Справа № 500/4653/21
11 жовтня 2021 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Подлісної І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (надалі, відповідач), в якому просив
визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо відмови у проведенні перерахунку та здійснити оплату позивачу щорічної разової допомоги до 05 травня за 2021 рік в розмірі семи мінімальних пенсій за віком;
зобов'язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради провести нарахування та здійснити виплату позивачу недоплаченої частини щорічної разової допомоги до 05 травня за 2021 рік виходячи з розміру семи мінімальних пенсій за віком з врахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням позивача на порушення його права на одержання щорічної грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у визначеному законом розмірі. Позивач є інвалідом ІІІ групи, а тому відповідно до статті 13 Закону України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-XII) має право на отримання разової грошової допомоги до 5 травня 2021 року в розмірі семи мінімальних пенсій за віком. Проте, у порушення вимог цього Закону відповідач виплатив вказану допомогу у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 “Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №325). З врахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у рішенні 27.02.2020 №3-р/2020, та позиції Верховного Суду, викладеної у рішенні від 29.09.2020 по справі №440/2722/20 позивач вважає, що у 2021 році він набув право на отримання разової грошової допомоги до 05 травня в розмірі, передбаченому Законом №3551-XII.
Ухвалою суду від 03.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог та вказав, що позивачу у 2021 році виплачено допомогу у розмірі, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань". Вважає, що діяв правомірно, а тому, просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Також 11.08.2021 Управлінням соціальної політики Тернопільської міської ради подано до суду клопотання про заміну первісного відповідача на належного - Кабінет Міністрів України.
В обґрунтування клопотання вказано, що 08.04.2021 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №325 "Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" і "Про жертви нацистських переслідувань" (далі - Постанова №325), яка набрала чинності 09.04.2021
Цією постановою затверджено Порядок використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань (далі - Порядок). Відповідно до пункту 5 Порядку бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
Відповідно до статті 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Статтею 53 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Згідно з частиною четвертою статті 143 Конституції України органи місцевого самоврядування з питань здійснення ними повноважень органів виконавчої влади підконтрольні відповідним органам виконавчої влади.
Відповідно до статті 20 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" встановлено, що Кабінет Міністрів України здійснює контроль за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади.
Відповідач стверджує, що відповідно до Постанови №325 Управління соціальної політики Тернопільської міської ради лише перераховує ветеранам війни кошти, які розподілені Мінсоцполітики та ОДА. Мінсоцполітики організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги та є головним розпорядником коштів бюджетної програми, у якій передбачена вищезазначена допомога.
Таким чином, представник відповідача вказує, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного права. Відтак неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З огляду на викладене та покликаючись на норми статті 48 КАС України, просить замінити у цій справі первісного відповідача - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради на належного - Кабінет Міністрів України.
При вирішенні клопотання відповідача суд виходить з такого.
За приписами пункту 9 частини першої статті 4 КАС України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.
Отже, відповідачем є особа до якої звернена вимога позивача.
У рамках розгляду цієї справи позивачем оскаржуються дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у неналежному розмірі.
За змістом частини третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави.
Отже, відповідно до вказаної норми заміна первісного відповідача належним відповідачем можлива лише за згодою позивача у разі, якщо судом буде встановлено, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом.
Визначаючись щодо належності відповідача у цій справі, суд надає оцінку мотивації представника відповідача Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо заміни первісного відповідача на Кабінет Міністрів України, та звертає увагу на таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, серед іншого, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України у цьому рішенні вказав, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Встановлення пунктом 26 розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, що суперечить принципу верховенства права, встановленому статтею 8 Конституції України.
Відповідно до положень стаття 17-1 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
За змістом Порядку використання коштів державного бюджету, передбачених для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, затвердженого Постановою №325 Головним розпорядником бюджетних коштів та відповідальним виконавцем бюджетної програми є Мінсоцполітики.
Розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня є, зокрема, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - місцеві органи соціального захисту населення).
Бюджетні кошти розподіляються Мінсоцполітики в межах бюджетних призначень і спрямовуються регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між місцевими органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, що перераховують кошти за місцем отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання через відділення організації, що здійснює виплату і доставку пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного проживання, або на поточні рахунки уповноваженого банку (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у розмірах згідно з додатком до цього Порядку.
Таким чином, саме Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, будучи розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, що передбачені для виплати щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни і жертвам нацистських переслідувань, зобов'язане завершити процедуру проведення розрахунків шляхом нарахування і виплати одноразової грошової допомоги.
