зарахування на відповідний банківський рахунок) та звернутися до суду протягом шестимісячного строку. Однак, із даним позовом позивач звернулася до суду 04 серпня 2021 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду. Належних доказів на підтвердження того, що позивачка не мала можливості звернутись за захистом своїх порушених прав раніше, позивачем надано не було.
Крім того, апеляційний суд заважує, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно.
З чого можливо зробити висновок, що отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Реалізація позивачем права на звернення до суду із позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №240/12017/19.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно повернув позовну заяву позивачу, тобто судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, апеляційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувана ухвала суду першої інстанції - без змін.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Капустинський М.М.
Судді Ватаманюк Р.В. Сапальова Т.В.