11 жовтня 2021 року м. Київ № 320/9362/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання рішень та бездіяльності протиправними та про скасування постанов,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви в редакції від 19.08.2021, просив суд:
- визнати протиправними рішення та бездіяльність Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), правонаступником якого є Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), прийняті в межах ВП № 64470891 з примусового виконання неіснуючої відносно позивача постанови Департаменту патрульної поліції № 1АВ00701162 від 14.08.2020;
- скасувати постанову про відкриття ВП № 64470891 від 11.02.2021;
- скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11.02.2021 у ВП № 64470891;
- скасувати постанову про відновлення ВП № 64470891 від 16.07.2021.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, всупереч вимогам чинного законодавства, безпідставно відкрито виконавче провадження та винесені в його межах постанови про арешт коштів боржника та про відновлення виконавчого провадження. З урахуванням викладеного вважає, що постанови відповідача суперечать вимогам закону та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 29.09.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, витребуваних матеріалів спірного виконавчого провадження суду не надав.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
На примусовому виконанні у Києво-Святошинському районному відділі Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), правонаступником якого є Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебував виконавчий документ - постанова Департаменту патрульної поліції № 1АВ00701162 від 14.08.2020, на підставі якої постановою державного виконавця від 11.02.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 64470891.
У межах вищевказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 11.02.2021 накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Крім того, з автоматизованої системи виконавчих проваджень з використанням наявного в матеріалах справи ідентифікатора доступу судом установлено, що після повернення виконавчого документа стягувачу на підставі постанови від 31.03.2021, державним виконавцем винесено постанови від 16.07.2021 про відновлення виконавчого провадження на підставі статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» та про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Позивач через свого уповноваженого представника 12.07.2021 добровільно сплатив суму штрафу в розмірі 830, 00 грн. за виконавчим провадженням ВП № 64470891, що підтверджено квитанцією, копія якої наявна в матеріалах справи, а також листом УДКЗС у Києво-Святошинському районі Київської області «Щодо підтвердження надходження коштів» від 20.07.2021 № 02-06-08/335.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями та діями відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходив з такого.
В силу вимог частини першої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VІІІ, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом установлено, що 14.08.2020 постановою Департаменту патрульної поліції (далі - ДПП) серії 1АВ № 00701162 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху.
11.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 64470891 з примусового виконання вищевказаної постанови ДПП про стягнення штрафу в сумі 510, 00 грн. В постанові зазначено, що виконавчий документ вступив у законну силу 26.09.2020.
Суд констатує, що станом на дату надходження виконавчого документа до державного виконавця сплинув строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Пунктом 2 частини четвертої статті 4 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як убачається зі спірної постанови про відкриття виконавчого провадження, постанова ДПП серії 1АВ № 00701162 винесена відносно позивача 14.08.2020, у той час як із заявою про примусове виконання рішення ДПП звернулося до відповідача з пропуском тримісячного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки виконавче провадження відкрито лише 11.02.2021.
Таким чином, станом на день пред'явлення виконавчого документа до виконання строк пред'явлення постанови ДПП серії 1АВ № 00701162 від 14.08.2020 до виконання сплив. Доказів внесення змін до виконавчого документа відповідачем не надано.
За вказаних обставин державний виконавець не повинен був відкривати виконавче провадження з приводу примусового виконання виконавчого документа - постанови, виданої ДПП, а повинен був повернути виконавчий документ стягувачу без прийняття до виконання, оскільки пропущено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
У відповідності до вимог статті 303 КУпАП, не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.
Ураховуючи наведене, доводи позивача знайшли своє підтвердження в частині порушення державним виконавцем вимог частини першої статті 12 Закону № 1404-VІІІ під час прийняття виконавчого документа до виконання з пропуском тримісячного строку на пред'явлення його до виконання.
Оскільки позовні вимоги в частині скасування постанови про арешт коштів боржника від 11.02.2021 у ВП № 64470891 та скасування постанови про відновлення ВП № 64470891 від 16.07.2021 є похідними від основної вимоги про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 64470891 від 11.02.2021, правомірність винесення якої в ході судового розгляду справи не знайшла свого підтвердження, вони також підлягають задоволенню.
Окремо суд звертає увагу, що постанова про відновлення ВП № 64470891 від 16.07.2021 винесена на підставі статті 41 Закону № 1404-VІІІ.
Так, у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.
У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Суд констатує, що з автоматизованої системи виконавчих проваджень з використанням наявного в матеріалах справи ідентифікатора доступу судом не установлено, що постанова про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку. Отже, з яких підстав було винесено постанову про відновлення ВП № 64470891 від 16.07.2021 матеріали справи не містять і суду не надано.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд наділений правом вийти за межі позовних вимог під час ухвалення рішення у справі та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Так, в силу приписів статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, про арешт коштів боржника та про відновлення виконавчого провадження.
Разом з тим, не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправними рішення та бездіяльність Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), правонаступником якого є Вишневий відділ державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), прийняті в межах ВП № 64470891 з примусового виконання неіснуючої відносно позивача постанови Департаменту патрульної поліції № 1АВ00701162 від 14.08.2020, оскільки вказана вимога є необґрунтованою та такою, що не підтверджена жодними належними та допустимими доказами в частині того, що постанова ДПП № 1АВ00701162 від 14.08.2020 є неіснуючою відносно позивача. Позовні вимоги не можуть ґрунтуватися на припущеннях.
Тим більше, в межах розгляду цієї справ суд не вправі встановлювати чи виносилась відносно позивача постанова ДПП № 1АВ00701162 від 14.08.2020, оскільки такі позовні вимоги не підсудні окружному адміністративному суду як адміністративному. Отже, для задоволення заявлених позовних вимог постанова ДПП № 1АВ00701162 від 14.08.2020 повинна була бути скасована і відповідач повинен був бути обізнаний про цей факт.
Крім того, зазначена позовна вимога виходить за межі повноважень суду, визначених у статті 245 Кодексу, відповідно до положень якої у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України доходить висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Як установлено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з вимогами частини третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність своїх рішень.
Натомість, позивачем було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи не спростовані відповідачем.
У підсумку з урахування вищезазначеного у сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Згідно з вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1618, 00 грн. згідно з квитанцією № 101669382 від 19.08.2021 та 198, 00 грн. згідно з квитанцією № 106537024 від 23.09.2021, що в загальному розмірі складає 1816, 00 грн.
Суд, керуючись частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, присуджує позивачеві 908, 00 грн. понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.02.2021 ВП № 64470891 про відкриття виконавчого провадження.
Визнати протиправною та скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 11.02.2021 ВП № 64470891 про арешт коштів боржника.
Визнати протиправною та скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 16.07.2021 ВП № 64470891 про відновлення виконавчого провадження.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн. (дев'ятсот вісім гривень 0 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ: 34903037; місцезнаходження: 08132, Київська обл., Бучанський район, м. Вишневе, вул. Лесі Українки, буд. 86).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог частини шостої статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.