Водночас Кабінет Міністрів України не є уповноваженим органом, який повинен здійснювати нарахування та виплату щорічної разової грошової допомоги відповідним категоріям осіб, що свідчить про недоцільність заміни первісного відповідача у цій справі на Кабінет Міністрів України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20.
Отже, Управління соціальної політики Тернопільської міської ради є належним відповідачем у цій справі, який має відповідати за позовними вимогами.
Відтак суд не вбачає підстав для заміни первісного відповідача у цій справі на Кабінет Міністрів України.
Враховуючи вищевказане та з огляду на визначений позивачем предмет позову, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що позивач є інвалідом ІІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням.
Позивач отримав разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік в розмірі 3391,00 грн., у відповідності до довідки №5821 від 05.08.2021.
У подальшому позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування і виплату недоплаченої суми разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 14.07.2021 №797/13.03 повідомив позивача про те, що йому виплачена вказана грошова допомога у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №325, а тому її розмір не підлягає перерахунку.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України від 22.10.1993 №3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон №3551-ХІІ).
01.01.1999 набрав чинності Закон №367-ХІV, яким статті 12 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною четвертою такого змісту: "Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком"; статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №107-VI) текст вказаних вище відповідних частини статей 12, 13 Закону №3551-XII викладено в новій редакції, відповідно до якої щорічно до 5 травня учасникам бойових дій та інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом "б" підпункту 2 пункту 20 розділу ІІ Закону №107-VI, визнані неконституційними.
Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону №3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно зі підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України доповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Конституційний Суд України Рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" БК України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що БК України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено дію відповідних частин статей 12, 13, 14, 15, 16 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня відповідним категоріям соціально захищених осіб виплачується разова грошова допомога у розмірах, визначених з розрахунку декількох мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові №325 установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-XII, у таких розмірах: особам з інвалідністю внаслідок війни та колишнім малолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 14 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, визнаним особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин: I групи - 4421 гривень; II групи - 3906 гривень; ІII групи - 3391 гривня; учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися в зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1491 гривня; особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, - 4421 гривня; членам сімей загиблих і дружинам (чоловікам) померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни, дружинам (чоловікам) померлих учасників бойових дій, учасників війни та жертв нацистських переслідувань, визнаних за життя особами з інвалідністю внаслідок загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге, - 966 гривень; учасникам війни та колишнім в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, особам, яких було насильно вивезено на примусові роботи, дітям партизанів, підпільників, інших учасників боротьби з націонал-соціалістським режимом у тилу ворога - 612 гривень.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
У зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 у справі №1-247/2018(3393/18) та визнанням таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окремого положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" діяла та мала застосовуватись у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня у 2021 році підлягає нарахуванню і виплаті органом, уповноваженим здійснювати виплату разової щорічної грошової допомоги до 5 травня (Управління соціального захисту населення за місцем проживання особи та/або Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат) у розмірі, визначеному статтями 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 25.12.1998.
При цьому суд зауважує, що дію вказаних вище норм Закону №3551-XII у 2021 році не зупинено, вони не втратили чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
А тому, керуючись визначеними у частині 4 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України загальними засадами пріоритетності законів над підзаконними актами, при обрахуванні розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
Оскільки в обставинах цієї справи, разова щорічна грошова допомога до 5 травня була виплачена позивачу у розмірі, встановленому Постановою №325, суд вважає, що дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком є протиправними.
Відповідні висновки щодо застосування норм права викладено у рішенні Верховного Суду від 29.09.2020 у зразковій справі №440/2722/20, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13.01.2021.
Висновки Верховного Суду (зокрема, Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.01.2021) у справі №440/2722/20 враховані судом під час розгляду цієї справи в силу частини п'ятої статті 242 КАС України, якою встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо нарахування та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу недоплачену грошову допомогу до 05 травня 2021 року у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Управління соціальної політики Тернопільської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Управління соціальної політики Тернопільської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі семи мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 11 жовтня 2021 року.
Реквізити учасників справи:
позивач:
- ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_1 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач:
- Управління соціальної політики Тернопільської міської ради (місцезнаходження/місце проживання: вул. Лисенка, 8,м. Тернопіль,46002 код ЄДРПОУ/РНОКПП 03195636).
Головуючий суддя Подлісна І.М.